Система управління соціально-економічними процесами в регіоні

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

     Сучасна система міжбюджетних відносин в  Україні вимагає розробки чітких критеріїв оцінки виконання делегованих функцій для здійснення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів. В Україні реформа фінансового контролю як елементу фінансового управління значно відстає від реформи міжбюджетних відносин. У зв’язку з цим актуальним і доцільним є формування сучасної системи фінансового контролю, яка повинна базуватися на принципі децентралізації. Необхідно чітко визначити роль і місце держави та органів місцевого самоврядування у сфері фінансового контролю.

     Реалізація  положень законів України “Про місцеве  самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації” зумовлює появу в Україні принципово нових  суб’єктів фінансового контролю, якими стають органи місцевої влади. У першу чергу вони є дієвим засобом суспільного самоконтролю. У цьому полягає нереалізований потенціал регіонів, який необхідно обов’язково розвивати. Крім того, вони є суб’єктами управління фінансовими ресурсами та майном відповідних територій.

     Отже, принципово новим видом фінансового контролю в Україні повинен стати муніципальний фінансовий контроль. В умовах сучасного бюджетного процесу створення муніципального фінансового контролю є необхідним з точки зору забезпечення фінансово-бюджетної дисципліни на належному рівні.

 

1. Сутність регіонального управління та місцевого самоврядування

 

     Регіональний  менеджмент як один з видів спеціального менеджменту являє собою сукупність принципів, методів, форм і засобів  впливу на господарську діяльність регіону.

     З точки зору сучасної російської практики регіональний менеджмент - це управління соціально-економічними процесами в регіоні в умовах переходу його господарства до ринкових відносин.

     Суть  переходу від планово-директивної  системи управління господарством  регіону до регіонального менеджменту полягає в такі зміни, як:

• орієнтація розвитку регіону на вирішення соціальних проблем, на відтворення умов, що забезпечують високу якість і високий рівень життєдіяльності людини як найвищої цінності суспільства;
• формування організаційно-економічних умов для реалізації всіма господарюючими суб'єктами регіону принципів економічної свободи та господарської самостійності;
• орієнтація інвестиційної та структурної політики регіону на попит і потреби ринку, на запити внутрішньо-і внерегіональних споживачів і організація виробництва тих видів продукції, які користуються попитом на міжрегіональному та зарубіжному ринках і можуть сприяти підвищенню фінансової самостійності регіону;
• формування та розвиток регіонального маркетингу як основи розробки та реалізації програм поточного і стратегічного розвитку регіону;
• перехід від регіональної статистики до регіонального моніторингу з використанням сучасної інформаційної бази для здійснення системного аналізу і контролю соціально-економічної, політичної та екологічної ситуації в регіоні;
• оцінка кінцевого результату регіонального менеджменту в залежності від ступеня відповідності рівня економічного розвитку регіону і рівня життєдіяльності населення (соціальні стандарти, бюджетна забезпеченість, структура доходів і витрат сімей, екологія, демографічна ситуація, екологічна безпека та ін) [12, c.117].

     Регіональний  менеджмент можна розглядати як науку  і практику управління соціально-економічними процесами регіону в умовах ринкової економіки. Наукові основи регіонального менеджменту - це система наукових знань, яка є його теоретичною базою: принципи регіонального менеджменту; методи і моделі регіонального менеджменту; механізми регіонального менеджменту; система регіонального менеджменту. Наукові основи регіонального менеджменту в нашій країні знаходяться в стадії формування. Закордонний досвід мало придатний до специфіки територіальної організації Росії з її величезними просторами, різноманіттям природно-кліматичних, національних, історичних та інших особливостей. Проте досвід формування регіонального менеджменту в країнах з ринковою економікою може бути використаний для аналізу нашого власного досвіду і практики, а також для використання деяких його елементів, що формується в системі регіонального менеджменту в Росії.

     Регіональний  менеджмент функціонує відповідно до законів розвитку ринкової системи  господарювання, і його механізм повинен  забезпечувати гнучке регулювання  соціально-економічних процесів у  регіоні в мінливих ринкових умовах.

     Перед регіональним менеджментом як наукою управління стоїть завдання знайти і розробити механізми, методи і засоби, які дозволять забезпечити найбільш ефективне досягнення цілей і завдань регіонального розвитку.

     Завдання  і об'єкт регіонального управління. Завдання регіонального менеджменту різноманітні і зумовлені особливостями перехідного періоду.

     У процесі переходу від планово-централізованої  до ринкової системи регулювання  господарства регіону руйнуються вертикальні  зв'язки, зароджуються і стабілізуються горизонтальні, внутрішньо-і міжрегіональні зв'язки. З перекладом частини господарства регіону на ринкові відносини змінюється функціональна структура механізму регіонального управління, що веде до деформації і скорочення його організаційної та ієрархічних структур. Різко зростає роль опосередкованих методів взаємодії суб'єктів і об'єктів федерального, регіонального та муніципального управління, ускладнюються їх господарські зв'язки, відносини з приводу використання власності і т.д. Усе це є об'єктивною основою для становлення і розвитку регіонального менеджменту, завдання якого відрізняються від завдань планово-директивної системи територіального управління. До числа основних завдань регіонального менеджменту входять:

• забезпечення розширеного відтворення умов життєдіяльності населення регіону, високого рівня та якості життя;
• економічна і соціальна трансформація господарства регіону, аналіз, прогнозування та програмування регіонального розвитку;
• оптимізація фінансових потоків, формування умов і механізмів зміцнення економічної бази регіону і муніципальних утворень;
• забезпечення екологічної безпеки в регіоні, захист навколишнього середовища;
• формування та реалізація структурної, інвестиційної та науково-технічної політики в регіоні, створення і розвиток ринкової інфраструктури [3, c.67].

     Виходячи  з сутності, змісту і завдань регіонального  менеджменту, сформульованих вище, його об'єкт можна класифікувати за наступними основними ознаками.

     Належність  об'єкта до тієї або іншій формі  власності (федеральна, муніципальна, власність суб'єкта Федерації).

     Характер  продукції або послуг, що виробляються суб'єктом господарювання (продукція  цілком або в основному споживається всередині регіону, продукція має  міжрегіональне споживання, експортна  продукція та ін.)  

     Характер  і ступінь впливу суб'єкта господарювання на економічні, соціальні, екологічні та інші процеси в регіоні.

     Відтворення умов життєдіяльності населення, задоволення  потреб людей поза сферою виробництва (охорона здоров'я, задоволення потреб в освіті і культурі, соціальний захист і підтримка).

     Аналіз  наведеної класифікації об'єктів  дозволяє зробити висновок про те, що до об'єктів регіонального менеджменту  можна віднести всі господарські одиниці регіону. Однак безпосереднім об'єктом регіонального менеджменту є підприємства та організації, віднесені до власності суб'єктів Федерації, а також інфраструктурні ланки, діяльність яких спрямована на відтворення умов життєдіяльності населення поза сферою виробництва. На зазначені об'єкти регіональний менеджмент надає пряму (безпосереднє) вплив, на всі інші об'єкти - опосередковане.

       Місцеве самоврядування є специфічною сферою суспільно-політичного буття. Офіційними його визначеннями можна вважати  ті, що містяться в правових актах. Наприклад, в ст.3 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Верховною Радою України, зафіксовано: "Місцеве самоврядування означає право і спроможність місцевих властей, в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їх компетенції, в інтересах місцевого населення". Попри певну тавтологічність цього визначення, за його змістом можна зробити певні висновки.

       Вживане в Конституції України і в  чинному законодавстві поняття  територіальної громади – населення  адміністративно-територіальної одиниці, на рівні якої здійснюється місцеве самоврядування – має у світовій практиці аналоги.

     Місцеве самоврядування можна визначати  за функціональними і структурними ознаками. Функціонально місцеве  самоврядування – це: 1) сукупність управлінських повноважень, здійснюваних безпосередньо населенням адміністративно-територіальної одиниці (муніципального утворення) або органами, які нерідко формально відокремлені з державного механізму; 2) діяльність вказаних населення і органів по управлінню місцевими справами. Структурно (організаційно) місцеве самоврядування – це: 1) організація державної влади на місцях, яка передбачає самостійне вирішення питань місцевого значення населенням відповідної адміністративно-територіальної одиниці безпосередньо або через звичайно обрані ним і нерідко формально відокремлені органи і посадові особи; 2) система органів, які здійснюють функції, віднесені до місцевого самоврядування, а також форми прямого волевиявлення громадян щодо здійснення цих функцій [14, c.94].

     Місцеве самоврядування є комплексним за характером явищем, що породжує різні підходи до його дослідження. З наведених вище визначень місцевого самоврядування випливають його функціональні і структурно-організаційні характеристики. Однак явище місцевого самоврядування можна розглядати і в деяких інших аспектах, що дозволяють скласти більш повну уяву про його сутність.

     Різні суб'єкти регіонального управління взаємодіють з органами державного управління, з іншими регіонами країни, транснаціональними корпораціями, із зарубіжними діловими колами і зарубіжними організаціями. Взаємодія цих суб'єктів призводить до процесу утворення регіонального економічного простору - середовища взаємодії суб'єктів, що веде до формування основних напрямків розвитку регіону.

     Ринкова система господарювання стає неможливою без формування відповідного механізму регіонального управління, який має складатися з елементів, здатних впливати на всі складові соціально-економічної системи регіону, основними з яких є передусім продуктивні сили, до яких входять засоби виробництва і люди як основна продуктивна сила. Ефективність використання засобів виробництва залежить від діяльності людей в процесі управління, її узгодженості, основу яких складають цільові установки управління, завдання, принципові підходи, функції та інструменти механізму управління.

     Цільовими установками механізму регіонального  управління можуть бути, зокрема:

     - досягнення збалансованості економічного  і соціального розвитку регіонів;

     - підвищення рівня самозабезпеченості  регіонів за рахунок власних  ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових);

     - удосконалення територіального  поділу праці для забезпечення  виробництва продукції;

     - стабілізація відтворювального  процесу;

     - стимулювання розвитку науково-технічного  прогресу за рахунок використання  наявного інтелектуального потенціалу;

     - забезпечення політичної стабільності  тощо.

     Виходячи  з цільових установок механізму  регіонального управління формуються відповідні завдання. Останніми можуть бути:

     - підвищення рівня соціального  розвитку;

     - мобілізація фінансових ресурсів для самозабезпечення;

     - удосконалення структури виробництва  власної продукції;

     - розробка програми з питань  відтворення економічного та  інтелектуального потенціалу;

     - оптимізація розподілу повноважень між територіальними рівнями [1, c.78].

 

2. Склад та структура органів регіонального управління та місцевого самоврядування

 

     Система місцевого самоврядування включає:

     • територіальну громаду;

     •сільську, селищну, міську раду;

     • сільського, селищного, міського голову;

     •виконавчі  органи сільської, селищної, міської ради;

     • районні та обласні ради, що представляють  спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

     •органи самоорганізації населення.

     У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або  міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який водночас є головою її виконавчого комітету.

     Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна. Вихід зі складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

     Місцевий  референдум є формою прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та іншими законами до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми [11, c.103].