Проектний аналіз

1. ПЕРТ / час;

2. ПЕРТ / витрати.

    Перший метод має такі особливості: сітковий графік, почасові оцінки, визначення резервів часу та критичного шляху, прийняття при необхідності оперативних заходів по коригуванню графіка. Сітковий графік ПЕРТ показує послідовність етапів, необхідних для досягнення поставленої цілі. Він включає події, роботи та залежності.

    Для кожної роботи, як правило, потрібно від однієї до трьох почасових оцінки.

    Перша — проводиться для критичного шляху. Друга – визначає очікуваний термін настання будь-якої події. Третя оцінка полягає в знаходженні самого пізнього з “найбільш пізніх” термінів, при якому ще не затримується виконання всього проекту.

    Метод “ПЕРТ / витрати” являє собою подальший розвиток методу “ПЕРТ /час” у напрямку оптимізації сіткових графіків по вартості. Для нього характерні наступні етапи: 

1. Проведення  структурного аналізу робіт по  проекту;

2. Визначення видів робіт;

3. Побудова сіткових графіків;

4. Встановлення залежностей між тривалістю робіт та вартістю;

5. Періодичне коригування сітки та оцінок;

6. Контроль за ходом виконання робіт;

7. Проведення при необхідності заходів, які забезпечували б виконання робіт по плану.

    Сумарні витрати розбиваються на елементи, поки вони не досягають таких розмірів, при яких можливе їх планування та контроль. Ці елементи є вартістю окремих робіт, при цьому окремим роботам присвоюються вартісні значення, що дозволяє підсумовувати вартість груп робіт.

    Як зазначає А. Ільїн, існує близько 100 різновидів методу ПЕРТ, але всі вони мають і загальні характеристики. Особливостями застосування цього методу є те, що:

Ø  система дозволяє ретельно планувати проекти, для яких він застосовується;

Ø  ПЕРТ дає можливість моделювати та експериментувати;

Ø  застосування методу розширює участь в плануванні спеціалістів нижчого рівня;

Ø  підвищує ефективність контролю;

Ø  метод застосовується для вирішення різних планових задач;

Ø  для складних сіток вартість застосування системи ПЕРТ є значною, що являється обмеженням в застосуванні її на невеликих об’єктах;

Ø  неточність оцінок знижує ефективність методу;

Ø  якщо час здійснення подій неможливо передбачити (як, наприклад, в наукових дослідженнях), то система не може бути

    Сіткові моделі використовуються на вітчизняних підприємствах при плануванні підготовки виробництва та освоєнні нових виробів. Сіткове планування дозволяє не тільки визначити потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, але й координувати їхнє раціональне використання на даний момент. 

    Найважливішими етапами сіткового планування є такі:

Ø   розподіл комплексу робіт на окремі частини і їхнє закріплення за виконавцями;

Ø   виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхідних для досягнення поставленої мети;

Ø   побудова первинних сіткових графіків і уточнення змісту планових робіт;

Ø   об’єднання окремих частин сіток і побудова зведеного сіткового графіка виконання комплексу робіт;

Ø   обґрунтування чи уточнення часу виконання кожної роботи у сітковому графіку.

    На початку сіткового планування випуску нового виробу необхідно виявити, якими подіями буде характеризуватися комплекс робіт. Кожна подія повинна встановлювати завершеність попередніх дій. Усі події і роботи, що входять у заданий комплекс, рекомендується перераховувати у порядку їх виконання, проте окремі з них можуть виконуватися одночасно.

    Далі проводиться побудова первинних сіткових графіків, їх перевірка та об’єднання окремих сіток у зведену модель.

    Завершальним етапом сіткового планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно, насамперед, користуватися відповідними нормативами чи нормами трудових затрат. А у разі відсутності вихідних нормативних даних тривалість усіх процесів і робіт може бути встановлена різними методами, у тому числі і за допомогою експертних оцінок.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Достоїнства  і недоліки показника  чистої нинішньої  вартості як критерію  інвестиційних проектів. 

Основне в інвестиційній  діяльності — це швидкість повернення інвестору вкладених коштів через грошові потоки, що їх генерує це вкладення. За фінансування виробничих проектів грошові потоки — це доходи, які надходять інвестору упродовж періоду експлуатації проекту у формі чистих прибутків від реалізації продукції, амортизаційних відрахувань.

Метод розрахунку чистої теперішньої  вартості (NPV)

Суть  метода зводиться до розрахунку чистої теперішньої вартості. Даний показник є одним з головних, найбільш відомим  і найчастіше застосовується у практиці прийняття інвестиційних рішень. Він також відомий як „чиста приведена  цінність”, „чиста дисконтова на вартість”, або „дисконтовані  вигоди”. Цей  показник відображає приріст цінностей  фірми в результаті реалізації проекту, оскільки являє собою різницю  між сумою грошових надходжень (грошових потоків), які виникають при реалізації проету і приводяться (дисконтуються) до їх теперішньої вартості, та сумою  дисконтова них вартостей усіх витрат (грошових відтоків), необхідних для  здійснення цього проекту. Багато аналітиків вважають чисту теперішню вартість найкращим критерієм для більшості  проектів. Для розрахунку скористуймося  такими формулами:

                                     ,                                       (1.1)

    де  –повні вигоди за рік ;

      – повні витрати за рік  ;

 – відповідний рік проекту  (1,2,3,... );

 – строк служби проекту;

 – ставка дисконту (процента)

                            (1.2)

    У випадках, коли проект передбачає значні первинні вкладення коштів , розрахунок NPV можна провести за формулою:

,    (1.3)

    де  – грошовий потік у кінці періоду t.

    Наприклад:

    Підприємство передбачає реалізувати інноваційно-інвестиційний проект вартістю 200 тис.грн., практичне здійснення його спрямовано на виробництво нового виду продукції. Очікуються такі грошові потоки: 1 рік -40 тис.грн, 2 рік – 40 тис.грн., 3 рік – 60тис.грн., 4 рік – 50 тис.грн. Необхідно визначити теперішню вартість грошового потоку.

    Рішення: 

    Сума  грошового потоку або теперішня  вартість грошового потоку визначається:

_{де  Iо – первинні вкладення коштів;}

_{CF – грошовий потік у кінці періоду;}

_{n – рік грошового потоку;}

_{i- ставка дисконту.}

Критерій  відбору за чистою теперішньою вартістю означає, що проект схвалюється у  випадку NPV 0, тобто внаслідок реалізації проекту цінність фірми зросте. При виборі із взаємовиключних проектів перевага надається тому, в кого більш високе значення чистої поточної вартості.

    Ставка дохідності може залишатися стабільною упродовж усього інвестиційного періоду, а може й змінюватися в кожному періоді.

Додатне значення NPV вказує на доцільність інвестування коштів, оскільки проект є прибутковим. За від'ємного значення NPV проект слід відхилити. Якщо NPV = 0, то проект є ні прибутковим, ні збитковим, а відтак рішення треба приймати на основі інших критеріїв: поліпшення умов праці, зростання іміджу підприємства, досягнення певного соціального ефекту тощо. Якщо підприємство має кілька проектів, то слід спинитися на тому, який має найвище значення чистої теперішньої вартості.

     Достоїнства  критеріїв дисконтування: 
* враховується альтернативна вартість використовуваних ресурсів; 
* у розрахунок беруться реальні грошові потоки, а не умовні бухгалтерські величини, тобто оцінка інвестиційних проектів проводиться з позиції інвестора і не залежить від облікової політики; 
* оцінка інвестиціоних проектів виконується виходячи з цілі забезпечення добробуту власника підприємства-акціонера. 
     Недоліки критеріїв дисконтування (виникають з вихідних припущень): 
* підвищення акціонерної вартості фірми - не єдина ціль підприємства (крім того, існують маркетингові, соціальні, науково-технічні, психологічні та інші  цілі), отже, обмежуватися виключно фінансовими критеріями не можна: в додаток к ним у системі контролінга повинні використовуватися і інші критерії, оцінюваючі фактори психологічного, соціального, науково-технічного плану; 
* менеджери не завжди діють раціонально і не завжди прагнуть к цьому; цілі менеджерів не завжди збігаються з цілями фірми; 
* деякі з використовуваних ресурсів важко оцінити у грошовому вираженні (наприклад, такі як час висококваліфікованих співробітників).

     Метод чистої нинішньої вартості більшість фахівців розглядає як найприйнятніший критерій оцінки капітальних інвестицій. До переваг цього методу відносять те, що чиста теперішня вартість показує ймовірну величину приросту капіталу підприємства у разі реалізації інвестиційного проекту. А оскільки основною метою управління підприємством є збільшення власного капіталу (власності акціонерів), то такий критерій цілком відповідає потребам та завданням, що постають перед управлінським персоналом.    Суттєвою перевагою методу є його адитивність, тобто можливість додавати значення чистої теперішньої вартості за різними проектами та аналізувати сукупну величину приросту капіталу. Зазначимо, що показник чистої теперішньої вартості використовується у багатьох інших методах оцінки інвестиційної діяльності.

      Водночас метод не дає змоги оцінити ефективність проекту з позиції "результати — витрати", внаслідок чого можна вибрати не най-рентабельніший проект, а такий, що хоч і генерує значну в абсолютному виразі суму доходів, але потребує і значних початкових інвестицій. Метод чистої теперішньої вартості є найприйнятнішим тоді, коли величину інвестиційних ресурсів практично не обмежено, а економічна ситуація уможливлює достатньо точне прогнозування ставки дохідності на тривалий період. Така ситуація спостерігається нині в розвинених країнах, де фінансові ринки перенасичено фінансовими ресурсами, банки надають кредити під мінімальні відсотки (6-7 %), а кількість вигідних об'єктів інвестування обмежено. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Задача 1. 

    Розглядається проект, вигоди та витрати за яким наведені в таблиці, грн.: