Шпаргалка з історії економіки та економічної думки

Дослідження умов і факторів економічного зростання  означало трансформацію статичного підходу в динамічний. Можливість існування сталої динамічної рівноваги доводиться в праці британського вченого Дж. Міда «Неокласична теорія економічного зростання» (1961).

106. Вплив державного  регулювання на роз-к національної  економіки Англії та Франції  у 50-70 рр.ХХ ст.

Економічний розвиток Англії характеризувався більш  вираженими ознаками нсоетатизму, посиленням державного регулювання у зв'язку з проголошенням лейбористами (робітнича партія, яка прийшла до влади 1945 р.) переходу до соціалізму шляхом націоналізації промисловості.

• Лейбористський уряд Клемента Річарда Етлі запроваджував такі елементи державного регулювання: — здійснення контролю й регулювання капітальних вкладень у націоналізовані галузі (Рада національних інвестицій); контроль за випуском цінних паперів і зобов'язань, регу 
  лювання надання позик приватним підприємцям, планування діяльності приватнокапіталістичних  підприємств, стимулювання інвестицій (Комітет емісії капіталів); - розроблення і застосування річних планів (кон'юктурних прогнозів) та чотирирічного плану 1949—1959 рр. із забезпечен 
  ня безкризового розвитку (Планове економічне управління); проведення режиму економії (від 1947 р.) — заморожування зарплати, інших доходів, обмеження споживання; підтримка фермерських господарств методом дотацій (покриття чверті виробничих видатків, закупівля продукції за гаран 
  тованими твердими цінами, преміювання за досягнення).

Результатами  націоналізації галузей господарства, державного регулювання та впливу НТР (1946—1951) стали:перевага в націоналізації «старих» малорентабельних галузей(держава  викуповувала ці галузі і таким чином  давала можливість колишнім власникам  освоювати «нові», перспективніші галузі, а 
старі модернізувала, чого не могли зробити колишні власники); перехід до державної власності підприємств сектора обслуговування (тобто підприємств, що надають паливо, енергію, метал і здійснюють перевезення); нагромадження  золота і  валюти  та  відмова  (наприкінці 
1950-х рр.) від допомоги за планом Маршалла; — спрямування великих капіталовкладень у промисловість та зростання господарства; перевищення промисловістю довоєнного випуску продукції у 1948 році; зростання сільськогосподарського виробництва (від початку 1950-х до 1980-х рр.) більш як утричі — 60 споживаної продукції Англія виробляла сама; —сприяння НТР прискореному розвитку економіки 1960-х років. Загалом у 1950-х роках Англія відставала за темпами розвитку від розвинених європейських країн.

Економіка Франції  у роки Другої світової війни практично  занепала. У 1945 р. обсяг виробництва промислової продукції становив лише 38% довоєнного рівня, а сільськогосподарської — 50 %. Розпалася колоніальна імперія. Панівне становище в національній економіці посіли великі монополії. У 1946 р. 75 % виробництва сталі й 95 % потужностей із переробки нафти належали п'ятьом компаніям. В інших галузях спостерігалася аналогічна ситуація. Монополістичний капітал Франції, що відроджувався, орієнтувався на потужного партнера в особі США.

У Франції  повоєнного періоду проводили економічний  курс Шарля де Голля (1944—-1946, 1958—1969), основними напрямами якого були:

—-націоналізація депресивних галузей промисловості; - створення адміністративних рад для управління націоналізованими підприємствами; - розширення прав фабрично-заводських профспілкових комітетів; - обмеження панування монополій; - застосування державного індикативного планування; - проведення (від 1958 р.) економічної політики«індустріального імперативу»;-спрямування допомоги за планом Маршалла(12млрддол.)на розвиток і модернізацію промисловості; Результатами економічної політики голлізму були: збільшення капіталовкладень у націоналізовану промисловість; відновлення більшості показників довоєнного розвитку (вже у 1948 році) та збільшення обсягів промислового виробництва (1958—1968) па 60%.Відбувалися зміни в структурі й організації французької економіки. Так, запроваджувалася нова структура промисловості:

- 1-й сектор: традиційні  галузі  (текстильна, металургійна, машинобудівна, виробництво предметів розкоші);

— 2-й сектор: нові галузі (автомобілебудування, авіапромисловість, нафтопереробна галузь);

—3-й сектор: новітні галузі (атомна енергетика, електроніка, виробництво пластмас).

Із вступом  Франції у 1957 р. до Європейського  економічного співтовариства посилилося перекачування капіталів у важку  промисловість. Структурна перебудова економіки в межах державно-монополістичного укладу призвела до того, що націоналізована власність разом із муніципальною становила 1/3 надбання країни.У сільському господарстві зростання виробництва в період від 1958 до 1968 року сягнуло 66 %.Повоєнній економіці Франції відбулися якісні зміни.

107. Німецьке економічне  „диво” та  роль представників  німецького лібералізму в його  підготовці.

Однією з  найуспішніших економік повоєнного періоду, економічне зростання в якій набуло вражаючих темпів, стала економіка Німеччини. Прискорений економічний розвиток цієї країни та вихід ЇЇ на 2-ге місце в світі у 1950-х роках назвали «економічним дивом».

Основними чинниками  реформування економіки слід вважати  такі:

— по-перше,відбувається поновлення основного капіталу за участі держави та мінімальних видатків на ВПК. Держава використала кошти від прибутків великих корпорацій, податок па прибуток яких у перші повоєнні роки становив  90—94 %,  а на військові  потреби  витрачалося всього 5—6 % державного бюджету; -по-друге, виникає можливість розвитку невоєнних галузей

по-третє,   Німеччина  отримувала  гуманітарну  допомогу від США,  насамперед у вигляді  споживчих товарів  на суму 2,5 млрд дол.

Основою «економічного  дива» послугувала реформа Людвіга Ерхарда —- почесного професора факультету державного права Мюнхенського університету (у 1949 р. після утворення ФРН міністр економіки, а від 1963 р. — канцлер ФРН). Слід зазначити, що всі перетворення в економіці Німеччини від кінця 1940-х до початку 1950-х дістали назву реформ Л. Ерхарда.

Сутність  реформи зводилася до перетворення Західної Німеччини з країни із жорстко регулятивною економікою на країну розвиненого ринкового господарства.

Завдання  реформи — створення умов для  розвитку вільної, конкурентоспроможної економіки та підвищення життєвого  рівня населення. Сам процес модернізації було розпочато з грошової реформи 1948 року, основним завданням у руслі якої стало вилучення з ринку знеціненої грошової маси. Починаючи від 1949 року в Німеччині було проведено реформи щодо сприяння розвитку виробничої сфери.

108. Економічне зростання  у США в 50-70-ті рр ХХ ст. Кейнсіансько-неокласичний синтез.

Загалом світове  лідерство США у 1950—1970-х роках  визначилося за параметрами: найбільший обсяг ВВП і рівня життя — подвоєння доходів кожного покоління у до- і повоєнний періоди. Саме у США у 1950—1960-х роках визрівають умови та формується механізм щодо практичного переходу до нового інформаційного (постіндустріального) етапу розвитку. Напрямами структурної перебудови економіки США під впливом НТР були:

1) розвиток  наукомістких і високотехнологічпих  галузей, породжених НТР (авіакосмічна, електротехнічна, хімічна, машинобудівна. 2) скорочення економічної частки застарілих галузей (металургія, вугільна промисловість, суднобудування. та часткова науково-технічна модернізація їх. У неокласичну систему не вписувалися такі явища, як кризи та безробіття, тому вона не могла пояснити причин економічної нестабільності, «Загальна теорія» Кейнса, навпаки, містила аналіз факторів, які виводили економіку зі стану рівноваги, та пропонувала конкретну програму дій, одначе по-справжньому загальної, системної форми вона не мала. Як наслідок, у повоєнний період в економічній науці розгорнулася аналітична діяльність з об'єднання позицій Кейнса та неокласиків. Найактивнішу участь у цьому брали Дж. Хікс, Е. Хансен, П. Семюелсои, Л. Клейн та ін. Завдяки їхнім зусиллям було сформовано теоретичну систему — «неокласичний, або кєйнсіансько-неокласичний синтез».Після війни в країнах Заходу розпочалося економічне піднесення. Виникає необхідність у більш загальній концепції регулювання, придатній для умов зростання. Нео-класично-кейнсіанськпй синтез па першому етапі передбачав розроблення так званої спрощеної моделі Кейнса.Жертвуючи аналізом фінансової сфери, спрощена модель змогла чітко сформулювати принцип визначення національного доходу, який ортодоксальні кейнсіанці вважають серцевиною концепції Кейнса.

• Згодом до моделі було введено грошові параметри. Аналітичний апарат для цього ще 1937 року запропонував Дж. Хікс, пізніше її вдосконалив і використав Е. Хансен. У результаті з'явилася схема «доходів — видатків» Хікса — Хамсена.автори моделі, подібно до Кеіїнса, виходили з того, що інтенсивність  інвестиційного процесу визначається  граничною ефективністю капіталу, тобто відношенням між очікуваним доходом, який приносить одиниця капітального майна, та ціною її виробництва; при прийнятті рішення щодо інвестування чергової одиниці капіталу підприємець або сплачує за позичені кошти, або здійснює альтернативні витрати, відмовляючись від доходу, який міг би отримати за використання власних коштів в інший спосіб; здійснення інвестицій є доцільним за умови перевищення граничною ефективністю капіталу ставки відсотка;умовою рівноваги па товарному ринку є рівність інвестицій (І) і заощаджень (S);
• заощадження відповідно до «основного психологічного закону» Кейнса визначаються рівнем національного доходу: S = S (Y). Звідси, чим вищим є рівень доходу, тим більшим є обсяг заоща 
  джень. Таким чином, отримуємо функцію IS [І (г) = S (Y)]. У графічному зображенні цс крива з від'ємним нахилом, яка показує відповідність кожної пари значень У і г рівності заощаджень та інвестицій, тобто певний рівень рівноваги товарного ринку.

109. Економічний роз-к  Японії в 50-70-ті рр. ХХ ст. Економічне  зростання в інституціональній  теорії. 

Дослідження С. Кузнеця розглядають у руслі  інетитутональної теорії економічного зростання. Серед факторів, які справляють основний вплив на динаміку національного доходу, С. Куз-пець називав: рух і чисельність населення, зміни його розподілу за віком, родом занять, професійним рівнем; структурні зрушення у промисловості; технічний прогрес; зміни структури та якості капіталу; зміни у соціальній сфері; інституціональш та політичні зміни, які безпосередньо стосуються ринкових відносин; розвиток міжнародної торгівлі; процеси міграції капіталів.

Кузнець дійшов висновку, що за сучасних умов економічне зростання залежить від внесків  у «людський капітал» куди більшою мірою, ніж від інвестицій в уречевлений капітал.

Завдяки використанню емпіричних статистичних даних оуло виявлено, що підґрунтя процесу економічного зростання становлять тривалі структурні зрушення, зумовлені різноманітними факторами, що діють у промислових секторах. У зв'язку з цим учений розробив систему вимірювання граничної капіталомісткості. Оскільки відносний обсяг акціонерного капіталу зазвичай зростає у процесі економічного розвитку, годі як частка акціонерного капіталу в прибутку із часом зменшується, внесок капіталу в зростання національного виробництва є відносно незначним.

Успішний  приклад економічного поступу та зростання демонструвала у повоєнний період і Японія, стрімко перетворюючись на економічного лідера Південно-Східної Азії.

Ця країна, подібно до країн Західної Європи, переживала невтішні наслідки Другої світової війни: скорочення випуску промислової продукції (у 1945 р. — 28,5 % від рівня 1935—1937 рр.); руйнування міст і більшості промислових об'єктів, моральне и фізичне зношування обладнання; загострення продовольчої кризи; дефіцит бюджету та інфляційні явища. Крім того, в Японії гостро постала проблема браку природних ресурсів для відновлення економіки та неможливості придбання їх.

Найважливішими  аспектами повоєнного відновлення  економіки Японії було проведення реформ, успіх яких зумовив ще одне (поряд із німецьким) економічне диво.

Першою реформою була декартелізація методом реорганізації  дзайбацу— закон про ліквідацію дзайбацу ухвалили 1945 року. Нагадаємо, що дзайбацу — форма монополії .

  Економічному зростанню Японії сприяли й такі чинники: -низькі (за умовами капітуляції) воєнні видатки (вони не мали перевищувати 1 % національного доходу); -низький рівень (порівняно зі США та Західною Європою)заробітної плати у промисловості (у 5,6 раза нижче, ніж у США,в 1,4 раза нижче, ніж у Франції, у 2,6 раза нижче, ніж у ФРН).Отже, японському «економічному диву» передовсім сприяла модернізація інституціонального середовища.Визначаючи особливості «японського дива», слід звернути увагу па особливі форми відносин праці та високий рівень капіталовкладень у національному доході. Японія інвестувала в господарство близько третини валового національного продукту.

110. Інтернаціоналізація  та глобалізація світового гос-ва  останньої третини ХХ-почат.ХХІст.  та її відображення в економічній  думці.

Складовою глобалізаційі-шх процесів, а також характерною  рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є сталий розвиток міжнародної торгівлі й розширення потоків капіталів. Сучасне виробництво, що ґрунтується на новітніх технологіях, наштовхнулося на вузькість національного ринку при реалізації своєї продукції, що стимулювало прагнення країн збільшувати експорт. Нарощування обсягів міжнародної торгівлі тепер відбувається не лише за рахунок розширення експортного виробництва в країні, а й експорту капіталу до інших країн для будівництва підприємств, що вироблятимуть ці товари. Посилення спеціалізації виробництва зумовлює до перетворення великих сучасних компаній. Сучасні компанії перетворюються на транснаціональні корпорації (ТНК). Інвестування набуває форм прямих капіталовкладень. Сьогодні рівень міжнародної торгівлі набагато вищий, ніж будь-коли. У пій задіяний значно ширший набір товарів та послуг. Але найголовніша відмінність полягає в інтенсивності фінансових потоків та рух капіталів. Сучасна світова економіка, прив'язана до «електронних грошей», які існують лише у вигляді цифр на моніторі комп'ютера, не має аналогів у минулому.Проникнення ТНК до інших країн супроводжується привнесенням до цих країн нових знань, нової технології виробництва і