Інфляція: сутність, види, причини. Наслідки інфляції

У розвитку інфляції заможні вкладники змушені  б шукати кошти у своїх заощаджень як купівлі високодохідних цінних паперів, іноземної валюти чи тих матеріальних цінностей (споживчих товарів тривалого користування, нерухомості, коштовностей, предметів мистецтва антикваріату тощо). Тоді як більшість населення, яка має такої можливості, змушена зменшити заощадження, забезпечивши їхнім коштом фінансування поточного споживання. Решта кошти спрямовуються для придбання валюти. Через війну інфляції накопичення перерозподіляються на користь соціальних груп, які мають високий прибуток, зростаючий одночасно зі зростанням цін. Самі накопичення приймаютьтоварно-материальную форму.

Разом зі зміною структури накопичень є  і на зміну структури кредиту. Через інфляції надання засобів  у кредит стає невигідним для кредитора  і найвигіднішим для боржника. Частка довгострокових, а й за тим  гаслам і середньострокових кредитів скорочується у зв'язку з зростання цін. Здійснювати довгострокові вкладення стає ризикованим. Після скороченням заощаджень відбувається скорочення інвестицій. Поступово інвестиції переміщаються зі сфери виробництва, у сферу торгівлі, і навіть на фінансові ринки. Зниження рівня інвестицій у сфері виробництва призводить до старіння устаткування й зростанню витрат, що сприяє розвитку інфляції.

1.4 Вплив  інфляції на економічного зростання

На  економіку руйнівно діє висока інфляція. Однак єдиної думки у тому, як у економічного зростання впливає кволе зростання цін. Ось кілька з них.

Послідовники  кейнсіанської теорії вважають, слабка інфляція стимулює економічного розвитку. Повільне При постійному підвищення цін підвищується додатковий прибуток фірм. Відповідно, вони будуть зацікавлені у виконанні інвестицій і розширення виробництва. Поки зростання цін буде відносно невеликим, а економіці існуватимуть невикористані ресурси, той процес триватиме.

На  відміну відкейнсианцев, представники різних напрямів неокласичної теорії вважають, що й слабка інфляція має негативний вплив економічний розвиток. Вважаючи, що зростання цін призведе, уповільнення темпи зростання вкладів, а згодом і до їхнього зменшення, тому, що вкладники перевозитимуть кошти на сферу споживання. Також зростання цін гальмуватиме і інвестиційний процес, адже розширення виробництва стає ризикованим і навіть безглуздим за умов підвищення цін. Тому, що перспективи збуту дуже туманні.

Слід  зазначити, що істинність тому чи тому погляду емпірично не підтверджено. Можна визнати, що з рівні інфляції до 5% на рік відбувається економічного зростання. Інфляція вище цього рівня впливає економіку, негативно.

1.5 Вплив  інфляції на платіжний баланс

Погіршення  платіжного балансу країни (чистого  експорту, що є відмінність між імпортом, і експортом) - це ще один негативний наслідок інфляції.

Якщо  країну із колегами споконвічно рівними  обсягами імпорту й експорту починається  поступовий постійне зростання цін, то експорт із цієї країни стане  скорочуватися, а імпорт – зростати, що сприятиме заперечності платіжного балансу. У умовах утворюється дефіцит. На його покриття країна повинна або скористатися свої золотовалютні резерви, або девальвувати національну валюту. Але золотовалютні резерви - обмежена величина і тому їх використання неспроможна тривати тривалий час, тоді як девальвація національної валюти першому етапі дозволить зберегти експортно-імпортні пропорції платіжного балансу і за навіть дещо посилить конкурентоспроможність вітчизняних товарів там. Однак у наслідок це сприятимедиспропорциям економіки: перевагу отримають галузі, зорієнтовані випуск експортної продукції, а галузі, споживають імпортні товари, будуть у занепаді. З іншого боку, девальвація національної валюти створить проблему погашення закордонних кредитів, оскільки для повернення одиниці іноземної валюти буде вимагатись більше одиниць національної валюти.

2 Наслідки інфляції.

1) прискорена  матеріалізація коштів;

2) прихована  державна конфіскація коштів  через податки;

3) перерозподіл  доходів населення і багатства;

4) відставання  цін державних підприємств від  ринкових;

5) зворотна  пропорційність темпу інфляції  і підвищення рівня безробіття;

6) падіння  реального відсотка;

7) нестабільність  економічної інформації.

Розглянемо  кожна з наслідків докладніше:

Наслідком незбалансованої інфляції є прискорена матеріалізація коштів.

Населення й корпорації прагнуть матеріалізувати  свої швидко знецінені грошові запаси. Люди скуповують антикваріат, коштовності, техніку й т. буд. Фірми розробляють  плани з активізації використання грошових ресурсів. Стимулюється слабко продуманий, поспішний і надмірний темп накопичення матеріальних запасів про запас. Дефіцит наростає паралельно з «затоваренням» складських приміщень підприємств і закупівельних організацій,захламлением квартир населення.

Наступне  наслідок - прихована державна конфіскація коштів через податки. Про небезпеку як і прихованої державної конфіскації коштів писав ще Дж.Койне в 30-х роках ХХ століття. В міру зростання інфляції прогресивне оподаткування автоматично дедалі більше зараховує різні соціальні групи й ті види бізнесу в дедалі більше заможні чи дохідні. У цьому не береться до уваги: реально або тільки номінально зріс дохід. Це дозволяє уряду збирати зростання суму податків навіть без прийняття нові податкові законів і ставок. Як наслідок - погіршення відносини бізнесу та населення до уряду.

Ще  однією наслідком може бути  перерозподіл доходів населення і багатства. Будь-який внутрішньодержавний займ, за умов інфляції, при поверненні через період за номіналом заповнюється повністю, а як реально повертається набагато менше. Це відбувається у зв'язку з, що з часом національнаволюта поступово знецінюється.

Повністю  позбутися подібного негативного  ефекту не можна силу непередбачуваності і незбалансованості інфляції. Отже, при інфляції, невигідно давати позичає надовго як по фіксованою ставці, а найчастіше навіть із наростаючою. Якщо ж давати позичає під дуже високий відсоток наростання, такі позички навряд хто візьме за тією ж причини - непередбачуваність інфляції. Чим несподіванішим, швидше стосовно друг до друга зростають ціни, краще кого й більше й інших.

Четверте  наслідок -  відставання цін державних підприємств від ринкових. У приватний сектор ринкової економіки ціни витрат виробництва та товарів переглядаються частіше і швидше, ніж у державному (регульованим) секторі. Під час інфляції держпідприємства змушені обгрунтовувати кожне підвищення, отримувати цього дозвіл всіх вищих організацій. Процес довгий і неефективний, й за умов щомісячного різкого, несподіваного і стрибкоподібного зростання навіть технічно важко можна здійснити. У результаті наростає дисбаланс приватного і суспільного секторів. Цей ефект особливо небезпечний, оскільки держава втрачає свій економічний потенціал на ринок.

П'ятим за рахунком наслідком ми виділили зворотний пропорційність темпу інфляції й досяг рівня безробіття.

Реальна грошова відсоткову ставку зменшується на величину щорічного відсотка зростання. Тож якщо 1990 р. темп інфляції США був 4%, то власники грошей до 1970-му отримали реальний прибуток на валюту для цієї ж 4% нижче.

Зростання інфляції практично завжди узгоджується з високої, хоч і неповної зайнятістю та очі великою обсягом національного  виробництва. І навпаки, зниження інфляції збігається за часом зі спадом виробництва  та зростанням безробіття. Приклад: Польща навесні 1990 р. Тут часткова стабілізація підвищення цін супроводжувалася триваючим спадом виробництва та значним зростанням безробіття (лише весну 1990 р. безробіття зросло вдвічі - з 200 тис. до 400 тис. людина).

Чергове наслідок інфляції - нестабільність економічної інформації.

Ціни - це головний індикатор ринкової економіки. Цінова інформація - головна бізнесу. Недостатність й соціальна нестабільність економічної інформації заважають  складання бізнес - планів. У результаті інфляції ціни постійно змінюються, продавці та покупці товарів дедалі більше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає упевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.

3Антиинфляционние  державні заходи

Негативні соціальні й економічні наслідки інфляції змушують уряду різних країн  проводити певну економічну політику. Передусім економісти намагаються  вирахувати, краще — адаптуватися інфляцію чи ліквідувати її шляхом радикальних заходів. У різних країнах  це запитання вирішується по-різному, з урахуванням всього комплексу специфічних обставин. Наприклад, до й Англії державному рівні поставлено завдання боротьби з інфляцією, тоді як інших країнах розробляють комплекс адаптаційних заходів (індексація тощо.).

Якщо оцінити характер антиінфляційної політики, можна виділити у ній два підходу, одна з яких розробляють сучаснікейнсианци, а інший є дітищем економістів неокласичної школи. 

У межах  першого (>кейнсианского) підходу  передбачається активна бюджетна політика — маневрування державними витратами та податками з метою на платоспроможний попит.

У разі інфляції, при надмірному попиті держава  обмежує свої витрати і підвищує податки. Через війну, з допомогою  скорочення попиту, знижуються темпи  інфляції. Але водночас скорочується і зростання виробництва, що може спричинити до застою і навіть кризових явищ економіки, до розширення безробіття.

Для розширення попиту, за умов спаду, теж проводиться  бюджетна політика. Для стимуляції попиту знижуються податки, проводяться  програми державних капіталовкладень та інших витрат. Насамперед, низькі податки встановлюються щодо одержувачів середніх і невисоких доходів, які зазвичай негайно реалізують вигоду. Вважається, в такий спосіб розширюється попит на споживчі товари та. Проте стимулювання попиту бюджетними коштами, як засвідчило досвід багатьох країн 60-ті і 70-ті рр., може посилювати інфляцію. До того ж великі бюджетні дефіцити обмежують урядові можливості маневрувати податками, і видатками.

>Неоклассицисти, яких належить авторство другого підходу, висувають першому планіденежно-кредитное регулювання, побічно і гнучко що впливає економічну ситуацію. Вважається, що має проводитидефляционние заходи обмеження платоспроможного попиту, оскільки

тимулювання економічного розвитку і штучне підтримку зайнятості за методом зниження природного безробіття веде до втрати контролю за інфляцією.  

Таке  регулювання проводить Центральний  банк, який формально вони не перебуває  під медичним наглядом уряду. Банк впливає  на економіку шляхом зміни грошей у зверненні й ставок позичкового відсотка.

У сучасному  ринкової економіки неможливо усунути  всі чинники інфляції (бюджетний  дефіцит, монополії, диспропорції в  народному господарстві, інфляційні очікування населення Криму і  підприємців, перекидання інфляції по зовнішньоекономічним каналам та інших.), тому її вважають інфляційної. Отже, очевидно, що цілком ліквідувати інфляцію, нереально. Саме тому багато хто держави прагнуть недопущення руйнівних її масштабів, зробити помірної, контрольованій, натомість, щоб намагатися усунути її.

Нині  вважається, що найдоцільніше поєднувати довгострокову й короткочасну політики. Ось приблизний комплекс заходів  антиінфляційної політики.

>Долговременная  політика включає у собі кілька  завдань. До того ж погашення  інфляційних очікувань населення,  які нагнітають поточний попит. І тому уряд повинен проводити чітку послідовну антиінфляційну політику й завоювати, в такий спосіб, довіру населення. Він повинен сприяти своїми заходами (стимулювання виробництва, антимонопольні заходи, лібералізація цін, і т.п.) ефективному функціонуванню ринку, що вплине зміна споживчої психології. Друге завдання – вживання заходів з скорочення бюджетного дефіциту (оскільки його фінансування у вигляді позик у за Центральний банк веде інфляцію) рахунок підвищення податків та зниження витрат.

Ще  один завдання – проведення заходів  у області грошового звернення, зокрема, встановлення жорстких лімітів  на щорічний приріст грошової маси, що дозволяє контролювати рівень інфляції.

Послаблення впливу зовнішніх чинників як і є  одним із завдань довгострокової політики. Зокрема, завдання у цьому, аби знизити інфляційний вплив на економіку переливів іноземного капіталу (за позитивного сальдо платіжного балансу) як короткострокових кредитів і позик уряду там на фінансування бюджетного дефіциту.

Короткострокова сама політика спрямовано тимчасового  зниження темпів інфляції. Тут необхідне  розширення сукупного пропозиції без  збільшення сукупного попиту досягається  наданням державою пільг підприємствам, який випускає додатково до основного  виробництву побічні товари та. Держава приватизувати частину свого власності отже збільшити щорічні надходження до державного бюджету і полегшити сам розв'язання проблеми його дефіциту, і навіть понизити інфляційний попит з допомогою продажу великої кількості акцій нових приватних підприємств. Сприяє зростанню пропозиції масований імпорт споживчих товарів.

Певне вплив у темпах інфляції надає  зменшення поточного попиту за незмінної  пропозиції. Це можна досягнути рахунок  підвищення відсоткові ставки за депозитними  вкладами, стимулюючим вищу норму заощадження.

3 Результати

Усі види інфляції мають складні, різноманітні і дуже значних економічних і  соціальних наслідків всім суб'єктів  господарювання. Невеликі темпи інфляції сприяють зростання цін і норми  прибутку, будучи, в такий спосіб, чинником тимчасового пожвавлення кон'юнктури. З розвитком інфляція перетворюється на серйозну перешкоду для відтворення, загострює економічне й соціальне напруженість у суспільстві.