Тіньовий сектор в економіці України: шляхи розвитку та її особливості

Показова в цьому  плані і ситуація у нафтопереробній  галузі, де нечіткість вітчизняного законодавства призвела до того, що нафтопереробні заводи свого часу не платили акциз із нафтопродуктів, вироблених з давальницької сировини, яку постачали підприємства з іноземними інвестиціями (ПІІ). Ці дії базувались на тлумаченні неоднозначного законодавства, що надавало пільги ПІІ. Спроби ліквідувати пільги робилися, починаючи з 1999 р. Але останню крапку у затяжному спорі поставив у 2002 р. пленум Верховного господарського суду, який визнав ПІІ рівними у правах з іншими платниками податків й уповноважив суди переглянути всі справи за їх участю. У результаті Господарський суд Львівської області визнав законним рішення податкової адміністрації про донарахування нафтопереробному комплексу “Галичина” акцизів, несплачених у 2001-2002 рр. Вочевидь подібна доля чекає й інші нафтопереробні заводи (НПЗ). Наслідком сплати акцизу стане не тільки поповнення бюджету, а й зменшення обсягів фінансових ресурсів НПЗ. Власники останніх, як відомо, є активними учасниками та спонсорами передвиборних перегонів. А найбільшу власність у вітчизняних НПЗ мають російські компанії та українські компанії, пов’язані з ПриватБанком.

Для здійснення тіньових операцій використовуються різноманітні податкові пільги. Наприклад, організації, що входять до технопарку, їх дочірні  та спільні підприємства мають право не перераховувати до бюджету суми податку на прибуток, а отримані кошти спрямовувати виключно на розвиток власних дослідницько-експериментальних баз. Такою системою пільг у корисливих цілях вирішив скористатися, наприклад, один із київських підприємців, що зареєстрував у Києві одне з дочірніх підприємств. Його створення давало право на отримання свідоцтва інноваційного проекту в структурі технопарку. Здійснюючи фінансові махінації з незаконним використанням нульової ставки ПДВ, бізнесмен надав послуги з відмивання грошей ряду відомих компаній України. Через мережу власних комерційних структур він перерахував на рахунки закордонних банків близько 11 млн грн, призначених для розвитку вітчизняної науки.

У результаті податкового  аудиту, проведеного на 300 підприємствах, що працюють у спеціальних економічних зонах (СЕЗ) та на територіях пріоритетного розвитку (ТПР), порушення податкового законодавства були виявлені на кожному четвертому з них. Багато підприємств-пільговиків використовували надані їм пільги не за призначенням. Одна з подібних схем виглядає наступним чином. Спочатку у СЕЗ або ТПР ввозиться неоподаткований товар, який у подальшому продається за вигідною ціною за межами означених територій. Використовуються й інші схеми, але економічною основою їх ефективності слугують різноманітні митно-податкові пільги, що дають змогу суб’єктам тіньового бізнесу грати на створюваній за допомогою згаданих пільг вигідній для них різниці цін. Тому не дивно, що за результатами документальних перевірок підприємств, які працюють у СЕЗ і ТПР, до державного бюджету, за повідомленням Головного управління податкового аудиту і валютного контролю ДПАУ було донараховано 27 млн грн

Розділ 3.Проблеми і перспективи  боротьби з тіньовим сектором в Україні

Проблемою України є явно кримінальна, замішана на тіньовій діяльності фарбування кланів, що складаються. У цьому зв'язку небезпідставним  представляються висловлювані побоювання, що на результат майбутніх виборів у країні сильний вплив будуть робити кримінальні елементи.

Для формування ресурсної  бази всієї тіньової економіки виключне значення мають різноманітні операції на товарних ринках, оскільки саме вони надають основне товарне покриття для тіньових фінансових ресурсів, забезпечуючи таким чином товарно-грошовий обіг тіньового сектора вітчизняного господарства.

До того ж для тіньових операцій на товарних ринках характерні велика розгалуженість та ієрархічна структура, участь в них багатьох дрібних суб’єктів (представники малого бізнесу, наймані працівники, офіційно безробітні тощо). Тому, враховуючи різноманітність та складність товарно-грошових операцій, далеко не завжди всі сумнівні випадки можна однозначно віднести до тіньового сектора. Наочним прикладом у цьому плані може слугувати нинішня ситуація на зерновому ринку. Скандал розгорівся після нещодавніх заяв представників влади ряду регіонів, а також деяких підприємців про загрозу дефіциту зерна та ймовірність зростання цін на хліб. Починаючи з лютого, зростають ціни на борошно. А, наприклад, правління ВАТ “Кримхліб” заявило, що буде змушене переглянути ціну на всі види продукції у зв’язку з практично триразовим зростанням цін на зерно та стрімким підвищенням вартості борошна. Подібні заяви на фоні нещодавніх гучних рапортів про рекордні врожаї зерна та успішну експансію вітчизняного зерна на світові ринки, про нарощування експорту, по суті, й слугували спусковим гачком до розгортання скандалу. Зазначений інформаційний привід стимулював інтерес ЗМІ до цієї проблеми. Як повідомила, наприклад, “Украинская Инвестиционная Газета”, менше ніж за місяць перевірок департамент Державної служби по боротьбі з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ України задокументував понад 210 порушень щодо операцій на зерновому ринку, включаючи незаконне використання зерна з державного резерву. Так, посадові особи АПК “Ужгородський” незаконно використали понад 1,4 тис. т зерна з держрезерву на суму 1,3 млн грн. Керівництво ж Володимир-Волинського хлібоприймального підприємства (ХПП) реалізувало за демпінговими цінами заставлене під кредит зерно, у результаті чого збитки цього підприємства та ПриватБанку, що видав позику, у сукупності становили 1,4 млн грн. У Харківській області керівництво Ковягівського ХПП незаконно реалізувало 920 т зерна з держрезерву на суму 875 тис. грн. Минулого року співробітники згадуваного департаменту МВС розкрили майже 1200 злочинів, пов’язаних із розкраданням зерна та зловживаннями на зерновому ринку. Водночас, за повідомленням керівника цього департаменту, нинішнього року МВС не порушувало кримінальних справ проти зернотрейдерів, але почало перевірку їх діяльності. З’ясовується, наприклад, правомірність здійснення ними операцій з експорту зерна. Між тим, за даними Генеральної прокуратури, встановлені факти незаконного відшкодування ПДВ з держбюджету щодо операцій із зерном.

Досить гострою залишається  проблема великомасштабної контрабанди  цілого ряду товарів. Причому, як зазначають фахівці, наприклад, крім прямого нелегального імпорту цукру, використовуються можливості імпорту через СЕЗ, пільги СП тощо. І хоча наприкінці минулого року було прийнято закон, що заборонив безмитний імпорт продуктів харчування через СЕЗ, однак про реальні його наслідки для ринку цукру говорити ще зарано. Основні напрямки контрабандних операцій – Росія та Молдова. Треба підкреслити, що, на думку експертів, тінізації ринку цукру, як і ринку зерна сприяє нераціональна державна політика щодо регулювання цих ринків.

Що ж стосується Молдови, то з її території контрабандно надходить  не лише цукор. Наприклад, біля села Руда Кам’янець-Подільського району Хмельницької області нещодавно було затримано дві вантажівки із 20 т контрабандного тютюну, вирощеного у сусідній Молдові. Причому це був не перший рейс до сховища на території цього села. Вартість тільки зазначеної партії затриманого підакцизного товару оцінюється у 100 тис. грн. На думку начальника управління Хмельницької обласної ДПА М. Козловського, сховище у селі Руда представляло собою ланку в ланцюжку із забезпечення сировиною підпільної фабрики з виробництва тютюнових виробів. Аналогічний ланцюжок на Хмельниччині вже було викрито раніше. Так, сім чоловік звинувачується в тому, що вони різали й сушили тютюн у селі Пашківці Хмельницького району. Потім цей тютюн надходив до міста Деражні, де на колишній лісоторговій базі було організовано виробництво сигарет “Прима”. Зазначена група займалась тіньовим виробництвом і збутом сигарет великими оптовими партіями. Сировина постачалась контрабандно. Показово, що цілком легальна Кам’янець-Подільська тютюнова фабрика не витримала конкуренції з підпільним виробництвом і, по суті, не функціонує.

Украй заплутані і  до того ж нерідко супроводжуються  відверто кримінальними діями тіньові процеси на ринку алкогольних напоїв. Про нелегальне виробництво, що організоване легальними виробниками, і про несплату акцизних зборів говорилося вище.

Однак найбільш резонансні події, на думку деяких оглядачів, нерідко  пов’язані з боротьбою за контроль над певними об’єктами лікеро-горілчаного  бізнесу і до того ж іноді супроводжуються  відверто кримінальними злочинами. Про це свідчить коротка (за 2000-2002 рр.) хроніка “горілчаних війн”, наведена у щотижневику “Галицькі Контракти”:

2000 р. ДПАУ звинуватила  компанію “Nemiroff” в ухилянні  від сплати ПДВ у розмірі  1,2 млн грн шляхом реалізації  фіктивних зовнішньоекономічних контрактів. Справа до суду не дійшла.

Листопад 2001 р. Директора  компанії “Союз-Віктан Ltd” А. Охлопкова  та його першого заступника В. Удовенка звинувачено в організації убивства. 23 серпня 2002 р. апеляційний суд Криму  виніс їм обвинувачувальний вирок, який пізніше було скасовано Верховним Судом.

Березень 2002 р. Податківці звинувачують “Nemiroff” у реалізації 10 фіктивних зовнішньоекономічних контрактів на суму 60 млн грн, що нібито дало компанії можливість ухилятися  від сплати ПДВ на суму 9 млн грн. Справа до суду не дійшла.

Липень 2002 р. Убито генерального директора Миколаївського лікеро-горілчаного  заводу В. Чабанова. За звинуваченням  в організації вбивства заарештовано і засуджено до 15 років позбавлення волі комерційного директора цього підприємства М. Унжакова.

Лютий 2003 р. За підозрою в  організації вбивства свого компаньйона  заарештовано директора ТОВ “ПКС-Арго” С. Лігая. Ведеться слідство.

Складна ситуація і в  паливно-енергетичному комплексі. Так, за даними МВС, в результаті комплексного відпрацювання співробітниками цього міністерства нафтогазової галузі країни викрито понад 1,3 тис. корисливих злочинів, з яких 937 – тяжкі та особливо тяжкі. Сума матеріальних збитків, завданих злочинними діями, становить понад 20 млн грн. Наприклад, у Києві порушено кримінальну справу відносно керівників ТОВ “Інтер і К^о”, які шляхом підробки векселів заволоділи у державному підприємстві “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України” майном на суму понад 3,7 млн грн. Поширилися злочини й у сфері розробки родовищ нафти і газу. Якщо у 2002 р. було викрито 37 зазначених злочинів, у 2001 р. – 50, то протягом 2002 р. – 77. Водночас треба відзначити, що сума у 20 млн грн збитків, заподіяних злочинними діями, є дуже малою у порівнянні з “тіньовим потенціалом” вітчизняного нафтогазового комплексу, який деякими аналітиками розглядається як один з провідних донорів майбутніх президентських виборів.

Високі ціни на металобрухт, особливо брухт кольорових металів, у розвинутих країнах є потужним стимулятором до формування та функціонування розгалуженої мережі злочинної діяльності саме в тих галузях економіки, де економічно вигідна крадіжка металів. Тривожні сигнали надходять з усієї України. У контексті зазначеного вище цілком закономірно, що за даними МВС, кожна 10-та крадіжка державного чи колективного майна в Україні скоюється з об’єктів “Укртелекому”. Понад 10 тис. заяв минулого року надйшло до правоохоронних органів з приводу крадіжок та розкрадань дроту, кабельно-провідникової продукції, розукомплектування та виведення з ладу АТС, телефонів-автоматів, іншого цінного обладнання. Прямі збитки від цих злочинів становлять понад 5 млн грн. Скажімо, локальна минулорічна пожежа на одній із АТС м. Запоріжжя, за повідомленнями менс-медіа, завдала втрат місцевим металургійним підприємствам, які впродовж декількох днів були позбавлені зв’язку, на десятки мільйонів гривень. До того ж стан відшкодування збитків надзвичайно низький: із зафіксованих 5 млн грн повернено лише трохи більше 180 тис. Основна причина – несвоєчасне повідомлення про факт агресії щодо об’єкта зв’язку і неякісне розслідування (або як природний наслідок першого, або ж як незалежний фактор, що гірше). Причому офіційно зареєстровані факти крадіжок чорних і кольорових металів – лише “верхівка айсбергу” цього злочинного бізнесу.

Досить широко розповсюджені  у сфері зв’язку більш високотехнологічні правопорушення, а саме – перерозподіл графіка (часу переговорів). Причому  до цього причетні працівники системи  зв’язку. Система судового доведення  непричетності конкретних громадян та організацій до дорогих міжнародних переговорів, які через злочинні дії в системі зв’язку де-факто проводились іншими особами, украй складна. Тому досить значна частина таких фактів може й не знаходити офіційного юридичного підтвердження. Однак, за даними МВС, збитки від такої кримінальної діяльності щороку сягають 80-100 млн грн. Власне, зловживання у системі, як зазначають деякі оглядачі, і стали однією з головних причин, в результаті чого (до речі, за ініціативи МВС) на рік було перенесено приватизацію “Укртелекому”.

Значне місце серед  тіньових операцій на товарних ринках, до того ж часто із помітним елементом  суто кримінальної діяльності, посідає  незаконна торгівля автомобілями. Її висока прибутковість базується на тому, що правопорушники намагаються уникнути сплати високих імпортних тарифів на ввіз в Україну автомобілів. Висока прибутковість є потужним стимулом до постійного вдосконалення злочинних схем імпорту машин, про що свідчить наступний приклад. Працівники Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України у Волинській області отримали оперативну інформацію й одночасно провели два санкціонованих обшуки у помешканнях, що належать громадянину К. В одному із сіл Рожищенського району за місцем проживання підозрюваного було вилучено пістолет ТТ і 33 набої до нього. А в Луцькому районі, де він купив ділянку з будинком, було знайдено повний набір підроблених штампів, печаток, бланків митних декларацій, сертифікатів відповідності, технічних паспортів, свідоцтв про реєстрацію, талонів технічного огляду, комплект нових номерних знаків для автомобілів, комп’ютерну техніку, тобто повний набір усього необхідного для нелегального розмитнення транспортних засобів і незаконної постановки їх на облік.

Нині ще належить з’ясувати, скільки було незаконно поставлено махінаторами на облік автомобілів і видано свідоцтв. Наразі проводиться експертиза комп’ютерної бази даних, встановлюється коло осіб, які користувалися такими кримінальними послугами. А схема була приблизно такою. Як повідомив перший заступник начальника слідчого управління МВС в області підполковник міліції П. Іванишин, із-за кордону передавалися номери кузова і двигуна іномарки на Волинь. Тут виготовлявся підроблений вітчизняний технічний паспорт, отримували комплект державних реєстраційних номерних знаків, з якими і їхали на Захід. Там прикріплювалися волинські номери, і машина вільно в’їжджала через кордон і митницю в Україну. Робилося все так, нібито це авто свого часу вже виїжджало за кордон. У такий спосіб ділки діяли в обхід обов’язкових платежів.