Суспільні блага

2

ВСТУП

В сучасний час потреби в красивому одязі, вишуканій їжі, у погоні за модою і престижем актуальні, і від них залежать зайнятість на ринку праці, розвиток як великого, так і малого бізнесу. Будь-яка істота, що живе на землі, будь то рослина чи тварина, повноцінно живе чи існує тільки при дотриманні нею чи навколишнім світом визначених умов. Ці умови створюють консенсус, що відчувається як задоволення, тому має місце говорити про границю споживання, такому стані всіх людей, при якому їхні потреби в благах максимально насичені.

Задоволення потреб – це ціль будь-якої діяльності людини. Вона працює, щоб забезпечити собі харчування, одяг, відпочинок, розваги тобто ті блага, що потрібні в житті. І навіть діяння, що, здавалося б, не несе ніякої користі для людини, насправді має причину. Наприклад, милостиня, для того, хто її дає, є задоволенням його вищих потреб, зв’язаних з його психікою. Мільйони років еволюції можна звести до декількох років розвитку людини, і тим самим спростити розуміння відмінності вищих і нижчих потреб (вторинних і первинних).

Ці поняття відрізняє те, що відрізняє людину від тварини, тобто розум. При народженні людина випробує тільки первинні потреби. Проходять мільйони років еволюції чи лічені роки соціалізації людини й істота з низьким рівнем розвитку перетворюється у високоорганізовану. Одним з основних ознак цього перетворення є поява на визначеному етапі вищих потреб. Потреби суспільства - це соціологічна категорія, в основі якої лежать колективні звички, тобто те, що прийшло від наших предків, і укоренилося в суспільстві настільки сильно, що існує в підсвідомості. Цим і цікаві потреби, що залежать від підсвідомості, що не піддаються аналізу, розглядаю. чи конкретний індивід. Їх необхідно розглядати глобально, щодо суспільства.

Для задоволення потреб необхідні блага. Відповідно економічні потреби це ті, для задоволення яких необхідні економічні блага.

Іншими словами економічні потреби – та частина людського нестатку, для задоволення якої необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ. Звідси можна зробити висновок, що будь-яка людина має потребу в економічній сфері для задоволення хоча б його первинних потреб. Люба людина, будь то знаменитість, учений, співак, музикант, політик, президент насамперед залежить від свого природного початку, а значить стосується економічного життя суспільства, і не може створювати, діяти, керувати не стосуючись економічної сфери.

У  будь-якому  суспільстві   існують   досить   багато численні  соціально  уражені шари: хворі, інваліди, сироти і так далі, які  об’єктивно  не  можуть брати участь в конкурентній боротьбі. Ринкова система сама по собі  не  піклується про цих людей і може залишити їх без коштів для існування. . Ринковий механізм в цілому ефективно  розподіляє  обмежені  ресурси.

Проте, ринок – це механізм, що базує свою діяльність  на  ціннісних  показниках,   виражених в грошах. Отже, ефективність розподілу грошей досягається  лише в тому випадку, якщо  всі  ефекти  (вигоди і витрати), що породжуються виробництвом  і  вжитком  того  або іншого блага, можуть бути враховані ринком,  тобто  отримують  своє віддзеркалення  в  цінах. Існують  так звані  зовнішні   ефекти,   що   утрудняє  функціонування ринкової системи.

Таким чином,  на  ранньому  етапі  розвитку  економічної   думки   ідеї   рівності   і   справедливості,    чесного  розподілу економічних благ трактувалися  з точки зору  моралі  і  релігії. Очолюючою метою було створення  справедливого  суспільства,  ці  ідеї відбилися в соціальних утопіях пізнього  середньовіччя  (Томас  Мор,  Томазо Кампанелла і ін.). У  даній  роботі  я   хотіла   б   детальніше   розглянути   суть  державного регулювання в області зовнішніх ефектів  і  суспільних  благ. А це неможливо  без  розкриття  останніх.  Я  спробую  розкрити  поняття суспільних товарів, виходячи з класифікації економічних  благ,  потім  необхідно  буде  освітити  проблему   зовнішніх   ефектів   і   їх  державне регулювання.

Об’єктом курсової роботи є суспільні блага та суспільний вибір. Предметом роботи є мікроекономічне вивчення поняття суспільних благ та їх державне регулювання в Україні . Мета даного дослідження - розглянути суспільні блага, проблеми регулювання їх виробництва і споживання та теорію суспільного вибору . Роль суспільних благ у задоволенні людських потреб зростає разом з соціально-економічним прогресом і разом з тим зростає значення ефективності управління виробництвом цих благ. З огляду на вище зазначене, актуальність досліджуваної теми не викликає сумнівів.

Найважливішою ланкою в підвищенні ефективності економіки є стан справ з функціонуванням суспільного сектора, що, головним чином, пов’язаний з виробництвом суспільних благ. Невідповідність доходів і видатків держави потребам у цих благах може привести до небажаних наслідків і актуальність розумної економічної політики, спрямованої на раціональне використання ресурсів і для задоволення цих потреб, є очевидною.
Ефективна політика в цій сфері неможлива без розуміння особливостей суспільних благ. Також постає питання, скільки потрібно витрачати на поставку суспільних товарів, у зв’язку з тим, що, як правило, існують і альтернативні варіанти використання ресурсів. Одні вважають ці видатки недостатніми, інші - надмірними. Актуальним, таким чином, є з’ясування рівня ефективності пропозиції суспільних благ. У цьому зв’язку, важливе вивчення залежності цього рівня від системи податків, використовуваної для фінансування суспільних благ, а також визначення мотивів їхнього розподілу.

Без аналізу вищевказаних проблем неможливо, зокрема, регулювати заміщення неефективного ринкового «рішення» у певних ситуаціях, що виникають при наявності зовнішніх ефектів, на альтернативне державне захисне втручання.

Актуальним є й з’ясування обставин, які визначають пропозиції кожного суспільного блага при відомих уряду перевагах всіх членів суспільства, а також те, як визначаються ці переваги. 
Ступінь розробленості теми, пов’язаної із джерелами й механізмами фінансування суспільних благ, достатня велика, й пов’язана з такими економістами як Ліндал Е., Боуен П., Парето В., Пігу А., Самуельсон П., Б’юкенен Дж., Хандерсон Дж., Стігліц Дж., Аткінсон Е., Якобсон Л.І., Брю С., Макконнелл К., Сандлер Т. та ін.

У пророблених дослідженнях утримується фундаментальний аналіз суспільного сектора, його ролі в регулюванні виробництва суспільних благ як граничного випадку зовнішніх позитивних  ефектів. Класичним прикладом суспільного блага служить маяк, що застерігає кораблі від підступного морського узбережжя або гавані. Тут ми мали справу з послугою, що приносить істотну вигоду, але на виробництво, який ринок не зможе виділяти ресурси.

Іншими видами суспільних благ є національна оборона, боротьба з комахами й т.д. Найкращий приклад суспільного блага - система національної оборони. Коли країна захищає свою волю й спосіб життя, вона робить те ж саме й для населення, незалежно, хоче воно цього чи ні.

Практичну значимість робіт у цій області важко переоцінити, тому що результати зазначених теоретичних розробок були успішно апробовані в країнах з розвиненою ринковою економікою й дозволили домогтися значних соціально-економічних результатів. Все це викликає необхідність подальшого аналізу розглянутої проблеми. 

Предметом дослідження курсової роботи є суспільні блага і їхні властивості в умовах переходу до ринкової економіки.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування суспільних благ. Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження:
- проаналізувати суспільні блага і товари та їх роль у житті суспільства;
- дослідити попит та пропозицію суспільних благ.

Теоретичною та методологічною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі суспільних благ.

РОЗДІЛ 1. Суспільні блага  та їх роль у житті суспільства.

1.1.             Характерні риси чистих суспільних благ та їх види.

В умовах ринкової економіки існують такі види благ, як "приватні" та "суспільні". Охарактеризуємо кожен з цих видів нижче.

Більша частина благ, які пропонуються виробниками і знаходять попит у споживача, признані для особистого споживання, або ж приватні блага.

Благо є приватним, якщо, будучи спожитим однією оcобою, воно не може бути одночасно спожите іншою. Наприклад, цукерки – це приватне благо. Коли одна людина їсть свої цукерки, то її приятель ці цукерки їсти не може. Наше взуття також є приватним благом, коли ми його взуваємо, всі інші в той самий час його взути не можуть.

Але існують блага, які ми всі можемо використовувати одночасно без того, щоб використання когось одного зменшувало використання когось іншого.

В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані “суспільні”, або колективні блага.  Суспільні блага мають дві характерні ознаки:

1. Неможливість виключення будь якого об’єкта із споживання (не винятковість). Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, всі громадяни користуються її плодами. Маяк також є прикладом невиняткових товарів.

2. Відсутність суперництва у споживанні (не конкурентність). Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли він вже збудований і введений в дію, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ конкурентні в споживанні.

Благо являється суспільним, якщо будучи навіть спожитим однією особою, воно при цьому доступне для використання іншою. Наприклад, чисте повітря – це суспільне благо, також як і національна оборона або суспільна безпека. Якщо збройні сили захищають країну від небезпеки, то збереження вашої безпеки ніяким чином не перешкоджає збереженню безпеки ще когось.

Той факт, що більша частина суспільних благ не забезпечується приватними ринками, не являється випадковим. Через існування проблеми "їдучих безкоштовно" приватні ринки мають досить нестійкі гарантії відносно того, що суспільне благо буде виготовлене в потрібному об'ємі. "Їдучий безкоштовно" – це той, кому вдається користуватися деяким благом, не заплативши за нього.

Щоб вирішити проблему безкоштовного користування, країна повинна знайти деякий метод спільного вирішення того, скільки тратити на оборону. Державні структури і створюються для прийняття такого виду колективних рішень. Багато благ, які пропонує держава, в дійсності являються суспільними благами. Національна оборона та міліція без сумніву є суспільними благами. Національні парки – це суспільне благо, в крайньому випадку до тих пір, доки в парку не стане досить тісно, але послуги ресторанів, розважальних центрів, тощо не являються суспільними благами.

Суспільним благам властиві дві особливості: вони неконкурентні і невиняткові.

Не винятковість – це неможливість виключення будь якого об’єкта із споживання. Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, всі громадяни користуються її плодами. Маяк також є прикладом невиняткових товарів.

Не конкурентність - відсутність суперництва у споживанні. Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли він вже збудований і введений в дію, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ конкурентні в споживанні. Невиняткові товари не обов’язково загальнонаціональні за характером. Якщо облдержадміністрація проводить програму боротьби із с/г шкідниками, виграють всі фермери і споживачі. А якщо агент продає новий автомобіль одному споживачеві, то він виключає можливість для інших осіб купити саме цей автомобіль – отже, автомобіль є винятковим благом (як і конкурентним).

Деякі блага є винятковими, але неконкурентними. Наприклад, в період незначного руху переїзд через міст неконкурентний, оскільки поява додаткової машини не вплине на швидкість інших автомобілів. Але проїзд на мосту винятковий, оскільки власники моста можуть заборонити ним користуватись.

Низка благ є невинятковою, але конкурентною. Повітря невиняткове, але може бути конкурентним, якщо забруднення атмосфери однією фірмою шкідливо впливають на якість повітря і на здатність інших людей повною мірою користуватися ним.

Суспільні блага, що неконкурентні і невиняткові, дають вигоду людям за нульових граничних витрат – жодна людина не виключається з їх споживання. Класичним прикладом є національна оборона. Система оборони невиняткова, як вже розглядалося, однак вона ще й неконкурентна, оскільки граничні витрати на забезпечення оборони одній додатковій людині дорівнюють нулю.

Суспільні блага і конкурентні, і виняткові. Національний парк – частина громадськості може бути виключена з користування парком підвищенням плати за вхід і за право розбивати намети. Користування парком також конкурентне (оскільки він може бути переповненим численними відвідувачами) і в’їзд в парк додаткової машини може зменшити вигоди, які отримують інші споживачі. У тих випадках, коли інтереси споживачів суспільного блага однорідні і рішення приймаються одноголосно, колективне надання суспільного блага збільшує надлишок споживача.

Суспільні блага поділяються на "чисті" і "недосконалі". Саме "чисті" блага характеризуються не винятковістю і не конкурентністю.