Особисте страхування

На сьогодні в Україні відсутні законодавчі механізми щодо стимулювання розвитку страхування життя. Наприклад, в Угорщині останнім часом підприємства залучаються до проведення колективного страхування життя наступним шляхом. Премії за договорами страхування життя робітників (до 7% від заробітної плати), що сплачуються добровільно роботодавцем, відраховуються з бази внесків на соціальне страхування та вважаються виробничими витратами роботодавця. Розвитку накопичувальних страхових програм сприяв закон «Про індивідуальні рахунки пенсії по старості». Згідно з положенням закону громадяни, що уклали угоди щодо збереження доходів на рахунках інвестиційних фондів та страхових компаній зі страхування життя, звільняються від сплати податку на цей капітал.

3. Страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків — вид особистого страхування, де об'єктом виступають майнові інтереси застрахованої особи, пов'язані з тимчасовим або постійним зниженням доходів унаслідок утрати здоров'я або витратами у зв'язку зі смертю застрахованої особи через нещасний випадок.

Страхування від нещасних випадків одержало значне поширення у всіх країнах світу. Воно може бути колективним або індивідуальним, здійснюватися в добровільній або обов'язковій формах.

Обов'язкове страхування від нещасних випадків проводиться з ініціативи держави з метою захисту майнових інтересів осіб визначених професій. При цьому законодавчо встановлюється перелік об'єктів страхового захисту, обсяги страхової відповідальності, порядок сплати страхових платежів, права та обов'язки сторін, а також перелік страхових організацій, яким доручається проведення цього виду страхування.

Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про страхування» визначає такі види обов'язкового страхування від нещасних випадків:

• особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих із Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;
• особисте страхування працівників відомчої охорони (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих із Державного бюджету України), сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин;

• страхування спортсменів вищих категорій;
• страхування життя і здоров'я фахівців ветеринарної медицини;

• особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті;
• страхування життя і здоров'я тимчасового адміністратора і ліквідатора фінансової організації;
• страхування медичних та інших працівників державних і комунальних органів охорони здоров'я і державних наукових установ (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих з Державного бюджету України) на випадок інфекційних захворювань, що зв'язано з виконанням ними професійних обов'язків;

— страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною і радіаційною безпекою від ризику впливу іонізуючого випромінювання.

При обов'язковому страхуванні працівників від нещасних випадків і захворювань страхові суми виплачуються у випадках загибелі або смерті застрахованої особи залежно від розміру заробітної плати за останньою посадою. У випадку втрати працездатності або встановленні інвалідності страхові суми виплачуються в розмірі, що визначається, виходячи із середньої заробітної плати пропорційно терміну втрати працездатності або залежно від установленої групи інвалідності.

Страхування від нещасних випадків на транспорті проводиться в обов'язковій формі для пасажирів і водіїв залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту (крім внутрішнього міського) на час поїздки, перебування на вокзалі, у порту, на станції. Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки і до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки. Пасажирами страховий платіж сплачується при купівлі проїзного квитка і складає від 2 до 5% вартості проїзду. Сплату страхового платежу за водіїв здійснює юридична особа (транспортна компанія) у розмірі до 1 % страхової суми на кожного застрахованого. Страхова сума за даним видом страхування встановлена в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Добровільне страхування від нещасних випадків проводиться в Україні більшістю страхових компаній. Договори добровільного страхування від нещасних випадків можуть бути колективними або індивідуальними.

Індивідуальне страхування — здійснюється страхувальником — фізичною особою, що укладає договір стосовно себе або іншої фізичної особи. Виплата страхових платежів здійснюється за рахунок коштів страхувальника — фізичної особи.

Колективне страхування — здійснюється страхувальником — юридичною особою, що укладає договір на користь своїх працівників. Сплата страхових платежів здійснюється за рахунок коштів страхувальника — юридичної особи, з якою застраховані особи знаходяться в договірних трудових відносинах.

Проведення страхування від нещасних випадків має такі особливості:

1. Наявність обмежень за віком і переліком застрахованих осіб. Не можуть бути застраховані особи, визнані недієздатними, інваліди І і II групи, особи, що страждають психічними розладами, інфіковані ВІЛ. Уводяться, як правило, і вікові обмеження (наприклад, молодші за 6 років або старші 60 років).

2. Наявність обмежень за переліком страхових випадків. У договорі страхування встановлюється чіткий перелік страхових подій (нещасних випадків) і випадків, у яких страховик може відмовити в страховій виплаті. Наприклад, не буде зроблена виплата у випадку навмисних дій страхувальника або застрахованої особи, спрямованих на здійснення страхового випадку, якщо причиною нещасного випадку був стан алкогольного або наркотичного сп'яніння, якщо травми були отримані у разі скоєння потерпілим протиправних дії і т.п.
3. Розрахунок страхової виплати пропорційно ступеня втрати здоров'я або терміну непрацездатності. У випадку смерті застрахованої особи страхова виплата здійснюється в розмірі 100% страхової суми. У випадку травмування застрахованої особи внаслідок страхового випадку виплата здійснюється в процентному відношенні відповідно до таблиці розмірів страхових виплат. Виплата в розмірі 100% здійснюється також у випадках ушкодження спинного мозку, органів зору, ампутації кінцівок та інших важких травм.
4. Необхідність наявності визначеного переліку документів, що підтверджують факт настання страхового випадку. При настанні страхового випадку страхувальник повинен повідомити про це страховика не пізніше 1 року з моменту настання нещасного випадку. Для одержання страхової виплати до заяви страхувальника додаються:

• страховий поліс;
• акт про настання нещасного випадку;

— довідка з медичної установи, що підтверджує характер розладу здоров'я, або довідка про смерть застрахованої особи.

5. Розрахунок тарифних ставок залежно від належності застрахова- 
ної особи до визначеної групи професійного ризику. Приблизно, таких 
груп може бути три. До першої групи відносять осіб, що безпосередньо 
не зайняті у процесі виробництва, умови праці яких не пов'язані з 
підвищеним ступенем ризику (службовці, вчителі, студенти, медичні 
працівники, домогосподарки тощо). До другої групи відносять осіб, 
безпосередньо зайнятих у процесі виробництва (робітники, працівни- 
ки сільського "господарства, будівельники, працівники транспорту, 
військовослужбовці тощо). До третьої групи відносять осіб, діяльність 
яких пов'язана з підвищеним ступенем ризику (працівники карного 
розшуку, дорожньої автоінспекції, автогонщики, інкасатори, монтаж- 
ники, крановики, рятувальники тощо). Тарифні ставки встановлюються залежно від групи професійного ризику і коливаються, як правило, від 0,5 до 1,5% страхової суми.

Активно розвивається в Україні страхування громадян, що виїжджають за кордон, від нещасних випадків або раптових захворювань (асистанс). Його виникнення пов'язане зі зміною способу життя вітчизняних громадян і значним збільшенням кількості закордонних поїздок.

З огляду на необхідність захисту інтересів українських громадян за кордоном, у ст. 9 Закону України від 21.01.94 р. №3857-ХП «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» закріплено, що з метою створення умов, які гарантують відшкодування громадянину України витрат, пов'язаних з надзвичайними обставинами під час його перебування за кордоном, громадянин України має бути застрахований.

Крім того, ст. 17 Закону України від 15.09.95 р. №324/95-ВР «Про туризм» передбачено, що страхування туристів (медичне і від нещасного випадку) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями, що мають право на здійснення такої діяльності.

На сьогодні понад 50 страховиків одержали право на здійснення цього виду страхування. Основна суть відзначеного виду страхування — це компенсація медичних витрат, які можуть виникнути в закордонній поїздці внаслідок раптового захворювання або нещасного випадку. У цьому плані страхування громадян, що виїжджають за кордон, тісно пов'язане зі страхуванням від нещасного випадку (у частині відшкодування медичних витрат), яким передбачено тільки відшкодування витрат, що виникають унаслідок раптового захворювання або нещасного випадку.

Відмінність цього виду страхування від страхування від нещасного випадку полягає в території дії страхового поліса: якщо йдеться про страхування від нещасного випадку або медичне страхування, відповідальність страховика, як правило, територіально обмежується країною постійного проживання застрахованого. У страхуванні громадян, що виїжджають за кордон, навпаки, страхове покриття поширюється на закордонні держави і не діє на території постійного проживання.

Крім компенсації медичних витрат, страхування громадян, що виїжджають за кордон, може включати й інші гарантії, причому деякі з них (наприклад, надання юридичної допомоги або допомоги на дорогах) виходять за рамки особистого страхування.

Особливістю страхування громадян, що виїжджають за кордон, є включення в нього так званого страхування невідкладної допомоги. Страхування невідкладної допомоги (assistance insurance) — специфічний вид страхування, об'єктом якого є негайне надання застрахованому допомоги у визначених надзвичайних ситуаціях. Якщо в класичному страхуванні йдеться про відшкодування збитку, то в страхуванні невідкладної допомоги — про надання послуги у формі негайної допомоги. Наприклад, при поломці автомобіля на дорозі предметом страхування невідкладної допомоги буде виклик ремонтників на місце події і трансферт автомобіля до ремонтної майстерні, безпосередньо сам ремонт оплачується з особистих коштів страхувальника, або за рахунок автотранспортного страхування — каско, якщо є відповідний договір.

Аналогічно в ситуації, зв'язаній з захворюванням застрахованого, компенсація витрат на лікування буде предметом медичного страхування, а такі послуги, як виклик лікаря в нічний час або термінова госпіталізація — предметом невідкладної допомоги.

Крім того, страховими подіями при особистому страхуванні туристів не можуть вважатися хронічні інфекційні і рецидивні захворювання (серцево-судинні, онкологічні, туберкульозні й інші хвороби). Як правило, не підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з наданням застрахованому послуг невідкладної медичної допомоги у випадках, якщо:

- подорож була здійснена з метою лікування;

- страховий випадок відбувся внаслідок прямого або непрямого впливу радіоактивного опромінення;

• зроблено витрати, зв'язані з захворюваннями, що протягом визначеного періоду перед датою страхування вимагали лікування (виняток складають ситуації порятунку життя, зняття гострого болю або обов'язкового медичного втручання для запобігання тривалої непрацездатності);
• зроблено витрати, пов'язані з курсом лікування, що продовжується під час дії договору страхування;
• поїздка була почата застрахованим, незважаючи на наявність медичних протипоказань;

- витрати пов'язані з венеричними захворюваннями, синдромом імунодефщиту або будь-яким подібним синдромом;

— витрати пов'язані з інтоксикацією після вживання алкоголю або наркотичних речовин.

Страховий платіж із страхування громадян, що виїжджають за кордон, залежить від комплексу послуг, пропонованих страховою компанією, від суми страхового покриття, що вибирає для себе турист, і від умов тієї країни, у яку він направляється. Мінімальні страхові тарифи, як правило, встановлюються для Західної Європи і країн Середземномор'я. Для поїздок в інші країни тарифи можуть бути збільшені в 1,5-2 рази. Це зв'язано як з високими цінами на медичні послуги (наприклад, у СІЛА і Канаді), так і з дальністю і важкодоступністю територій. Як правило, українські страхові компанії передбачають значні знижки для туристичних груп залежно від кількості застрахованих. З цієї причини дешевшими для клієнтів є страхові поліси, реалізовані через туристичні агентства.

6.4. Медичне страхування і його розвиток в Україні

Важливим елементом системи соціального захисту громадян є можливість одержання своєчасної медичної допомоги. Слід відзначити, що в Україні на сучасному етапі існує багато проблем, пов'язаних з фінансуванням медицини. В середині 60-х років у Радянському Союзі на охорону здоров'я витрачалося 6-6,5% ВВП. Останніми роками при відносно невеликому ВВП Україна витрачає на охорону здоров'я близько 3%, тоді як у СІЛА цей показник становить 11—14%, у Німеччині - 10-11%, в Англії - 7-9,5%.