Особисте страхування

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.02 р. зафіксував, що Конституція закріплює право кожного громадянина на медичне страхування (не обов'язкове, а добровільне), а умови і порядок проведення медичного соціального страхування за рахунок державних програм повинні бути визначені законодавчо.

Таким законодавчим актом має стати розроблений Верховною Радою законопроект «Про обов'язкове державне соціальне медичне страхування», яким визначаються основні правові, організаційні принципи і механізм проведення загальнообов'язкового соціального медичного страхування громадян в Україні. За основу взято положення Конституції й основи законодавства України у сфері загальнообов'язкового соціального державного страхування.

У країнах з розвинутою ринковою економікою поняття медицини і страхування практично нерозривні. Система охорони здоров'я, як правило, ґрунтується на функціонуванні обов'язкового соціального і добровільного медичного страхування.

Метою добровільного медичного страхування є гарантія застрахованій особи при виникненні страхового випадку отримання оплати вартості медичної послуги за рахунок засобів страхових резервів, а також фінансування профілактичних заходів.

Як правило, система добровільного медичного страхування виникає як альтернатива державним програмам медичного страхування (Великобританія, Іспанія і т. д.). Добровільне медичне страхування розраховане на категорію громадян, яких не задовольняє загальний рівень медичного обслуговування і вони згодні «доплатити» за визначені послуги, не передбачені загальнодержавною системою.

В Україні в 2002 р. за даними статистики добровільне страхування здійснювало 79 страховиків. При цьому не можна не відзначити позитивної динаміки розвитку цього сектора страхового ринку, (див. рис. 6.4), хоча на сьогодні ріст кількості договорів, що укладаються, говорить скоріше про відсутність альтернативи з боку держави в плані «легалізації» платної медицини.

Рис. 6.4. Динаміка кількості укладених договорів добровільного медичного страхування

В Україні ліцензуються таки види добровільного медичного страхування: страхування здоров'я на випадок захворювання і безперервне страхування здоров'я.

Страхування здоров'я на випадок захворювання передбачає страхування медичних витрат на випадок конкретних захворювань, що визначаються в договорі.

Безперервне страхування здоров'я передбачає страхування витрат, пов'язаних з поліклінічним обслуговуванням застрахованого (включаючи купівлю лікарських препаратів), стаціонарного обслуговування, послуг невідкладної медичної допомоги. Воно проводиться на випадок захворювання, тривалість якого складає не менш двох тижнів. При цьому договори страхування укладають на термін не менше трьох років. При настанні страхового випадку виплати застрахованій особі здійснюються послідовно в період дії договору страхування.

У добровільному медичному страхуванні страховим випадком є випадок звернення страхувальника під час дії договору до медичної установи (з переліку тих, котрі зазначені в договорі) з метою одержання консультаційної, профілактичної або іншої допомоги, що передбачена договором страхування.

При укладанні договору страхувальником вибирається програма медичного страхування, що включає перелік страхових випадків, у яких страхова компанія зобов'язана зробити виплату. Страхові тарифи залежать від вибраної програми медичного страхування, рівня страхового забезпечення й інших умов, передбачених договором.

Страховики в України, що проводять добровільне медичне страхування, пропонують населенню практично ідентичний набір страхових програм. Найбільш поширені поліси, що передбачають при настанні страхового випадку (лікування в стаціонарі, реабілітаційна допомога, пологи) оплату страхової суми або її частини безпосередньо медичній установі. У деяких випадках страхова компанія самостійно купує і доставляє в медичну установу необхідні медикаменти і матеріали.

Поліси добровільного медичного страхування можуть бути універсальними і спеціалізованими.

Універсальні поліси передбачають ті випадки, медична допомога при яких не вимагає консультації фахівців вузької спеціалізації (наприклад, медична допомога терапевта, сімейного лікаря). Спеціалізовані поліси передбачають медичну допомогу у вузькій спеціалізованій галузі (наприклад, стоматологія). У договорі встановлюється максимальна страхова сума, франшиза, а також перелік випадків, коли страхова виплата не відбувається.

Проблемою розвитку добровільного медичного страхування є той факт, що державні медичні структури нині не зацікавлені в співробітництві зі страховими компаніями. Кошти, перераховані страховиком за лікування клієнта, не впливають на фінансовий стан медичної установи і зарплату його співробітників. У страхових компаній, таким чином, часто відсутній ефективний механізм впливу на якість медичного обслуговування застрахованих. Крім того, страхова компанія змушена постійно контролювати процес проведення лікування на предмет призначення великої кількості дорогих ліків (при наявності дешевших вітчизняних аналогів) і додаткових (не завжди необхідних) обстежень. Це логічне протистояння бажанню клієнта вилікуватися за допомогою одного страхового поліса від усіх захворювань відразу.

Таким чином, у секторі добровільного медичного страхування існує велика кількість проблем, що, однак, не говорить про те, що ця система при створенні потрібних умов з боку держави, не може бути доповненням до загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

Як основні напрямки щодо вирішення існуючих проблем можна запропонувати:

• подальше детальне пророблення Законопроекту про обов'язкове соціальне медичне страхування за умови відкритості обговорення основних положень і залучення до роботи над документом провідних експертів і представників зацікавлених структур;
• забезпечення у Законопроекті пріоритетності першої медичної допомоги і гарантій безкоштовного медичного обслуговування для соціально незахищеного населення;
• створення ефективної системи державного контролю над цільовим використанням коштів, призначених для соціального захисту громадян, а також організація незалежного інституту експертів в галузі медицини, права й ін., за допомогою яких забезпечувалася би гарантія ефективності функціонування системи медичного страхування;
• врегулювання питань часткового зниження обов'язкових зборів і відрахувань фізичних і юридичних осіб при сплаті ними страхових платежів;
• формулювання загальних стандартних вимог до переліку та якості медичних послуг, наданих населенню медичними установами незалежно від форм власності; законодавче забезпечення зв'язку оплати праці медичного й обслуговуючого персоналу з обсягом і якістю наданих послуг;
• вивчення зарубіжного досвіду в сфері медичного страхування і впровадження елементів ефективно функціонуючих систем з урахуванням національних особливостей економіки;
• забезпечення функціонування поряд з державним соціальним добровільного медичного страхування за умови чіткого законодавчого розмежування сфер діяльності різних суб'єктів страхового ринку.

Як остаточний висновок слід відзначити, що існує безліч альтернативних варіантів між стовідсотковим державним і приватним медичним страхуванням. Робота над створенням системи медичного страхування, що відповідає принципам ринкової економіки, повинна будуватися поетапно, з врахуванням позитивного зарубіжного досвіду, поєднуючи зусилля всіх зацікавлених структур: державних органів, страхових організацій і медичних установ.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте особливості проведення особистого страхування в Україні.
2. Назвіть основні підгалузі вітчизняного особистого страхування.
3. Дайте характеристику убезпечення (страхування) життя. Назвіть його основні види.
4. Які чинники негативно вплтвають на розвиток страхування життя в Україні?
5. Які існують загальні особливості при проведенні страхування від нещасних випадків ?
6. Розкрийте зміст проведення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків.
7. Які категорії населення відносяться до обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті?
8. Назвіть умови і проблеми проведення обов'язкового і добровільного медичного страхування в Україні.
9. Дайте порівняльну характеристику проведення медичного страхування в Україні і в деяких зарубіжних країнах.