Оцінка ефективності використання оборотних коштів на підприємстві

При правильному управлінні дебіторською заборгованістю, ці грошові кошти  можна направити на погашення  кредиторської заборгованості. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, оплата по факту відвантаження продукції). Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати (для стимулювання надходження грошових коштів).

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців. Не слід також нехтувати  позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у  складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і  товарний кредити. Необхідність кредиту  як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних  активів. Як джерело фінансування, позиковий  капітал теж має свої особливості:

1) відносна  простота формування базових  показників оцінки вартості;

2) виплати  по обслуговуванню боргу відносяться  на собівартість;

3) вартість  залучення позикового капіталу  має високу ступінь зв'язку  з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором;

4) залучення  позикового капіталу пов'язано  із зворотним грошовим потоком  по обслуговуванню боргу та  по погашенню зобов'язань по  основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської  заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, бо це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

Висновки

 

Одним із головних шляхів поліпшення використання оборотних коштів можна  виділити прискорення обертання  оборотних коштів. Прискорення обертання  оборотних коштів є першочерговою  задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними  шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

- впровадження  економічно обґрунтованих норм  запасу;

- наближення  постачальників сировини, запасних частин, що комплектують вироби та ін. до споживачів;

- широке  використання прямих тривалих  зв'язків;

- комплексна  механізація й автоматизація  вантажно-розвантажувальних робіт  на складах.

На стадії незавершеного виробництва :

- прискорення  науково-технічного прогресу (впровадження  прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних  ліній, хімізація виробництва);

- розвиток  стандартизації, уніфікації, типізації;

- вдосконалення  форм організації промислового  виробництва;

- вдосконалення  системи економічного стимулювання  заощадливого використання сировинних  і паливно-енергетичних ресурсів;

- збільшення  питомої ваги продукції, що  користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

- наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

- вдосконалення  системи розрахунків;

- збільшення  обсягу реалізованої продукції,  внаслідок виконання замовлень  по прямим зв'язкам, дострокового  випуску продукції, виготовлення  продукції із заощаджених матеріалів;

- ретельна та своєчасна добірка  продукції, що відвантажується,  по партіях, асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати  і про економічне значення заощадження  оборотних фондів, що виражається  в наступному.

Зниження  питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає  можливість із даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції  і виступає тому, як одна із серйозних  передумов збільшення масштабів  виробництва [15].

Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової  техніки й удосконалюванню технологічних  процесів. Економія у споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці. Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних  фондів впливають на всі сторони  виробничої і господарської діяльності підприємства.

На кожному підприємстві є резерви  заощаджених матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. В залежності від характеру  заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості  і на виробництві підрозділяються  на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків  відносяться заходи, зв'язані з  якісною підготовкою сировини до її виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, впровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів в процесі виробництва виробів, із максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.

До основних організаційно-економічних  напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, пов'язаних з підвищенням наукового рівня  нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою  і впровадженням технічно обґрунтованих  норм і нормативів витрат матеріальних ресурсів; комплекси заходів, пов'язаних із встановленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному  підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції із тієї самої кількості  сировини і матеріалів - залежить від  технічного забезпечення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня  організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати  і запасів матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення витрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.

При управлінні оборотними коштами важливо також  правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у  підсумку впливає на розмір прибутку підприємства [16, с.200].

В курсовій роботі проведено дослідження  проблем формування та використання оборотних коштів підприємства в  умовах ринкової економіки. Для прийняття виважених рішень з питань мобілізації, розподілу та використання оборотних коштів обґрунтовано підходи до управління оборотним капіталом підприємства з урахуванням специфіки його розвитку в умовах ринкової економіки. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки:

Досліджене підприємство забезпечує себе оборотними коштами користуючись залученими коштами. При такому рівні рентабельності має сенс розширювати виробництво, вкладаючи залучені кошти в новітні технології, або що.

Вивільнення оборотних коштів дає  цілий ряд позитивних ефектів:

- виробництво  продукції відбувається при менших  витратах оборотних коштів;

- звільняються  матеріальні ресурси;

- прискорюється  надходження в бюджет відрахувань  від прибутку;

Поліпшується фінансове становище  підприємства, тому що, звільняються фінансові  ресурси в результаті надпланового прискорення оборотності коштів вони залишаються до кінця року у  розпорядженні підприємства і можуть бути вдало використані (прибутково вкладені).

Фінансування оборотних коштів зводиться до авансування капіталу в оборотні активи з метою отримання  економічного ефекту. Фінансування оборотного капіталу здійснюється як за рахунок  власних, так і залучених ресурсів. З переходом до ринкової економіки  змінилися підходи до вибору джерел формування оборотного капіталу. При  цьому враховуються такі фактори: необхідний обсяг оборотних активів, циклічність  використання оборотного капіталу, можливі  втрати оборотних активів, оборотність  активів підприємства. Важливим в  проведенні управління оборотним капіталом  підприємства є визначення раціонального  співвідношення між власними та залученими джерелами фінансування.

До загальних висновків по курсовій роботі можна віднести наступні:

1.Для нормального функціонування  кожного підприємства необхідні  оборотні кошти, що представляють  собою грошові кошти, використовувані  підприємством для придбання  оборотних фондів і фондів  обігу. 

2.Оборотні фонди, тобто матеріальні  ресурси на відміну від основних  фондів використовуються в одному  виробничому циклі, і їх вартість  переноситься на продукт відразу і повністю.

3.Раціональне й заощадливе використання  оборотних фондів - першочергова  задача підприємств, тому що  матеріальні витрати складають  3/4 собівартості промислової продукції.  Зниження матеріалоємності виробу  досягається різними шляхами,  серед яких головними є впровадження  нової техніки, технології, удосконалювання  організації виробництва і праці.

4. Основна риса сучасного перехідного  періоду - недостача у підприємств  оборотних коштів. Прискорення оборотності  оборотних коштів, що вимірюється  коефіцієнтом оборотності і тривалістю  одного оберту в днях, досягається  різними заходами на стадіях  створення виробничих запасів,  незавершеного виробництва і  на стадії обігу.

Головною метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності  підприємства. Причому, ці задачі у  певній мірі протистоять один одному. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низькою, ніж гроші, ліквідністю. А для  забезпечення стійкої платоспроможності  у підприємства постійно повинна  знаходитися на рахунку деяка  сума коштів фактично вилучених з  обігу для поточних платежів.

Важливим завданням у керуванні  оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю  і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Як відомо, критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність

їхнього використання, і навпаки.

 

Список використаних джерел

 

1. Фінанси підприємств: Навч. посібник. Філімоненко О.С. – К., 2005. – 400с.

2. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. Іваненко В.М.  – К.: Знання – Прес, 2000. – 207с.

3. Ступаков В.С., Токаренко Г.С. Риск-менеджмент: Учеб. пособие. М.:   Финансы и статистика, 2006.

4.Фінанси підприємств: Підручник/Керівник авт. Кол. І наук. Ред. Проф.. А.М. Поддєрьогін 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460с.

5. Бланк И.А. Управление денежными потоками. – К.: Ника-Центр: Эльга, 2004. 
6. Финансы предприятий./ В.В.Остапенко. – М.:Омега-Л, 2003. 304с. 
7. Завгородній В.П. Бухгалтерский учет в Украине с использованием

     национальных стандартов. К.: 2001, 330с.

8. Грищенко О.В. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной  

     деятельности   предприятия / Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000, 520 с.

9. Економічний аналіз/ За ред. В.П.Багрова, К. – 2006.

10. Курс економічного аналізу / За ред. В.М.Івахненко, К. – 2004р.

11. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. Тарасенко Н.В.

      – Львів. ЛБІ НБУ, 2000.

12. Зімін Н. Е., Солопова В.Н. Аналіз і діагностика фінансово-господарської

      діяльності підприємства. - Колос, 2005.

13. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання / За ред.О.О.Терещенка,

      К. – 2002р.

14. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. -М.: Финансы й    статистика, 2001.