Організація валютного ринку України

    2. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ 

    2.1 Особливості формування валютної  системи України 

    Формування  валютної системи України розпочалося  одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України "Про  банки і банківську діяльність", ухваленому у 1991 pоці, були сформовані деякі правові норми щодо організації  валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті; дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

    Проте подальший розвиток валютної системи  істотно гальмувався і ускладнювався  тривалою і глибокою кризою, що охопила  всі сфери суспільного життя, масштабним хаосом в управлінні економікою.

    Майже до кінця 1992 p., поки Україна перебувала в рублевій зоні, вона змушена була керуватися переважно валютним законодавством СРСР та традиціями, які перейшли з  радянської практики [1]. До практичної розбудови власної валютної системи Україна приступила з виходом з рублевої зони, проголошеним Указом Президента України "Про реформу грошової системи України" від 16 листопада 1992 р. Цим указом було визначено статус рубля як іноземної валюти й упорядковано використання іноземної валюти на території України. Єдиним законним платіжним засобом визнавався український карбованець, а російський рубль, що перебував на рахунках в українських банках, підлягав обміну на карбованці за співвідношенням 1: 1 [5].

    Для підтримання українського карбованця на валютному ринку було вжито  цілий ряд обмежувальних та фіскальних заходів:

• введено 100-процентний продаж експортерами валютної виручки державі за офіційним курсом;
• істотно підвищувались акцизні збори з цілого ряду імпортних товарів;
• проведено девальвацію карбованця відносно рубля;
• підвищено до 80% ставку рефінансування комерційних банків, тобто піднято до рівня, який існував у Росії;
• офіційно започатковано створення державного золотовалютного резерву.

    Проте всі ці заходи не дали бажаного результату. Скоріше навпаки, відбулося ужорсточення валютного ринку, яке зупинило його розвиток: припинився приплив інвалюти на ринок, посилилися тенденції приховування валюти, тінізації валютних операцій, доларизації грошового обороту  тощо. Намітилося прискорене падіння  курсу карбованця. Цьому сприяла  поява девальваційних очікувань  та правова невизначеність і неупорядкованість  валютних відносин.

    Щоб зупинити ці тенденції,19 лютого 1993 р. Кабінет  Міністрів прийняв Декрет "Про  систему валютного регулювання  і валютного контролю", яким було проголошено курс на лібералізацію  валютного ринку, запровадження  дійового механізму валютного регулювання  і контролю. Це сприяло помітній активізації валютного ринку - за кілька місяців пропозиція долара на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) зросла майже в 10 разів. У квітні 1993 р. розпочалися торги  з німецької марки та російського  рубля.

    Проте ці позитивні процеси у валютній сфері відбувалися на фоні гіпервисокої інфляції і нерідко суперечили завданням  стримування інфляції. Щоб стримати зростання темпів інфляції та витрат на оплату "критичного імпорту", Кабінет  Міністрів України 9 серпня 1993 р. видав  розпорядження про директивну фіксацію курсу карбованця до долара США, німецької  марки та російського рубля. Результатом  посилення адміністративних обмежень стало скорочення надходжень конвертованої  іноземної валюти на ринок, посилення  її відпливу за кордон, поява множинності  валютних курсів і тінізація валютних відносин, прискорення розриву між  фіксованим і ринковим валютними  курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави [6]. Все це свідчило про те, що адміністративні обмеження валютного ринку не виправдали себе. Проте, такий порядок валютного регулювання проіснував до жовтня 1994 р. Він був характерний для періоду високої інфляції. Це був перший етап формування валютної системи України. Для нього характерне обвальне падіння курсу української валюти - в 163,3 разу. Це свідчить, що в умовах глибокої економічної і фінансової кризи, макроекономічної розбалансованості, затримки з проведенням економічних реформ не було передумов для нормального розвитку валютного ринку та адекватної йому валютної системи, а виключно адміністративне регулювання валютних відносин не дало бажаних результатів.

    Помітні успіхи в антиінфляційній політиці 1994 р. створили передумови для переходу до другого етапу розбудови валютної системи, що тривав до вересня 1996 р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації  валютних відносин: прискорення лібералізації  валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного  курсу карбованця на підставі результатів  торгів на УМВБ, ліквідація множинності  валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольняти через  купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському  валютному ринку. У травні 1995 р. зменшено до 40% частку валютної виручки експортерів, яка підлягала обов'язковому продажу. Був також розформований Тендерний  комітет. Все це сприяло консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного  курсу, у підвищенні його реальності. Валютний ринок був помітно децентралізований. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона в 1995 р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України. Переорієнтація валютного  регулювання на ринкові засади супроводжувалася істотною стабілізацією національної валюти - курс її до долара США за 1995-1996 pp. знизився приблизно на 5%.

    З вересня 1996 p., після випуску в  обіг постійної національної валюти гривні, розпочався третій етап формування валютної системи України, на якому  ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були:

• остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. - введено вільне плавання;
• введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень;
• певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;
• подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;
• приєднання України (у травні 1997 р) до VIII Статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями. [7]

    Наведені  заходи у валютній сфері кінця 1998 р. помітно загальмували подальшу ринкову  трансформацію валютної системи  України. Їх висока ефективність підтвердила  значні успіхи України у формуванні дійового механізму валютного регулювання, який дав змогу утримати гривню навіть у надзвичайно складних умовах, які  склалися на валютному і фондовому  ринках України в 2008-2007 роках. 

    2.2 Сучасні тенденції розвитку валютного ринку України  

    На початку 2010 року на валютному ринку України спостерігалося сезонне зниження активності його учасників як за операціями з купівлі, так і з продажу валюти. Порівняно з груднем попереднього року обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України зменшився на 45,7 %, порівняно з січнем 2009 року – на 23,2 %. Водночас  унаслідок перевищення платежів  за  зовнішніми  борговими зобов’язаннями  над обсягами  надходжень  іноземної валюти  до  країни  сформувався певний  валютний  дефіцит,  що  спричиняв девальваційний тиск на гривню.[9]

    Для  стабілізації  обмінного  курсу  гривні  Національний  банк  України  продовжував  регулярне проведення інтервенцій з продажу іноземної  валюти. При цьому було підтримано платежі НАК “Нафтогаз України” за його зовнішніми контрактами, що сприяло своєчасному розрахунку компанії за імпортований газ.  Крім  цього,  тривало  проведення  валютних  аукціонів  із  продажу  іноземної  валюти  для  задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб.

    Обсяг міжнародних резервів у 2010 року зменшився на 4,6 % і за станом на 01.12.2010 становив 25,3 млрд. дол. США.

    У  результаті  розміщення  Урядом  України  облігацій  зовнішньої  державної  позики (ОЗДП)  обсяг міжнародних резервів НБУ у вересні зріс на 2 млрд. дол. США і становив 34,7 млрд. дол. США.[3]

    У листопаді Національний банк України  здійснював інтервенції як з продажу  іноземної валюти, так і з її купівлі. Від’ємне сальдо валютних інтервенцій  у листопаді зменшилося порівняно  з попереднім місяцем на 22,9 % і становило 0,4 млрд. дол. США. Обсяг міжнародних резервів зменшився на 2,1 % і за станом на 01.12.2010 становив 33,5 млрд. дол. США (рис.2.1).

    Рис. 2.1 – Міжнародні резерви та інтервенції Національного банку України за 2009-2010 роки.[10]  

    З початку 2011 року спостерігалася тенденція зростання обсягу чистих надходжень іноземної валюти від нерезидентів, зокрема за експортно-імпортними операціями та зовнішніми запозиченнями. Водночас на міжбанківському ринку України попит  на  іноземну  валюту  дещо перевищує її  пропозицію.  За  цих умов Національний  банк  України продовжує здійснювати інтервенції як  з продажу,  так і з купівлі  іноземної валюти.[11]

    У 2010 році  відбулося  значне  скорочення  обсягу  операцій  на  міжбанківському  валютному  ринку - середньоденний обсяг  купівлі-продажу іноземної валюти на ньому зменшився порівняно з 2008 роком на 25,7% і становив 573 порівняно з 770 млн. дол. США у попередньому році ( рис.2.2).   

    Рис.2.2 – Окремі показники міжбанківського валютного ринку України, 2008–2010 роки (у середньомісячному вимірі).[11]  

      Обсяг  операцій  з  готівковою  іноземною  валютою  в 2010 році  зменшився  на 46,2%. При  цьому пропозиція іноземної валюти в готівці знижувалась випереджаючими темпами порівняно з попитом. За цих умов попит на іноземну готівку перевищив її пропозицію на 8,4 млрд. дол. США (у доларовому еквіваленті) порівняно з 6,1 млрд. дол. США у 2008 році (рис.2.3)

      Рис. 2.3 – Об’їм операцій купівлі і продажу іноземних валют, млн.дол.США.[10]  

    У 2010 році  більшість  операцій  з  купівлі  й  продажу  іноземної  валюти  була  безготівковою здійснювалася на міжбанківському валютному ринку ( рис. 2.4).[10]

    Рис.2.4 – Структура операцій з купівлі й продажу іноземної валюти,

    2005-2010 роки (%).[10]

    Упродовж  практично  всього 2010 року  на  валютному  ринку  відчувався  дефіцит  іноземної  валюти, фундаментальним  чинником  якого  було  зниження  порівняно  з 2008 роком  валютних  надходжень  як  за експортними операціями, так і за зовнішніми кредитами та депозитами нерезидентів. Крім того, на ситуацію впливало  зменшення  валютних  надходжень  на  користь  резидентів України  за  одночасного  збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам за раніше отриманими кредитами. Проведення  Національним  банком  України  інтервенцій  із  продажу іноземної  валюти  призвело  до скорочення в 2010 році міжнародних резервів на 5 038 млн. дол. США (в еквіваленті), або на 16%, – до 26 504,9  млн.  дол.  США.  На  зменшення  резервів  у 2010 році  також  вплинуло  фінансування  дефіциту державного  бюджету  та проведення  платежів  за  державними  зовнішніми  зобов’язаннями.  Водночас отримання Україною  значних обсягів кредитних ресурсів  від  міжнародних  організацій  уповільнювало зменшення розміру міжнародних резервів.

    Рис.2.5 – Валютна структура безготівкових операцій з купівлі й  продажу іноземної валюти, 2005–2010 роки.[10]

    Упродовж 2010 року  ситуація  на  валютному  ринку  України  визначалась перевищенням  попиту  на валюту  над  її  пропозицією,  що  пояснювалося  значними  платежами  за зовнішнім  боргом  та  погіршенням  умов зовнішньої торгівлі. Відбулося  суттєве  звуження  міжбанківського  валютного  ринку - обсяг  операцій  з  купівлі-продажу валюти  зменшився  на  чверть.  При  цьому  спостерігалося  скорочення  валютних  надходжень  на  користь резидентів, що спричиняло зменшення пропозиції валюти на міжбанківському валютному ринку. Водночас відбулося збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам для погашення раніше отриманих від них кредитів.  Це  збільшувало  дефіцит  іноземної  валюти  на  міжбанківському ринку України,  а також посилювало  вразливість гривні  і збільшувало амплітуду коливань  її обмінного курсу.

    З початку 2011 року спостерігалася тенденція зростання обсягу чистих надходжень іноземної валюти від нерезидентів, зокрема за експортно-імпортними операціями та зовнішніми запозиченнями. Водночас на міжбанківському ринку України попит на іноземну валюту дещо перевищує її пропозицію. За цих умов Національний банк України продовжує здійснювати інтервенції як з продажу, так і з купівлі іноземної валюти.