Основні риси сучасної інвестиційної політики в Україні

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Заочна форма навчання

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з курсу:

«Політична економія»

на тему: «Основні риси сучасної інвестиційної  політики в Україні»

 

 

 

 

 

                                                            

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 1 курсу

Економічного факультету

Заочної форми навчання

Спеціальність “Облік і  аудит”

Групи ОАз - 1

Костенко Олена Валеріївна

Перевірила: кандидат ек. наук, доцент

Савенко Анна Євгенівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2012

ЗМІСТ

 

Вступ.                                                                                                                      3                                                        

Розділ 1. Економічна сутність та класифікація інвестиційної політики.         5

1. Теоретичні аспекти інвестиційної політики.                                                5
2. Основні поняття інвестиційної політики.                                                     10

Розділ 2. Основні риси сучасної інвестиційної політики в Україні.                13

2.1.Інвестиційна політика України за умов переходу до ринку.                      13

2.2.Регіональна інвестиційна політика.                                                               16

2.3.Напрямок інвестування в кризовій економіці України.                              18

Розділ 3. Шляхи активізації інвестиційної політики в Україні.                        23

Висновки.                                                                                                               25

Список використаних джерел.                                                                             28

Додатки 1                                                                                                                29

Додаток 2                                                                                                                30

Додаток 3                                                                                                                31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Мета: Визначити основні риси сучасної інвестиційної політики.

Об’єкт: Риси сучасної інвестиційної політики.

Предмет дослідження: Інвестиційна політика.

З проголошенням незалежності постала необхідність розробити свою національну економічну політику. Однією із складових цієї політики є інвестиційна сфера.

При розробці механізму інвестиційної  діяльності виявилось багато проблем, перш за все, — неспроможність банківського сектора забезпечити довгострокове  кредитування реального сектора, низька купівельна спроможність і рівень заощаджень населення, відплив капіталу за кордон, криза державного регулювання інвестиційного процесу та галопуюча інфляція. Ці фактори зумовили різке зниження ролі держави як інвестора та практичну  відсутність внутрішніх інвестиційних  ресурсів.

За таких умов джерелом фінансування структурних реформ української  економіки, впровадження нових технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції, створення нових підприємств  і робочих місць стало залучення  іноземного капіталу у вигляді інвестицій та кредитів.

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежить стан виробництва, положення та рівень технічного оснащення основних фондів підприємств  народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних та екологічних  проблем. Інвестиції є основою для  розвитку підприємств, окремих галузей  та економіки в цілому.

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні  інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки, українська держава намагається  створити сприятливі умови для розвитку інвестиційної сфери.

Для розробки інвестиційної  стратегії велике значення має удосконалення  процесу приватизації і роздержавлення. Існуючі закони, що регулюють цей  процес не повністю, відповідають сучасним вимогам. Державна політика у цій сфері має бути спрямована на заміну фіскальної моделі приватизації на інвестиційну та інноваційну; приватизацію великих підприємств і підприємств-монополістів за окремими планами шляхом продажу контрольних пакетів акцій промисловим інвесторам; технічне та технологічне оновлення підприємств за рахунок частини коштів, які надійдуть від приватизації. Ми маємо гарний приклад співпраці зі Світовим Банком.

Однією з найважливіших  функцій держави слід вважати  сприяння залученню вітчизняних  та іноземних інвестицій до сфер наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Для стимулювання їх залучення  необхідно забезпечити створення  системи пільгових кредитів для  реалізації інвестиційних проектів щодо розробки і впровадження високотехнологічного устаткування, розширення практики пільгового кредитування під заставу майна  суб´єктів господарської діяльності, створення пайових інвестиційних  фондів для реалізації великих інноваційних проектів, розширення форм кредитування інноваційних підприємств шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших  операцій.

Складовими державної  політики в галузі інвестиційної  діяльності є створення високопродуктивних робочих місць (особливо на ринках праці  монофункціональних міст і шахтарських  регіонів) і забезпечення зайнятості сільського населення. Тому доцільно продовжити роботи щодо реструктуризації державних  підприємств, забезпечувати їх ефективне  функціонування у післяприватизаційний період, запроваджувати сприятливий  інвестиційний режим для підприємств, які створюють нові робочі місця.

Таким чином, можна стверджувати: за допомогою економічних методів  активізації інвестиційної діяльності та ефективного використання всіх джерел фінансування, а також при належному  державному регулюванні інвестиційного процесу і його відповідному ресурсно-будівельному забезпеченні наша держава матиме всі  можливості в інвестиційній сфері, щоб забезпечити процеси економічного оновлення і зростання.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

 

1.1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

 

Термін „інвестиції” походить від латинського „investire” –  одягати. Поняття інвестицій на підприємстві передусім пов’язують із кількісною і якісною зміною виробничих потужностей. Без здійснення інвестицій неможливий нормальний процес виробництва.

У загальноекономічному розумінні  інвестиції пов’язують з балансом підприємства. в такому розумінні  інвестиції – це стан активів підприємства та уречевлення капіталу в активах.

Визначення інвестицій у  фінансах пов’язують з використанням  капіталу або довгостроковими капітальними вкладеннями з метою одержання  прибутку. Отже, інвестиції мають фінансовий і виробничий аспекти.

Окремі автори вважають інвестиції вирішальним базисом майбутньої доходності підприємства. втілення інвестиційних  проектів потребує відмови від грошових потоків сьогодні на користь отримання  прибутку в майбутньому. Як правило, на отримання прибутку слід розраховувати  не раніше, ніж через рік після  початкових витрат (інвестицій). У цей  період вони є основною причиною виникнення фінансових проблем (наприклад, з ліквідністю), які підприємство намагається вирішити через додаткове фінансування.

Згідно із Законом України  „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року №1560-XII під інвестиціями розуміють „всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об’єкти  підприємницької та інших видів  діяльності, в результаті якої створюється  прибуток (доход) або досягається  соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні  папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, комерційних  та інших знань, оформлених у вигляді  технічної документації, навичок  та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (“ноу-хау”);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові  права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення  основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі  капітальних вкладень...”

Інвестиції - це процес взаємодії  двох сторін: підприємця та інвестора. Успіх проекту залежить від того, чи знайдуть ці сторони спільну мову.

Законодавство про інвестиційну діяльність

     Відносини,  що  виникають  при    здійсненні    інвестиційної 

діяльності  на  Україні,  регулюються    цим    Законом,    іншими

законодавчими актами України.

     Інвестиційна  діяльність  суб'єктів  України   за  її   межами 

регулюється законодавством  іноземної держави,  на території  якої

ця діяльність здійснюється,  відповідними  договорами  України,  а 

також спеціальним законодавством України. { Частина  друга  статті

6 із змінами, внесеними  згідно із Законом N 1955-12 від  10.12.91 }

     Особливості   здійснення інвестиційної діяльності  на території 

України  суб'єктами  інвестиційної  діяльності,  розташованими  за

межами  України, а також  цих суб'єктів і суб'єктів України  в зонах 

вільного  підприємництва  на  Україні   визначаються   спеціальним 

законодавством України.

Розглянемо класифікацію інвестицій згідно з наступним загальноприйнятим набором класифікаційних ознак (додаток 1):

• об'єкт інвестування;
• характер участі в інвестуванні;
• період інвестування;
• форма власності інвестора;
• регіональний характер інвестицій;
• ступень ризику.

За об'єктом інвестування розрізняють реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інтелектуальні інвестиції, інвестиції в людський капітал.

Реальні інвестиції — вкладення  у виробничі фонди (основні та оборотні). В основному, це вкладення  в матеріальні активи — будинки, споруди, обладнання та інші товарно-матеріальні  цінності, а також нематеріальні  активи (патенти, ліцензії, "know-how", технічна, науково-технічна, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

Всередині цієї групи, як правило, виділяють наступні види інвестицій: інвестиції, які направляють на розширення виробничих потужностей, на реконструкцію  та розширення діючого виробництва, відтворення основних фондів, які  вибули.

Фінансові інвестиції —  характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти (в основному в цінні папери) з метою отримання прибутку в  майбутньому. Фінансові інвестиції, у свою чергу, підрозділяються на прямі (внесення засобів у статутний  фонд юридичної особи в обмін  на його корпоративні права) і портфельні (придбання цінних паперів та інших  фінансових активів на фондовому  ринку).

Інтелектуальні інвестиції — це вкладення в об'єкти інтелектуальної  власності, які виходять з авторського  права, винахідницького та патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі.

Інвестиції в людський капітал — це вкладення в освіту, підвищення кваліфікації, соціальну  сферу. Ці інвестиції довгострокові  та скуповуються в майбутньому.

За характером участі в  інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення  капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього  вкладення капіталу до статутних  капіталів інших підприємств. Пряме  інвестування здійснюють в основному  досвідчені інвестори, які достатньо  поінформовані про об'єкти інвестування і добре ознайомленні з його механізмом.

Непрямі інвестиції передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку  вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними й іншими фінансовими  посередниками, що зібрані в такий  спосіб інвестиційні засоби розміщають за своїм розсудом, вибираючи найбільш ефективні об'єкти інвестування, беручи участь у керуванні ними, розподіляючи отримані доходи серед своїх клієнтів.