Інститути спільного користування та особливості їх діяльності

     За  даними Єдиного державного реєстру  інститутів спільного інвестування, станом на 30 вересня 2009 р. в Україні  було зареєстровано 968 ICI за всіма типами фондів. Із загальної кількості фондів 81,5 % становили пайові інвестиційні фонди. Крім того, 730 з них (75,4 % усіх інститутів) були представлені венчурними інвестиційними фондами, переважно пайовими.

     У 2009 році чисельність компаній з управління активами (КУА) вперше зменшилася (-29 за рік), а у 2010 темпи закриття КУА випередили темпи створення нових.

     Поділ інститутів спільного інвестування за типами в III кварталі 2009 р. був такий: закриті — 156, інтервальні — 48, відкриті — 34.

     Загальна  вартість активів інститутів спільного  інвестування на 1 січня 2009 р. становила 63,26 млрд. грн., а сума активів на один фонд — 71,24 млн. грн. (табл. 9.6).

     На 30 вересня 2009 р. в Україні працювала 391 компанія з управління активами. На одну КУА в середньому припадало 3,2 інститути спільного інвестування. Однак деякі КУА могли одночасно управляти й більшою кількістю інвестиційних фондів. За регіональним розподілом як за кількістю компаній з управління активами (КУА) та інвестиційних фондів, так і за загальною вартістю активів в управлінні КУА, як і раніше, переважають м. Київ та Київська область, де зосереджено 280 компаній і 70,6 % фондів.

     Середня вартість активів, що перебували в управлінні однієї КУА, на початок 2009 р. становила 154,67 млн. грн. Структура активів інститутів спільного інвестування була досить складною: 57,8 % вартості всіх активів припадало на цінні папери, а решту активів становили банківські депозити, об'єкти нерухомості, корпоративні права, банківські метали та земельні паї.

     Основними категоріями інвесторів інститутів спільного інвестування є юридичні особи — резиденти, частка яких у активах інвестиційних фондів у 2008 р. становила 83,6 %, тоді як фізичні особи-резиденти інвестували в такі фонди лише 8,6 %. При цьому юридичні особи — резиденти надають перевагу інвестиціям у закриті фонди, а юридичні особи — нерезиденти — у відкриті. Фізичні особи надають перевагу інвестиціям у інтервальні фонди, а їх частка в 2008 р. становила 92,1 % вартості активів таких фондів (табл. 9.8).

     Аналіз  прибутковості діяльності окремих  типів інститутів спільного інвестування засвідчив, що найприбутковішими протягом останніх років були венчурні та закриті інвестиційні фонди. Однак фінансова криза значною мірою відобразилася і на результатах діяльності інститутів спільного інвестування, внаслідок чого дохідність інтервальних і відкритих фондів зменшилася.

     Між тим кількість інвестиційних  фондів в управлінні КУА демонструвала  тенденцію до зростання. Найбільший їхній приріст зафіксовано у 2008 році (+333 фонди, +40%), що було пов’язано  із ростом сектору венчурних ІСІ (+307).

     Економічна рецесія та відтік капіталу з фінансових ринків позначилися на динаміці створення нових фондів у 2009 році, коли загальна кількість існуючих ІСІ зросла лише на 35 (+3%). У 2010 році проявилася тенденція до  концентрації  ринку, коли темпи закриття (ліквідації) фондів, які реалізували свої інвестиційні проекти, випередили темпи створення нових.  

     Переважно висхідну динаміку демонструвала і  кількість недержавних пенсійних  фондів, які перебувають в управлінні КУА з 2006 року. Найбільше зростання  числа фондів зафіксовано у 2006 та 2008 роках. Тільки у 2010 році їхня кількість не суттєво скоротилася і на кінець року склала 89 НПФ.

     Впродовж  десяліття зростали і активи ринку  спільного інвестування, які на кінець 2010 року досягли 108,63 млрд. грн.

     Найстрімкішого росту вони досягли у перші роки становлення ринку – 2005-2007 – у 1,5-3,5 рази щороку. Найбільший абсолютний приріст активів в управлінні КУА дотепер зафіксовано у 2008 році: активи тоді зросли на 27.51 млрд. грн. (67,5%). Проте, і у 2010 році, після зниження динаміки у 2009-му до +14,5 млрд. грн., приріст був майже на рівні найуспішнішого 2008 року – +25,86 млрд. грн. (31,3%).

     У той же час, сектор невенчурних ІСІ  демонстрував значно стриманішу динаміку. Після найважчого кризового 2008-го року, коли активи фондів зросли тільки на 0.2 млрд. грн., у 2009-му ринок невенчурних ІСІ відновив стрімкий ріст: разом зі збільшенням чисельності фондів та піднесенням на фондовому ринку активи сектору збільшилися на 2,26 млрд. грн.

     До  основних факторів, що знижують рівень дохідності фінансових інструментів інвестування за окремими видами фінансових інструментів, належать такі: 

     1) для пайових фінансових інструментів:

     — зниження рівня сплачуваних дивідендів унаслідок зменшення суми прибутку емітента;

     — зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента;

     — кон'юнктурний спад у галузі, в  якій емітент здійснює свою операційну діяльність;

     — суттєве перевищення ринкової ціни фінансового інструмента над  його реальною вартістю в момент придбання  інвестором;

     — загальний спад кон'юнктури фондового ринку; 2) для боргових фінансових інструментів:

     — збільшення середньої ставки відсотка на фінансовому ринку;

     — підвищення темпів інфляції порівняно  з попереднім періодом;

     — зниження рівня платоспроможності  емітента боргових цінних паперів;

     — непередбачуване зменшення розміру  викупного фонду емітента за даним  фінансовим зобов'язанням.

     Важливе значення для забезпечення ефективної діяльності інститутів спільного інвестування має система оподаткування доходів, одержаних від інвестицій в інститути спільного інвестування, оскільки від цього залежить остаточна сума отримуваних інвестором доходів.

     Залучені  інститутом спільного інвестування та розміщені в цінні папери кошти  інвесторів, а також доходи від  операцій з активами або доходи, нараховані за активами інвестиційних фондів, не входять до складу оподатковуваного доходу.

     У випадку продажу інвестором цінних паперів інституту спільного  інвестування оподаткуванню підлягає різниця між ціною їхнього  придбання та ціною продажу. У  разі отримання інвестиційного доходу у вигляді дивідендів оподатковується сума дивідендів, отримана інвестором-фізичною особою.

     Ставка  податку та порядок оподаткування  розрізняються залежно від того, ким є інвестор — фізичною чи юридичною особою, і який вид доходу він одержав від інвестицій. Доходи інвестора — юридичної особи та прибуток від інвестицій до фонду оподатковується за ставкою 25 %.

     Інвестиційний прибуток, отриманий інвестором —  фізичною особою в разі викупу цінних паперів інститутом спільного інвестування (КУА) або від продажу цінних паперів третій особі, оподатковується за ставкою 15 %. Дохід, одержаний у вигляді дивідендів за цінними паперами інвестиційного фонду, оподатковується за ставкою 5 %.

     Отже, володіючи цінними паперами інституту  спільного інвестування, інвестор до моменту їх реалізації або виплати дивідендів податки не сплачує. У разі безпосереднього володіння цінними паперами або нерухомістю доходи від операцій з цими активами або нараховані за ними доходи (відсотки, дивіденди, орендна плата), включають в оподатковуваний дохід.

     2010 року невенчурні ІСІ продемонстрували  аналогічні темпи росту, незважаючи  на провал у 2-му кварталі, який  слідом за фондовими індексами  відчули на собі відкриті та  інтервальні фонди. За рік активи  невенчурних фондів зросли на 2,35 млрд. грн. (35,9%).

     Всупереч  багатьом викликам, інвестиційний бізнес вистояв. Триває робота над новою  редакцією закону «Про ІСІ». В умовах посткризового відновлення економіки  інвестиційна галузь готова підтримувати світові стандарти здійснення професійної діяльності з управління активами, забезпечувати підвищення якості послуг КУА і формувати сприятливе середовище для функціонування  спільного інвестування та його клієнтів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Проблеми діяльності інститутів спільного інвестування в Україні та шляхи їх вирішення 

     Одними  із головних учасників фінансового  ринку в розвинутих країнах виступають інститути спільного інвестування. Маючи більш ніж 150-літню історію  функціонування, інвестиційні фонди  складають серйозну конкуренцію  банкам за вільні кошти громадян.

     Протягом  останніх 5 років свого розвитку ринок вітчизняних інститутів спільного  інвестування демонстрував позитивну  динаміку зростання та забезпечував інвесторам достатньо високий рівень інвестиційного доходу, який перевищував  доходність банківських депозитів.

     Чи  не найбільша проблема, яка гальмує  розвиток інституційних інвесторів в Україні в цілому та ІСІ зокрема  – загальний стан розвитку фондового  ринку, його інституційна незрілість. У даному контексті доцільно виділити наступні негативні властивості  фондового ринку:

     · превалювання неорганізованого ринку  над організованим, що негативно  позначається на прозорості фондового  ринку, відлякує як внутрішніх, так  і зовнішніх інвесторів;

     · наявність кількох торговельних майданчиків, на яких здійснюються торги  цінними паперами, що ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та розповсюдження інформаційних індикаторів щодо кількісних та якісних параметрів операцій з ними;

     · низька ліквідність фондового ринку; мала кількість цінних паперів, якими  торгують на біржі, обмежена кількість інструментів фондового ринку;

     · маніпуляції учасників фондового  ринку з цінами з метою завищення  вартості чистих активів інвестиційних  фондів;

     · незавершеність формування інституційної  інфраструктури фондового ринку, її низька якість, зокрема, значною проблемою є відсутність єдиної ефективної депозитарно-клірингової системи.

     Одна  з основних проблем, яка не дозволяє в повній мірі використовувати інвестиційний  потенціал ринку ІСІ – низький  рівень поінформованості населення  про переваги ІСІ. Більшість населення не сприймає ІСІ як окремий альтернативний довгостроковий інструмент збереження та примноження капіталу. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є недостатня кількість консалтингових та інформаційних центрів, маркетингових фірм, які б надавали консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку в цілому та переваг ІСІ зокрема.

     Крім  того, важливим стимулюючим чинником розвитку небанківських фінансових установ загалом та ІСІ зокрема є недостатність на внутрішньому ринку надійних фінансових інструментів, в які можуть вкласти залучені кошти компанії з управління активами. Зокрема, державні облігації залишаються непривабливим інвестиційним інструментом через низькі ліквідність та доходність (нижчу за рівень інфляції).

     Суттєвою  проблемою залишається методика коректної оцінки вартості чистих активів  ІСІ. Діюче положення ДКЦПФР, що врегульовує  дане питання, дозволяє компаніям досить довільно оцінювати чисті активи ІСІ, що знаходяться у них в управлінні. Це призводить до викривлення інформації, що ще більше підриває довіру населення.

     Невирішеним залишається питання оподаткування  доходу від інвестицій в різні  фінансові установи. Так, наприклад, відсотки, які нараховані по банківських депозитах, не підлягають оподаткуванню, в той же час доходи, отримані громадянами від владання коштів в ІСІ, обкладаються податками

     Одними  із головних учасників фінансового  ринку в розвинутих країнах виступають інститути спільного інвестування. Маючи більш ніж 150-літню історію функціонування, інвестиційні фонди складають серйозну конкуренцію банкам за вільні кошти громадян.

     Протягом  останніх 5 років свого розвитку ринок вітчизняних інститутів спільного  інвестування демонстрував позитивну динаміку зростання та забезпечував інвесторам достатньо високий рівень інвестиційного доходу, який перевищував доходність банківських депозитів.

     З огляду на низький рівень розвитку фондового ринку, ІСІ стикаються з низкою специфічних проблем.

     Таким чином, незавершеність процесу інституційного формування ринку ІСІ дає підстави припустити неефективність, а за певними напрямками – й неможливість використання потенціалу цієї інституційної форми у після кризовому відновленні фінансового сектору України. Але з іншого боку, загальне падіння зацікавленості в фінансових інвестиціях та різке підвищення їх ризикованості може бути використане для модернізації цієї складової фінансової системи. Для цього політика держави повинна спрямовуватися на планомірний розвиток ринку ІСІ та його інфраструктури з метою усунення загальної недорозвиненості та покращення якісних параметрів.