Організація валютного ринку України

    3. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ ТА ВАЛЮТНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ  

    3.1 Проблеми функціонування валютного ринку 

    Важливими елементами зовнішньоекономічного  механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема  і валютна. В Україні ці процеси  мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.

    Ключовим  елементом зовнішньоекономічного  механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів  держави та центрального банку у  сфері валютних відносин (валютні  обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного  виробництва.

    Крім  зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних  проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:

• забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу;
• залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки;
• створення державного валютного фонду й ринку валюти.

    На  жаль, валютні проблеми вирішуються  в Україні вкрай повільно і  наштовхуються на великі труднощі. Слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів  приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними  коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку. Зроблені лише перші кроки до організації  системи купівлі валюти Національним і комерційними банками, торгівлі валютою  за участю держави та її структур, функціонування української валютної біржі. Розбалансованість  механізму валютних операцій не дає  змоги звести валютний та платіжний  баланси України. Таким чином, нинішня  неефективна валютна політика є  фактором, що дестабілізує економіку, й одним із могутніх джерел інфляції.

    Найскладнішим і неоднозначним за своїми економічними наслідками елементом проведеної грошової реформи в Україні є введення валютної конвертованості. Конвертованість - це один з дійових заходів стабілізації національної грошової системи, посилення  її впливу на розвиток ринкових відносин, забезпечення ефективної структурної  перебудови економіки, її конкурентоздатності  та прискорення інтеграції у світове  господарство.

    Нині  для валютних операцій використовуються обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України. Вони встановлюються Національним банком на основі результатів  торгів на міжбанківському валютному  ринку України.

    Включення валютних стабілізаторів у зовнішньоекономічний механізм забезпечило б значною  мірою створення умов для зниження курсу вільно конвертованої валюти відносно української гривні, формування передумов для її повної конвертованості, рееміграції валютних коштів в Україну, залучення іноземної валюти в  країну тощо.

    Формування  валютної системи України розпочалося  одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України «Про банки  і банківську діяльність», ухваленому 1991 р., були сформовані деякі правові  норми щодо організації валютного  регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних  банків на здійснення операцій в іноземній  валюті (ст. 50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з  центральними банками інших країн  та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів. Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

    Одним із важливих етапів розбудови на шляху  до глобалізаційних процесів, стало  те, що Україна як незалежна держава  ще в серпні 1992 року ратифікувала Угоду  про міжнародний валютний фонд, узявши на себе, таким чином, певні зобов'язання щодо організації власної національної валютної системи.

    Стан  розвитку валютної системи в Україні, забезпечення внутрішньої конвертованості  та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для  того, щоб рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 197 року оголосила  про те, що наша країна взяла на себе зобов'язання, згідно з статтею ХІІІ Статуту МВФ, про забезпечення конвертованості національної валюти з поточною конвертованістю, тобто на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, запроваджуються певні обмеження. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі.

    Протягом  останніх років, процеси становлення  і розвитку валютної системи в  Україні супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв'язку з  цим різко загострилося питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової.

    Зрозуміло, значне скорочення обсягів виробництва, висока інфляція, низька якість продукції, безробіття, необхідність структурної  перебудови виробництва - всі ці проблеми потребують великих грошових ресурсів. З одного боку дефіцит державного бюджету як наслідок економічної кризи призвів до відсутності державних коштів, з іншого - зубожіння основної маси населення не дає змоги в достатній мірі залучити кошти громадян. Однак на нашу думку, однією з найгостріших проблем,  яку сьогодні необхідно розв'язати Україні, - знаходження коштів для свого подальшого успішного розвитку.

    Регуляція у сфері грошового обігу є необхідною умовою збалансованого суспільного відтворення та єдиним впровадженим засобом суб'єктивного впливу на господарювання у сучасних умовах.

    На  даний момент в Україні завершився процес трансформації грошової одиниці - гривні в режимі часткової (здебільшого  внутрішньої) конвертованості, що сприяє припливу іноземного капіталу, розбудови  економіки України, її поступовій інтеграції у світову економіку.

    Для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

• прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до  ЄЕП ,а до Євросоюзу;
• відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку;
• спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку.
• зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;
• мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;
• дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;
• залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.

    Проблема  відпливу капіталу з країни є також  слабкою стороною національної валютної системи, бо зачіпає усі її елементи. Дана проблема зараз багато в чому визначає подальший розвиток нашої  економіки. Маючи ряд загальних  рис із зарубіжними аналогами, український  феномен втечі капіталу відрізняється великою своєрідністю як по мотивах відтоку, так і по каналах вивозу ресурсів і макроекономічних наслідках. Ця своєрідність витікає із специфіки первинного накопичення капіталу шляхом тіньового перерозподілу доходів і витягання спекулятивних прибутків на ринку фінансових інструментів, прагнення господарюючих суб'єктів стабілізувати (або нарощувати) рівень доходів в обстановці спаду виробництва і в тяжких умовах ведення бізнесу (важкий податковий тягар, криміналізація економіки і низький рівень гарантій безпеки бізнесу, недосконалість ринкової інституційної і правової бази і т.д.)

    Для стримування витоку капіталу з економіки  необхідно розробити стратегічну  програму і тактику дій, зробити "втечу" капіталу економічно невигідною. Перш за все, необхідно забезпечити  соціально-економічну і політичну  стабільність в Україні і захист прав власності. Необхідний правовий режим  гарантій для страхування комерційних  і політичних ризиків, непередбачених дій держави. Цілі, для досягнення яких потрібно вводити обмеження  потоків капіталу:

• Утримання внутрішніх заощаджень;
• Збереження внутрішньої бази оподаткування;
• Встановлення правильної послідовності кроків по досягненню економічної лібералізації;
• Зниження коливання обмінного курсу і зменшення частоти і сили спекулятивних актів

    Отже, на сьогодні в Україні існує ряд  проблемних завдань пов'язаних з  функціонуванням валютної системи, які потребують швидкого та ефективного  вирішення, щодо перспектив її розвитку у майбутньому.  Правильне впорядкування валютної системи має вирішальне значення для нормального функціонування валютного ринку, як і всередині держави ,так і на міжнародному рівні[12]. 

    3.2 Напрями вдосконалення та перспективи розвитку валютного ринку 

    Для покращення ефективного розвитку валютного  ринку України пропонується дотримуватися таких заходів:

    1. Короткострокові заходи:

• створення Національним банком рівних умов забезпечення симетричності інформації. В наш час очікування (інфляційні, валютні) відіграють вагому роль в економічних відносинах;
• узгодження з боку НБУ та міжнародних фінансових компаній графіку купівлі-продажу іноземної валюти, оскільки об’єм разової закупівлі доларів США такими організаціями складає значну величину від обсягу операцій на валютному ринку;
• створення можливостей для населення, малого та середнього бізнесу погашати кредити в іноземній валюті з використанням гривні. Цей фактор дозволить знизити рівень технічного попиту на валюту;
• використання золотовалютних резервів НБУ у період найбільшого дисбалансу між попитом та пропозицією на валютному ринку. Центральний банк має достатньо великий запас валюти, враховуючи обсяг торгів на міжбанку. Його своєчасне використання дозволить підтримувати рівень пропозиції валюти на сталому рівні. НБУ часто «пересиджує» з валютною інтервенцію, що підштовхує курс UAH/USD вгору.

    2. Довгострокові заходи:

• впровадження виробництва імпортозаміщуючих товарів, розвиток національного виробництва для зменшення залежності країни від експорту на зовнішні ринки.
• постійна й узгоджена програма співпраці між Національним банком та урядом. Чітка стратегія співпраці дозволить стабілізувати не тільки валютний ринок, але й зменшити рівень інфляції у країні.
• стабільна політична ситуація.

Ключовими вимогами, які необхідні для успішного  функціонування валютного ринку є:

• Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;
• Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.
• Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

    Виконання цих основних цілей дозволить  стабілізувати валютний ринок та створить передумови для виходу держави  з валютної кризи[13]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ 

    Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля продаж іноземних валют  на основі попиту та пропозиції. Призначення  валютного ринку - забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти.

    Динаміка  розвитку валютного ринку України  в останній час характеризувалась  гострим дефіцитом іноземної  валюти на початку року. При цьому  найсуттєвішими чинниками валютних дисбалансів у 2009 році були: