Основи підприємницької діяльності

Реферат

з курсу « Економіка  підприємства »

на тему: Основи підприємницької  діяльності

 

План

 

   Вступ

 

1. Підприємництво як сучасна  форма господарювання

2. Договірні взаємовідносини  і партнерські зв’язки у підприємницькій  діяльності

3. Міжнародна підприємницька  діяльність

 

   Висновки

 

   Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

      У минулому виокремлювали землю, працю й капітал як ключові чинники виробництва; нині до них додають новий чинник - підприємницький потенціал (потенційну можливість максимально ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів). Формування й використання цього потенціалу - це практично і є суттю поняття "підприємництво", яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

     Підприємництвом, як правило, називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - підприємства (організації).

     Основними функціями підприємницької діяльності заведено вважати:

1) творчу - генерування й активне  використання новаторських ідей  і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

2) ресурсну - формування й продуктивне  використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних  і трудових ресурсів;

3) організаційно-супровідну - практична  організація маркетингу, виробництва,  продажу, реклами та інших господарських  справ. Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.

 

 

 

 

 

 

1. Підприємництво як сучасна форма господарювання

         Як відомо, у минулому виокремлювали землю, працю й капітал як ключові чинники виробництва; нині до них додають новий чинник - підприємницький потенціал (потенційну можливість максимально ефективного використання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів). Формування й використання цього потенціалу - це практично і є суттю поняття "підприємництво", яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської або іншої діяльності з метою одержання певного зиску.

         Підприємництвом, як правило, називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - підприємства (організації).

       Основними функціями підприємницької діяльності заведено вважати:

1) творчу - генерування й активне  використання новаторських ідей  і пілотних проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);

2) ресурсну - формування й продуктивне  використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних  і трудових ресурсів;

3) організаційно-супровідну - практична  організація маркетингу, виробництва,  продажу, реклами та інших господарських  справ. Підприємницька діяльність може здійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворення або з утворенням юридичної особи.

      Згідно Господарського кодексу України ст.49 « Про відповідальність суб'єктів підприємництва »  існує така відповідальність суб’єктів:

     1. Підприємці  зобов'язані  не  завдавати шкоди довкіллю,  не порушувати права та законні  інтереси  громадян  і  їх  об'єднань, інших   суб'єктів господарювання,  установ,  організацій,  права місцевого самоврядування і держави.

      2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу  
встановлену законом відповідальність.

      Важливо усвідомлювати, що підприємництво (бізнес) завжди має здійснюватися за науково обгрунтованими принципами.

     До цих принципів належать:

1) вільний вибір бізнесової діяльності;

2) залучення на добровільних  засадах ресурсів (грошових коштів  і майна) індивідуальних підприємців  та юридичних осіб для започаткування  й розгортання такої діяльності;

3) самостійне формування програми  діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання працівників;

4) вільне розпоряджання прибутком  (доходом), що залишається після внесення обов'язкових платежів до відповідних бюджетів;

5) самостійне здійснення підприємцями - юридичними особами зовнішньоекономічної діяльності.

         Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися й функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо).

         Поряд з цим завжди виокремлюються індивідуальна й колективна форми підприємницької діяльності, тобто такі можливі види останньої, як:

а) малий бізнес (мале підприємництво), що базується на особистій власності або оренді майна;

б) спільне підприємництво (партнерство), засноване на колективній власності;

в) корпоративне підприємництво, матеріальною підвалиною якого служить акціонерна власність.

        Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства (організації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

         Правильне розуміння сутності підприємницької діяльності випливає також із визначення її значення для функціонування ефективної системи господарювання. Воно (значення) полягає насамперед у тім, що підприємництво: по-перше, служить головним фактором структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює живильне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.

        Важливою передумовою успішної підприємницької діяльності треба вважати вибір організаційно-правової форми її здійснення, який зазвичай обумовлюється низкою чинників (мірою відповідальності, системою оподаткування, потребою у фінансових коштах, можливістю зміни власника, управлінськими здібностями підприємця тощо). В Україні поширено здебільшого три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) одноосібна власність; 

2) товариства (партнерства);

3) корпорації (акціонерні товариства).

        Одноосібне володіння— це одна з найдавніших форм організації підприємництва, яка була розповсюджена в часи НЕП у нашій країні.

      Це підприємство, власниками якого є одна особа або одна сім'я, які отримують весь доход (після відрахування всіх витрат і виплати податків) і які несуть весь ризик від бізнесу. Як правило, власники такого підприємства одночасно є його активними менеджерами. Найближчим близьким аналогом цієї форми є діяльність, яка заснована на власній праці. У зв'язку з прийняттям закону про власність можливості для використання такої форми розширюються.

      Переваги одноосібної форми підприємництва:

1. Простота в організації. Не  потрібно розробляти статуту  та інших юридичних документів. Для початку необхідно тільки отримати ліцензію або патент, якщо ваш бізнес довгостроковий. Єдина умова для довготривалого бізнесу — його легальність.

2. Повна самостійність, свобода  та оперативність дій. Ця форма передбачає максимальну свободу дій підприємця. У разі прийняття рішень йому не потрібно звертатися до ради директорів або ж добиватися згоди партнерів. Він сам розробляє політику своєї фірми. Ця форма підприємництва підходить людям з індивідуальними рисами.

3. Максимум спонукальних мотивів.  Одноосібна форма власності забезпечує  максимум спонукальних мотивів для зацікавленості в успіху бізнесу. Оскільки доходи надходять до єдиного власника підприємства, він зацікавлений у кропіткій праці, старанному контролі над справами, у прийнятті рішень і максимальному розширенні ділових операцій.

4. Конфіденційність діяльності. В  деяких видах бізнесу основний капітал фірми становлять спеціальні секретні формули і технологія виробничого процесу. Одноосібний вид власності значно більше, ніж інші організаційні форми, дає змогу зберегти їх у таємниці від інших.

5. Низькі організаційні витрати.  Організаційні витрати в цьому  виді бізнесу дуже низькі. Наприклад,  корпорація повинна оплачувати  витрати юридичних служб при  своєму формуванні, а також платити  гонорари за розробку статуту,  інші організаційні підприємства; товариства несуть витрати за оформлення юридичної згоди про своє створення. Одноосібна форма не потребує таких витрат.

6. Гнучкість. Одноособовий підприємець має можливість бути максимально гнучким у веденні справ. Методи і способи можуть швидко змінюватися залежно від ситуації на ринку, умов конкуренції, смаків і запитів клієнтів, економічного положення в країні і та ін.

        Недоліки бізнесу заснованого на одноосібній власності:

1. Труднощі привертання великих капіталів. Серйозним недоліком цього виду бізнесу є труднощі в привертанні великих капіталів для початку і розширення масштабних проектів або ділових операцій. Звичайно сумарний капітал, який вкладений у підприємстві одноосібним власником, складається з його власних коштів, коштів його друзів і родичів або кредитів банку.

2. Невизначеність термінів діяльності. Діяльність одноосібної фірми  юридично закінчується зі смертю  власника, його банкрутством, тюремним  ув'язненням або психічним захворюванням, а саме — одноосібні фірми прибуткові, доки активні їхні власники.

3. Необмежена відповідальність  за борги. Це, з одного боку, перевага одноосібного виду підприємництва, тому що кредитори охоче дають гроші індивідуалам, чия приватна власність є гарантією оплати боргів у випадку банкрутства або невдачі в бізнесі. В той же час у випадку невдачі єдиновласний підприємець може втратити всі свої власні заощадження і власність.

4. Недолік спеціалізованого менеджменту.  Звичайно, єдиноосібний підприємець  виконує сам усі види менеджменту,  частіше виступаючи в ролі  генерального менеджера, менеджера  з продажу, збуту і реклами,  фінансиста, кадровика і постачальника.  Однак лише деякі володіють якостями, необхідними для такої професійної та ефективної діяльності.

5. Функціональні недоліки. З вигляду  труднощів отримання капіталу  в одноосібних фірмах є проблеми  оперативного характеру, наприклад:  невдале місце знаходження самої  фірми, непідходяща споруда і  обладнання; неможливість платити  таку заробітну плату, яка привернула  б найбільш працездатних, цілеспрямованих  людей, неспроможність придбати  товари для фірми в такій  кількості, яка гарантувала б  від проблем дефіциту в постачаннях.

     Товариства

     Є три основні види товариств: загальне (просте) з необмеженою відповідальністю, з обмеженою відповідальністю і договірне (повне або змішане).

    Загальне (просте) товариство є асоціацією двох або великої кількості людей як співвласників бізнесу з метою отримання прибутку.

     Більшість товариств мають тільки двох або трьох членів, хоча обмежень для їхньої кількості немає. Члени товариств можуть погодитися ділити прибуток будь-яким обраним способом але у випадку відсутності згоди вони змушені ділити його порівну. Не обов'язково, щоб усі партнери товариства вклали рівні частини в капітал. У деяких випадках капіталом партнера можуть бути досвід або професійні знання в якій-небудь сфері. Товариства, як і одноосібні форми, створюються, як правило, в роздрібній торгівлі, сільському господарстві, сфері послуг (наприклад, юридичні контори, консультації), фінансів, в області медицини, брокерської діяльності і т. п. Товариства не підходять для великих справ. У той же час елементи товариств використовуються при створенні різних ділових асоціацій із двох або декількох невеликих корпорацій.