Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції та послуг

В 1968 р. була розроблена і впроваджена на підприємствах Горьковської області система КАНАРСПИ, яка була спрямована на те, щоб в процесі проектування і технологічної підготовки виробництва проводити таке відпрацювання виробів, яке дозволить виключити або звести до мінімуму виправлення дефектів в серійному виробництві і вже з перших зразків випускати надійні, високоякісні вироби. Такий підхід вимагає особливої уваги до конструкторської і технологічної документації, старанного проведення випробувань нових зразків виробів, удосконалення конструкції, технології, встановлення творчих зв'язків науки з виробництвом, аналізу можливостей і особливостей виробництва тощо.

Широко відомою  серед систем УЯП була система  НОРМ (наукова організація робіт по збільшенню моторесурсу), розроблена на Ярославському моторному заводі. Ця система забезпечує комплексний підхід до УЯП на стадіях проектування, виготовлення і експлуатації двигунів. За основу в ній прийнято планування основних показників якості продукції і управління цими показниками. Основним плановим показником було взято моторесурс двигуна, збільшення якого здійснювалось шляхом підвищення надійності деталей і вузлів. Ця система була поширена на машинобудівних підприємствах.

Розглянуті  вище системи базувались, в основному, на спільних методичних принципах, але кожна мала свої особливості, пов'язані з характером виробництва, номенклатурою продукції, формами організації виробництва. На початку 70-х років львівські підприємства у співробітництві з інститутами Держстандарту СРСР вивчили і узагальнили досвід, накопичений передовими підприємствами країни, що дозволило виділити загальні організаційні принципи, що не залежать від виробничої специфіки і сприйнятні для більшості підприємств. Так була розроблена система, яку автори назвали комплексною системою управління якістю продукції (КС УЯП) [11]. Вона базується на стандартах підприємства (СТП) і являє собою сукупність заходів, спрямованих на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції при її розробленні, виготовленні, обігу і експлуатації або споживанні, тобто дозволяє управляти якістю продукції на всіх етанах її життєвого циклу, чим вона принципово відрізняється від усіх попередніх систем УЯП.

КС УЯП  стала родоначальником ще двох систем УЯП: комплексної системи підвищення ефективності виробництва (КС ПЕВ) і комплексної системи управління якістю і економним використанням ресурсів (КС УЯП І ЕВР) [10].

Перша з них  була розроблена і впроваджена на підприємствах і в сільському господарстві Краснодарського краю. Мета її — забезпечення постійних високих темпів підвищення якості продукції, оптимізація її рівня і поліпшення найважливіших техніко-економічних показників роботи підприємства.

Друга з них  була розроблена на підприємствах Дніпропетровської області і передбачає ще й економне використання всіх видів ресурсів.

В колишньому Союзі були такі рівні управління якістю продукції: підприємства (об'єднання), територіальний (Бердянська міська, .Львівська обласна системи управління якістю), галузевий і, нарешті, державний, що знайшло своє відображення в розробці Єдиної державної системи управління якістю.

Не дивлячись  на те, що на окремих підприємствах  завдяки впровадженню КС УЯП вдалося  поліпшити якість продукції, в цілому ж по народному господарству ефективність системи виявилась низькою з причин, які будуть вказані нижче. В той же час, КС УЯП в порівнянні з іншими вітчизняними системами є найбільш досконалою, і при розробці національної системи управління якістю в Україні доцільно врахувати, поряд із світовим, і позитивний досвід КС УЯП. Тому доцільно хоча б коротко розглянути структуру КС УЯП, основні функції, порядок розробки її і впровадження.

 

2.2. Структура, основні функції, порядок розробки і впровадження комплексної системи управління якістю

КС УЯП  — це цільова підсистема системи  управління підприємством, об'єктом якої є якість продукції, а також фактори і умови, що на неї впливають [11].

Структура системи  складається з усіх підрозділів  і служб, які приймають участь в управлінні і виробництві продукції. Елементами системи є функції, заходи, процеси, технічні засоби і нормативні документи, які формують і забезпечують функціонування системи. Ці елементи в кожній галузі мають конкретний зміст з урахуванням організаційної структури, характеру і номенклатури продукції та інших особливостей.

Взаємозв'язок між елементами системи забезпечується системою стандартизації, що регламентує норми і правила в сфері управління і організації виробництва, а також встановлює порядок розробки, впровадження і обіг стандартів. Здійснюється це шляхом розробки стандартів підприємства, які поділяються на: основний, загальні і спеціальні.

Основний (базовий) СТП характеризує систему в цілому: основну мету системи, об'єкти, критерії ефективності, структуру основних функцій, схему організаційної структури управління, розподіл функцій управління між ланками організаційної структури, склад системи, методи забезпечення функціонування системи на всіх етапах виробничого процесу, порядок розробки і впровадження СТП та інші організаційно-методичні питання.

Загальні СТП регламентують загальносистемні питання інформаційного забезпечення, порядок проведення днів якості, роботу різних громадських груп, комісій тощо.

Спеціальні стандарти встановлюють вимоги до номенклатури і значення показників якості матеріалів, півфабрикатів, деталей і збірних одиниць, методів їх визначення і оцінки тощо.

Управління  системою здійснює директор підприємства, головний інженер, заступник директора, керівники відділів, керівники відповідних служб і підрозділів.

Організаційна структура системи має спеціалізований відділ (ВУЯ) по УЯП. Керівництво кожною з функцій системи рекомендовано здійснювати одним із підрозділів підприємства, який залучається у відповідності з його функціональними обов'язками. ВУЯ здійснює координацію діяльності всіх підрозділів по виконанню функцій УЯП, здійснює або організує аналіз накопичуваної інформації про якість продукції і причини дефектів,  здійснює:  підготовку  управлінських рішень керівників  підприємства, спрямованих на підвищення якості продукції, організує діяльність по удосконаленню системи тощо. КС УЯП має такі основні функції [10,11]:

• прогнозування потреб, технічного рівня і якості продукції;
• планування підвищення якості;
• нормування вимог до якості продукції;
• оцінка і сертифікація продукції;
• організація розробки і постановки продукції на виробництво;
• організація технологічного забезпечення якості продукції;
• організація метрологічного забезпечення якості продукції;
• організація матеріально-технічного забезпечення якості продукції;
• організація взаємовідносин підприємства стосовно якості продукції зі споживачами і постачальниками;
• організація підготовки і підвищення кваліфікації кадрів у галузі якості продукції;
• забезпечення стабільності запланованого рівня якості продукції при її виготовленні, складуванні, відвантаженні та транспортуванні; 
• стимулювання підвищення якості продукції;
• організація розробки і виконання заходів за результатами державного нагляду, міжвідомчого і відомчого контролю;
• внутрівиробничий облік і звітність з якості продукції;
• техніко-економічний аналіз поліпшення якості продукції;
• правове забезпечення управління якістю продукції;
• інформаційне забезпечення КС УЯП.

Розробка  і впровадження системи є складним процесом, який має три етапи: підготовка до розробки системи, розробка проекту системи і впровадження системи.

На етапі підготовки до розробки системи:

— видається наказ по підприємству про організацію робіт з розробки системи і створення координаційно-робочої групи на чолі з директором чи головним інженером;

• організується  технічне  навчання  керівників  і провідних спеціалістів підрозділів, які будуть приймати участь в розробці СТП, а також вивчення досвіду УЯП всім колективом;
• розробляється програма аналізу стану справ з якості продукції, в якій передбачається аналіз показників діяльності підприємства в галузі якості продукції, а також організація робіт з кожної   функції,    їх   методичне    і   матеріальне   забезпечення;
• проводиться аналіз стану справ з якості продукції на підприємстві.

Результати  аналізу є основою для розробки технічного завдання на систему.

На  етапі розробки проекту здійснюється:

• розробка технічного завдання на систему, що містить план заходів по підвищенню організаційно-технічного рівня підприємства;
• розробка технічного проекту системи; 
• розробка робочого проекту системи, тобто всіх СТП і їх затвердження.

На етапі впровадження системи:

• видається наказ на підприємстві про введення в дію затверджених СТП і виконання заходів по їх впровадженню;
• виконуються заходи по впровадженню СТП, тобто: проводиться навчання всього керівного складу і виконавців, підготовка всіх служб до впровадження СТП, оснащення засобами забезпечення системи тощо;
• організується контроль за впровадженням і додержанням СТП.

По закінченню впровадження всіх СТП системи складається акт про її впровадження і вона реєструється в територіальному органі Держстандарту.

При розробці і впровадженні системи необхідно  враховувати такі фактори:

— останні  досягнення науки і техніки;

• передовий досвід підприємств країни з УЯП і підвищення ефективності виробництва;
• зарубіжний досвід з поліпшення якості продукції;
• можливість широкої автоматизації і механізації всіх процесів і використання обчислювальної техніки.

 

 

 

3. Розрахункова частина

Розрахунок  здійснюється на основі діяльності ТЗоВ „Арніка”, що спеціалізується на випуску продукції деревообробної промисловості. Товариство створено в 1994 р. і спеціалізується на випуску меблів. В цій частині наведені дані про діяльність підприємства за останні три роки. Вони показані в таблицях 3.1- 3.10.

В таблиці 3.1. наведено основні техніко - економічні показники роботи підприємства.

Виручка від реалізації продукції ( без   податків) зростає: темпи  зростання в 2003р. порівняно з 2002р. склали 146,2% , а в 2004р. в порівнянні з 2003р. 116%.

В 2003р. в дію було введено додаткові виробничі потужності і в результаті чисельність персоналу збільшилась (з 16 робітників до 27 робітників) , а в 2004р. підприємство не залучило додаткову робочу силу .

Динаміка темпів зростання  продуктивності праці як одного працівника , так і одного робітника є позитивною .

Адміністрація підприємства постійно працює в напрямку підвищення середньорічної зарплати персоналу , про  що свідчать дані таблиці (3.4 і 3.5).

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції протягом 3-х останніх років знижується , що є джерелом зростання прибутку і підвищення рентабельності .

Середньорічна вартість основних фондів зростає , зокрема в 2003р. порівняно з 2002р. на 13,5 тис.грн. (закуплено нове обладнання) , а в 2004р. порівняно з 2003р. на 6,8 тис.грн. Відповідно зростає і показник фондовіддачі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1

ОСНОВНІ ТЕХШКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПІДПРИЄМСТВА

№ п/п	Показники	Одиниці виміру	Роки			Темпи зростання
			2002 позами-нулий	2003 минулий	2004 звітний	минулий/поза минулий	звітний/мину-лий
1.	Дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт та послуг (без ПДВ та акцизу)	тис. грн.	160,8	235,1	272,8	146,2	116,0
2.	Середньооблікова чисельність.	осіб
	працівників		21	34	35	161,9	102,9
	робітників		16	27	25	169	92,6
3.	Продуктивність праці	грн/особу
	одного працівника		7657	6915	7794	90,3	112,7
	одного робітника		10050	8707	10912	86,6	125,3
4.	Фонд заробітної плати  працівників	тис. грн.	71,1	136,6	158,0	192,1	116,0
5.	Середньорічна заробітна  плата одного працівника	грн/особу	3386	4018	4514	118,7	112,3
7.	Витратомісткість продукції (витрати на 1 грн. реалізованої продукції)	грн./грн	0,92	0,89	0,87	96,7	97,8
6.	Загальні витрати (собівартість)	тис. грн.	147,9	209,2	237,3	141,4	113,4
8.	Прибуток до оподаткування (збиток)	тис. грн.	12,9	25,9	35,5	200,8	137,1
9.	Рентабельність:	%
	9.1. доходу		8	11	13	137,5	118,2
	9.2. витрат		8,7	12,4	15,0	142,5	121,0
10.	Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	31,7	45,2	52,0	142,6	115,0
11.	Фондовіддача	грн.	5,08	5,20	5,25	102,4	101,0