Поняття депозитарної діяльності та її види

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Реферат на тему:

«Поняття депозитарної діяльності та її види»

КИЇВ-2011

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття депозитарної діяльності

2. Види депозитарної діяльності:

   2.1. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів

   2.2. Депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів

   2.3. Розрахунково-клірингова діяльність

   2.4. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Законом «Про Національну депозитарну систему та особли­вості електронного обігу цінних паперів в Україні» передбачено, що депозитарна діяльність — це надання послуг щодо збері­гання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкрит­тя та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування опе­рацій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки 'за уго­дами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емі­тента щодо випущених ним цінних паперів.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депози­тарного обліку у формі ВАТ в Україні створено Національний депозитарій, засновниками якого є ДКЦПФР (86 % акцій) і НБУ (0,4 % акцій).

Юридичні особи, які згідно з цим Законом є учасниками На­ціональної депозитарної системи, здійснюють такі види діяль­ності: зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на ра­хунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів; кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних па­перів.

Поняття депозитарної діяльності

Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарна діяльність в Україні регулюється Положенням про депозитарну діяльність, яка розроблена відповідно до статей 3 та 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статей 6, 14 та 17 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", статей 27 та 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та інших нормативно-правових актів України.

Депозитарієм визнається юридична особа, створена у формі відкритого акціонерного товариства, яка має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме: депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.

У разі одержання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме: діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, депозитарна установа має право виконувати функції реєстратора.

Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність відповідно до вимог Положення, інших нормативно-правових актів та відповідних стандартів, затверджених Національним депозитарієм України, погоджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, які застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених відповідними законами України.

Принципи побудови системи депозитарного обліку цінних паперів встановлюються нормами і правилами обліку цінних паперів в Національній депозитарній системі, затвердженими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та погодженими Національним банком України.

Активний розвиток депозитарної системи України розпочався в кінці 1997 року з прийняттям Закону №710/97-ВР „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів України”. Відповідно до цього закону Національна депозитарна система складається із двох рівнів: верхній рівень, що складається із Національного депозитарію України та інших депозитаріїв; нижній рівень – зберігачі та реєстратори. Зараз в Україні функціонує два депозитарії: Національний депозитарій України (НДУ) таМіжрегіональний фондовий союз (МФС). НДУ було створено відповідно до Закону, а його державна реєстрація відбулася 1999 року. Основний акціонер НДУ – держава, що володіє 86% акцій. МФС було створено у червні 1996 року, а дозвіл на проведення депозитарної діяльності отримано у листопаді 1997 (основні акціонери: комерційні банки (51%), торговці цінними паперами (26%), ПФТС (11%)).

Наступною важливою подією щодо розвитку верхнього рівня депозитарної системи стало підписання Указу Президента „Про загальні засади функціонування НДУ” від 22 червня 1999 року №703/99 та „Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України, Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Урядом США стосовно створення клірингового депозитарію, що належить галузі цінних паперів” від 25 січня 1999 року. Відповідно до цих документів функціональні можливості НДУ обмежуються операціями по стандартизації депозитарного обліку та документообігу та встановленням відносин із депозитаріями інших країн. Проте, протягом всього періоду із 1999 року відбувалися спроби розширити повноваження НДУ, основним акціонером якого є держава: • Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2004 року №1707 було затверджено „Державну програму розвитку Національної депозитарної системи України”, яка передбачає перетворення НДУ в центральний депозитарій.

• Було підписано Указ Президента від 24 листопада 2005 року №1648/2005 „Основні напрямирозвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки”, відповідно до якого плануєтьсястворення на основі НДУ центрального депозитарію, контрольованого державою.• 23 грудня 2005 року на загальних зборах акціонерів НДУ було вирішено збільшити йогостатутний фонд із 5 до 30 млн. грн. (при цьому в бюджеті на 2006 рік не передбачено коштів напридбання акцій цієї додаткової емісії, що може привести до зменшення долі держави до 25%).• 18 січня 2006 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №31 „Про припинення діїмеморандуму ...”, а вже 2 лютого учасники ринку оприлюднили відкритий лист, в якомувисловили протест проти цього рішення

Зараз питання про подальший розвиток депозитарної системи України активно обговорюється усіма сторонами. Потенційне розвязання проблеми, на нашу думку, повинно виходити, насамперед, з інтересів учасників ринку та гарантувати стабільний розвиток та функціонування u1076 депозитарної системи.

Види депозитарної діяльності

Юридичні  особи,  які  згідно  з  цим Законом є учасниками Національної   депозитарної   системи,   здійснюють   такі    види діяльності:

                 зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на  рахунках у  цінних  паперах  та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

                 кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

                 ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів

Зберігач на підставі отриманої ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, здійснює зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках в цінних паперах.

Зберігач може здійснювати свою професійну діяльність тільки за умови вступу щонайменше в одну  саморегульовану  організаціію професійних учасників фондового ринку.

Зберігач повинен розробити та затвердити відповідним органом управління такі документи:

                 внутрішнє положення про депозитарну діяльність зберігача цінних паперів;

                 регламент здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

                 регламент щодо здійснення функцій номінального утримувача;

                 положення про філію або іншому відокремленому підрозділі зберігача (у разі наявності);

                 положення про внутрішній структурний підрозділ зберігача;

                 інструкцію щодо обслуговування інвестиційних фондів, взаємних фондів інвестиційних компаній, інститутів спільного інвестування та пенсійних фондів (для зберігачів, які обслуговують таких інституційних інвесторів);

                 положення про внутрішній контроль за депозитарною діяльністю;

                 інструкції і правила користування засобами захисту інформації.

Зміст даних документів має відповідати вимогам нормативно-правових актів ДКЦПФР.

Зберігач зобов'язаний розробити і затвердити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення не пізніше першої проведеної операції або укладеного договору.