Особливості внутрішньо-економічної політики Франції

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Марта 2012 в 20:40, реферат

Описание

Об’єктом виступає Франція як світовий економічний лідер.
Основна мета даної роботи полягає у дослідженні розвитку економіки Франції та її місце і роль у світовому господарстві.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
 Розглянути загальну характеристику Франції як світового економічного лідера;
 Дослідити роль та місце Франції у світовому господарстві;

Работа состоит из  1 файл

ВСТУП.doc

— 159.00 Кб (Скачать документ)

 

 

Рис. 1. Зайнятість працездатного населення Франції за галузями 
       У промисловому виробництві зросла частка продукції машинобудування (до 31%), головним чином за рахунок приросту в електротехнічній і електронній галузях і, почасти, у загальному машинобудуванні. Однак у Франції залишається ще досить високим питома вага «старих» виробництв, продукція яких не витримує конкуренції на світовому ринку з боку деяких західних і особливо «нових індустріальних країн».
        Вимушена діяти в умовах жорсткої конкуренції, Франція зробила ставку на розвиток досліджень, модернізацію виробництва, розробку нових виробів та обладнання. Адаптація промислових потужностей до нового ритму виробництва супроводжувалася підвищенням продуктивності. Паралельно проходили комп'ютеризація галузей і розвиток математичного забезпечення, що дозволило впроваджувати у виробництво сучасні системи автоматичного проектування і управління технологічними процесами. 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

        Таким чином, було отримано досить повне уявлення про економічний стан Франції і були помічені такі тенденції як: прагнення Франції до концентрації і централізації капіталу, його експорту і імпорту; інтернаціоналізація виробництва, дія держави на всі рівнях економіки, що скорочується, за допомогою відміни валютного контролю, зниження податків; імпорт технологічних новинок і інші. Економічна політика уряду Франції може в якійсь мірі послужити і вітчизняній економіці, зокрема в такому аспекті як заохочення дрібного бізнесу, на який у Франції витрачається досить багато засобів. Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які приводять до створення величезних по потужності ТНК. По ступеню розвитку ДМК, що виявляється в активній участі держави в регулюванні і програмуванні економіки, в розповсюдженні державної власності. Франція виділяється серед найбільш промислово розвинених країн.                        Франція займає одне з провідних місць у західному світі (разом зі США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідна галузь промисловості – машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Президент Франції, Ніколя Саркозі вперше, після перемоги на виборах 6 травня, виступив з промовою щодо пріоритетів Франції на міжнародній арені у найближчій перспективі. Саркозі майже одноосібно воскресив конституцію ЄС, звільнив з лівійського полону болгарських медсестер, лобіював призначення на пост глави МВФ Домініка Строс-Кана і прагне змін в ЕС. Усі ці факти свідчать про те, що глава держави переслідує одну мету - Франція повинна грати на глобальному рівні одну з головних “скрипок”. Не може бути сильної Франції без сильної Європи. Поява сильної Європи, великого гравця на світовій арені, може вирішальним чином сприяти перебудові міжнародного порядку, зробивши його ще більш ефективним, справедливим і більш гармонійним, як того вимагають наші народи", - відзначив Саркозі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Вутянов В. Нові тенденції організації міжнародного бізнесу французькими ТНК / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2000, № 9, с. 110-111 
2. Європейські банки продовжують об'єднуватися / / Фінансист, 1999, № 3 - 4, с. 37 
3. Ломакін В.К. Світова економіка. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 727 с. ь
4. Міжнародні економічні відносини: Підручник для вузів / Є. Ф. Жуков, Т. І. Капаева та ін; Під ред. проф. Є. Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 485 с. 
5. Світова економіка. Економіка зарубіжних країн / За ред. В. П. Колосова, М. М. Осьмовой. - М.: 2000. - 438 с. 
6. Мовсесян А. Транснаціональний капітал і національні держави / / Світова економіка і міжнародні відносини, 1999, № 6, с. 55-63 
7. Островська Є. Франція / / Світова економіка і міжнародні відносини, 2001, № 8, с. 89 - 97 
8. Сергєєв П.В. Світова економіка. Навчальний посібник. - М.: Юриспруденція, 1999 
9. Спиридонов І.А. Світова економіка. Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 256 с. 
10. Черніков Г.П. Економіка Франції: Загальні проблеми: Учеб. посібник. - М.: МДІМВ, 1998 
11. Черніков Г.П. Економіка Франції: Традиції та новітні тенденції. - М.: РОССПЕН, 2002. - 416 с.              

 



Информация о работе Особливості внутрішньо-економічної політики Франції