Поняття депозитарної діяльності та її види

Власний капітал зберігача за підсумками кожного фінансового року не може бути менше зареєстрованого розміру його статутного фонду (капіталу).

У разі одержання зберігачем ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, зберігачу забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників іменних цінних паперів яких він веде, крім операцій  реєстратора  за договором з емітентом.

Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) та фінансовий стан банку для отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів повинен відповідати вимогам, встановленим Національним банком України.

Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) торговця цінними паперами на дату подання заяви про видачу ліцензії повинен бути повністю оплачений грошовими коштами в розмірі не менше 1 мільйона гривень.

Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) торговця цінними паперами, який є інвестиційною компанією і здійснює управління своїми взаємними фондами та / або активами інвестиційного фонду, на дату подання заяви про видачу ліцензії повинен бути повністю оплачений грошовими коштами в розмірі не менше 1,4 мільйона гривень .

Для заявника (крім банку) та його філій або інших відокремлених підрозділів, Яким надані повноваження щодо здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів: не менше трьох сертифікованих у встановленому порядку фахівців (у тому числі керівні посадові особи).

Для банку: не менше чотирьох сертифікованих фахівців (у тому числі керівні посадові особи) та по три сертифікованих фахівця (у тому числі керівні посадові особи) - для кожної філії або іншого  відокремленого підрозділу  , Яким надані повноваження щодо здійснення діяльності зберігача цінних паперів.

Керівні посадові особи та фахівці заявника (його філій або інших  відокремлених підрозділів), які сертифіковані в установленому Комісією порядку, не можуть одночасно працювати в іншому професійному учаснику фондового ринку.

Керівник заявника (крім банку) повинен мати стаж роботи на фондовому ринку не менше трьох років.

Заявник (крім банку) на дату подання заяви про видачу ліцензії повинен відповідати вимогам законодавства щодо сплати статутного фонду (капіталу), а саме, можливості засновника сплатити відповідні внески до статутного фонду (капіталу), і розмір його власного капіталу (розмірі його власного капіталу на цю дату не може бути менше розміру зареєстрованого статутного фонду (капіталу).

Усі власні випуски цінних паперів заявника на дату подання заяви про видачу ліцензії повинні бути зареєстровані в установленому порядку.

Заявник (крім банку) повинен мати приміщення та технічне забезпечення для здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, що відповідають вимогам, встановленим Комісією для цього виду діяльності.

Розрахунково-клірингова діяльність

Найбільш узагальненим визначенням поняття кліринг є взаємозалік зустрічних взаємних зобов'язань.

На ринку цінних паперів термін кліринг (сіеагапсе) має два значення. Він може означати процес підрахунку взаємних зобов'язань учасників ринку, як правило — чистих, в обмін на цінні папери та гроші. Він також може означати процес передачі цінних паперів на дату розрахунку, і в цьому розумінні інколи використовується термін клірингова система у відношенні до систем розрахунків за цінними паперами.

В Законі України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» кліринг визначається як «отримання, звірка та поточні оновлення ін­формації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів».

Розрахунки означають завершення операції шляхом остаточної передачі цінних паперів та переказу коштів між продавцем та покупцем.

Розрахунково-клірингова діяльність — це діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод (право-чинів, договорів) з цінними паперами та розрахунків за ними.

Кліринг як взаємозалік зустрічних зобов'язань практику­ється, практично, на більшості сучасних бірж. Його мета — зни­зити кількість платежів і поставок цінних паперів по угодах, що укладаються членами тієї або іншої біржі, а значить — і ризик неплатежів і недопоставок.

Взаємозалік може бути двостороннім і багатостороннім.

Двосторонній взаємозалік застосовується достатньо рід­ко — головним чином у відношеннях між старими діловими партнерами.

Багатосторонній взаємозалік може бути двох тинів — без участі депозитарію у якості сторони у розрахунках (неттинг) і з такою участю (новейшн).

Неттинг або новейшн передбачає погоджене зарахування позицій або зобов'язань учасників ринку, в результаті якого зменшується сума або ступінь ризику у системах розрахунків. Неттинг зменшує кількість окремих позицій або зобов'язань, що призводить до зменшення ризику. Неттинг з переведенням боргу та брутто-розрахунками, що здійснюється у режимі реального часу, може бути ефективним механізмом розрахунків.

Саме метод «новейшн» знайшов застосування практично в переважній більшості клірингових систем, що пояснюється його відносною простотою, зручністю й незалежністю від числа учас­ників, а також можливістю створення надійних систем контролю за виникаючими ризиками. Застосування клірингу при виконан­ні угод щодо цінних паперів спрацьовує майже як мультипліка­тор у банківській системі. Він дає можливість учасникам клірин­гу зменшувати обсяг задіяних для виконання угод активів.

Розрахунково-клірингову діяльність може здійснювати депозитарій або спеціалізована установа, яка має назву «цен­тральний контрагент (Сепігаї Соипіеграгїу, ССР)».

За Директивою 98/26/ЄС «Про незворотність розрахунків у платіжних системах та системах розрахунків по цінних папе­рах»; центральний контрагент означає структуру, яка займає позицію між установами платіжної системи, і яка діє в якості ексклюзивного контрагента цих установ відносно їхніх платіж­них доручень.

Центральний контрагент (ССР) — юридична особа, яка «по­стає» між контрагентами угоди з цінними паперами, перетворюю­чись на покупця для кожного продавця і на продавця для кожного покупця. Він виконує розрахунки щодо цінних паперів і коштів між двома початковими сторонами угоди, В подальшому ССР анулює двосторонні зобов'язання між двома початковими сторо­нами і діє як учасник кожної сторони цієї угоди.

Угоди з центральним контрагентом стають все більш попу­лярними у багатьох країнах, частково через більш широке ви­користання систем анонімної електронної торгівлі.

Професійна розрахунково-клірингова діяльність (РКД) в Україні здійснюється виключно депозитаріями. Для здійснен­ня РКД цінні папери повинні бути депоновані у депозитарії. Для проведення РКД за угодами щодо знерухомлених цін­них паперів депозитарій виступає як номінальний утримувач. РКД здійснюється для бездокументарних цінних паперів або знерухомлених іменних документарних цінних паперів, що зна­ходяться у колективному зберіганні.

При здійсненні РКД зміни на рахунках у цінних паперах і грошових рахунках проводяться одночасно.

Надання депозитарію послуг щодо здійснення грошових роз­рахунків (переказу коштів) за договорами щодо цінних паперів здійснюється на підставі договору про грошові розрахунки за опе­раціями щодо цінних паперів, який укладається між депозитарієм і Національним банком України або розрахунковим банком.

Типова форма договору про грошові розрахунки за операці­ями щодо цінних паперів затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Націо­нальним банком України.

Розрахунковий банк не може безпосередньо або через пов'язаних осіб володіти більше ніж 25 відсотками статутного капіталу деп оз итарію.

Депозитарій та розрахунковий банк не можуть бути одно­часно акціонерами один одного.

Розрахунковому банку, який надає послуги депозитарію для здійснення грошових розрахунків (переказу коштів) за опе­раціями щодо цінних паперів, забороняється використовувати інформацію, що стала йому відомою в результаті здійснення цих розрахунків у своїх інтересах або інтересах третіх осіб, що обов'язково зазначається у договорі про грошові розрахунки за операціями щодо цінних паперів.

Розрахунковий банк зобов'язаний розробити та затвердити регламенти та процедури грошових розрахунків (переказу ко­штів) за операціями щодо цінних паперів та вести їх облік у по­рядку, визначеному законодавством.

Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів

Реєстратор - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який, у встановленому порядку, отримав ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Реєстр власників іменних цінних паперів - складений реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів і номінальних держателів.

Умови здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, яка здійснюється реєстраторами та емітентами (щодо власного реєстру).

1. Здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку - депозитарну діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, яка здійснюється реєстраторами, можуть тільки юридичні особи, створені відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та за умови, що така діяльність передбачена їх установчим документом

2. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів для реєстратора є виключним видом його діяльності, який не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.

Засновниками або учасниками реєстратора не можуть бути органи державної влади, центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники.

Засновником або учасником Національного депозитарію України при здійсненні ним діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів може бути держава.

Якщо власником заявника виступає професійний учасник фондового ринку, то його частка в статутному фонді (капіталі) не повинна бути більше 10 відсотків.

Частка реєстратора у статутному фонді (капіталі) зберігача не може перевищувати п'яти відсотків.

Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано володіти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

У цьому випадку, якщо реєстратор створений у формі акціонерного товариства, то він не може вести власний реєстр акцій.

Емітент не може бути прямо чи опосередковано засновником та учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

3. Власний капітал реєстратора (крім банку) за підсумками кожного фінансового року не може бути менше зареєстрованого розміру статутного фонду (капіталу) такого реєстратора.

4. Сертифіковані спеціалісти реєстратора (у тому числі керівні посадові особи) повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим для видачі ліцензії.

5. У разі відсутності у реєстратора або емітента сертифікованих осіб (у тому числі керівних посадових осіб) такий реєстратор або емітент не має права здійснювати дії щодо внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів.

6. Ліцензіат може здійснювати свою професійну діяльність тільки за умови вступу щонайменше в одну саморегулівну організацію професійних учасників фондового ринку.

7. Ліцензіат повинен дотримуватися вимог, зокрема:

Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які регулюють питання здійснення професійної діяльності на фондовому ринку , - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

8. У разі прийняття рішення про припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів реєстратор зобов'язаний передати документи системи реєстру іншому реєстроутримувачу в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Комісії, які регулюють питання здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Емітент іменних цінних паперів має право ведення реєстру власників випущених ним цінних паперів доручити реєстратору шляхом укладення договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Передача системи реєстру оформляється актом приймання-передачі. Реєстратор відповідає та здійснює ведення системи реєстру з моменту підписання сторонами зазначеного акта.