Особливості і шляхи приватизаційних процесів в Україні

Щорічно Верховна Рада України затверджувала Державну програму приватизації, яку подавала на розгляд у Кабінет Міністрів України. У цій програмі визначаються основні цілі, пріоритети, засоби і порядок приватизації державного і відчуження комунального майна, групи об’єктів, які підлягають приватизації, завдання по обсягах приватизації майна, що знаходиться в державній власності, і державного майна, що належить Автономній Республіці Крим, умови, які необхідно створити для виконання Програми, і потрібні для цього організаційні заходи.

2.2. Підсумки приватизації  в Україні:   статистичний аспект

На 1.11. 2005 р.  в Україні  структура власності набула співвідношення 1: 5,  тобто державна власність складає 22%, а приватна – 78%. Темпи приватизації уповільнюються, що є закономірним для  країни, де у державній власності лишилися переважно стратегічні об’єкти. Надходження від приватизації різко зросли через  впровадження прозорих, відкритих процедур продажу об’єктів на конкурсних засадах.

2.3. Підсумки приватизації: правові аспекти

Процеси реформування власності в Україні супроводжувалися появою та поширенням кардинально нових злочинних проявів з характерними для кожного нового етапу особливостями. Перехід економіки до ринкових відносин в умовах радикальної зміни попередньої системи господарювання зумовив витіснення із сфери корисливої злочинності примітивного кримінального злочинця та прихід нового типу – інтелектуального злочинця, який значно швидше орієнтується у прогалинах чинного законодавства, одночасно володіючи більш витонченими способами та формами злочинної діяльності.

Розпорошеність колишньої державної власності серед дрібних акціонерів, які неспроможні впливати на управління підприємством, стала наслідком запровадження в Україні моделі ваучерної приватизації. На етапі сертифікатної приватизації  виник так званий «тіньовий ринок» обігу цінних паперів.  Певні кола бізнесових осіб, використовуючи низький рівень матеріального стану основної маси населення держави, почали скуповувати приватизаційні майнові сертифікати громадян за ціною, яка в середньому складала 8 – 20 гривень. Це призвело до акумуляції пакетів акцій вартістю понад мільйон гривень у руках фізичних осіб. Крім того, фізичні особи, не користувалися послугами торговців цінними паперами, а самостійно скуповували пакети акцій акціонерних товариств, нерідко застосовуючи кошти кримінального походження.

Одночасно майже в усіх регіонах з’явились фінансові посередники (інвестиційні фонди та компанії, а також трастові товариства), діяльність яких зводилася до незаконного залучення цінних паперів громадян України в обмін на сертифікати цих комерційних структур. Тільки в місті Києві діяло 129 фінансових посередників, які займалися незаконним залученням приватизаційних майнових сертифікатів, в тому числі: ЗАТ «Столичний інвестиційний фонд» (Київ), інвестиційна компанія «Проспект Інвестментс», інвестиційний фонд «Київська Русь-МДС», інвестиційний фонд «Перший український фонд приватизації», інвестиційна компанія «Оптіма-інвест» та двірниче товариство «Градо-траст». Велика кількість фінансових посередників була зареєстрована у Київському регіоні, Харківській, Донецькій, Дніпропетровській областях та Автономній Республіці Крим.

Діяльність посередницьких структур у приватизаційних процесах перебувала під  увагою органів внутрішніх справ. Починаючи з 1995 р., ними порушено 164 кримінальні  справи про злочини в небанківських фінансових установах, з яких 77 – направлено до суду, а 87 – закрито за різними підставами.   Незважаючи на фактичне завершення сертифікаційної приватизації, у державі продовжується робота з перевірки законності діяльності посередницьких структур під час її проведення.

На етапах приватизаційного процесу покупці акцій активно рекламували обов’язковість вкладання коштів у модернізацію підприємств (так звані інвестиційні зобов’язання). Однак, як показала практика, зазначені зобов’язання дозволили «інвесторам» лише сплачувати меншу ціну за пакети акцій, а за допомогою різних схем ухилятись від внесення інвестицій. З метою ухилення від виконання інвестиційних зобов’язань існувала практика роздроблення покупцями пакетів акцій шляхом їх перепродажу на вторинному ринку іншим афілійованим комерційним структурам. У подальших угодах купівлі-продажу вже не відображались питання внесення інвестицій.

Відсутність чітко визначеної правової регламентації щодо формування статутних фондів господарськими товариствами в частині методики оцінки матеріальних активів або інших майнових прав призводила до того, що, створивши статутний фонд із нематеріальних активів, акціонерні товариства реєстрували випуск акцій, вартість яких нічим не підтверджувалась. У подальшому, формуючи такими цінними паперами до статутні фонди товариств, включаючи інвестиційні фонди та довірчі товариства, керівництво останніх одержувало ліцензію на представницьку діяльність з приватизаційними паперами. Залучаючи приватизаційні папери населення, довірче товариство у випадку, скажімо, банкрутства, виявлялось неспроможним погасити свою заборгованість перед довірителем.

На етапі роздержавлення об’єктів агропромислового комплексу, регламентованого Законами України «Про державну програму приватизації» та «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.96 р. № 290/96-ВР, набули поширення злочинні прояви, пов’язані з порушенням чинного законодавства при оприбуткуваннях у господарствах пакетів акцій, отриманих під час пільгової підписки; надання фіктивних виписок із протоколів загальних зборів у регіональні відділення Фонду держмайна України та інші установи. Це призводило до того, що посадові особи різних сільгосппідприємств чинили розкрадання як пільгових пакетів акцій, так і коштів, отриманих від їх перепродажу. Розповсюдженими стають факти незаконного викупу переробних підприємств, ХПП тощо. Законодавче запровадження безплатної передачі 51% акцій сільгосппереробних підприємств створило передумови для скоєння чисельних зловживань при їх перерозподілі у всіх регіонах держави.

Під час реформування об’єктів агропромислового комплексу протягом 2000-2002 р.р. органами внутрішніх справ викрито 2119 злочинів, з яких у 2000 р. – 593, 2001 р. – 731 (+23%), 2002 р. – 795 (+8,7%). Поширились зловживання посадовим становищем та отримання хабарів при розпаюванні землі посадовими особами КСП, селищних рад.

Приватизації стратегічних підприємств властиві такі злочинні прояви, як штучні судові позови від фізичних осіб з метою затягування строків, перегляду результатів конкурсу або взагалі недопущення приватизації привабливих об’єктів («Луганськтепловоз», АвтоЗАЗ); застосування «тіньових» схем приватизації через механізм податкової застави, примусового продажу майна та інше. Яскравим прикладом переходу права власності на стратегічно важливі об’єкти енергетичної галузі за боргові зобов’язання є події навколо ВАТ «Донбасенерго».

Ще одну проблему становить формування фактичного власника контрольних пакетів акцій стратегічних підприємств та підприємств-монополістів. Аналіз стану приватизації та діяльності підприємств енергетичної галузі свідчить про те, що пакетами акцій понад 5% у статутних фондах обласних енергопостачальних компаній володіють 50 суб’єктів господарювання, з яких 30 – не резиденти України, у тому числі 26 офшорних компаній. Ця ситуація призвела до того, що нові власники підприємств енергетичної галузі, не вкладаючи інвестицій в українські підприємства, необхідні для модернізації основних фондів, отримують значні прибутки, штучно завищують кредиторську та дебіторську заборгованості цих підприємств, аргументуючи цим постійні підвищення тарифів на електроенергію та відключення її подачі споживачам, у тому числі і бюджетних установ. Це, у свою чергу, призводить до високої соціальної напруги в регіонах і в цілому в державі.

Приватизація державних підприємств створила ситуацію, коли значна кількість тих, що забезпечують національну та економічну безпеку держави, її обороноздатність і від діяльності яких залежить функціонування промисловості, перетворені у відкриті акціонерні товариства і фактично знаходяться поза межами сфери управління центральних органів виконавчої влади, які відповідають за економічний стан галузей. Внаслідок цього держава фактично втратила контроль над виробництвом переважно базових галузей промисловості та сфер діяльності, крім видобування енергетичних матеріалів. Власність на підприємствах нафтопереробної промисловості, зв’язку, виробництва сировини для алюмінієвої промисловості та інших стратегічних підприємств сконцентрувалася в руках представників приватної сфери, що загрожує національній безпеці України.

Набула поширення практика заволодіння майном підприємств шляхом навмисного доведення їх до банкрутства. Це призводить до незаконного перерозподілу власності, ставить під загрозу реалізацію державної політики у сфері приватизації, завдає значної шкоди бюджету.

Однією з причин зростання зазначених явищ є невизначеність повноважень та неузгодження дій державних органів, на які покладена функція контролю та здійснення оперативного управління майном, а також контролю над поширенням фактів зловживань з боку посадових осіб зазначених органів. Найбільшого розповсюдження набули злочини, передбачені: ст. 367 КК (Зловживання владою, посадовим становищем) – 73,7 %; ст. 365 КК (Перевищення влади, службових повноважень) – 15,7 %; ст. 191 КК (Привласнення, розтрата майна, або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) – 10,5 %.

Проблемним питанням документування злочинної діяльності посадових осіб під час реформування власності на підприємствах, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, залишається проведення документальних ревізій. Чинним законодавством підрозділам, які здійснюють дослідчу перевірку, не надано відповідних повноважень. У зв’язку з цим виникають певні труднощі у проведенні перевірок підприємств із державними частками у статутному фонді та недержавною формою власності, також у вирішенні питань, не пов’язаних з отриманням та використанням бюджетних коштів.

З метою забезпечення захисту державних інтересів під час реформування власності, а одночасно прав акціонерів та інвесторів, пропонується:

1. Внести зміни до постанови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 60 від 26.05.1998 р. «Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів» щодо надання органам внутрішніх справ інформації про ведення реєстрів акціонерів за письмовим запитом до порушення кримінальної справи.

2. Прискорити прийняття нормативних документів, які б регламентували механізм повернення у державну власність протиправно приватизованого майна, визнаного таким рішенням судів.

3. Створити єдиний державний орган, який би здійснював реалізацію конфіскованого, заставленого та іншого примусово вилученого державного майна із застосуванням способів, визначених законами з питань приватизації.

4. Виробити єдину державну політику щодо забезпечення ефективного управління державною часткою в акціонерних товариствах та контролю за фінансовою діяльністю зазначених товариств.

5. Не допускати до участі в приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, тих нерезидентів (резидентів, у статутних фондах яких частка нерезидентів перевищує 50%), які є конкурентами цих вітчизняних підприємств на світовому ринку, а також тих, які не надають повної інформації про реальних власників таких нерезидентів, особливо, якщо вони є офшорними компаніями.

6. Умови приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, обов’язково повинні передбачати відповідальність і санкції до покупця у випадку значного скорочення виробництва або зупинення такого підприємства, а також умови, за яких проданий пакет акцій у беззастережному порядку відчужується на користь держави.

7. Заборонити передачу належних державі пакетних акцій до статутних фондів державних (національних) акціонерних і холдингових компаній чи інших суб’єктів підприємницької діяльності.

8. Уповноважити державну контрольно-ревізійну службу здійснювати перевірки на підприємствах, де державна частка складає 25% і більше статутного фонду, з питань повноти та своєчасності нарахування дивідендів на державну частку, надходження коштів від оренди державного майна тощо.

9. Фонду державного майна України спільно з міністерствами, органами місцевого самоврядування із залученням правоохоронних органів здійснити у 2003 р. повну інвентаризацію державного та комунального майна, створити реєстри об’єктів права державної та комунальної власності.

10. Внести зміни до Законів України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а також «Про господарські товариства», які регламентують діяльність суб’єктів фондового ринку України щодо надання відповідних інформацій до правоохоронних органів відносно фізичних та юридичних осіб, які скористались послугами фінансових посередників при здійсненні операцій з пакетами акцій вартістю понад 100 тисяч гривень.

2.4.Підсумки приватизації: економічний аналіз

Економічне відновлення в Україні відбувається на тлі істотних викривлень в інституційних основах економіки, структурних перекосів у галузевому та регіональному розвитку, гострих соціальних суперечностей. Одним із головних чинників цього є недоліки процесу приватизації, у результаті якої не було досягнуто основної мети роздержавлення власності – відокремлення її від влади, політики – від підприємництва. Досить хаотичний і нерідко протиправний процес   нагромадження первинного капіталу призвів до утворення потужних фінансово-промислових груп.

Причини невдалої приватизації:

1. Вибір помилкової приватизаційної моделі, яка ігнорує світовий досвід (особливій критиці піддається сертифікатна складова процесу).

2. Приватизація розпочалася тоді, коли для неї не було створено необхідних макроекономічних та інфраструктурних умов та передумов:

• відсутність фондового ринку,

• відсутність достатньої правової бази захисту прав власності: