Ринковий механізм: сутність, структура, принципи функціювання

Інформаційна  функція полягає в тому, що ринок  через ціни інформує виробника, торгівця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що – ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Розподільча функція: доходи виробників і споживачів у  ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

1.2 Види  ринків

Пізнання ринку  як економічної категорії неможливе  без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути багато, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об’єктів ринкових відносин:

• ринок ресурсів, що набуває форм ринку праці, ринку капіталу, ринку землі та нерухомості;
• товарний ринок, який набуває форм ринку споживчих товарів, ринку послуг, ринку науково-технічних розробок та інформації;
• фінансовий ринок, що набуває форм грошового ринку, ринку цінних паперів, валютного ринку.

Ринок можна  характеризувати залежно від  умов, в яких діють суб’єкти господарювання:

• вільний ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна);
• монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);
• монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);
• регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб’єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище).

Існує і такий  критерій розмежування ринку, як відповідність  до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (сірий, чорний). Структура ринку також може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний, світовий; за характером продаж: оптовий, роздрібний; за способом формування: організований, стихійний. Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов’язані і органічно взаємодіють.

Розглянемо  зміст деяких окремих видів ринку.

Ринок предметів  споживання і послуг. Ринок споживчих  товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім’ї, кожної людини. Складовими елементами ринку предметів споживання є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки тощо) та поточного споживання. Даний ринок найбільш схильний до коливання попиту та пропозиції грошового обігу, інфляції. Цей ринок безпосередньо впливає на благоустрій нації. Послуга – це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність.

Розрізняють традиційні (послуги транспорту, зв'язку, страхування, туризм, послуги вчителя, юриста, лікаря, культурні послуги і т.д.) і нетрадиційні (маркетингові, інженерно-консультативні та інженерно-будівельні, рекреаційні, рекламні, інформаційні та ін.) послуги. Крім того, розмежовують матеріальні (транспорт, торгівля та ін.) та нематеріальні (освіта, охорона здоров'я та ін.) послуги. У розвинених країнах світу у сфері послуг зайнято приблизно 70% працездатного населення, в США – до 75% [9,ст.40]. Це свідчить про існування розвиненого ринку послуг, які створюються як у сфері матеріального виробництва (громадське харчування, торгівля, побут та ін.), так і в сфері нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, мистецтво, культура та ін.).

Фінансовий  ринок – це певна сукупність економічних  відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб’єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об’єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін. Фінансовий ринок включає: ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, валютний ринок.

До ринку  капіталів відносять перш за все  товари і послуги виробничого  призначення або такі товари і  послуги, які безпосередньо не призначаються  для задоволення потреб населення, а непрямим чином (через поставку обладнання, машин, технології, сировину, матеріали) спрямовані на вирішення завдань із задоволення потреб суспільства в необхідних благах. Для даного ринку характерна постійність та довгостроковість виробничих зв’язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов’язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень.

Кредитний ринок  є системою відносин між позикодавцями  і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб’єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни).

Ринок цінних паперів  є прямим продовженням кредитного ринку. Цінні папери – це грошові документи, які визначають взаємовідносини  між суб’єктами, що їх випустили  і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками. Серед цінних паперів розрізняють акції, облігації (підприємств та державних позик) та іпотечні облігації; купони до облігацій, векселі, чеки, депозитні сертифікати, варранти (складські свідоцтва) та ін. На первинному ринку цінних паперів відбувається розміщення щойно випущених цінних паперів, а вторинний ринок цінних паперів забезпечує перепродаж раніше випущених цінних паперів через фондову біржу і позабіржовий оборот.

На валютному  ринку предметом купівлі-продажу  є різні національні валюти. Його функціонування зумовлено розвитком  зовнішньоекономічних зв’язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн, у вигляді валютних бірж. Найважливішими для світових валютних операцій є Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька та Токійська валютні біржі.

Ринок праці  – це саморегульована система  розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови  та оплату праці, а також між працедавцями – за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили. Суб’єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств – «покупці» і окремі особи – «продавці». Ринок праці виконує такі функції:

1) оцінює корисність  і цінність робочої сили, тобто  того чи іншого виду праці;

2) регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями економіки і регіонами країни.

Ринок інформації – це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу  кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких – збирання і продаж інформації. Так, на відомому аукціоні Сотбіс, де реалізуються твори мистецтва, комісійні складають 20% від ціни проданого шедевра[10,ст.40]. Інформаційні ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

1.3 Інфраструктура  ринку

Під інфраструктурою ринку  розуміють комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Одним із найважливіших інфраструктурних елементів є біржі. Термін «біржа» в перекладі з латинської мови означає «шкіряний гаманець». Біржі виникали як місця, де комерсанти здійснюють торговельні операції. Перша біржа була зареєстрована в Антверпені у 1531 р., друга – у Лондоні в 1566р.

У Росії перша біржа з’явилася у 1705 р. в Санкт-Петербурзі, а на території України – 1796 р. в Одесі. Пожвавлення біржової торгівлі відбулося у період НЕПу. Кількість бірж у цей період перевищила 100. Проіснували вони до 1930р. А з переходом постсоціалістичних країн до ринку біржова торгівля відроджується. Отже, розглянемо окремі види бірж.

Фондова біржа – це організаційно  оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними  паперами. Членами біржі можуть бути індивідуальні торговці паперами та кредитно-фінансові інститути.

Провідна роль у світовому  біржовому обороті належить сьогодні саме фондовим ринкам. На даний момент у світі налічується більше 200 фондових бірж, серед яких найбільшими  та найвпливовішими є Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська біржі. Загалом у США налічується 13 фондових бірж, у Великобританії – 22, Японії – 9, Франції – 8, Німеччині – 7, Канаді – 5 [11,ст.40].

Найбільшою в світі  фондовою біржею є Нью-Йоркська біржа, ціна місця на якій досягає 15 млн. доларів. Члени біржі, або державні органи, які контролюють її діяльність, ставлять умови, при яких та чи інша компанія може бути допущена до біржової торгівлі. Так, щоб котирувати акції на Нью-Йоркській біржі, корпорація повинна мати не менше 22 млн. дол. активів, загальну чисельність випущених акцій – не менше 1 млн. шт., і чисельність акціонерів, які володіють не менш ніж 100 акціями – 200 чоловік. На Нью-Йоркській біржі котируються акції більш ніж 3000 компаній. Загальна капіталізація становить близько 30 трлн. доларів. Тому оборот цієї біржі становить близько 50% від усього обороту фондових бірж закордонного світу[12,ст.40]. На Токійській біржі котируються близько 1 600, на Лондонській – близько 2 800 компаній[13,14, ст.40]. Щоб зареєструватися на Токійській біржі, прибуток компанії за останні три роки має становити не менше 300 млн. йен, статутний капітал – не менше 1 млрд. ієн і дивіденди на одну акцію – не менше 5 йен[13,ст.40]. Таким чином членами фондової біржі можуть стати лише високорентабельні фірми. Для порівняння, річні обсяги торгів на лідируючій українській біржі ПФТС досягаються на Лондонській біржі за півгодини.

Товарна біржа – це оптовий  товарний ринок, для якого характерні такі особливості: торгівля товарами за стандартами та зразками, що дає  можливість реалізувати не сам товар, а контракт на його поставку; регулярність торгів на основі певних правил; формування цін на основі зіставлення попиту і пропозиції; свобода вибору контрагента за угодою; стандартизація контрактів і мінімальних партій поставок. Товарні біржі поділяються на міжнародні та національні, універсальні і спеціалізовані. Найбільш важливі центри міжнародної торгівлі перебувають у США, Англії і Японії: на їхню частку припадає більше 90% міжнародного біржового обороту[11,ст.40]. На універсальних біржах продаються промислові та сільськогосподарські товари. Так, на Нью-Йоркській товарній біржі продаються контракти на нафту, газ, платину, паладій, золото, срібло, мідь і алюміній, какао, бавовна, кава, цукор, етанол, вугілля і т.д. У 2007 році було укладено 216 млн. угод, а виручка біржі склала 497,3 млн. доларів [15,ст.40].

На товарній біржі здійснюються два види товарообігу: реальний і  ф'ючерсний. Перший передбачає перехід  товару від продавця до покупця. На такі поставки припадає близько 10% світової торгівлі відповідними товарами[11,ст.40]. При ф'ючерсних видах товарообігу продається право на товар (наприклад, на майбутній урожай), ф'ючерсні контракти, тому зустрічно-синхронний грошовому потоку рух товару тут не обов'язковий. У разі можливих збитків, обумовлених зміною ціни на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхуються (так зване хеджування). Операції хеджування – основна сфера діяльності товарних бірж. Так, на Лондонській біржі металів та цукру ці операції становлять близько 60% їх діяльності[16, ст.40]. Друге місце в діяльності товарних бірж займають спекулятивні операції. На Лондонській біржі металів вони становлять у середньому 30-35% обороту [16, ст.40], на Нью-Йоркський біржі кави, какао, цукру – близько 40% сукупної діяльності [15, ст.40]. Учасники цих операцій отримують прибуток внаслідок різниці цін на товари на різних біржах і в різний час.

Валютна біржа – біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій  основі куплю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами. Курс, який встановлюється на біржі, називають офіційним курсом.

Біржа праці, служба зайнятості – це установи, які здійснюють посередницькі  функції між працівниками і роботодавцями (підприємцями), збирають і надають  інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці та перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективної зайнятості працездатного населення.

Основні функції служби зайнятості:

• вивчення і прогнозування ситуації на ринку праці;
• організація громадських робіт;
• виплата допомоги з безробіття;
• організація перекваліфікації кадрів за вимогами ринку;
• відшкодування (часткове) витрат, пов’язаних зі зміною місця роботи.

Біржі праці  виникли у першій половині XIX ст. В сучасних умовах посередницькі  функції між працівниками і підприємцями виконують державні біржі. У США в середині 90-х рр. їх налічувалося близько 2 тис. Крім державних бірж праці, в країнах Заходу існують приватні агентства для трудового посередництва і посередницькі бюро. Приватні агентства сприяють працевлаштуванню окремих категорій працівників (сільськогосподарських працівників, вчителів та ін.) Так, у США налічується близько 15 тис. таких агентств [17,ст.40]. Посередницькі бюро виконують свою функцію при профспілках, молодіжних організаціях і т. д.

Отже, біржі  – це ринкові структури, де укладаються  угоди, здійснюються біржові операції.

Виходячи з  вищенаведеного можна зробити висновок про те, що ринок – це один із найвидатніших  витворів людської цивілізації. Він  об’єднує інтереси людей, які ніколи не бачили один одного, забезпечує виробництво саме того, що потрібно, безпосередньо не опитуючи при цьому кожного споживача. Ринок також досконало розподіляє ресурси і неупереджено ставиться до людей, незалежно від їхнього рангу.

Функціонування  ринку безпосередньо залежить від розвитку ринкової інфраструктури, яка забезпечує життєдіяльність, стійкість, інформаційне та наукове забезпечення, страховий та правовий захист суб’єктів ринку.

РОЗДІЛ 2. Структура ринкового механізму

2.1 Сутність  попиту і фактори, що його визначають. Закон попиту

Розуміння механізму  самоорганізації, саморозвитку і саморегулювання  економічної системи ґрунтується  насамперед на розумінні взаємодії  попиту й пропозиції. Саме характер цієї взаємодії визначає цілу низку  економічних явищ і процесів.