Планування та прогнозування діяльності підприємства

Крім  того, як і в попередні роки підприємство продовжує активну співпрацю із фермерськими господарствами по прийому ячменю. Чималий досвід співпраці із виробниками зерна, що вже має Славутський солодовий завод, у поєднанні із оновленими, надзвичайно вигідними умовами закупівель дозволять отримати результат, який влаштує усіх учасників клопіткого процесу виготовлення солоду та дозволить достойно винагородити тяжку працю фермерів. Саме ефективно налагоджена співпраця із виробниками ячменю, яка є запорукою успішної роботи цілого підприємства, і визначила політику створення ще більш вигідних умов кооперації із фермерськими господарствами стає одним із пріоритетних напрямів діяльності солодового заводу.

2.2 Аналіз  виробництва та реалізації продукції

Статутом  передбачено основну діяльність ВАТ «Славутський солодовий завод» – це виробництво та реалізація солоду. Характеризуючи основні техніко-економічні показники за останні три роки потрібно вказати, що цей період був для підприємства переломним (Додаток 2).

У 2004 році продажі солоду порівняно з минулим  роком збільшилися на 29 тис. т. (51%). План продаж солоду був виконаний  на 90%. Всього було реалізовано солоду 56,2 тис. т. на суму 85,8 млн. грн. в тому числі солоду з українського ячменю – 37,3 тис. т. на суму 52,5 млн. грн., солоду з імпортного ячменю – 15,6 тис. т. на суму 31,2 млн. грн. Послуги з переробки  – 3,3 тис. т. на суму 2,1 млн. грн. Середня  ціна 1 т. солоду з українського ячменю склала 1407 грн. без ПДВ, 1 т. солоду з  імпортного ячменю 1993 грн. без ПДВ. Послуг з переробки давальницької сировини – 643 грн. без ПДВ.

У 2004 році основними покупцями солоду були заводи групи ББХ Україна –  ПБК «Славутич» та ВАТ «Львівська пивоварня» (60% продаж). Славутський солод купували також «Оболонь», «Рогань», «Янтар». Експорт солоду в незначних об’ємах здійснювався до Молдови, Грузії, Румунії.

У першій половині 2004 року підприємство збільшило  суму банківських кредитів на суму 6,6 млн. грн. Оптимізація обігових коштів восени дозволила погасити перший кредит ББХ на суму 0,5 млн. у.о.

У 2005 році продажі солоду порівняно з попереднім роком збільшився на 9 тис. т. (16%). План продаж солоду в 2005 році виконаний на 93%. Всього реалізовано солоду 65,1 тис. т. на суму 87,2 млн. грн., в тому числі солоду з українського ячменю – 36,4 тис. т. на суму 52,1 млн. грн., солоду з імпортного ячменю – 14,9 тис. т. на суму 27,7 млн. грн. Послуги з переробки – 13,8 тис. т. на суму 7,4 млн. грн. Середня ціна 1 т. солоду з українського ячменю склала 1432 грн. без ПДВ, 1 т. солоду з імпортного ячменю – 1857 грн. без ПДВ, послуг переробки 1 т. давальницької сировини – 534 грн. без ПДВ.

Як в 2004 так і в 2005 році основними покупцями  солоду були заводи групи ББХ Україна  – ПБК «Славутич» та ВАТ «Львівська пивоварня» (72,7% продаж). До постійних покупців славутського солоду приєднались «Сармат» та «СД».

Підприємство  у 2005 році повернуло кредити ББХ, зменшилися витрати за кредитними відсотками на 2,3 млн. грн. (30%). Доходи від фінансової діяльності становили 300 тис. грн., що у 2,2 рази більше ніж у 2004 році. Фінансування проводилось за основними інвестиційними проектами, як наприклад:

• реконструкція системи аспірації;
• реконструкція системи конденсування;
• газифікація виробництва;
• придбання мікросолодовні;
• заміна машин для сортування та сепараторів;
• встановлення обладнання для очистки солоду.

У 2006 році обсяг виробництва зріс на 5% в  порівнянні з 2005 роком і склав 67,4 тис. тон солоду. В тому числі, вироблено 50,5 тон солоду з українського ячменю, 14,5 тис тонн солоду з імпортного ячменю, 2,4 тис. тон солоду з давальницької  сировини.

Обсяги  продажу солоду в 2006 році зросли на 3,5 тис. т., що на 4% більше, ніж продажі  в 2005 році. Всього реалізовано солоду 67,6 тис. т. на суму 100,3 млн. грн., в тому числі солоду з українського ячменю – 50,1 тис. т. на 70 млн. грн., солоду з імпортного ячменю – 15,1 тис. т. на 29 млн. грн., солоду з давальницької сировини – 2,4 тис. т. на 1,3 млн. грн.

Важливим  досягненням в роботі підприємства в 2006 році є вихід на зовнішній  ринок. В загальному об’ємі продаж експорт склав 15,6%. В Україні основними  покупцями славутського солоду залишились заводи групи ББХ-Україна – ПБК  «Славутич» та ВАТ «Львівська пивоварня» (73,2% продаж).

Ріст  операційного прибутку на 2,5 млн. грн. досягнуто  за рахунок росту продаж/, зниження енергомісткості технологічних  процесів, скорочення виробничих та адміністративних витрат. За рахунок оптимізації грошових потоків дохід від фінансової діяльності склав 714 тис. грн., що в 2,4 рази більше, ніж у 2005 році.

Кредитна  лінія в Сітібанку збільшена  на 997 тис. у.о. Ці додаткові кредитні кошти були необхідні у зв’язку  з ростом цін на ячмінь та використані  для розрахунків з українськими сільгоспвиробниками за поставлений  ячмінь урожаю 2006 року. Незважаючи на збільшення загального об’єму кредитів, витрати  на виплату відсотків по кредитах знизились в порівнянні з 2005 роком  на 1,6 млн. грн. за рахунок оптимізації  кредитного портфеля та зниження відсоткових  ставок банків за користування кредитними коштами.

У період 2004 – 2006 рр. чистий прибуток підприємства постійно зростав. Аналізуючи, чому ж деякий час підприємство працювало в борг, можна вказати, що відмова від деяких договорів у першому півріччі 2004 року призвела до втрати клієнтів і перехід їх до імпортного солоду. Як результат вже на початок другого півріччя багато з споживачів солоду вже були забезпечені сировиною до кінця сезону. В подальшому до договорів відносились серйозніше, щоб не допустити повторення ситуації 2004 року.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ  ВАТ «Славутський солодовий завод»

3.1 Шляхи підвищення та чинники зростання ефективності діяльності підприємства

Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників – організаційний, технологічний та ресурсний.

В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей  підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт – від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне  для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

- зменшення  обсягів незавершеного виробництва;

- удосконалення  системи матеріально-технічного  забезпечення з метою оптимізації  виробничих запасів;

- прискорення  реалізації готової продукції  (активізація маркетингової діяльності);

- зменшення  обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу  і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини  втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Щодо аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

3.2.

Характеризуючи виробничу  діяльність ВАТ «Славутський солодовий  завод» та узагальнюючи загальний фінансово-господарської  діяльності висновок його аналізу, слід сказати те, що ефективність роботи підприємства є нависокому рівні, так як ефект є не просто позитивним, але й має тенденцію до зростання кожного року. В процесі дослідження підприємства ефективність досліджувалась як за наслідками отриманих результатів, а так і за характером здійснюваних витрат, різновидом господарської діяльності, об'єктом господарювання, рівнем та умовами оцінювання та іншими ознаками. Виходячи з цього відповідно до двох видів результативності - продуктивності та прибутковості, ВАТ «Славутський солодовий завод» періодом протягом 2007-2009 рр. залишався на досить високому прибутковому рівні, і це свідчить про те, що підприємство не працює в збиток, так як в період 2007-2008 рр. можна побачити зростання всіх показників доходу, в період 2008-2009 рр. показники доходності дещо відхиляються, проте не всі, і не на велике значення. Це пояснюється тим, що в цей період, як ми вже знаємо розпочалися кризові явища, але управління підприємства все ж таки зуміло вивести підприємство на прибутковий рівень. Собівартість реалізованої продукції на протязі 2007-2009 рр. не перевищує чистий дохід, а це свідчить, що підприємство є прибутковим і його витрати є нижчими за чистий дохід від реалізації.

Для подальшого вдосконалення  ефекивності ВАТ «Славутський солодовий  завод» та одержання додаткового прибутку пропоную звернути увагу на сферу ЗЕД, так як підприємство має імідж нідійного торгового партнера на іноземному ринку солоду. Потрібно запропонувати механізм введення в виробництво мікропивзаводу. В процесі дослідження дана ідея була детально описана і є спрямованою в основному на іноземний ринок, керуючись тим, що при експорті солоду в ту чи іншу країну можна скористатись можливістю запропонувати купити пиво власного виробництва і отримувати додатковий прибуток при веденні такого виду бізнесу.

ВИСНОВОК

У курсовій роботі досліджували діяльність ВАТ «Славутський солодовий завод». Товариство є юридичною особою, тобто має права та обов’язки і здійснює свою діяльність згідно Статуту та чинного законодавства. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в установі банків, печатку зі своєю назвою, круговий штамп, бланки, інші реквізити. Головним завданням підприємства є виробництво та реалізація високоякісного пивоварного солоду.

На підприємстві існує певна система управління персоналом. Аналізуючи його можна  сказати, що організація праці знаходиться  на досить високому рівні, цілі організації  доведені до безпосередніх виконавців робіт, проводяться різноманітні заходи по підвищенню кваліфікації робітників та АУП. Порівняно високий рівень заробітних плат забезпечує високий  рівень продуктивності праці та загальної  задоволеності працівників результатами своє роботи. Крім того, підприємству характерна висока спеціалізація персоналу  по здійсненню видів робіт.

Існує система  фінансової звітності, яка забезпечує постійні розрахунки затрат та доходів.

На підприємстві є новітня комп’ютерна база, комп’ютерне  обладнання постійно оновлюється і  модернізується. Оцінка технічного рівня  підприємства здійснюється щороку. Хоча інвестицій в НДДКР мало, ця база оновлюється за рахунок власних  резервів підприємства. Планування і  організація на підприємстві здійснюється на високому рівні, тому що існує чіткий розподіл відповідальності та високий  рівень контролю поставок сировини.

Місією  ВАТ «Славутський солодовий завод» є виробництво та реалізація пивоварного солоду. Стратегія - це вихід на більш широкий ринок.

Досконало розроблена організаційна система  підприємства дає свої результати та забезпечує необхідний рівень співвідношення децентралізації та централізації  підприємства, розуміння працівниками своїх обов’язків, делегування повноважень, тощо.