Протистояння економічному тиску транснаціональних корпорацій

     Ця  ситуація стала тепер спільною долею  країн як старої, так і нової  демократії. Загрози соціалізму чи комунізму більше не існує. А чи справиться світова демократія з корпоративним  імперіалізмом — це є найважливішим питанням порядку денного ХХІ століття. І на нього світове співтовариство повинно дати відповідь.

     Виходячи  з перспектив глобального розвитку на ХІ (Берлін) річній сесії ПА ОБСЄ від імені постійної делегації  Верховної Ради України нами були внесені пропозиції стосовно ряду програмних проектів до «Програми дій» ОБСЄ. Серед них проекти і теми, які стосуються безпеки глобального розвитку. « Безпека розвитку шляхом кооперації і інтеграції після розширення Європейського Союзу», «Безпека розвитку: глобальна конкурентоспроможність економік європейських країн після розширення Європейського Союзу», «Безпека розвитку: контроль і регуляція діяльності глобальних корпорацій в новому Європейському регіоні», «Безпека розвитку: економічна безпека і усталений розвиток в умовах глобалізації». На глобальній конференції з проблем усталеного розвитку в Йоганнесбурзі в 2002 році ці проблеми знайшли активне обговорення і підтримку. Але до їх реального вирішення ще дуже далеко. Разом з тим відкладати ці проблеми — це значить поглиблювати світову кризу, гальмувати глобальний розвиток.

     Ряд авторів (А. Камінський, В. Сікора) розглядаючи питання про взаємозв’язок суверенної державності і глобалізації не вважають глобалізацію фатально безальтернативною. «Відношення держави до …глобального процесу має визначатись не програмними концептами… реалізаторів і речників глобалізації, а національними інтересами держави. Глобалізація — це не панацея для розв’язання всіх економічних питань для всіх, це не обов’язковий імператив, що його всі мусять прийняти, якщо, мовляв, не хочуть залишатися поза межами глобального економічного прогресу». Автор нагадує, що якщо для деяких менших і середніх держав глобалізація може й була порятунком при кризових ситуаціях, сприяла позитивному економічному розвитку, як це мало місце, наприклад в Ізраїлі чи Ірландії, то у випадку Малайзії, якраз навпаки — протиставлення глобалізації, всупереч всім пропозиціям та рекомендаціям Міжнародного валютного фонду та Світового банку врятувало цю країну від загальної азійської економічної кризи. У той же час Індонезія, яка пішла по лінії глобалізації, перебуває в стані глибокої економічної кризи. Цей висновок має системно стратегічне значення для всіх країн, які не відносяться до групи глобалізаторів, особливо для країн перехідної економіки, таких як Україна. Майбутня національна стратегія розвитку України повинна бути глобально орієнтованою і враховувати всі загрози, силу і наслідки дії системи глобалізму.

      Використані джерела. 

     1. Філипенко А.С. Світова економіка [Текст] / А.С. Філипеко, В.С. Будкін. – К.: Либідь, 2004. – 640 с. – ISBN 978-966-06-0458-2.

     2. Андреев С.И. Глрбализация мировой экономики [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані  – Режим доступа <http://ibci.ru>.

     3. Бычкова А.Ю. ТНК: новий фактор мировой политики [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані – Режим доступа <http://www.humanities.edu.ru>.

     4. Международные корпорации как фактор глобализации международных экономических отношений [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані  – Режим доступа <http://www.e-college.ru>.

     5. Підвищення впливу транснаціональних корпорацій [Електронний ресурс]. – Електронні текстові дані – Режим доступа <http://www.serial-tv.org/>.