Ринковий механізм: сутність, структура, принципи функціювання

Термін «попит»  в економічній науці означає  потребу, забезпечену грошима. Із такого визначення випливає, що попит на той  чи інший товар(послугу) залежить від  ціни. Покажемо цю залежність за допомогою  табл.2.1.

 

Таблиця 2.1 Попит індивідуального споживача на йогурт (дані довільні)

Ціна за 1 упаковку, грн.	Величина попиту за тиждень, шт.
5	1
4	2
3	4
2	7
1	11

 

Як бачимо, зменшення  ціни на 1 упаковку йогурту зумовлює збільшення попиту на нього (за інших  умов). Це вказує на обернений зв'язок між величиною попиту на товар і ціною цього товару. Це означає, що збільшення ціни на будь-який товар зумовить зменшення величини попиту на нього, і, навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту. Саме кількісний причинно-наслідковий взаємозв’язок між величиною попиту і ціною виражає закон попиту.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця  є певна сума грошей на придбання  даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна, і навпаки. Звичайно, реальна картина  набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший — товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію — згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Крива попиту —  це відношення між ринковою ціною  товару і грошовим виразом попиту на неї «Рис. 2.1».

 

Рис. 2.1. Крива  попиту. Р — ціна, Q — кількість.

 

Крива попиту показує  вірогідну кількість товару, який вдається продати за певний час та за певною ціною. Що еластичніший попит, то вища ціна може бути встановлена на товар. Еластичність попиту — це реакція ринку на відсутність товару, можливість його заміни, ціну конкурентів, пониження цін, небажання покупців міняти свої споживчі звички і шукати дешевші товари, підвищення якості товарів, природне зростання інфляції і на інші чинники.

Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний попит  – це попит окремого споживача, а  ринковий попит – це сума індивідуальних попитів, які пред’являються кожним споживачем за різних цін.

Слід розрізняти поняття «зміна величини попиту»  і «зміну в попиті». Зміни величини попиту відбуваються через зміну  ціни і графічно характеризуються рухом  точки по кривій попиту.

Ціна – це форма виразу вартості товару або послуги в грошах. Саме ціна виступає головним фактором попиту. Однак існують й інші причини зміни рівня попиту. Їх називають неціновими факторами. Під їх впливом крива попиту переміщується в просторі вправо чи вліво «Рис. 2.2». Саме це і є зміною в попиті.

 

Рис. 2.2. Зміна  попиту в залежності від впливу різних факторів.

 

До нецінових  факторів, що впливають на попит, відносяться:

• реклама;
• грошові доходи населення (пряма залежність між доходами і попитом);
• зміни в структурі населення;
• очікування споживачів (очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки);
• мода і смаки споживачів;
• ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник підвищується. Наприклад, подорожчання масла зумовлює скорочення попиту на нього і зростання попиту на маргарин. Якщо зростає ціна на товар-комплемент (доповнюючий), то зменшується попит і на цей товар, і на доповнюючий. Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомобіля менше користуватися ним, а відтак зменшується попит як на бензин, так і на мастила, гальмівну рідину тощо.

 

 

 

 

2.2 Сутність пропозиції і фактори, що її визначають. Закон пропозиції

 

Пропозиція  – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Сталий причинно-наслідковий  зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний  поставити на ринок, виражається  законом пропозиції, зміст якого полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Із визначення випливає прямий взаємозв’язок між  ціною і пропозицією товару, яку  можна представити у вигляді  табл. 2.2.

 

Таблиця 2.2 Пропозиція йогурту індивідуальним виробником (дані довільні)

Ціна за 1 упаковку, грн.	Пропозиція  протягом тижня, шт.
5	1100
4	700
3	400
2	200
1	100

 

Пропозиція, як і попит, набуває форми не тільки індивідуальної, а й ринкової пропозиції. Ринкова пропозиція визначається як загальна сума індивідуальних пропозицій, а крива ринкової пропозиції складається  із сукупності індивідуальних обсягів товарів, запропонованих усіма виробниками цього товару за певною ціною.

Еластичність  пропозиції — показник, що відтворює  зміни сукупної пропозиції, які відбуваються у зв'язку зі зростанням цін. У випадку, коли збільшення пропозиції перевершує зростання цін, останнє характеризується як еластичне. Якщо приріст пропозиції дорівнює приросту цін, пропозиція називається одиничною. Коли приріст пропозиції менше приросту цін, формується так звана нееластична пропозиція. Таким чином, еластичність пропозиції характеризує чутливість (реакція) пропозиції товарів на зміни їх цін.

Крива пропозиції показує співвідношення між ринковими  цінами і кількістю товарів, які  виробники бажають запропонувати  «Рис. 2.3».

 

Рис. 2.3. Крива  пропозиції. Р — ціна, Q — кількість.

 

Ціна виступає найважливішим фактором пропозиції, але існують і нецінові фактори, під впливом яких крива переміщується  в просторі вправо чи вліво «Рис. 2.4».

 

Рис. 2.4. Зміна  пропозиції в залежності від впливу різних факторів.

 

Основні нецінові фактори пропозиції:

• скорочення цін на ресурси і на фактори виробництва, що веде до зменшення витрат виробництва;
• передові технології, що сприяють зниженню витрат на продукцію;
• державна податкова політика, політика підтримки підприємництва субсидіями, пільгова кредитна політика;
• очікування виробників;
• пропозиція товарів залежить від наявності чи відсутності взаємозамінних чи взаємодоповнюючих ресурсів і факторів виробництва;
• вихід на ринок нових фірм, що збільшують пропозицію незалежно від цін;
• природні катастрофи і соціальні конфлікти, що руйнують економіку, скорочують виробництво і пропозицію товарів та послуг на ринку.

Зміна величини пропозиції означає пересування  по кривій пропозиції під впливом  зміни ціни на товар, а зміна в  пропозиції виражається у зсуві всієї кривої вправо чи вліво під впливом нецінових факторів.

 

2.3 Взаємодія  попиту і пропозиції. Ринкова  рівновага

 

Продавці й  покупці планують свою діяльність, спираючись на власний досвід та інформацію, яку їм надає ринок насамперед через ціни. Таке планування кожний суб’єкт здійснює відособлено. Іноді ринок виявляє, що споживачі помилилися у своїх споживацьких очікуваннях, оскільки підприємці запропонували менше товарів, ніж покупці готові були купити за встановленою ціною. Можлива й інша ситуація, коли підприємці пропонують більший обсяг товарів, ніж споживачі готові купити за встановлену ними ціну.

Стан ринку, коли попит дорівнює пропозиції, називається  ринковою рівновагою. Саме взаємодія  попиту і пропозиції визначає ринкову  рівновагу. Криві попиту і пропозиції в точці кількісно-цінової рівноваги (точка Е) перетинаються, в результаті чого встановлюється ринкова ціна Р*»Рис. 2.5».

 

Рис. 2.5. Встановлення ринкової ціни Р*.

 

Ціна рівноваги  – це ринкова ціна (P*), за якої обсяг  попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропозиції. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну «Рис. 2.6».

 

Рис. 2.6. Ринкова  рівновага.

      Так, у 2010 році через літню спеку та засуху врожай сільгосппродукції зменшився майже у 2 рази, що негативно відобразилося на економіці. Наприклад, в Україні через дефіцит сировини збільшилися витрати на виробництво одного літра молока. Відповідно збільшилася його собівартість, а це призвело до зростання відпускних цін. Роздрібні ціни на молочну продукцію підвищилися на 3-18% залежно від асортименту.

Також виробництво  міді в світі в січні-серпні було нижче попиту приблизно на 363 тис. тонн в порівнянні з дефіцитом  в 47 тис. тонн за аналогічний період 2009 року. Таким чином, брак металу на світовому ринку збільшилася більш ніж в 7,7 рази і відповідно ціни на цей метал почали поступово збільшуватися [19,ст.40]. Навпаки, постачання алюмінію в світі будуть перевищувати попит цього року на 1,03 млн тонн, що призведе до зниження на нього цін на світовому ринку [20,ст.40].

Отже, зміна  ціни повертає ринок до попередньої  рівноваги. Точка рівноваги є  стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання  ринкової системи.

Як уже зазначалося, ціни на товари перебувають у постійному русі: зміна ціни на один товар впливає на обсяг попиту і пропозиції на інший, а це, у свою чергу, впливає на рівноважну ціну. Так, підвищення у листопаді ціни ф'ючерсів на північноморську нафтову суміш марки Brent Crude Oil на Лондонській біржі IСE (InterContinental Exchange Futures) на 1,44 долара – до 83,75 долара за барель зумовили підвищення цін на бензин, які до того ж досягли історичного максимуму – 1,93 доларів за літр [14,ст.40]. Це, у свою чергу, зумовило зменшення попиту на бензин і товари-комплементи. А у США навпаки, за останні два тижні вартість пального опустилася на 9,25 центи і склала в середньому по країні 2,83 долара за галон (3,78 літра) автомобільного палива найнижчого сорту. Падіння цін на бензин в США перш за все пов'язано з падінням цін на нафту на Нью-йоркській товарній біржі, де на момент закінчення торговельної сесії ф'ючерсні контракти на постачання "чорного золота" у липні полягали з розрахунку 70,04 долара за барель [15,ст.40].

Якщо вся  система цін виявляється у  стану рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку. Умови рівноваги не спонукають економічних суб’єктів до того, аби змінювати свою економічну поведінку. Для того, щоб виникли мотиви до такої зміни, необхідно, щоб змінилися зовнішні умови: технології, очікування, рівні цін тощо.

Отже, стан і  часткової, і загальної рівноваги  є теоретичною абстракцією. У  реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і  рівновага дуже швидко порушується. Однак розуміння механізму встановлення і порушення рівноваги має  надзвичайно важливе значення для розуміння закономірностей функціонування економічної системи, впливу на неї економічної політики та коригування останньої.

Таким чином, можна  зробити висновок про те, що попит  і пропозиція є тісно пов'язаними  і постійно взаємодіючими категоріями, які слугують сполучним механізмом між виробництвом і споживанням. На величину попиту, як і на величину пропозиції, впливають цінові і нецінові чинники. Результатом взаємодії попиту і пропозиції виступає ринкова ціна, яка також називається рівноважною ціною. Вона характеризує стан ринку, при якому величина попиту дорівнює пропозиції.

Треба також  зазначити, що попит виступає одним  з найважливіших факторів формування економічної стратегії підприємства, адже тільки виробництво "потрібних", таких що користуються попитом у покупців товарів, доцільно і вигідно з економічної точки зору.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Розвиток ринкового механізму України в сучасних умовах

 

3.1 Нові  тенденції в розвитку ринкового  механізму України на рубежі 20-21 віків

 

В XX столітті, особливо в другій його половині, істотно змінився стан ринку в світовій економіці. Проте, у вченні про ринок ці зміни довгий час не одержували адекватного віддзеркалення. Прихильники неокласичного напряму економічної теорії відстоювали застарілу догму (бездоказове положення, що приймається за незаперечну істину) про досконалу конкуренцію. Згідно їх поглядами ринок досконалої конкуренції складається з безлічі дрібних фірм. Через свої невеликі розміри підприємства не можуть впливати на ринкову ціну. Вони виробляють однакову продукцію. Покупці мають «досконале знання» про якість товарів, ціни і вигоду торгівлі. Досконала конкуренція є чистою, тобто не залежить від втручання держави і монополій.

На початку 30-х  років в економічній теорії відбулася  своєрідна, за оцінкою деяких вчених, революція, яка покінчила з догмою про досконалу конкуренцію. З рішучою критикою неоконсервативної концепції конкуренції виступила професор Кембриджського університету Джоан Робінсон. В роботі «Економічна теорія недосконалої конкуренції» вона заявила: «Дослідження різних закономірностей економічної теорії прийнято починати розглядом умов досконалої конкуренції, трактуючи потім монополію як відповідний особливий випадок, правильніше починати дослідження розглядом монополії, трактуючи і умови досконалої конкуренції як особливий випадок»[21,ст.40].