Теоретичні засади та особливості функціонування національної економіки

   М 1.    Теоретичні засади та особливості функціонування національної економіки.

   З.М.1.      Національна економіка: загальне та особливе.

   План.

1. Поняття національної економіки, її структура.
2. Об’єкти та суб’єкти національної економіки.
3. Система взаємозв’язку суб’єктів національної економіки.
4. Головні цілі та пріорітети національної економіки.
5. Національна економіка. Підручник / за ред.. П.В. Крусна – к. Каравела. 2008 – 416 с.
6. Національна економіка. Навчальний посібник / За ред.. В.М. Тарасовича – К. Центр учбової літератури. 2009 – 280 с.
7. Гринів А., Тирчак В. Національна економіка. Львів. 2009.

 
 

   Вступ

   Сьогодні  на земній кулі нараховується понад 240 країн. Вони досить помітно відрізняються  одна від одної як за розміром території  й чисельністю населення, так  і за економічною потужністю й, отже, місцем у світовий економіці. Проте національна економіка кожної країни є складовим елементом глобальної економічної системи. Навіть найменш розвинуті країни докладають свій внесок у світовий процес економічного розвитку — своїми природними чи людськими ресурсами, виробництвом (хай і незначним у глобальному вимірі), споживанням імпортної продукції. Економічні ресурси використовують у рамках національної економіки. То що ж ми розуміємо під національною економікою? 

1. Поняття національної економіки, її структура.

   Наукове визначення поняття  „націонала економіка" включає два підходи:

• технологічний
• соціально-економічний.

   За  технологічним підходом, національна економіка є сукупністю галузей, видів виробництв та характеризується обсягом виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, їх якістю, рівнем використання ресурсів тощо.

   Соціально-економічний  підхід розглядає національну економіку як сукупність виробничих відносин, які характеризуються певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками. 

   В економічній літературі існує ряд визначень  „Національної економіки”, а саме:

• За визначенням колективу авторів під керівництвом А.А.Чухна, національна економіка – це система економічних суб'єктів і зв'язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно національну організаційну структуру.

 

• Національна економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.
• Національна економіка, або господарство країни — це сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах певної держави.

   В узагальнюючому вигляді національна  економіка може бути вираженою через  економічний потенціал, який означає  сукупну спроможність галузей народного  господарства виробляти продукцію чи здійснювати послуги.

   Національна економіка є реальною базою для  поєднання інтересів усіх суб'єктів  економічного життя в усіх сферах і видах  діяльності суспільства. 

   Основне завдання національної економіки — виробництво і розподіл споживчих і капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.  

   Національна економіка характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил, типом економічної системи, характером суспільного відтворення, специфічним господарським механізмом, рівнем життя населення, зовнішньоекономічними зв'язками.

   Продуктивну силу національної економіки складають трудові ресурси, природні ресурси й засоби праці.

   Потужність  економіки країни в значної мірі залежить від обсягу та якості факторів (або чинників) виробництва — ресурсів, які необхідні для виробництва товару. Основними факторами є:

   - праця (фізична та розумова діяльність людини, спрямована на виробництво товарів та послуг);

   - технологія — наукові методи організації виробництва із застосуванням нотних процесів виробництва;

   - природні ресурси, придатні і необхідні для виробничої діяльності;

   - капітал — накопичені кошти у виробничій, грошовій і товарних формах. 

   Національна економіка у своїй діяльності має розв'язувати безліч проблем. Але основні серед них є  три, які називають фундаментальними проблемами організації економіки:

• Що виробляти?
• Як виробляти?
• Для кого виробляти?

 

   Національну економіку вирізняють серед інших економік такі ознаки:

   · зв'язки між господарюючими суб'єктами, обумовлені суспільним поділом праці;

   · господарська цілісність;

   · спільне економічне середовище, в  якому діють суб'єкти господарювання;

   · спільна система економічного захисту  тощо. [3, c. 53]  

   В цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами та характеризується певною структурою. 

    Структура національної економіки являє собою стійкі кількісні співвідношення між її складовими частинами. Розрізняють відтворювальну, галузеву, територіальну, соціальну,   зовнішньоекономічну та технічну структури національної економіки.

• Відтворювальна структура відбиває розподіл національної економіки на найбільш масові види економічних суб'єктів, що відтворюються самі й у результаті своєї діяльності відтворюють потоки товарів і послуг між ними. В економіці кожної країни можна виділити три великі взаємозалежні групи відтворювальної структури: домашні господарства, підприємства (підприємницький бізнес), держава. Відворювальна структура характеризується співвідношення окремих компонентів валового випуску за:

         - вартістю фондів заміщення, споживання і нагромадження;

         - матеріально-речовим складом: засобами виробництва і предметами споживання. 

   

• Галузева  структура – це співвідношення між окремими галузями національної економіки. У галузевій структурі прийнято виділяти галузі:

    - матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, лісове господарство, транспорт і зв’язок,  будівництво, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут та заготівля.)

        -  нематеріального виробництва (житлово-комунальне господарство; невиробничі види побутового обслуговування населення;  охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення;  освіта;  культура і мистецтво;  наука і наукове обслуговування;  фінансування, кредитування і страхування;  система органів державного управління.)

     Аналіз  галузевої структури економіки  дозволяє визначити преважаючий тип розвитку (промисловий, аграрно-промисловий, аграрний), а також виявити основні фактори економічного зростання, екстенсивний чи інтенсивний розвиток.  

   

• Територіальна структура економіки передбачає поділ економіки на економічні райони та регіони за їх спеціалізацією та економічним потенціалом та характеризує співвідношення випуску продукції по окремих адміністративно-економічних районах.
• Соціальна структура характеризує співвідношення між:

     - організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами);

     - групами населення за рівнем доходів (диференціація доходів різних груп населення).

• Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.

 

Західна економічна наука пропонує технічну структуру, де поділ здійснюється на групи галузей за участю в стадіях переробки і споживання матеріальних благ і послуг:

• первинне, яке  охоплює галузі первинного формування продукту виробництва, а саме: сільське господарство, гірничодобувну промисловість, рибний промисел тощо.

   - вторинне  -  передбачає подальшу  переробку продукту. Ця група  включає: обробну,  металургійну, харчову та інші промисловості.

• третинне виробництво передбачає доведення продукту та послуг до споживача, та включає оптову і роздрібну торгівлю, кредитні установи, страхові контори, транспортні організації та інше.

    Отже, національна економіка є системою економічних суб’єктів і зв’язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно національну організаційну структуру. 
 

2. Об’єкти та  суб’єкти національної економіки.

   Об'єктами національної економіки  є: фінансова система, бюджетна система, податкова система, кредитна система, банківська система, гроші і грошова система, демографічні процеси, які відбуваються в державі та ін.

• Фінансова система — це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогоспо-дарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян. Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки.

   Без постійного фінансового живлення складових  частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними  наслідками. Тому фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні.

• Бюджетна  система  України  – це  об’єднання  всіх  ланок державного

бюджету на єдиних принципах. Економічною  основою  бюджетної  системи  України  виступає  народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є  її структура,  принципи  побудови  і  організація   функціонування.   Структура бюджетної  системи  визначається  бюджетним  устроєм.  Він  грунтується   на адміністративно-державному устрої  України.  Бюджет  України  об’єднує  13,3 тис. самостійних бюджетів. Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.