Протистояння економічному тиску транснаціональних корпорацій

 
 

     Зміст 
 

 

      Вступ.

     Одним з найбільш актуальних процесів, який визначає тенденції розвитку сучасного світового співтовариства є глобалізація, що проникає у всі сфери життя суспільства від ТНК до людини, від якої залежать політичні та економічні інтеграційні процеси у світі.

     Глобалізація  господарського життя, характеризується різким збільшенням чисельності  і зростанням ролі транснаціональних  корпорацій у світовій економіці. Звідси випливає те, що процеси транснаціоналізації  виробництва і капіталу, вираженням яких стали транснаціональні корпорації, є основою і рушійною силою сучасної глобалізації світової економіки. Одночасно глобалізація веде до виникнення економічної взаємозалежності держав, в результаті чого відбувається поступове руйнування національного економічного державного суверенітету і винекнення нових наднаціональних економічних утворень - глобальних корпорацій - транснаціональних управлінських структур.

     Сучасні транснаціональні компанії звертають  мало уваги на національні кордони і не відчувають прихильності до певних урядам. Вони глобальні за масштабами, тому що виробляють продукцію, збувають її і черпають фінансові ресурси де завгодно і як завгодно, лише б це найкращим чином відповідало їх довгостроковим стратегічним планам. Вони здатні мобілізувати капітал з будь-якого розвиненого ринку, а спонукають їх до цього бажання мінімізувати витрати і максимізувати прибуток. 

     1. Суть і ознаки ТНК.

     Поява у світовому господарстві міжнародних корпорацій означала вихід підприємницьких структур на якісно новий рівень, визначальною рисою якого стала втрата капіталом своєї виключно національної природи. Цей процес відбувався двома шляхами: утворенням багатонаціональних корпорацій; утворенням ТНК.

     Багатонаціональні та міжнаціональні корпорації є інтернаціональними за принципами утворення капіталу та за сферами діяльності. Вони являють собою особливий випадок міжнародної корпорації, оскільки створювалися переважно в західноєвропейському регіоні. Перші такі компанії виникли на початку XX ст., а пік їх розвитку припав на 50-70-ті роки.

     На відміну від міжнаціональних компаній, ТНК утворюються як національні щодо капіталу й контролю і міжнародні за сферою своєї діяльності. Діяльність цих підприємств має наднаціональний, наддержавний характер і веде до створення наддержавних зв'язків.

     З часу виникнення ТНК не існувало спільної точки зору на питання про кількість країн, в яких відбувається діяльність компанії, яка б дала змогу кваліфікувати її як транснаціональну. Вважалося, що для визнання компанії як ТНК цілком достатньо факту її діяльності більш як в одній країні.

     Серед інших критеріїв класифікації фірми як транснаціональної називалися її кількісно-якісні параметри: (1) корпоративна власність та її розподіл, (2) система управління, (3) число зайнятих, (4) величина та системи заробітної плати, (5) склад вищого управлінського апарату тощо, їх вимірювання здійснювалося як на абсолютній, так і на відносній основі. Абсолютний критерій пов'язаний з оцінкою фінансових і людських ресурсів у міжнародних операціях. Відносний критерій враховує те, що фірма повинна пов'язувати частину своєї діяльності із зарубіжними операціями.

     Транснаціональний характер діяльності ТНК давно перейшов економічні кордони і пов'язаний з вирішенням багатьох соціальних і політичних проблем, однак переважна більшість визначень ТНК досі має головним чином економічний характер.

     Узагальнення суто економічних критеріїв ТНК дає можливість виділити параметри їх вимірювання, критерії оцінки. ТНК можна об'єднати у дві групи: 1) група кількісних характеристик; 2) група якісних характеристик. Групу кількісних характеристик утворюють три підгрупи.

     Перша з них дає загальну кількісну характеристику діяльності компанії за кордоном. Вона містить такі показники:

     1) число іноземних держав, у яких діють ТНК;

     2) відсоток грошової маси, що виплачується за кордоном;

     3) відсоток іноземних капіталовкладень;

     4) число зайнятих за кордоном;

     5) відсоток прибутку, який компанія отримує з інших країн;

     6) відсоткове співвідношення продукції та отримуваного прибутку в країнах базування і за кордоном;

     7) загальний рівень продажу за кордоном.

     Друга група - розрахункові коефіцієнти, які дають змогу уточнити висновок про транснаціональний характер компанії. Вони розраховуються, по-перше, як співвідношення (1) зарубіжного і всього продажу, (2) зарубіжного і всього прибутку, (3) зайнятих за рубежем і всіх зайнятих; по-друге, як дані про (1) збільшення і скорочення майна і внесків за рубежем, (2) збільшення і скорочення прибутку за рубежем; по-третє, як співвідношення вищеназваних даних з аналогічними показниками країни, в якій розміщені ТНК.

     Третя група показників, хоч і належить до кількісних, має змішаний кількісно-якісний характер, її утворюють такі критерії:

     - досить великий розмір фірми, що дає змогу використати весь арсенал коштів ефективної міжнародної діяльності;

     - елементи монопольного становища на ринку;

     - інтернаціональна виробнича структура з розвинутим внутріфірмовим поділом праці;

     - значна частка зарубіжних операцій у загальній діяльності, транснаціональний характер операцій;

     - верховенство центру при прийнятті стратегічних рішень і контроль всіх ланок;

     - єдина глобальна стратегія.

     Групу якісних параметрів ТНК становлять характеристики, що визначаються як космополітизм інтересів компанії, глобальність її операцій, що відображає специфіку міжнародних монополій. Суть цих уточнюючих характеристик ТНК полягає в тому, що незалежно від того, в якій країні була спочатку розміщена корпорація, вона розглядає весь світ як єдине ціле, як арену своєї діяльності й проникає в усі кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технологій, людей, ідей, капіталів та ін. Світові ринки мають для ТНК істотне значення, навіть якщо вони походять з великих економічно розвинутих країн і могли б розглядати зарубіжні операції як другорядне доповнення до основної діяльності всередині країни свого базування.

     З огляду на це визначальна якісна характеристика ТНК охоплює не лише кількісне зростання транснаціонального монополістичного капіталу - збільшення числа ТНК, їх активів, оборотів (що є характеристикою кількісного розвитку), - а й поступове підвищення зацікавленості компаній у глобальних операціях, тобто у створенні власних глобальних мереж науково-технічної-та виробничо-збутової діяльності в усьому світі. Суть цієї стратегії полягає в такій організації виробництва, закупівлі, збуту, планування, управління, технологічної та фінансової політики, за якої діяльність всіх елементів інтернаціонального економічного комплексу ТНК підпорядковується інтересам фірми як єдиного механізму, що функціонує в глобальному масштабі.

     Володіючи розгалуженим, багатократним виробничим комплексом, ТНК під впливом об'єктивних передумов і потреб розвитку продуктивних сил і для отримання додаткових можливостей раціоналізації зовнішньоекономічного обміну в рамках своєї внутрікорпораційної структури розвивають різні форми міжнародного поділу праці - предметну, подетальну, поопераційну (технологічну) спеціалізацію. У такому разі якісною відмінною рисою ТНК є не просто перенесення частини виробничої або збутової операції в іншу країну, а розміщення виробництва деталей і напівфабрикатів на підприємствах, які обслуговують регіони і континенти.

     Таким чином, ТНК - це міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи у двох або більше країнах, управління якими здійснюється з одного або декількох центрів. В основі такого управління - механізм прийняття рішень, який дає змогу здійснювати узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології та відповідальність для досягнення результату - отримання прибутку. ТНК - це мережа взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни і мають складові частини та філії в інших країнах. ТНК володіють або контролюють комплекси виробництва та/або обслуговування, що знаходяться за межами країни базування. Вони є лідерами у виробництві та реалізації певного товару. На відміну від звичайної корпорації, яка функціонує на світових ринках, ТНК переносить за кордон не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його із закордонною робочою силою в межах міжнародного виробництва. 

     2. Форми експансії ТНК.

     Бурхливе зростання ТНК припадає на 60-70-ті роки XX ст. із настанням нової фази в розвитку ринкової економіки. ТНК належать до категорії міжнародних монополій, відомих уже декілька десятиріч, і вони не є чимось випадковим. Однак їхня діяльність істотно відрізняється від діяльності монополій, що виникли у формі картелів, синдикатів, трестів тощо. Вони, наприклад, не ставлять за мету формальний розподіл сфер впливу і ринків, не діють лише у сфері обігу. Головну увагу ТНК зосереджують на виробництві, орієнтуються на зарубіжні філії та збутові підрозділи. Отже, ТНК - це форми вияву більш загальної тенденції -прагнення капіталу до зовнішньоекономічної експансії, яка пов'язана з особливостями самого капіталізму останньої чверті XX ст. Розгляд ТНК як певної форми експансії на світовому ринку допомагає глибшому усвідомленню її феномена.

     На ранньому етапі розвитку капіталізму переважаючою формою експансії була торгівля товарами (товарний експорт). Наприкінці XIX ст. за межами національних кордонів починає здійснюватися експансія у формі позичкового капі- ; талу, тобто експорт капіталу для отримання вищого відсотка за рубежем. У зарубіжній літературі такий експорт має назву "портфельні інвестиції". Могутнім експортером капіталу на початку XX ст. була Велика Британія. Експорт капіталу в такій формі не дає експортеру право контролю за зарубіжними промисловими підприємствами.

     Після Другої світової війни масштаби експорту капіталу за національні кордони зростають, однак у формі прямих зарубіжних інвестицій. Зарубіжне виробництво, яке раніше мало епізодичний характер, стало визначальним чинником, характерною рисою міжнародної компанії нового типу.

     ТНК як міжнародна монополія - реальний показник того, що рівень концентрації капіталу і виробництва переріс національні кордони, що вони стали завойовувати міцні позиції не лише в національній, а й у світовій економіці.

     ТНК можна розглядати як олігополістичну структуру, в якій власність, управління, виробництво і продаж здійснюються в рамках юрисдикції декількох національних держав. Головна мета корпорації - забезпечення виробництва товарів для світового ринку з максимально меншими витратами для отримання найвищого прибутку. Ця мета досягається або найбільш ефективним розміщенням, найбільш наближеним до споживача розподілом виробництва чи послуг, або завдяки мінімальному оподаткуванню за сприяння місцевого уряду.

     У зв'язку з цим виникає запитання, коли стала можливою і необхідною така форма експансії капіталу? Специфіка діяльності ТНК полягає у створенні й розширенні зарубіжних і дочірніх підприємств і встановленні контролю за їх діяльністю. Інвестиції за кордоном стають можливими, якщо:

     1) окремі капітали у процесі концентрації та централізації досягають таких масштабів, що вони спроможні нести ризик і витрати початкового періоду, які пов'язані із створенням нових виробничих одиниць за кордоном. До таких ризиків відносять специфічні умови фінансування монополій, які виникають у процесі переплетіння виробничого і банківського капіталу, закони та інші нормативні акти в країні, яка вивозить капітал, і в країні, яка ввозить його, що стимулюють інвестиції, здійснювані за рубежем;

     2) існують міжнародні інститути в господарській, валютній, торговій сферах і в галузі податкової політики, які роблять рентабельним у тривалій перспективі переміщення виробництва за кордон і пов'язані з ним фінансові операції, зумовлені таким переміщенням (наприклад, репатріація прибутків);

     3) рівень розвитку міжнародної системи комунікацій забезпечує обмін товарів і координаційних дій між материнською і дочірніми компаніями;

     4) країни, в які надходять інвестиції, встановлюють ін-ституційні рамки, що забезпечують функціонування виробництва, і відкривають свої ринки для товарів цього виробництва.