Види виробничих систем

4. Річний ефект від економії приведених витрат:

ЕГ = (З - З j) * Nj -> max

де З - приведені витрати в розрахунку на одиницю продукції при реалізації базового (існуючого) варіанту проекту, З = С + Е * К, де Е - нормативний коефіцієнт окупності капітальних вкладень;

З j, N j - приведені витрати в розрахунку на одиницю продукції (З j = З j + Е * До j) і річний обсяг випуску продукції при реалізації j-го варіанта проекту.

Цей критерій передбачає розрахунок всієї сукупності витрат: поточних і одноразових, пов'язаних з реалізацією проекту.

5. Чиста поточна вартість:

Т (Д t - З t)

ЧД = S -> 0

t = 0 (1 + Е д) t

де: Д t - доходи, що отримуються на t-му році (кроці) розрахунку (потік вхідних платежів), грн.;

З t - витрати, здійснювані в тому ж році (потік вихідних платежів), грн.;

Т - часовий період приведення (років);

Е д - ставка дисконтування (норма дисконту).

Даний критерій грунтується на визначенні суми поточних ефектів заст весь розрахунковий період, наведених до початку інвестування.

До напрямків підвищення ефективності виробничих систем можна віднести:

· Автоматизацію виробництва;

· Введення режиму економії ресурсів;

· Орієнтація на виробництво якісної продукції;

· Вдосконалення управління виробництвом.

Споріднення елементів виробничої системи

Елементи, які входять до складу виробничої системи, відрізняються за своїми властивостями. Кожен з них, як структурно відокремлена частина системи, виконує тільки йому властиві функції. Водночас функції кожного елемента системи підпорядковані завданням і цілям системи (наприклад, на робочому місці виконуються операції відповідно до завдань, що випливають із закономірностей технологічного процесу, і тим самим підпорядковані основній меті забезпечення ефективного функціонування виробничих систем дільниці, цеху, підприємства в цілому).

Характерні особливості елемента виробничої системи:

тісний взаємозв’язок та взаємодія з іншими частинами або елементами системи шляхом послідовного здійснення частини функцій над предметом праці, що виконуються системою в цілому до отримання готового продукту;

тісний взаємозв’язок та взаємодія з іншими частинами або елементами системи шляхом комплексного перероблення однорідної сировини і отримання з неї різноманітних продуктів;

тісний взаємозв’язок та взаємодія з іншими частинами або елементами системи шляхом паралельного виконання однорідних, але не однакових функцій з оброблення багатьох видів матеріалів і отримання з них частин готового продукту.

У першому випадку вхід кожного елемента за ходом процесу збігається з виходом попереднього, а вхід і вихід системи в цілому відповідно — з входом і виходом першого і останнього елемента. Таке розташування елементів дає змогу використовувати додаткові корисні властивості, що отримуються на виході попереднього елемента, надходять на вхід наступного у вигляді частини необхідних ресурсів, завдяки чому досягається багаторазове використання частини ресурсів, що витрачені на вході системи. Прикладом такої системи є металургійний завод, де тепло рідинного чавуну з доменної печі використовується як одне з джерел тепла в сталеплавильному виробництві, потім тепло злитків економить енергію для нагрівання їх під прокат у відповідному цеху. Вимоги економічності технології диктують всебічне скорочення перерв у процесі обробки предметів праці під час переходу від однієї стадії до іншої шляхом зосередження всіх елементів в одній системі.

Для систем другого виду характерною є наявність багатьох виходів при одному вході. Комплексні технології глибокого перероблення сировини потребують послідовно-паралельної побудови елементів виробничої системи агрегатно-сепаратного типу. Прикладом може бути хімічний комбінат.

Третій вид виробничих систем відрізняється одним виходом при багатьох входах. Так, на машинобудівному підприємстві використовується одночасно багато різноманітної сировини, матеріалів, способів їх перероблення для виготовлення кінцевого продукту (виробу). Характерною особливістю при цьому є існування трьох взаємопов’язаних послідовних підсистем: заготівельної, що забезпечує первісне змінювання форми матеріалу (металу); обробної, яка пов’язана з отриманням готових деталей із заготовок; складальної, що зайнята з’єднанням окремих деталей у вузли і готовий виріб — машину. Наприклад, заготовки з металу можна отримати різними методами: литтям (відливки), тиском (поковки), штампуванням, механічним обробленням або зварюванням. Подальша обробка заготовок — механічна, термічна тощо здійснюється в різній послідовності і різними робочими інструментами та машинами. Крім того, окремі частини виробу — вузли, агрегати можуть збиратися в підсистемах-елементах (цехах, дільницях) виробничої системи таким чином, щоб бути готовими до початку складання виробу в цілому.

До важливих особливостей виробничої системи третього виду слід також віднести:

існування кількох паралельних входів і виходів кожного з її елементів (наприклад, ливарний цех може одночасно подавати заготовки кільком механічним цехам, а кожний механічний цех отримати їх одночасно від низки однорідних і різнорідних цехів свого підприємства, а також зі сторони — безпосередньо з входу системи);

надання певних заданих властивостей проміжним продуктам, але відсутність додаткових супутніх властивостей, які можна використовувати в наступних стадіях;

можливість затримки проміжних продуктів на стадіях виготовлення у зв’язку з необхідністю впливу сил природи для виділення зайвої енергії (наприклад, охолодження, сушіння).

Класифікація

За цільовим призначенням: виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт;

по складності структури : просту, складну, дуже складну;

по стабільності поведінки : статична, динамічна;

по стабільності структури : з постійною структурою, із змінною структурою;

по ієрархічному рівню: виробниче об'єднання, підприємство, виробництво, цех, ділянка, робоче місце;

залежно від рівня технологічного розвитку, організації і методів зниження затрат:

М'яка наукова система,що базується на гнучких виробничих технологіях (тойотизм)

Сучасний тип постіндустріального економічного зростання, що з'явився як реакція на зростання гнучкості і мобільності виробництва. Основний принцип - пошук оптимального поєднання людських цінностей, організаційного навчання і безперервної адаптації до змінних умов.Гнучка виробнича система (комп'ютеризоване виробництво, здатне адаптуватися до різних варіантів одних і тих же операцій).

Особливості організації процесу управління виробництвом в умовах м'яких виробничих систем:

cистемне управління виробничим процесом;

управління матеріальними запасами (використання комп'ютеризованої системи‚ що координує дані всіх підрозділів з метою забезпечення безперебійного виробничого процесу);

планування виробничих ресурсів (на основі довгострокових генеральних планів складається прогноз ринкової кон'юнктури, план інженерно-конструкторських розробок, фінансові показники, планування зайнятості, і виробничий графік);

цільове управління якістю продукції (системи гарантії якості, статистичний контроль за виробництвом і якістю продукції);

управління людськими ресурсами (участь самих працівників в процесі організації виробничих процесів та складання графіка роботи).

Розділ 3. М'яка донаукова виробнича система (військово-анархічна система)

Це фабричне і мануфактурне виробництво, що спирається на механізацію виробництва‚ передачу основних технічних функцій машині‚ прості вузькі спеціальності. Використовується система універсальних машин (неспеціалізовані верстати і устаткування). Управління виробництвом носить конфліктний характер. У основі - нагляд над працівниками. Характерні: нестійкість стосунків, використання нееквівалентного обміну і зовнішніх ринків (створення гостроконфліктних ситуацій на підприємствах і у взаємовідношенні з партнерами).

3.1 Жорстка наукова виробнича система (фордизм)

Це конвеєрне виробництво, що спирається на систему спеціалізованих машин та технологічний імператив. Характерне масове, серійне виробництво на основі управління технікою, технологіями, товарно-матеріальними і виробничими запасами.

Система виробничого і оперативного управління передбачає:

виробниче планування (нормування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів);

маршрутизацію (розробка послідовності операцій і шляхів проходження продукції через виробниче устаткування);

календарне планування (розробка графіку робіт і узгодження різних стадій і способів обробки продукції);

диспетчеризацію (розподіл виробничих завдань і маршрутно-технологічних карт серед підрозділів фірми);

контроль за якістю продукції;

наукова організація праці (удосконалення виробничих прийомів і розподілу обов'язків між працівниками).

за зав'язками:

інформаційні;

Під інформаційними зв’язками розуміють спілкування і взаємодію людей шляхом обміну усними, письмовими, графічними та іншими видами відомостей.

Завдяки інформаційним зв’язкам забезпечується інтеграція елементів системи в єдине ціле, оскільки системоутворюючі елементи пов’язані з рухом інформації.Інформаційні зв’язки на відміну від матеріальних мають прямий і зворотний рух.

Якщо прямі зв’язки визначають еталон поведінки системи та її елементів, то зворотні відображають відомості про результати виконання завдань і параметри функціонування елементів.При цьому інформація супроводжує матеріальний потік, що відбиває рух реальних матеріальних ресурсів під час їх перетворення в готовий продукт. Таким чином здійснюються зв’язки внутрішнього стану системи.

На «виході» системи виникають інформаційні зв’язки стосовно результатів функціонування,які відображають відомості про кількість,якість,споживчі властивості виробів (послуг),про економічні показники процесів та ін.

На підставі отриманої інформації аналізуються,виробляються організаційно-управлінські рішення і здійснюються адміністративно-економічні впливи на систему та її елементи.

матеріальні;

Матеріальні зв’язки виробничої системи починаються з моменту виконання замовлення на сировину, матеріали та завершуються відвантаженням готової продукції споживачам.Цикл руху матеріалів охоплює час їх виготовлення, упакування, відвантаження, транспортування від постачальника, складування та зберігання в продуцента кінцевої продукції.

Далі ці матеріали у безпосереднього виробника підлягають обробці, складанню, упакуванню і відвантаженню готової продукції споживачам. Матеріальний потік, таким чином, є результатом взаємодії незалежних виробничих систем: постачальника, транспортувальника і продуцента готових виробів. Вони взаємодіють завдяки інформації, яка стає первісним вхідним ресурсом процесу виробництва системи.

3.2 Особливості і властивості виробничих систем

Виробничі системи, незважаючи на їх значну різноманітність, залежно від виду діяльності, типу виробництва, галузевих особливостей, мають ряд загальних особливостей, що відрізняють їх від систем інших класів і визначають своєрідність законів, принципів функціонування та розвитку. Найістотніші з них:

цілеспрямованість виробничих систем — пов’язана зі створенням їх для задоволення певних потреб і спроможністю виробляти необхідну продукцію або робити послуги;

поліструктурність виробничих систем — характеризується одночасним існуванням у них підсистем, що перетинаються, де кожний елемент системи одночасно входить у кілька підсистем і функціонує відповідно до їх вимог та цілей;

відкритість виробничих систем, що виявляється не тільки в матеріальному, енергетичному обміні, а й в обміні інформацією з зовнішнім середовищем;

складність виробничих систем, яка зумовлена їх основними елементами: працівниками, знаряддям і предметами праці; цілеспрямованістю, поліструктурністю, відкритістю, альтернативністю зв’язків, великою кількістю процесів, що здійснюються в системі;

різноманітність виробничих систем, яка характеризується такими поняттями, як: спеціалізація, концентрація, пропорційність окремих частин системи і підсистем, прямоточність виробничих процесів, ритмічність часткових виробничих процесів, вид продукції, серійність виробництва. Ці особливості у взаємозв’язку та взаємозумовленості визначають раціональність форм організації виробничих систем та їх підсистем, які відрізняються переважно характером зв’язків між елементами.

У процесі проектування та вдосконалювання виробничих систем їм надаються такі певні властивості:

результативність — характеризує спроможність виробничої системи створювати продукцію або надавати послуги, що необхідні споживачам. Вона забезпечується організацією виробничої системи;

надійність — передбачає стійке функціонування, здатність до локалізації у порівняно невеликих частинах системи негативних наслідків стохастичних обурень, що відбуваються як усередині системи, так і в зовнішньому середовищі. Надійність системи забезпечується внутрішньосистемними резервами, системою управління і кооперацією з іншими виробничими системами;

гнучкість — являє собою можливість пристосовувати виробничі системи до умов зовнішнього середовища, яке змінюється, насамперед через поліпшення продукції, що випускається. Забезпечується властивостями елементів системи і внутрішньосистемними резервами;

керованість — відбиває допустимість тимчасової зміни процесу функціонування в бажаному напрямі внаслідок керуючих впливів. Забезпечується внутрішньосистемними резервами і розчленовуванням системи на підсистеми, що відносно незалежні, а також обмеженням розмірів системи. Ступінь керованості визначається співвідношенням керованих і некерованих процесів у системі управління;

довготривалість — характеризує здатність виробничої системи протягом тривалого часу зберігати результативність;

структура — визначає сукупність взаємопов’язаних ланок елементів, що створюють систему. Загалом структуру характеризують найбільш суттєві та стійкі властивості системи, відносини між її елементами;

організація виробництва — відображає оптимизацію та координацію в часі та просторі всіх основних і допоміжних елементів системи та її підсистем, спрямованих на виготовлення необхідної споживачам продукції (послуг);