Структура і суть грошового ринку. Об'єкти й суб'єкти

Вступ

     Відомо, що ринок за своїм призначенням на регулярній основі забезпечує взаємодію  попиту і пропозиції на товари та послуги, інакше кажучи, зводить продавців і покупців. Гроші є специфічним товаром, застосування якого регулюється не лише конкретно визначеними, а й загальними принципами ринкової економіки.

Слід  підкреслити, що гроші не “продаються” і не “купуються” у тому ж  розумінні, що продаються і купуються  звичайні товари за відповідними цінами. Тут вкладено інший смисл ¾  гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка  вимірюється через норму позичкового  процента. Тому грошовий ринок є  складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції.

     Грошовий  ринок стихійно виник у кожній країні для того, щоб забезпечити  проведення банківських операцій в  національній валюті. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Структура і суть грошового  ринку. Об'єкти й суб'єкти

     Грошовий  ринок - частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

     З розвитком міжнародних кредитних  і валютних відносин сформувався  міжнародний грошовий ринок (найбільшими  в світі ринками грошей є Нью-Йоркський, а також – ринки Лондона, Токіо, Парижа).

     Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні  сертифікати, банківські акцепти. Його основні інститути - банки, облікові установи, брокерські й дилерські  фірми. За джерела ресурсів правлять кошти, залучені банківською системою. Основними позичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, населення. Слід мати на увазі, що грошовий ринок – важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх  видатків і покриття бюджетного дефіциту.

     Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку - попит, пропозиція, ціна. Особливості  грошового ринку визначають особливості  кожного з елементів: попит має  форму попиту на позики, пропозиція - форму пропозиції позик, а ціна - форму відсотка на позичені кошти.

     Розмір  відсотка визначається не величиною  вартості, яку несуть у собі позичені гроші, а їх споживчою вартістю –  здатністю надавати позичальнику потрібні блага. Тому розмір відсоткового платежу  залежить не лише від розміру позики, а й від терміну її дії.

     На  грошовому ринку розрізняють  кілька видів відсотків: облігаційний, банківський, обліковий, міжбанківський тощо.

     Облігаційний  відсоток - норма доходу, встановлена за цінними паперами. Він має забезпечити зацікавленість інвесторів у вкладанні грошей у цінні папери. Цей відсоток повинен мати вищу ставку, ніж відсоток за банківськими депозитами, оскільки останні ліквідніші, ніж цінні папери.

     Банківський відсоток - узагальнена назва відсотків за операціями банків.

     Депозитний  відсоток - норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми депозитами.

     Позиковий відсоток - норма доходу, яку стягує банк із позичальників за користування позиченими коштами. Ставки позикового відсотка повинні бути вищими за ставки депозитного відсотка, оскільки за рахунок цієї різниці в ставках банки одержують дохід, який називається маржею, і формують свій прибуток.

     Облігаційний  та депозитний відсотки визначають первинну ціну, яку мають гроші на початковому  етапі надходження на грошовий ринок. Їхній рівень визначає дохідність найбільш представницьких фінансових активів - облігацій та депозитів. Тому рівень ставок е найвідчутнішим стимулятором пропозиції грошей на ринку.

     Наслідки  зміни станки відсотка різні й  зачіпають як грошову сферу, так  і реальну економіку: виробництво, інвестиційну сферу, сферу обігу  тощо.

     Перш  за все зміни ставки відсотка впливають  на попит на грошовому ринку; при  зростанні ставки попит знижується, а при зниженні – підвищується. Оскільки пропозиція грошей автоматично  не веде до зміни ставки, на ринку  порушується рівновага: при підвищенні ставки виникає надлишок грошей, що загрожує інфляцією, а при зниженні ставки - нестача грошей, що загрожує дефляцією.

     Дефляція – стан економіки, що характеризується процесами, протилежними тим, які відбуваються в умовах інфляції. Спричиняється вона зменшенням грошової маси шляхом вилучення з обігу частини платіжних засобів.

     За  цих обставин виникає потреба  в державному контролі за рухом відсоткових  ставок. Навіть більше, рівень відсотка стає об'єктом державного регулювання, а відсоткова політика Центрального банку країни – важливим інструментом грошово-кредитного регулювання. Тому особливе місце належить ставці облікового відсотка, що встановлюється Центральним  банком на основі реального вивчення стану грошового ринку. Вона є  своєрідним барометром цього ринку  й орієнтиром для визначення відсоткових  ставок з усіх інших видів операцій на грошовому ринку.

     Обліковий відсоток є нормою доходу, яку Центральний  банк стягує із комерційних банків за позики, видані під заставу комерційних  векселів.

     Використання  облікової ставки Центральним банком при видачі позик комерційним  банкам, тобто на самому початку  надходження грошей в обіг, перетворює її в офіційний норматив ціни грошей, на який орієнтуються всі суб'єкти грошового  ринку. Тому рух ринкових ставок з  усіх видів відсотка певною мірою  повторює рух ставки облікового відсотка, проте повністю з ним не збігається.

     Отже, Центральний банк може використовувати  ставку відсотка як інструмент вирівнювання циклічних коливань – стримувати їх на стадії зростання і стимулювати  на стадії спаду. Відсоток – важливий інструмент банківської політики, банківської  конкуренції, водночас важливий фактор консолідації банків у цілісну систему. Без правильного використання цього  інструмента неможливо забезпечити  ефективне функціонування банківської  системи.

     Таким чином, відсоткові ставки грошового  ринку пов'язані зі ставками інших  секторів фінансового ринку, а обліковий  відсоток Центрального банку, ставка за казначейськими векселями, міжбанківські  ставки за одноденними позиками ("добові гроші") є базисними для всієї  системи відсоткових ставок.

     Кон'юнктура  грошового ринку залежить передусім  від таких факторів:

• циклічних змін в економіці;
• темпів інфляції;
• особливостей національної кредитно-грошовоЇ політики.

   Грошовий  ринок відображає попит на гроші  та їхню пропозицію.

Під пропозицією грошей (МS) мається на увазі загальна кількість грошей, що перебувають в обігу; вона складається із агрегатів МІ, М2, МЗ.

Попит на гроші - це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги.

Попит на гроші (МD) формується з таких складових:

• попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод);
• попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість, або спекулятивний попит).

По горизонтальній осі відкладається розмір грошової маси, а по вертикальній – відсоток (ціна грошей). Попит на грошову масу зменшується із збільшенням відсотка. Чим більший відсоток, тим менш розумно зберігати свої кошти  у вигляді готівки. Краще мати їх у вигляді засобів, що дають  прибуток. Зі зниженням відсоткової  ставки попит на грошову масу зростає.

Грошовий  ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які  потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, і організаціями  й громадянами (населенням, домашніми  господарствами), які можуть надати такі кошти, – з другого.

Цей ринок  поєднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують декілька основних функцій, в чому і полягає  їхня схожість:

• об’єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення потужних грошових фондів;
• трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);
• спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також процес розширеного відтворення через видачу опосередкованих позик за схемами: Центральний банк – комерційний банк; комерційний банк – комерційний банк; комерційний банк – підприємство, населення;
• надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

   Таким чином, грошовий ринок дає змогу  здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки. Водночас це – синтез ринків різних засобів платежу. Як переконує досвід країн із розвиненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг або надають грошові позики, по-друге - інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші на обліковому ринку.

   Отже, грошовий ринок може бути представлений  ринком готівки і ринком боргових зобов'язань (облікових або боргових інструментів). 

Характеристика  облікового ринку  та його особливості 

     Обліковий ринок - частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

     Обліковий ринок виник у XIX ст. в процесі  розвитку торгівлі і банківської  справи. Його основа – облікові і  переоблікові операції банків, тобто  купівля-продаж основних першокласних комерційних векселів для мобілізації  коштів, отримання прибутку, інвестування, регулювання ліквідності тощо.

     З кінця XIX ст. отримав розвиток ринок  короткострокових казначейських векселів, які викуповуються для фінансування державного боргу. Їх продають і купують  із дисконтом. Поняття облікового ринку  в деяких країнах поширюється  також на операції з державними облігаціями, до погашення яких залишилося не більше як 5 років.

     Облікові  ставки значною мірою визначаються ставкою Центрального банку, оскільки останній регулює операції грошового  ринку і розмір грошової маси, що знаходиться в обігу. Операції на обліковому ринку мають велике значення для управління державним боргом.

   До  інституційної структури облікового ринку входять такі елементи:

• центральний банк (в Україні – Національний банк України);
• комерційні банки;
• спеціальні кредитні інститути, кошти яких формуються за рахунок залучення онкольних кредитів і 7-денних позик банків (під цінні папери).

   Велике  значення на обліковому ринку мають  онкольний та вексельний кредити.

   Онкольний кредит (оп-саll credit) – короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу.

   Він видається під забезпечення комерційними, казначейськими й іншими векселями, цінними паперами, товарами; погашається  позичальником звичайно з попередженням  за 2–7 днів. Онкольний кредит вважається найліквіднішою статтею активу банку  після касової готівки. Відсоткові ставки за онкольними позиками нижчі  порівняно з іншими видами позик.

   Обліковий ринок і його інститути допомагають  підприємствам здійснювати фінансування на основі короткострокового залучення  капіталу - вексельних кредитів. За допомогою  комерційних векселів закуповується  сировина і товари; погашаються вони за рахунок виручки від проданого  готового товару. Вексельний кредит надається  здебільшого постачальникам.

   Вексельний  кредит - це банківська операція з урахування (дисконту) векселів і видачі позик до запитання під забезпечення векселів.

   Врахування, або дисконт, векселів полягає в  тому, що банк, придбавши вексельна  іменним індосаментом, негайно його 50 оплачує пред'явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного  у векселі терміну. За достроковий платіж банк отримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримує за цим векселем у термін платежу, називається зарахуванням, або дисконтом.