4. ДОХІДНІСТЬ  ДЕРЖАВНИХ ОБЛІГАЦІЙ

    Як  один з найменш ризикованих цінних паперів по своїй суті, державні облігації в країнах з розвинутою ринковою економікою не містять високої  дохідності (див.Табл.3. Додаток 2). Водночас на перших аукціонах з продажу дисконтних облігацій в Україні, що відбулися у травні-червні 1996 року, дохідність середньозважених аукціонних цін становила 100 – 110 відсотків річних (облікова ставка НБУ сягала тоді 70%) за 3-місячними та 6-місячними ОВДП і 110 – 130% за 9-місячними та річними. Такі високі ставки були необхідні на етапі становлення ринку українських ОВДП перш за все для того, щоб залучити іноземних інвесторів та, звичайно, з огляду на інфляцію.

    Існує два основних способи отримання  доходів за облігаціями. Перший полягає  у тому, що інвестор залишається  власником облігації до моменту  її погашення. Після чого він подає  облігацію (якщо вона паперова) або  виписку з депозитарного рахунку (свідчення, що він є власником  електронної облігації) емітенту, і  одержує гроші або чек на певну  суму. Дохідність у цьому випадку  визначається, виходячи з умов випуску, тобто вказується, який річний відсоток виплачується. У зазначеному контексті  не має значення які за видом випускаються облігації – процентні, дисконтні, безпроцентні або конвертовані. Емітент  в таких умовах встановлює процент  доходу по відношенню до номінальної  вартості та відсоток, що нараховується  понад номінальну вартість (якщо облігації  відсоткові).

     Наприклад, дохідність дисконтних облігацій  із строком погашення один рік  та менше може визначатися за допомогою  такої формули:

де    D – дохідність дисконтної облігації у відсотках за рік;

    t – кількість днів до погашення  облігацій;

    Ц.ном. – номінальна вартість, яка відшкодовується  власнику облігації при її погашенні (вказана на облігації);

    Ц.придб. – ціна, за якою було придбано облігацію;

    365 – кількість днів у календарному  році.

     Другий спосіб полягає у тому, що власник облігації бажає продати  її до настання терміну погашення. За таких умов рівень дохідності розраховується так:

де    D – рівень річного доходу по облігації;

    t – період, протягом якого облігація  знаходилась у власності інвестора;

    Ц.прод. - ціна, за якою облігація була продана;

    К.прод. - комісійні, які були виплачені при  продажу облігації;

    Ц.придб. – ціна, за якою облігацію було придбано;

    К.придб. – комісійні, виплачені при придбанні  облігації.

    В англомовній літературі, зокрема  у „Financial News“, згадуються облігації, що мають два терміни погашення. Такі облігації можуть бути погашені  достроково, тобто вже після першого  вказаного терміну. Дохідність по таких  облігаціях обчислюється двома шляхами: а) по першому терміну, коли ціна пропозиції стає вищою за номінал облігації, та б) за терміном погашення, коли ціна пропозиції менша або дорівнює номіналу облігації. Варто зазначити, що річна  дохідність по довгострокових облігаціях, наприклад Казначейства СШ , становить  приблизно 8%, в той час як навіть по короткострокових українських ОВДП вона рідко буває нижчою за 50%.

    Водночас, висока дохідність ОВДП на українському ринку може залишитися у минулому якщо вдасться стабілізувати ринок  державних запозичень. Це сталося, наприклад, у травні 1999 року, коли після періоду  низької активності трейдерів відбулося  підвищення обсягів торгів. Зокрема, протягом двох тижнів травня спостерігалося швидке падіння дохідності ОВДП –  дохідність на вторинному ринку впала  до 19-20% річних за червневими та липневими й до 20-23% за облігаціями з погашенням у серпні місяці. Це абсолютний річний рекорд.

    Пояснення зниження дохідності треба шукати перш за все у стабілізації гривні навколо  відмітки 3.92 грн/$, а також порівняно  різкому здешевленні кредитних  ресурсів (до 2% для overnight) після зниження ставки рефінансування НБУ.

    Таким чином питання визначення дохідності пов’язане з визначенням джерела  утворення доходу. Останнє має  важливе значення для вирішення, наприклад, питання оподаткування. Скажімо, якщо інвестор купує державні облігації, і в умовах випуску  повідомляється, що доход від таких  облігацій не оподатковується, то це означає, що інвестор не буде сплачувати податок на доход від інвестування в зазначеній облігації, за умови, що доход утворився внаслідок її погашення. І навпаки, це правило  не розповсюджується на випадки одержання  доходу від продажу зазначеної облігації.

ВИСНОВКИ

    Підсумовуючи  моє дослідження, я можу стверджувати, що українські ОВДП, незважаючи на вирішальну роль державних облігацій на американському, європейському чи навіть азіатських фінансових ринках, тільки на папері можуть називатися “універсальними та безризиковими”, а їх ринок в Україні ще слабий і несамостійний. Несамостійний  він тому, що держава, піклуючись про  власний бюджет, фактично дискредитує  довіру до нього інвесторів, а неринкові  ставки дохідності первинного ринку  остаточно відлякують потенційних  інвесторів.

    Отже, облігації внутрішньої державної  позики хоч відіграють важливу роль у економіці України та виконують  багато економічних функцій, та їм ще далеко до тих цінних паперів, які  емітують уряди європейських країн. Первинний ринок ОВДП поки що страждає від значної зарегульованості, в  той час як обсяги купівлі-продажу  державних облігацій на вторинному залишають бажати кращого.

    Державні  облігації, як потужний інструмент боргового  фінансування, ще не в повну міру стали невід’ємною частиною інвестиційного поля України. Маючи привабливі для  багатьох інвесторів характеристики вони викликають певний інтерес, який правда аж ніяк не зростає. Не зважаючи на заяви  Міністерства фінансів про те, що держава  збирається підвищити привабливість  розміщення коштів у ОВДП, інвестори, як іноземні так і вітчизняні, не дуже їй довіряють. Для цього існують  свої причини.

    По-перше, якщо Мінфін буде підвищувати дохідність при первинному розміщенні ОВДП, це стане значним тягарем для  бюджету як поточного, так і наступних  років, через необхідність погашення  високоприбуткових облігацій. Крім того, обслуговування внутрішнього боргу  відбувається разом із зовнішнім, який теж має тенденцію до зростання.

    По-друге, конверсії ОВДП, здійснені як у  минулому так і у поточному  роках, не додають інвесторам оптимізму  – ніхто з них не хоче одного чудового дня прокинутися і дізнатися, що грошові кошти, які він планував повернути протягом кількох місяців, доведеться чекати кілька років. Прикладів  такої ситуації безліч, взяти хоча б ситуацію наприкінці 1998р. в Росії  з реструктуризацією державних  казначейських зобов’язань. Увесь борг власникам таких зобов’язань виплачується в рублях, при цьому 10% суми кредитори одержують готівкою, 20% обмінюють на нові бездохідні папери, 70% замінюють на облігації з визначеною датою погашення.

    Ще  однією з причин, яка негативно  позначається на ринку державних  облігацій, є значний ризик девальвації  гривні, що змушує інвесторів вкладати кошти у валюти інших країн, зокрема  у американський долар. Оскільки більшість державних облігацій  продається та погашається за гривні, очікуваний реальний доход від вкладання  коштів у ОВДП часто занадто низький, а іноді взагалі може виявитися  від’ємним. 

ЛІТЕРАТУРА

1. Игнатущенко В.Н., Шитов А.М. Государственные облигации. Как вкладывать деньги и получать доход. – М.: «Инфра», 1997.
2. Костіна Н.І. Алєксєєв А.А. Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів. - К.: «Четверта хвиля», 1998.
3. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. - К.: Видавництво АЛД, 1998.
4. Мертенс А. Инвестиции. Курс лекций по современной финансовой теории. – К.:Киевское инвестиционное агенство, 1997.
5. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – К.: Основи, 1993.
6. Ястремський О.В. Основи теорії економічного ризику. - К.: 1997.
7. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи..// Банківська справа. – № 6., 1997. – C.17-20.
8. Зимин П. Государственная економическая политика и фондовий ринок. // РосБизнесКонсалтинг. – М., 1998. – С.1-7.

http://www.rbc.ru/public/515/showb.cgi/080299515.html.

9. Корнєєв В.В. Фінансові зигзаги на ринку запозичень // Фінанси України. - №3., 1999. – С.116-122.
10. Украинская экономика: целостный комментарий. Ноябрь 1998. Киев. Агентство гуманитарных технологий. «Виконт-пресс». – C.8-15.