Інститути спільного користування та особливості їх діяльності

Міністерство  освіти і науки України

Волинський  національний університет імені  Лесі Українки 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота

з дисципліни:

«Ринок фінансових послуг»

на тему:

«Інститути спільного користування та особливості їх діяльності» 
 
 
 

Виконала:

Ст.53 гр. Фінанси

Королюк В.М. 
 
 
 
 

Луцьк 2011

Зміст 

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Особливості організації фінансів інститутів спільного інвестування…….4
2. Діяльність інститутів спільного інвестування в Україні…………………14
3. Проблеми діяльності інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні та шляхи їх вирішення…………………………………………………………20

Висновки………………………………………………………………………...23

Список використаної літератури………………………………………………24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     В Україні з'являється реальний інтерес  суспільства до діяльності інститутів парабанківської системи. Можна відзначити високу зацікавленість самого бізнесу до використання цих інститутів в якості інструмента досягнення своїх цілей, будь-то схемні проекти чи бажання просто заробити на відкритому ринку.

     Завдяки цьому високі темпи створення інститутів спільного інвестування (надалі ІСІ), недержавних пенсійних фондів, та інших інститутів парабанківської системи майже не знижуються, незважаючи на відносну пасивність населення, проблеми наповнення інститутів надійними активами, незадовільний стан з регуляцією фондового ринку, низьку фінансову культуру населення тощо.

     Нині  кількість інвестиційних та пенсійних  фондів, компаній з управління активами, страхових компаній, кредитних спілок можна порівнювати з їхньою чисельністю в більш розвинутих країнах, де значно швидше почалась розвиватись парабанківська система. За прогнозами така динаміка зростання нових інститутів збережеться ще кілька років.

     Основними перевагами ІСІ, з точки зору інвесторів, є потенційно висока дохідність, порівняно з традиційними способами збереження та примноження капіталу, та менші витрати часу на управління інвестиціями. Об’єднання коштів багатьох окремих інвесторів дозволяє ІСІ виходити на фондовий ринок та користуватись перевагами великих інституційних інвесторів. Серед інших переваг – диверсифікація інвестицій, відсутність мінімального терміну інвестицій (у випадку вкладання коштів у відкриті інвестиційні фонди) та можливість досить оперативно вилучити вкладені кошти у випадку необхідності. 
 
 
 

     1. Особливості організації фінансів інститутів спільного інвестування 

     Перший  інвестиційний фонд у світі було створено у серпні 1822 р. у Бельгії, через кілька десятиліть у Швейцарії  і Франції. Як масове явище вони почали розвиватися лише після другої світової війни, поступово складаючи конкуренцію банкам та іншим фінансовим інститутам. Найбільшого поширення інвестиційні фонди набули у Великобританії і США. Нині більше половини американських домогосподарств є вкладниками того чи іншого інвестиційного фонду.

     В Україні класичні з точки зору їхньої природи та функцій, інвестиційні фонди почали створюватись після прийняття Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (2001 р.).

     Інститути спільного інвестування — фінансові установи, які обслуговують сферу спільного інвестування шляхом забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку. Основним призначенням інститутів спільного інвестування є залучення та об'єднання вільних ресурсів населення, підприємств і організацій та їх подальше розміщення.

     Відповідно  до законодавства України інститути  спільного інвестування поділяють  так.

     Залежно від порядку здійснення їх діяльності:

     — відкритого типу інститут спільного  інвестування (або компанія з управління його активами), який бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп пінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами);

     — інтервального типу інститут спільного  інвестування (або компанія з управління його активами), який бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік.

     Інститути спільного інвестування відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифікованими. Інститут спільного  інвестування закритого типу (або  компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації. Інститут закритого типу може бути лише строковим.

     Залежно від строку функціонування: строковий  інститут спільного інвестування (створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений інститут ліквідовується або реорганізовується); безстроковий інститут спільного інвестування створюється на невизначений строк.

     Залежно від розміщення активів.

     1. Диверсифікований інститут спільного  інвестування, якщо він одночасно  відповідає таким вимогам: кількість  цінних паперів одного емітента  в активах інституту не перевищує  10 % загального обсягу їх емісії; сумарна вартість цінних паперів,  що становлять активи інституту в кількості, більшій ніж 5 % загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 % вартості чистих активів інституту; не менша ніж 80 % загальної вартості активів інституту становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

 Диверсифікованим  інститутам спільного інвестування (ICI) забороняється:

• тримати у грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж ЗО % загальної вартості активів;
• придбавати або додатково інвестувати: у державні цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більше ніж 25 % загальної вартості активів інституту (не менше ніж у три види державних цінних паперів); у цінні папери органів місцевого самоврядування, більше ніж 10 % ; в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних банків), більше ніж 20 % ; в акції українських емітентів, більше ніж 40 % ; в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 % ; у цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 % ; у цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 % ; в інші активи, дозволені законодавством України, більше ніж б % активів інституту;

 — придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи інституту, компанії з управління активами або зберігача.

     2. Недиверсифікованими інститутами  спільного інвестування е ті, які не мають усіх ознак  диверсифікованих.

     У випадку, якщо недиверсифікований інститут закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більше ніж на 50 % складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками такого фонду можуть бути тільки юридичні особи.

     Дивіденди на цінні папери інституту спільного  інвестування відкритого та інтервального  типу не нараховуються і не сплачуються.

     Корпоративний інвестиційний фонд — інститут спільного інвестування (відкритого, інтервального чи закритого типу, диверсифікований чи недиверсифікований), який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність зі спільного інвестування. Корпоративний інвестиційний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному фонді (капіталі) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 %. Початковий статутний фонд (капітал) корпоративного інвестиційного фонду (тільки прості іменні акції) не може бути меншим від розміру, встановленого законодавством для відкритого акціонерного товариства, і формується він за рахунок: грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності. Збільшення статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду здійснюється виключно за рахунок грошових коштів акціонерів, внесених шляхом придбання ними акцій. Неповна сплата розміщених акцій не дозволяється.

     Активи  диверсифікованого ICI складаються тільки з цінних паперів та грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті.

     Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери.

     Корпоративні  інвестиційні фонди мають певні  обмеження щодо проведення своєї  діяльності. Так, фонди не мають права:

• емітувати та розміщувати цінні папери, крім акцій;
• залучати позики або кредит у розмірі, що перевищує 10 % його активів;
• надавати активи під заставу в інтересах третіх осіб;
• відмовитися від викупу власних акцій;
• розміщувати акції за ціною, нижчою від вартості чистих активів корпоративного інвестиційного фонду в розрахунку на одну акцію; розміщувати акції понад проголошену кількість;
• розміщувати акції за ціною, нижчою від номінальної вартості; створювати будь-які спеціальні або резервні фонди.

     Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

     Пайовий інвестиційний фонд — сукупність активів, що належать інвесторам на праві  спільної часткової власності, перебувають  в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Цей фонд не є юридичною особою. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим, ніж розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Ініціатором створення пайового інвестиційного фонду є компанія з управління активами.

     Створюють такий фонд шляхом придбання інвесторами  випущених компанією з управління активами інвестиційних сертифікатів. Управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допускається.

     Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.

     Компанія  з управління активами інституту  спільного інвестування може бути юридичною  особою, яка створюється відповідно до законодавства України, її діяльність обмежується тільки управлінням  активами одного або кількох інститутів спільного інвестування (венчурних фондів). У статутному фонді (капіталі) таких компаній частка держави не може перевищувати 10 %.

     Компанія  з управління активами працює з певними  обмеженнями. Вона не має права:

• набувати за рахунок активів інституту спільного інвестування майно та цінні папери тих видів, які не передбачені проспектом емісії пінних паперів;
• укладати угоди, що порушують (або наслідком яких є порушення) норми законодавства;
• здійснювати за власні кошти операції з цінними паперами, які е активами інституту;
• безоплатно відчужувати активи інституту (крім компанії з управління активами венчурного фонду);
• брати позику або кредит, що підлягає поверненню за рахунок активів інституту, обсягом більшим ніж 10 % вартості чистих активів інституту, на строк, довший ніж три місяці, таз метою іншою, ніж використання цих коштів для викупу цінних паперів інституту;
• надавати позику або кредит за рахунок активів інституту;
• розміщувати цінні папери інших емітентів, крім цінних паперів інституту, активами яких вона управляє;
• придбавати векселі, похідні цінні папери, цінні папери інституту відкритого типу; укладати договори купівлі-продажу, позики або кредиту з пов'язаними особами, крім договорів з торговцями цінними паперами щодо розміщення та викупу цінних паперів інституту;
• продавати цінні папери інституту зберігачу, реєстратору, незалежному оцінювачу майна та аудитору (аудиторській фірмі) цього інституту, а також органам державної влади та органам місцевого самоврядування; набувати у власність нерухоме майно, що становить активи відповідного інституту тощо.