Основи підприємницької діяльності

     Переваги загального товариства:

1. Фінансова сила. Порівняно  з одноосібною формою підприємництва товариства звичайно міцніше з фінансової сторони, тому що в бізнесі беруть участь декілька власників. А це дає змогу привертати значні кошти.

2. Свобода та оперативність  дії. З цієї сторони товариство мало відрізняється від одноособової форми. Два або декілька партнерів звичайно легко і швидко приймають управлінське рішення без контролю з боку вищих органів.

3. Допоміжні можливості  в менеджменті. Одним із основних  недоліків одноосібної форми  бізнесу є те, що підприємець повністю бере на себе всі менеджерські обов'язки, хоча до виконання деяких він абсолютно не готовий. У товариствах, де часто збираються люди зі здібностями і досвідом, які доповнюють один одного, менеджерські функції можуть бути поділені.

4. Простота в організації.  Організувати товариство не на  багато складніше від одноосібного  підприємства. Головне — наявність згоди між партнерами. Юридична допомога в підготовці такої згоди бажана але необов'язкова.

5. Власна зацікавленість. Товариства дають можливість  зберегти такий самий високий  ступінь зацікавленості, як і  в одноосібній формі. 

      Недоліки загального товариства:

1. Необмежена відповідальність  партнерів. Якщо це не обговорено  в згоді, то кожен партнер  несе повну відповідальність  за всі борги товариства незалежно  від розмірів інвестицій. Звичайно, якщо товариство потерпіло невдачу, то кожний партнер несе відповідальність пропорційно своїй частці в інвестиції.

2. Ймовірність взаємної недовіри. Ще один недолік товариства, який  випливає з попереднього, пов'язаний  з необхідністю високої довіри  між партнерами. Для цього необхідно, щоб ділові операції відбувалися без перешкод. Велика помилка одного з партнерів може розорити інших.

3. Недостатність досвіду. Товариство  — не постійна форма підприємництва. Смерть або вихід одного з партнерів веде до ліквідації товариства, а ті партнери, які залишилися в частці, можуть організувати нову форму бізнесу, але на практиці цього, звичайно, не трапляється. У більшості випадків партнеру, який залишився, або партнерам не вистачає фінансових ресурсів, щоб купити частку, яка залишилась після смерті або виходу із справи партнера. Така неможливість затрудняє заключення довгострокових угод з іншими бізнесменами та фірмами.

       Товариства з обмеженою відповідальністю

      Це такий вид товариств, у згоді про створення яких фігурують один або декілька партнерів, чия відповідальність не обмежена, і один або декілька партнерів, відповідальність яких обмежена у межах вкладеного ними капіталу, якщо друге не оговорене в згоді. Партнерами можуть виступати як індивідуальні підприємства, так і корпорації. Товариствам з обмеженою відповідальністю наявність партнерів з необмеженою відповідальністю — не завада. Для створення такого товариства потрібна формальна згода.

       Головна перевага обмеженого партнерства — це можливість інвестувати капітал, а саме воно виступає засобом залучення капіталів. Партнери ризикують тільки втратити свої першопочаткові інвестиції. Таким чином, подібне партнерство залучає людей, які хочуть вкласти свої капітали, але не бажають брати участі в менеджменті цього підприємства.

        Договірне товариство

       Створюють юридичні та фізичні особи, які знаходять вигоду в сумісних діях на ринку, але не хочуть втратити своєї самостійності — зливати свій капітал або створювати нову юридичну особу з відокремленою від засновників власністю. Укласти договір про повне товариство, який передбачає сумісну підприємницьку діяльність або при досягненні якої-небудь мети (скажімо, сумісні оптові закупки сировини), можуть тільки ті юридичні та фізичні особи, які вже мають право володіти, займатися підприємницькою діяльністю.При цьому учасники договірного товариства зберігають свою господарську та юридичну самостійність: мають самостійні баланси, право розпоряджатися виробленою продукцією, вибирати постачальників і т. п. Форми власності учасників значення не мають. Нової юридичної особи члени товариства не засновують, його учасники лише передають на підставі договору про сумісну діяльність загальну власність під управління одного з них.

        Наприклад, дві ткацьких фабрики об'єднують свої зусилля для оптових закупок сировини. Це приносить відчутну вигоду: чим більша закупочна партія, тим вища скидка. Або підприємства, які належать різним власникам, укладають договір про повне товариство для сумісної діяльності на ринку, скажімо, під одною фірмовою назвою. Діють вони окремо, кожен несе, згідно з обов'язками, повну відповідальність усією власністю перед кредиторами.

        У повному товаристві у зв'язку з договором про необмежену солідарну відповідальність, згідно з обов'язками товариства, несуть усією своєю власністю всі учасники, в змішаному товаристві — один або декілька дійсних членів, а члени-вкладники відповідають за обов'язки товариства лише в межах своїх вкладів.

          Корпорації

       Корпорація з'являється тоді, коли є в цьому необхідність, і вмирає, коли ця необхідність відпадає. Вона може володіти власністю, грошима та іншими корпораціями; може навіть "купувати та продавати" талановитих людей. Вона може наймати юристів, подавати до суду і відповідати по суду, позичати гроші. Якщо її борги перевищують її активи, це дуже прикро для кредиторів. Так вважає американський вчений Майєр.

      Існують різні види корпорацій.

    Некомерційні корпорації. Це корпорації, які не розраховані на отримання прибутку: урядові, міські, муніципальні, політичні створення, а також благодійні, релігійні, просвітницькі та подібні інститути. Форма корпорації приваблива у випадках, головним чином, через обмежену відповідальність інвесторів (наприклад, у випадку, коли відповідальний за який-небудь збиток).

     Комерційні корпорації. Поділяються на відкриті та закриті. Відкрита корпорація — це компанія, акції якої відкриті для вільного продажу. Якщо акції корпорації не належать відкритому продажу, тоді вона закрита.

    Змішана корпорація — це компанія, вякій беруть участь як приватні власники, так і держава.

        Переваги корпорації

1. Обмежена відповідальність власників.  Серйозним недоліком товариств  і одноосібної форми підприємництва є те, що приватна власність власника може бути використана для погашення боргів фірми у випадку фінансового краху

2. Друга важлива перевага корпорації  — простота операцій щодо передачі  права власності. Організованим  ринком для таких операцій є фондова біржа.

3. Можливість придбання допоміжних  капіталів. Корпорація може легко  і оперативно залучати капітали. Цьому сприяє декілька факторів: обмежена відповідальність власника, легкість операцій щодо передачі  права власності, тривалий період  існування корпорацій.

4. Спеціалізований кваліфікаційний менеджмент. Від того, що корпорації звичайно більші від інших підприємницьких утворень, вони можуть собі дозволити залучати значну кількість спеціалістів. У товариствах та одноосібних формах один або декілька індивідів повинні виконувати всі менеджерські функції.

       Недоліки корпорацій

1. Витрати і труднощі організації.  Технічно організувати корпорацію значно складніше, ніж вищевказані форми підприємництва.

2. Юридичні обмеження активності. Корпорації дозволяється займатися  тільки тією діяльністю, яка обумовлена  в статуті. Юристи намагаються  визначити в статуті як можна  ширше мету підприємства.

3. Оподаткування. Найважливіший  недолік підприємництва в формі корпорації — створення феномена подвійного оподаткування доходу корпорації.

4. Недостатня увага власників  і службовців. У багатьох корпораціях  є тисячі дрібних власників  акцій, які не проявляють великої  зацікавленості до її проблем.Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а також практичної допомоги в справі організації бізнесу.

        Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в такому: незалежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає послуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виготовляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі послуги).

       Практика господарювання підтверджує можливість здійснення двох основних видів (типів) підприємницької діяльності - виробничої та посередницької. Виробнича підприємницька діяльність вважається визначальною, оскільки вона найбільше впливає на ефективність системи господарювання та якість суспільного життя. Загальну типологію виробничої та посередницької підприємницької діяльності, тобто її розчленування на окремі структурні елементи та їх групування в певні блоки.

Підприємницька діяльність у сфері безпосереднього виробництва товарів має орієнтуватися на продукування й просування на ринок традиційних або інноваційних видів цих товарів. Така діяльність буде ефективнішою, якщо здійснюватиметься з використанням техніко-технологічних новацій, більш якісних характеристик продуктів праці, нових елементів організації виробничих процесів тощо. У цьому разі йдеться про виробництво традиційних видів продукції із застосуванням часткових інновацій. Коли ж виробництво повністю базується на інноваціях, то результатом такої його організації є поява продукту з принципово новими властивостями чи навіть сферами використання.

          Формування і функціонування соціальне орієнтованого та економічно ефективного підприємництва можливі за умови створення належного підприємницького середовища, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуацію в країні (регіоні), спиратися на розвинену ринкову економіку з відповідними активними правовими та соціально-економічними регуляторами й ринковою інфраструктурою. Основними параметрами належного бізнесового середовища треба вважати:

1) стабільність національної кредитно-грошової  системи; 

2) пільгово-стимулюючу систему оподаткування підприємницьких структур (окремих підприємців);

3) державну фінансову та інфраструктурну  підтримку різномасштабного і насамперед малого підприємництва;

4) ефективний правовий захист  інтелектуальної і промислової  власності; 

5) науково обгрунтоване й ринкове  спрямоване ціноутворення; 

6) сформованість колективних та  індивідуальних матеріальних стимулів;

7) інтеграцію підприємництва у світовий економічний простір;

8) достатню привабливість іміджу  підприємницької діяльності.

       Господарський кодекс України ст.51Припинення підприємницької діяльності, передбачає припинення підприємницької діяльності:

     1. Підприємницька  діяльність припиняється:

- з власної ініціативи підприємця;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

-у разі припинення існування підприємця;

- на підставі  рішення суду  у випадках,   передбачених   цим Кодексом та іншими законами.

     2. Порядок   припинення  діяльності  підприємця встановлюється  
законом відповідно до вимог цього Кодексу.

      Законодавство України передбачає Державну підтримку підприємництва:

     1. З    метою   створення   сприятливих   організаційних   та економічних умов  для  розвитку  підприємництва  органи  влади  на умовах і в порядку, передбачених законом:

- надають  підприємцям  земельні ділянки,  передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

- сприяють  підприємцям  в  організації  матеріально-технічного забезпечення  та  інформаційного  обслуговування  їх   діяльності, підготовці кадрів;

- здійснюють   первісне   облаштування   неосвоєних   територій об'єктами  виробничої і соціальної інфраструктури з  продажем  або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

- стимулюють  модернізацію технології, інноваційну  діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

- подають підприємцям інші види допомоги.

     2. Держава   сприяє  розвитку  малого підприємництва,  створює  
необхідні умови для цього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності

        У всіх галузях економічного, соціального, культурного і політичногожиття суспільства взаємовідносини юридичних і фізичних осіб маютьпереважно договірний характер. При цьому варто окремо наголосити, що вусіх сферах господарювання організація підприємницької діяльностібазується виключно на договірних взаємовідносинах.