Теоретико-методологічні основи кредитування діяльності суб’єктів господарювання

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Національний університет водного  господарства та природокористування

Кафедра фінансів і економіки природокористування

 

 

 

 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання № 3

з дисципліни: «Методологія наукових досліджень»

 

на тему:

«Теоретико-методологічні основи кредитування діяльності суб’єктів господарювання »

 

 

 

 

Виконав:

Студент ФЕіП, групи Ф-51м

Коркунець В.О.

Перевірила:

к.е.н., доц. Кондрацька Н.М.

 

 

 

 

 

Рівне-2013

ЗМІСТ

 

Вступ …………………………………………………………………………3

Розділ 1.Теоретичні основи організації  банківського кредитування ……6

1. Сутність та види банківських кредитів………………………………...6
2. Основні засади формування кредитної політики банку……………..12
3. Міжнародний досвід банківського кредитування……………………16

Висновки до першого розділу……………………………………………..24

Список використаних джерел……………………………………………..26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки одну з найважливіших  ролей у стимулюванні відтворювальних  процесів відіграє банківський кредит. Кредит (від лат. creditum – позика, борг) – одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого – такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості.

З одного боку, сама природа кредитної  угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання  прийнятих на себе зобов'язань. З  іншого, обов'язкова умова виникнення кредитних відносин – це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Актуальність роботи полягає у тому, що на сучасному етапі економічного розвитку важливе місце у пошуку шляхів виходу України з кризового стану займає подальше удосконалення форм кредиту, формування ефективної кредитної системи. Рушійною силою в даному напрямку може стати зміна підходів до кредитування діяльності суб’єктів господарювання, яке направлене на забезпечення соціально-економічного розвитку суб’єктів господарювання та країни в цілому.

З початком фінансової кризи внаслідок  зменшення тимчасово вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання вартості кредитних ресурсів спостерігалося уповільнення темпів кредитування суб’єктів господарювання. У фінансовому секторі України відбувалися негативні процеси, які були викликані фінансовою кризою та наслідками поточних економічних тенденцій.

Питаннями кредитування займалися  вітчизняні вчені Л. Абалкін, Е. Гайдар, А. Іларіонов, А. Некипілов, М.Осьмовий, а також іноземні: Дж. Сакс, А. Ослунд, Л. Тейлор, Я. Корнай, Л. Бальцерович, В. Клаус. Крім того, теоретичні і практичні аспекти проблеми, що досліджується, знайшли відображення в роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених: Ю. Коробова, О. Василика, С. Маслова, В. Шелудько, О. Опалова, М. Савлука, Чарльза Дж. Вулфела та інших.

Відомо, що кредитування суб’єктів господарювання належить до системних банківських продуктів, отож його впровадження потребує системного підходу.

Метою дипломної роботи є розкриття соціально-економічної сутності банківського кредитування, визначення особливостей банківського кредитування суб’єктів господарювання в Україні та розробка основних напрямків розвитку цього важливого виду банківської діяльності.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких  основних завдань:

- проаналізувати сутність поняття "кредит", його функціонального механізму в умовах ринкової економіки, визначити і обґрунтувати подальший розвиток кредитування;

- оцінити принципи формування  кредитної політики банків й  уточнити їх з урахуванням  специфіки діяльності ПАТ “УкрСиббанк”;

- розглянути фактори, що впливають  на механізм кредитування, оцінити  їх вплив на діяльність банківської  установи;

- дослідити процес формування  кредитної політики та визначити  напрямки її удосконалення;

- дослідити вдосконалення механізму  зниження кредитного ризику в банку.

- дати загальну фінансово-економічну  характеристику діяльності комерційного  банку;

- провести аналіз структури  кредитного портфеля ПАТ “УкрСиббанк”;

- на підставі проведеного аналізу  кредитного портфеля та дослідження  грошово-кредитного ринку запропонувати шляхи вдосконалення кредитної діяльності ПАТ “УкрСиббанк”.

Об’єктом дослідження виступає ПАТ “УкрСиббанк”.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти банківського кредитування, кредитна політика комерційних банків.

Методи дослідження. Теоретичною, методологічною, практичною основою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, фінансів, банківської справи, маркетингу тощо, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, а інформаційною – законодавчі акти, звітні дані банків. Під час обґрунтування теоретичних та практичних рекомендацій, обробки й аналізу інформації були використані такі методи: загальнонаукові – аналіз і синтез; системний і комплексний; табличний метод (для представлення даних та результатів досліджень); графічний (для побудови схем, діаграм).

Практичне значення отриманих результатів. В цілому отримані в результаті наукового дослідження результати мають прикладне значення і можуть бути використані комерційними банками, кредитними спілками та іншими небанківськими кредитно-фінансовими інститутами з метою збільшення обсягу надання кредитів і оптимізації їх структури.

 

Розділ І. теоретичні основи організації банківського кредитування

1.1 Сутність та види банківських кредитів

 

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту. Ці дискусії тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

- ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним  суб'єктом іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює виштовхування з кредиту його економічного змісту;

- ототожнення кредиту з певним  видом економічних відносин, які  формуються в суспільстві. Такий  підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає. Він покладений в основу висвітлення сутності кредиту і в моїй роботі. [7, c.83-84]

За своєю сутністю кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію - кредит.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є такі:

- учасники кредитних відносин  повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кредитора, ні позичальника. Щоб стати кредитором, економічний суб'єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів, якими може вільно розпоряджатися. А щоб стати позичальником, суб'єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу;

- кредитні відносини є добровільними  та рівноправними. Тільки за  цих умов вони будуть взаємовигідними  і зможуть розвиватися по висхідній.  Інакше ці відносини будуть  згасати і розриватися, тобто  втратять здатність до розвитку. Економічна самостійність суб'єктів, добровільність, рівноправність та взаємна вигода роблять кредитні відносини внутрішньо адекватними ринковим відносинам, зумовлюють їх розвиток на ринкових засадах;

- кредитні відносини не змінюють  власника цінностей, з приводу  яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового правового їх оформлення, щоб захистити інтереси власника. Якщо такий захист не забезпечується правовими засобами, то кредитні відносини втрачають свої визначальні ознаки і перетворюються в щось інше, ніж кредит. У цьому зв'язку інтереси кредитора для правового захисту є більш пріоритетними, ніж інтереси позичальника;

- кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку  з рухом вартості (грошей чи  матеріальних цінностей). Проте вони  не є еквівалентними, тому що  кожне переміщення вартості не  супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента. Однак вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад у висхідне положення. Можливість їх неповернення робить позицію кредитора у цих відносинах досить вразливою, ризикованою'. Для захисту своїх позицій кредитори повинні мати переважні права при визначенні доцільності кредитування та розміру плати за кредит. [7, c.87-89]

Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями - грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин. Вони успішно обслуговують їх і нині. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин.

Водночас кредит - це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

Від грошей (як грошей) кредит відрізняється такими рисами:

- у них різний склад суб'єктів-носіїв  відповідно грошових і кредитних  відносин: у першому випадку ними  є продавець і покупець, у другому - кредитор і позичальник, які можуть не збігатися;

- у них різний характер руху  вартості: в суто грошових відносинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення двох різних форм вартості - товарної і грошової, а в кредитних відносинах - нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі;

- у них різне суспільне призначення  в процесі відтворення. Гроші призначені забезпечити реалізацію споживної вартості і довести її до кінцевого споживача. Вони також є засобом накопичення реалізованої вартості. Кредит призначений задовольняти тимчасові потреби в додаткових коштах одних економічних суб'єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів - для других. Навіть якщо кредит здійснюється в грошовій формі, таке його іманентне призначення від цього не змінюється. І навпаки, якщо кредит (замість грошей) забезпечує доведення виробленої вартості до кінцевого споживача (продаж товару з відстрочкою платежу), він не замінює грошей в реалізації цієї вартості;

- коли настає строк погашення  кредиту, тільки гроші можуть  забезпечити еквівалентний платіж  за товар, хоч виступає він  у формі погашення боргу;

- кредит за сферою використання  є більш "вузькою" категорією, ніж гроші. Гроші обслуговують  реалізацію всього ВВП (крім  бартеру), розподіл і перерозподіл  його вартості, а кредит обслуговує  рух тільки частини ВВП у  процесі відтворення. Тому учасниками грошових відносин є всі юридичні і фізичні особи суспільства, а кредитних відносин - тільки певна частина їх;

- рух грошей від одного економічного  суб'єкта до іншого (у не кредитних  відносинах) завжди супроводжується  зміною власника відповідної  вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача. При кредитному переміщенні вартості власником її завжди залишається кредитор. Навіть продаючи товари у кредит, продавець зберігає за собою право власності на них, яке підтверджується поверненням вартості при погашенні боргу покупцем. Зокрема, завдяки широкому розвитку кредиту гроші набувають ще одного статусу - статусу капіталу, і їх суспільне призначення роздвоюється на гроші і на капітал. [8, c.105-113]

Отже, кредит і гроші - це дві самостійні економічні категорії, кожна з яких має своє специфічне призначення, сферу використання та характер руху вартості. Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту - це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.

Залежно від суб'єктів кредитних  відносин прийнято виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредиті суб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті - держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури, у міжнародному кредиті - резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб'єктів є фізична особа.