Шпаргалка з історії економіки та економічної думки

XVI ст. виявилося періодом різких змін у становищі селян Англії. Зі збільшенням наприкінці XV ст, попиту па англійську вовну в Європі та цін на неї прибутковою справою стало не землеробство, а вівчарство. Тому більшість великих землевласників почала перетворювати землі своїх володінь у пасовища та розводити овець. Вони захоплювали общинні землі, якими раніше користувалися разом із селянами, зганяли селян, в основному копігольдерів, з їхніх наділів, руйнували не тільки окремі селянські будинки, а й цілі села, а захоплені таким чином землі огороджували тинами, канавами, живоплотом. Відвойовані землі лендлорди здавали в оренду великим фермерам-тваринникам, за що отримували велику ренту, а іноді самі розводили великі отари овець. Приклад лордів наслідували заможні   селяни.   Цей   період   обезземелення   англійського   селянства увійшов в економічну історію Англії під назвою огороджування.

Реформа церкви, так звана Реформація, проведена у першій половині XVI ст., відіграла важливу роль у справі нагромадження капіталу в Англії. На противагу католицтву в християнстві стало поширюватися протестантське вчення. Результатом цього стала ліквідація понад півтисячі монастирів, що супроводжувалося вигнанням ченців і селян з монастирських земель та перетворенням їх на блукачів.

Примусове обезземелення селян стало передумовою аграрного перевороту, зміст якого полягав у переході від старого, феодального, землеволодіння до нового, буржуазного, від старої феодальної до пової капіталістичної організації сільського господарства. Він тривав в Англії майже 300 років.

Одним із джерел нагромадження великих грошових коштів стала участь Англії у торгівлі рабами та піратстві

Всі ці фактори  сприяли становленню в Англії ринкового господарства.

 

54. Господарства суспільств  Європейської цивілізації на  етапі становлення централізованих  імперій. Меркантилізм

На третьому періоді європейського феодалізму, починаючи з кіпця XV ст., відбуваються значні зміни в усіх сферах життя. Відбувається становлення та розвиток нової форми. Поступово створюються умови для переходу від феодального до індустріального суспільства, що було пов'язано з розвитком товарно-грошових відносин, особливо в містах; початком руйнування натурального феодального господарства; зростанням обсягів торгівлі; наближенням спеціалізації ремесла до рівня мануфактурного поділу праці; посиленням майнової та соціальної диференціації; формуванням великих капіталів і розвитком розширеного відтворення. Набуває поширення ідеологія меркантилізму. Керівним принципом Меркантилізму був арістотелівський поділ господарства на економіку і хрематистику із засудженням останньої . У центрі уваги опинясться саме хрематистика — «породження» грошей грошима. Меркантилісти шукають зв’язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. Економічні погляди меркантилістів не можна розглядати як едину, цілісну, наукову теорію. Те, що пізніше отримало загальну назву меркантилізму, сукупністю особистих поглядів різних людей, а також сукупністю практичних господарських заходів.

 Ідеологію  меркантилізму розкривають такі  головні положення. 

1. багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто нагромадження грошей.
2. виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.
3. безпосереднім джерелом багатства е сфера обігу.
4. сфера обігу е водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі:

Г — Г'

5. Джерелом багатства е лише зовнішня торгівля.
6. треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати .

Теорія меркантилізму  пройшли два етапи у своєму розвитку. Це ранній меркантилізм (монетарний) і розвинутий меркантилізм (мануфактурний) . Ранній меркантилізм грунтувався  на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші  в самій цій країні. (політика зменшення імпорту).

55. Історичні передумови  виникнення, загальна характеристика  та етапи розвитку меркантилізму.

Першим проявом економічних  ідей буржуазного суспільства став меркантилізм. У Західній Європі він  зародився вже у ХУ ст., але  поширення набув у ХУІІ ст. Головна  передумова виникнення - розклад феодалізму та зародження капіталізму.

 Виникнення  капіталістичного способу виробництва  через первісне нагромадження  капіталу (шляхом  розорення дрібних  виробників, колоніальними загарбаннями), виникнення світового ринку,  необхідність створення великих  капіталістичних підприемств, мануфактур, торговий капітал Меркантилізм - перша теоретична спроба пояснити  суть капіталістичного способу  виробництва,  вирішував практичні  питання прискорення первісного  нагромадження капіталу. Меркантилізм  відображав інтереси торгової  буржуазії

Ідеологію меркантилізму  розкривають такі головні положення.

1. багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто нагромадження грошей.
2. виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.
3. безпосереднім джерелом багатства е сфера обігу.
4. сфера обігу е водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі:

Г — Г'

5. Джерелом багатства е лише зовнішня торгівля.
6. треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати .

 

Меркантилізм  пройшов два етапи у своему розвитку. Це ранній меркантилізм, (монетарний) , і розвинутий меркантилізм (мануфактурний).

Представниками  цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії.

Ранній меркантилізм грунтувався на теорії грошового  балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога  більше грошей з-за кордону; по-друге  — зберегти гроші в самій цій  країні. В країні була  політика максимального  зменшення імпорту.

Монетарний  меркантилізм був досить примітивною  формою пізнішого меркантилізму. Властиві  заходи — заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку  золота та срібла там, де це було можливим, встановлення високого імпортного мита не дали очікуваних результатів

У другій половині ХУІ ст. система монетарного меркантилізму  змінюеться системою меркантилізму  мануфактурного, що досягла свого  розквіту у ХУІІ ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкрегьсн у Франції, Антоніо Серра в Італії. Для цієї системи характерною е теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції передовсім промислової; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового сальдо, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, увезених у країну. 3 ціею метою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт. На перший план висувалася політика протекціонізму, що розглядалася як найліпший засіб для забезпечення інтенсивнішого розвитку експорту. Держава запроваджувала систему митних заходів.

Ранні меркантилісти  вважали, що будь-яка купівля зменшуе  їхню кількість, а будь-який продаж — збільшуе. Пізні ж меркантилісти  розуміли, що гроші «породжують» гроші  і для цього вони мають бути в постійному русі.

56. Особливості меркантилістської  політики західноєвропейських держав  в період зародження ринкового  господарства.

Найбільш  розвинутим і типовим був англійський меркантилізм.

1 В. Стаффорда, його твір «Стислий виклад деяких скарг наших співвітчизників»..

 розуміння  зв’язку між вартістю грошей  і вартістю товарів. Зменшення  цінності грошей спричиняє підвищення  цін на товари. Псування монети, на думку Стаффорда, мае подвійні  наслідки: 1) дорожнечу; 2) відплив з  країни повноцінної монети . Гроші  є тільки засобом обігу. Сировинні  продукти не мають вивозитися  за кордон необробленими, оскільки  це спричиняє завезення їх  в обробленому вигляді, що є   невигідним. Необхідність державного  опікування вітчизняною торгівлею.  Він пропонує заборонити ввезення  предметів розкоші 

2 Томас Мен У творах  він заперечує монетаризм і обґрунтовує теорію торгового балансу.

гроші приносять  багатство тільки перебуваючи в  обороті. Утримання грошей лише шкодить  Єдиним розумним засобом збільшення кількості грошей у країні є сприятливий  торговий баланс.

  Увезення  та вивезення грошей, за Мєном,  прямо залежить від стану зовнішньої  торгівлі. Якщо вивезення перевищує  ввезення,  гроші надходять у  країну.

Мен  вимагае  зменшення мита на товари, що вивозяться, є прихильником розвитку вітчизняної  промисловості і вимагае заміни експорту сировини експортом готових  виробів.

3 Самуїл Фортрей , Він пропонує встановлення на іноземні товари високого мита. Приділяє особливу увагу підвищенню продуктивності сільського господарства. Але вважає промисловість джерелом багатства.

    4  Джеймс Стюарт він не погоджується, що багатство створюється внаслідок продажу товарів за ціною, що перевищує їхню вартість. Він розрізнєе «позитивний прибуток», що залежить від продуктивності праці, і «відносний прибуток», що є результатом обміну в процесі міжнародної торгівлі.

Французький меркантилізм.

Політику  меркантилізму проводив Генріх ІУ, а потім  Людовік ХІУ, завдяки  заходам  міністра фінансів Жана Батіста

1 Антуан Моикретьєн де Ваттевіль,  Вважав торгівлю важливішою за промисловість. Для могутності держави необхідне золото, а найнадійнішим способом його придбання е зовнішня торгівля. Монкретьєн засуджує політику забезпечення свободи торгівлі купцям з інших країн. У торгівлі виграш одного е втратою для іншого. Але в процесі внутрішньої торгівлі , країна в цілому нічого не втрачає.

 Монкретьєн  розрізняє поняття «гроші» і  «багатство Першочергового значення  він надае «природному багатству» (хліб, сіль, вино та ін.). Монкретьєн  виступає проти зайвих розкошів, уважаючи їх однією з причин, що призводить до відпливу  золота з країни.

Монкретьєн  вважає, що держава має турбуватися  про народ(селян).

Меркантилізм в Італії.

1Гаспар Скаруффі. запропонував встановити єдину загальноєвропейську грошову систему, визнати золото та срібло валютними металами .

2Антоніо Серра Серра дотримується теорії «торгового балансу». Він засуджує заборону вивезення грошей і регламентацію їхнього обігу, втручання держави в економічне життя Наявність грошей у державі, що не має копалень, за Серрою, залежить від розвитку ремесла,  торгівлі, відповідної політики уряду.

3Антоніо Дженовєзі вважає, що неможливо допускати такого вивезення товарів, котрий послабив би вітчизняну промисловість і такого ввезення, котре завдало б шкоди вітчизняним ремеслам Багатство - це не гроші самі по собі, а правильно організована з їхньою допомогою зовнішня торгівля.  Їх мае бути стільки, скільки необхідно для обслуговування торгівлі.

Ідеї меркантилізму  у тій чи тій формі позначалися  на формуванні й розвитку економічної  політики Іспанії, Німеччини, Австрії  та інших країн як Західної, так  і Східної Свропи.

57. Особливості господарського  розвитку українських земель  у XVI – XVIIст.

У період з  XVI по першу половину XVIII ст. український на-од існував без своєї держави, не маючи можливості розвивати власне господарство і вільно порядкувати своїми природними багатствами. Українська Козацька держава, створена в ході визвольної війни середини XVII століття, поступово втратила свою незалежність. Тож, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Московської держави, до яких вони належали.

Протягом  XVI -- першої половини XVIII ст. ст. утвердилася панщинно-кріпосницька систем.,

У 1569 р. між  Великим князівством Литовським і Польським королівством  було укладено Люблінську унію про створення  єдиної держави -  Речі Посполитої, в результаті чого більша Частина українських земель відійшла під владу Польщі. Почало Стрімко зростати велике феодальне землеволодіння.

Одним   з   наслідків   Великих   географічних   відкриттів   для України було виникнення фільварків. Фільварок - це товарне багатогалузеве господарство, базоване па примусовій праці кріпаків. Розвиток фільваркового господарства став причиною проведення аграрної реформи короля польського та великого князя литовського Сигізмунда II Августа.

За рахунок  цього очікувалося підвищити  продуктивність фільваркових та селянських господарств з метою збільшення товарного виробництва збіжжя, яке було головною сільськогосподарською експортною культурою. Запроваджена спочатку у великокнязівських маєтках, до кінця XVI ст. так звана волочна реформа була поширена на більшість магнатських маєтків. Такі реформування були проведені переважно на Берестейщині та Волині.