Планування та прогнозування діяльності підприємства

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ТЕХНІКУМ

ПРИ МІЖРЕГІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

 

на тему

 

 

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

(ШИФР  КУРСОВОЇ РОБОТИ: шифр спеціальності, шифр групи,

номер наказу, номер за порядком в наказі)

 

 

 

Роботу виконав студент групи

____________________________

 

 

^(ПІБ)

____________________________

^{(підпис)}

 

Роботу перевірив

____________________________

^(ПІБ)

____________________________

^{(підпис)}

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП………………………………………………………………….с.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……………………………………...…………..…с.

1. . Сутність прогнозування ………………. ………….…………….с.
2. . Методи прогнозування …………………………………………..с.
3. . Особливості економічного планування на підприємстві ..с.

РОЗДІЛ  ІІ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА  ВАТ «Славутський солодовий завод»…………………………………………………………......с.

1. . Загальна характеристика  ВАТ «Славутський солодовий завод» ….....…….с.
2. .  Аналіз виробництва та реалізації продукції  ВАТ «Славутський солодовий завод»………………………… ………………….……..с.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ  ВАТ «Славутський солодовий завод» ……………………………………………………………….….с.

1. . Шляхи підвищення та чинники зростання ефективності діяльності підприємстві  ВАТ «Славутський солодовий завод» …………….…..с.
2. . Вдосконалення діяльності ВАТ «Славутський солодовий завод»……………… ……………………………………….………..с.

ВИСНОВКИ……………………………………………...……………с.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...……………...с.

ДОДАТКИ

 

 

 

ВСТУП

 

Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування заходів організаційного характеру та заходів планування в системі господарювання на підприємстві. Тож найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування є, власне, процесом визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей. Планування об'єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам однонапрямленості і с координованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.

За нових умов господарювання й переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи у виробництві.

Для реалізації ефективної господарської діяльності в ринкових умовах досить важливим є розв'язання першого завдання організації функціонування виробничої системи — узгодження процесу виробництва з динамікою попиту на продукцію підприємства. Таке узгодження досягається за рахунок сукупного планування.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації — це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

ВАТ «Славутський солодовий завод» є юридичною особою, тобто має права та обов’язки і здійснює свою діяльність згідно Статуту та чинного законодавства. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в установі банків, печатку зі своєю назвою, круговий штамп, бланки, інші реквізити. Головним завданням підприємства є виробництво та реалізація високоякісного пивоварного солоду.

На підприємстві існує певна  система управління персоналом. Аналізуючи його можна сказати, що організація  праці знаходиться на досить високому рівні, цілі організації доведені до безпосередніх виконавців робіт, проводяться  різноманітні заходи по підвищенню кваліфікації робітників та АУП.

 
 

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність прогнозування

Рентабельна діяльність підприємств в умовах ринкової економіки значною мірою  залежить від того, наскільки вірогідно  їх менеджери передбачають далеку й  близьку перспективу розвитку, тобто  від прогнозування.

Прогноз (з  грец. prognosis — передбачення, пророцтво) — науково обгрунтована гіпотеза щодо ймовірного майбутнього стану  економічної системи та економічних  об'єктів і показників, що характеризують цей стан. Розробку, складання прогнозів  називають прогнозуванням. Прогнозування  широко застосовується на попередніх стадіях розробки планів і програм  як інструмент наукового передбачення, варіантного аналізу, отримання  додаткової інформації щодо вироблення рішень.

Прогнози  застосовуються як плани-орієнтири. У  ринковій економіці поширене прогнозування  попиту, ринкової кон'юнктури.

Прогнозування попиту — передбачення майбутнього  попиту на товари і послуги з метою  кращого обгрунтування відповідних  виробничих планів. Воно поділяється  на короткострокове (кон'юнктурне), середньострокове і довгострокове.

Прогнозування ринкової кон'юнктури — передбачення економічної ситуації, яка може скластися  на ринку в майбутньому. Вона характеризується рухом цін, відсоткових ставок, валютного  курсу, заробітної плати, дивідендів, а  також динамікою виробництва  та споживання.

Прогнозування дозволяє не тільки передбачати далеку та близьку перспективи розвитку підприємства, а й запропонувати альтернативні шляхи та строки виконання своїх комплексних програм. Комплексна програма — це система взаємозв'язаних між собою за змістом, строком, ресурсами та місцем проведення заходів, дій, які скеровані на досягнення єдиної мети, вирішення загальної проблеми. У комплексній програмі наведені її цілі, шляхи і способи вирішення програмної проблеми.

Прогноз описує сферу і можливості, в рамках яких можуть бути сформульовані реальні  завдання та цілі, встановлює проблеми, які мають стати об'єктом розробки в плані. Розробка прогнозу і формування портфеля замовлень в умовах ринку  — взаємозв'язані стадії в рамках загального планування в межах підприємства, які мають специфіку. Розбіжності  між ними полягають у тому, що сформований портфель замовлень  відображає та втілює вже прийняте рішення, а прогноз — це пошук  потенційного, реалістичного, економічно правильного рішення. Сформований  портфель замовлень на підприємстві сприймається як результат усіх видів  та етапів роботи, він повинен бути якісно однорідним і спрямованим  на досягнення вибраної мети. Прогноз  розкриває можливість різних варіантів  розвитку, аналізує та обґрунтовує  їх. У прогнозі можна розглянути різноманітні принципи економічної  політики і поєднання об'єктивних та суб'єктивних, економічних і неекономічних  факторів. Він не встановлює якихось  конкретних завдань плану, але містить  матеріал, який потрібен щодо їхнього  розробки. Економічні прогнози можуть бути короткостроковими (до 3-х років), середньостроковими (5—7 років), довгостроковими (понад 10 років). При цьому організація  діяльності щодо прогнозування вимагає  забезпечення необхідних зустрічних потоків  інформації.

Існує два  основних методологічних підходи до прогнозування. Перший — генетичний (його ще називають дескриптивним). Його сутність полягає в тому, що оцінювання проводиться на основі встановлених дослідженнями причинно-наслідкових  взаємозв'язків між явищами.

Генетичний  підхід припускає, що можуть бути сформульовані  будь-які правдоподібні, науково  обгрунтовані кількісні та якісні, загальнонаукові і часткові гіпотези відносно факторів і умов майбутнього  розвитку, включаючи гіпотези визначення економічної політики й інших  форм активного свідомого впливу на виробничі та економічні процеси. Інший підхід — нормативний, цільовий. Він ґрунтується на визначенні результатів, які повинні бути досягнуті в  майбутньому. Якщо при першому підході  взаємозв'язок і послідовність явищ розглядається в напрямку від сучасного до майбутнього, то в другому — від майбутнього до сучасного. Від майбутнього до сучасного розгортається і досліджується ланцюг подій, які можуть відбутися, і заходи, які необхідно прийняти, щоб досягти нормативно заданого результату в перспективі. Нормативно-цільовий підхід має цілу низку загальних рис з генетичним підходом.

1.2. Методи прогнозування

Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів  економічні методи прогнозування поділяються  на дві порівняно великі групи: фактографічні  та евристичні.

Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі усієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування.

Основними у цій групі є такі методи:

- метод екстраполяції – один з основних  для прогнозування розвитку складних виробничих систем; базується на припущенні про незмінність чинників, що визначають розвиток об’єкта дослідження. Сутність методу екстраполяції полягає в поширенні закономірностей розвитку об’єкта в минулому на його майбутнє;

- метод функцій – базується на використанні так званих автокореляційних функцій (автокореляція – визначення взаємозв’язку між сусідніми членами часового ряду).

В основу евристичних методів формування прогнозів покладене використання логічних прийомів, методичних правил, підходів. Конкретні методи прогнозування цієї групи об’єднуються у дві підгрупи – інтуїтивні та аналітичні.

До інтуїтивних методів належать:

- метод експертних оцінок. Використовується у разі відсутності достатньої статистичної інформації або її непридатності для прогнозування певних явищ. В основу методу покладено спосіб збирання необхідної інформації переважно шляхом анкетування. Застосовуються два підходи до використання цього методу прогнозування: індивідуальні й групові оцінки. Сутність індивідуальних оцінок полягає у тому, що кожний експерт дає незалежну оцінку у вигляді інтерв’ю або аналітичної записки. Групові оцінки базуються на колективній роботі експертів та на отриманні сумарної оцінки від усієї групи експертів;

- метод «мозкової атаки» - є різновидом методу групових експертних оцінок. Сутність методу – колективна генерація ідей шляхом проведення дискусій.

До аналітичних методів належать:

- метод морфологічного аналізу – базується на використанні комбінаторики. Тобто досліджуються всі можливі варіанти, виходячи із закономірностей розвитку об’єкта прогнозування, що досліджується та аналізується (морфології). Прогнозована оцінка розвитку підприємства (організації) здійснюється шляхом комбінування можливих варіантів розвитку об’єкта;

- метод побудови «дерева цілей» - застосовується в прогнозуванні з метою поділу основних завдань на підзавдання й обґрунтування між ними зв’язків;

- метод оптимізації – дає можливість враховувати максимально можливу кількість чинників, які впливають на техніко-економічні показники, і на цій основі вибрати найкращий варіант прогнозу.

1.3 Особливості економічного планування на підприємстві. 

Планування  — це одна зі складових частин управління, яка полягає в розробці і практичному  втіленні планів, які визначають майбутній  стан економічної системи, шляхи, засоби та способи його досягнення. Крім того, відокремлюється планування окремих  видів ресурсів (наприклад, фінансове  планування, соціальне планування). Планування в директивній формі  притаманне централізовано керованій  економіці, де керівну роль відіграють державні плани.

В економіці  ринкового типу значно частіше розповсюджене  планування на рівні компаній, фірм, яке повсякчасно несе індикативний, орієнтований характер. У плануванні використовуються як економіко-математичні, балансові методи, так і експертні  оцінки. Планування включає прийняття  планових рішень органами і особами, які уповноважені на це.

Планування  с найбільш важливою з усіх управлінських  функцій. Файоль, визначаючи функції  управління, розглядав планування як елементарну умову ефективного  керівництва: "План дій — це одночасно  і передбачений результат і направлення  дії, в якому необхідно слідувати, і етапи, які необхідно пройти, і методи, які необхідно застосувати. Це своєрідна картина майбутнього, в якій найближчі події змальовані з деякою визначеністю, в той же час віддалені події носять ймовірний  характер".

За визначенням  закордонних спеціалістів, система  внутрішньо-фірмового планування визначає рішення, які необхідно прийняти сьогодні для забезпечення ефективної діяльності фірми, її зростання в  майбутньому.

Найкрупніші концерни стали приділяти значну увагу питанням внутрішньо-фірмового планування в 20-ті роки XX століття. В цей період з'ясувалася неможливість існування крупного монопольного об'єднання без єдиного плану для його підприємств. Зараз плануванням займаються всі промислові фірми, ділові, урядові, загальноосвітні організації. Підприємства всіх типів планують свою діяльність на все більш тривалий час. Система внутрішньофірмового планування визначає те, "що треба зробити, хто повинен зробити і як треба зробити".

Значення  внутрішньо-фірмового планування визначається його цілями — усунути негативний ефект невизначеності та змін, зосередити увагу на головних завданнях, добитися економічного функціонування і полегшити контроль. За словами Файоля, "найкраща програма не в змозі передбачити всіх надзвичайних обставин, які можуть виникнути, але вона частково їх враховує і підготовлює той спосіб, до якого треба звернутися при неочікуваних обставинах". Але й тоді, коли майбутнє передбачається цілком визначеним, фірма прагне планувати. По-перше, щоб вибрати кращий шлях з метою досягнення цілі. По-друге, після прийняття рішення щодо визначення курсу, дії кожного підрозділу фірми повинні вкласти свій внесок в досягнення загальної цілі, а це можливо лише за допомогою плану. Добре продумані загальні плани фірми створюють умови поєднання дій різних підрозділів для досягнення цілей.