Методи обчислення ВВП та аналіз ВВП України, обчисленого за категоріями доходів

Міністерство освіти та науки України

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ з предмету: “Макроекономіка” на тему: “Методи обчислення ВВП та аналіз ВВП України, обчисленого за категоріями  доходів”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2007

 

ЗМІСТ:

Вступ	2
Суть ВВП	3
Методи обчислення ВВП	6
Метод доданої вартості (виробничий метод)	6
Метод витрат (метод кінцевого використання)	9
Метод доходів (розподільний метод)	14
Аналіз ВВП України за категоріями доходів	16
Висновки	20
Список використаної літератури	21

 

Вступ

Метою даної роботи є характеристика, аналіз та дослідження методів розрахунку внутрішнього валового продукту як одного з найважливіших макроекономічних показників, що характеризує результати економічної діяльності країни. Розрахунок внутрішнього валового продукту є надзвичайно важливим та корисним для економіки країни, адже він дає змогу виміряти обсяги виробництва в конкретний момент часу. Тож слід сказати, що валовий внутрішній продукт, як один з основних макроекономічних показників, дозволяє визначити економічний добробут населення, а також розумно вибрати політику, яка б сприяла покращенню його добробуту.

Розрахунки валового внутрішнього продукту (Gross Domestic Product) в Україні почали проводити лише з середини 90-х років минулого столітня в наслідок переходу від статистики Балансу народного господарства до Системи Національних Розрахунків (СНР), прийнятої в усьому світі. Так, на початку 1995 року Міністерство статистики України завершило розробку національних розрахунків України згідно з концепцією затвердженою ООН у 1993 році.

Як вже зазначалося, ВВП є одним з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів в сфері матеріального та нематеріального виробництва.

ВВП є досить надійним показником річного обсягу національного виробництва  товарів і послуг, але не універсальним  критерієм економічного добробуту  країни, оскільки в ньому не враховуються такі чинники, як вільний час, забруднення  навколишнього середовища, тіньова  економіка, вироблені товари і послуги  для використання в самих домашніх господарствах тощо.

ВВП розраховується як сума об’ємів  споживання, інвестицій, державних  витрат та експорту з вирахуванням імпорту. ВВП обчислюється щоквартально та за рік.

Обчислити ВВП можна трьома різними методами, а саме: виробничим, розподільчим (за доходами) і за методом кінцевого використання (за витратами). Не зважаючи на те, що ці методи спираються на різну інформацію, все-одно вони дають однаковий результат. Тобто, величина ВВП не залежить від методу його обрахунку.

В наступних розділах дослідимо сутність та значення кожного із перерахованих вище методів обчислення ВВП, а також з’ясуємо його конкретні значення в цифрах на прикладі України.

 

1. Суть ВВП

Серед показників, які характеризують результати економічної діяльності країни, центральне місце посідає валовий внутрішній продукт (ВВП). За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період. Резиденти – фізичні або юридичні особи даної країни чи інших країн, а також особа без громадянства, яка постійно проживає в даній країні; дипломатичне, торговельне чи інше офіційне представництво цієї країни за кордоном, а також представництво підприємства, компанії, фірми чи організації, що не здійснює господарської або комерційної діяльності.

Для з'ясування сутності ВВП важливе  значення мають такі поняття, як «внутрішній  продукт» і «кінцева продукція». Визначення ВВП як внутрішнього продукту означає, що при його обчисленні враховуються результати виробничої діяльності внутрішньої економіки, до якої відноситься діяльність резидентів на географічній території даної країни. На відміну від цього національна економіка — це економічна діяльність усіх резидентів даної країни, незалежно від їх місцезнаходження.

ВВП порівняно з випуском точніше вимірює обсяг національного виробництва, оскільки всі товари і послуги, що виробляються в країні, враховуються у ньому лише один раз. Отже, ВВП виключає кількаразове врахування результатів виробничої діяльності. Для пояснення цього розглянемо наведений нижче приклад. Припустимо, що виробництво та споживання бавовняного костюма складається з таких етапів. Спочатку певна фірма постачає іншій фірмі бавовну на суму 100 грн. для переробки. Ця фірма переробляє бавовну в тканину, яку постачає третій фірмі, що виробляє костюм вартістю 200 грн. Фірма — виробник костюмів постачає свою продукцію вартістю 300 грн. торговельній фірмі, у якої споживачі купують цей костюм за 400 грн.

Виникає питання: яку вартість потрібно враховувати  у складі ВВП для визначення результатів економічної діяльності? Здоровий глузд підказує, що слід враховувати не 1000 грн. (100 + 200 + 300 + 400), а лише 400 грн., тобто вартість костюма, який є кінцевим продуктом. Якщо крім вартості кінцевого продукту врахувати у складі ВВП ще й вартість усіх проміжних продуктів (100 + 200 + 300), які вже входять до складу кінцевого продукту, то це призведе до кількаразового врахування результатів економічної діяльності країни, тобто спотворить їх дійсну величину. Отже, ВВП — це вартість лише кінцевої продукції.

Кінцева продукція — це всі вироблені  товари та послуги, які остаточно виходять із сфери виробництва, тобто не використовуються для подальшого виробництва. Кінцева продукція є продукцією кінцевого використання, до якої відноситься та частина випуску, що спрямовується на кінцеве споживання, інвестування та експорт. ВВП не враховує ту частину випуску, яка є проміжною продукцією (проміжним споживанням). До проміжної продукції відносяться товари та послуги, що купуються з метою подальшого перероблення, оброблення чи перепродажу. Вартісна оцінка проміжної продукції — це вартість товарів і послуг, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб, мінус вартість споживання основного капіталу.

Як уже зазначалося, для обчислення випуску, в тому числі й ВВП, використовуються відповідні ціни. Проте деякі товари і послуги не продаються на ринках і не мають реальної ціни. У такому разі, обчислюючи ВВП, застосовують умовне оцінювання. Умовну оцінку називають приписаною вартістю. Вона застосовується у певних випадках.

По-перше, це стосується житлової сфери. Як відомо, особа, котра наймає житло, платить орендну плату. Вона входить  до складу ВВП як дохід власника будинку і витрати наймача. Проте більшість людей проживає у своїх власних будинках. Вони не платять орендної плати, але отримують такі самі послуги, що й наймачі житла. Для врахування послуг, якими користуються власники будинків, у ВВП включають вартість цих послуг на рівні орендної плати, яку власник будинку ніби сплачує сам собі.

По-друге, приписана вартість застосовується у разі оцінювання послуг, які надає держава. Це стосується послуг державного управління, армії, міліції тощо. Такі послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, а фінансуються за рахунок державного бюджету. Система національних рахунків ураховує такі послуги у ВВП згідно з бюджетними видатками на їх фінансування. Тому заробітна плата працівників бюджетної сфери розглядається як вартість їхньої продукції.

Не всі кінцеві товари та послуги  можуть бути враховані у ВВП. Наприклад, оренда автомобілів та інших благ тривалого користування, за аналогією з орендою житла, мала б враховуватися у ВВП за приписаною вартістю. Але на практиці зробити це неможливо. Відомо також, що домашні господарства виробляють і самі споживають у домашніх умовах страви, які не потрапляють на ринок. Проте вартість, що додається у процесі приготування домашніх страв, у ВВП не враховують. Неможливо також врахувати у ВВП і приписану вартість товарів і послуг, що виробляються і продаються у тіньовій економіці. Наведені приклади підтверджують, що ВВП не є абсолютно точним показником результатів економічної діяльності країни, але з усіх можливих показників він є найбільш точним.

Згідно з СНР результати економічної  діяльності виступають, з одного боку, як вироблений продукт, з іншого — як утворений дохід. ВВП є не лише виробленим продуктом, а й показником первинних доходів, які утворюють резиденти всередині країни. Проте дохід країни залежить і від результатів їх економічних відносин із зовнішнім світом. Це означає, що ВВП не повною мірою відбиває доходи, які може мати країна у своєму розпорядженні. Тому поряд із ВВП у СНР застосовуються й інші показники, які повніше відбивають величину доходу країни.

По-перше, первинні доходи, утворені в  результаті виробничої діяльності одиниць-резидентів, розподіляються в основному між  іншими одиницями-резидентами. Але певна частина їх може розподілятися на користь одиниць-нерезидентів (наприклад, проценти за кредити, надані країні іноземцями). На противагу цьому деякі первинні доходи, утворені в інших країнах, можуть розподілятися на користь одиниць-резидентів (наприклад, оплата праці, зароблена одиницями-резидентами за кордоном).

У результаті наведеного розподілу  первинних доходів формується показник валовий національний дохід. Він дорівнює валовому внутрішньому продукту плюс первинні доходи, які отримують одиниці-резиденти від одиниць-нерезидентів, мінус первинні доходи, які виплачуються нерезидентам. Цей показник є аналогом валового національного продукту, який застосовувався в СНР до 1993 р.

По-друге, первинні доходи, які отримують  резиденти, можуть використовуватися  частково для надання трансфертів нерезидентам. Аналогічно, резиденти можуть отримувати трансферти, джерелом яких є первинні доходи резидентів інших країн. У результаті такого вторинного розподілу доходу утворюється показник валовий національний наявний дохід. Він дорівнює валовому національному доходу плюс поточні трансферти, які надходять у країну від нерезидентів, мінус поточні трансферти, які надаються в розпорядження нерезидентів.

Слід  сказати, до основних макроекономічних показників відносяться кінцеве споживання та національні заощадження.

Кінцеве споживання — це вартість товарів і послуг, використаних для задоволення як індивідуальних, так і колективних потреб людей. Воно складається з витрат на кінцеве споживання домашніх господарств, органів державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Національні заощадження — це та частина валового національного наявного доходу, яка не використана на кінцеве споживання, а може бути спрямована на здійснення нагромадження, що охоплює приріст основного капіталу, зміну товарно-матеріальних запасів і придбання за мінусом вибуття цінностей.

 

2. Методи обчислення ВВП

Отримавши загальну інформацію про  сутність ВВП, перейдемо до наступного питання. Отже, яким чином можна виміряти всю ринкову вартість усього об’єму виробництва?

Валовий внутрішній продукт можна  обчислювати за трьома методами: виробничим, розподільчим (за доходами) і за методом  кінцевого використання (за витратами). Ці методи спираються на різну інформацію, але мають забезпечувати однаковий  результат. Іншими словами, величина ВВП  не залежить від методу його обчислення.

1. Метод доданої вартості (виробничий метод)

За цим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс чисті продуктові податки:

ВВП =∑ (Випуск – Проміжне споживання) + (Податки на продукти – Субсидії на продукти)          1.1

У наведеній формулі вираз (випуск мінус проміжне споживання) є валовою  доданою вартістю, створеною в  окремих галузях економіки, а вираз (податки на продукти мінус субсидії на продукти) — це чисті продуктові податки.

Валова додана вартість — це та частина випуску, яка додається факторами виробництва до вартості проміжного споживання, тобто вартості сировини, матеріалів, електроенергії тощо, спожитих у процесі виробництва. Тому величина валової доданої вартості визначається як різниця між випуском і проміжним споживанням. Вона є валовим показником, оскільки включає в себе амортизацію (споживання основного капіталу).

До продуктових податків належать такі податки, що стягуються пропорційно до кількості або вартості продуктів, які вироблені та продані як всередині країни, так і за кордон, або імпортовані резидентами. До цих податків відносять податок на додану вартість та інші податки такого типу, а також акцизний збір, імпортне та експортне мито тощо. Субсидії на продукти — це такі субсидії, які надаються з державного та місцевих бюджетів одиницям-резидентам для відшкодування поточних збитків підприємств.

Галузь економіки	Випуск	Проміжне споживання	Валова додана вартість
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	65 802	37 140	28 662
Добувна промисловість	27 716	16 149	11 567
Обробна промисловість	240 767	189 950	50 817
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	30 791	18 330	12 461
Будівництво	24 547	14 753	9794
Торгівля	53 521	22 856	30 665
Транспорт і зв'язок	54 497	22 550	31 947
Освіта	17 154	4551	12 603
Охорона здоров'я та соціальна допомога	13 767	5378	8389
Інші види економічної діяльності	70 749	27 785	42 964
Оплата послуг фінансових посередників	X	4280	-4280
Усього (в основних цінах)	599 311	363 722	235 589
Податки за виключенням субсидій на продукти	28 576	X	28 576
Валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах)	X	X	264 165