Прибуток підприємства туризму: джерела утворення, основні напрямки використання й резерви підвищення

    Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого  часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток [1, c.163]. Схема формування прибутку відображена на рис. 1.1. 

      

    - 
 
 

           + + 
 
 
 

    Рис. 1.1  Формування прибутку 

    Балансовий  прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій".

    Обчислення  величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об’єкт оподаткування.

    Згідно  із Законом України “Про оподаткування прибутку” оподаткований прибуток обчислюється по формулі: 

                                                          (1.6)

     – валовий  дохід;

     – валові витрати;

    АВ– сума амортизаційних відрахувань.

    4. У фінансовій політиці підприємства  важливе місце займає розподіл  і використання одержуваного  прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників [1, c.164]

    Із  загального прибутку сплачується податок згідно чинного законодавства. Прибуток, що залишається після оподаткування – чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:

    1) прибуток, що спрямовується за  межі підприємства у вигляді  виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний  засіб, на соціальну підтримку,  благодійність;

    2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень.

    Для акціонерних товариств характерним  є виплата дивідендів членам акціонерного товариства.

    Спрямування достатньої суми прибутку на виплату  дивідендів і високий рівень збільшує попит на акції. Водночас обмежується  джерело власного інвестування, а  низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. Тому акціонерне товариство повинно вибирати таку дивідендну політику, яка б відповідала конкретним умовам діяльності підприємства.

    Варіанти  дивідендної політики:

    виплата дивідендів зі щорічним зростанням;

    виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

    спрямування на дивіденди встановленої частки чистого прибутку;

    виплата дивідендів із прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

    виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.

    Кожний  із варіантів має свої переваги і  недоліки і використовується з врахуванням специфіки фінансового стану підприємства.

    Величина  дивіденду у відсотках визначається за формулою:

                                                              (1.7)

     – частина  прибутку, що спрямовують на виплату  дивідендів

     – статутний  капітал.

    Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію становить:

                                                                         (1.8)

     – кількість  акцій, що формує величину статутного капіталу.

    Досвід  свідчить, що оптимальним вважають частину Пд. у чистому прибутку в межах 30-70%. Якщо Пд.<30%, то виплати  вважаються заниженими, а коли Пд.>70%, то виплати завищені [3, c.350].

    1.2 Показники прибутку та рентабельність 

    Прибуток  будь-якого підприємства виміряється абсолютною величиною, тобто сумою, що виступає узагальнюючим підсумковим показником господарсько-фінансової діяльності. Однак абсолютна величина прибутку не характеризує рівень ефективності діяльності підприємства в цілому та ефективності використання його ресурсів і дотримання режиму економії. Тому для оцінювання ефективності економічної діяльності підприємства, характеристики рівня раціональності використання його ресурсів і витрат використовується відносний показник, який називається рентабельністю.

    Прибуток  як абсолютний синтетичний показник визначається на основі розподілу доходу з урахуванням діючої системи  оподаткування доходу і прибутку.

    Сума  прибутку - це перевищення доходів  над витратами, податковими й  обов'язковими платежами, а рентабельність визначається як відсоткове відношення суми отриманого прибутку до якого-небудь іншого показника [2, c.189]

    Система рентабельності охоплює дві групи показників:

      рентабельність діяльності підприємства;

      рентабельність використовуваних ресурсів;

    Рентабельність діяльності характеризує, скільки прибутку припадає на одиницю виручки (доходу) від реалізації тур послуг або на одиницю витрат підприємства. Рентабельність виручки являє собою частку прибутку в середній ціні тур продукту (послуги).

    Розрахунок  показників рентабельності туристичних підприємств залежить від виду їх діяльності.

    Для туроператора розраховується рентабельність у відсотках до виручки (доходу) від  реалізації тур продукту та окремих послуг за формулою: 

                                                                              (1.9)

    де  Пч - чистий прибуток туроператора;

    Дч - чистий доход (виручка) від реалізації туроператора. 

    Для тур агентської діяльності розраховується рентабельність комісійної винагороди за формулою

                                                                          (1.10)

    Пч - чистий прибуток тур агента;

    KB - комісійна винагорода тур агента.

    Рентабельність  витрат визначається як відношення суми прибутку підприємства до суми його витрат за певний період і виражається у відсотках. Цей показник характеризує ефективність поточних витрат підприємства, їхню окупність і величину прибутку, що припадає на одиницю витрат.

    Особливе  місце в оцінюванні ефективності витрат займає рентабельність, обчислена до фонду оплати праці, яка означає, скільки чистого прибутку підприємства припадає на 100 грн. заробітної плати трудового колективу. Формула для розрахунків цього показника не залежить від виду підприємства і має такий вигляд:

                                                                (1.11)

    де  - рентабельність фонду оплати праці, %;

    ФОП - фонд оплати праці підприємства.

    Однак показники рентабельності діяльності підприємств не характеризують економічну ефективність використання їхніх ресурсів. Рентабельність діяльності може бути високою навіть при низькій ефективності використання ресурсів. Тому використовується друга група показників рентабельності, які визначаються як відношення прибутку до середньої вартості певних видів ресурсів, виражене у відсотках.

    Виняток складає лише рентабельність використання трудових ресурсів (Ртр), яка розраховується як відношення прибутку до середньооблікової  чисельності працівників підприємства:

                                                                             (1.12)

    де  - середньооблікова чисельність працівників.

    Цей показник характеризує величину прибутку, яку забезпечує підприємству один середньообліковий  працівник. Він виражається в  гривнях на одного працівника.

    Рентабельність  основних фондів (Роф) підприємства визначається за формулою

                                                   (1.13)

    де , - відповідно основні фонди на початок і кінець періоду.

    Рентабельність  оборотних активів розраховується аналогічно рентабельності основних фондів з тією лише різницею, що в знаменнику використовується середня сума оборотних активів.

    Рентабельність  капіталу підприємства може розраховуватися  стосовно сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства, або окремих його складових:

    рентабельність  сукупного капіталу (Рск):

                                                       (1.14)

    де  - відповідно сума валюти балансу на початок і на кінець періоду;

    рентабельність власного капіталу [2, c.191]

                                                        (1.15)

    де  - відповідно власний капітал на початок і кінець періоду

    рентабельність чистого оборотного капіталу

                                                   (1.16)

    де  - відповідно чистий оборотний капітал на початок і кінець періоду;

    рентабельність перманентного капіталу:

                                                       (1.17)

    де  - відповідно перманентний капітал на початок і кінець періоду.

    Чистий  оборотний капітал - це сума власного оборотного капіталу, а до перманентного  капіталу відноситься той капітал, що знаходиться в довгостроковому  розпорядженні підприємства. Величина перманентного капіталу дорівнює сумі всіх джерел власного капіталу і довгострокових кредитів на певну дату:

                                                                   (1.18)