Загальні відомості про коледж і навчальний процес

    ДОСКОНАЛА КОНКУРЕНЦІЯ 

    Досконала конкуренція – такий тип ринкової структури, для якого характерні:

• велика кількість дрібних фірм, частка кожної з яких у загальному обсязі попиту і пропозиції незначна;
• абсолютна однорідність продукції фірми;
• можливість вільно входити на ринок і залишати його;
• відсутність взаємодії постачальників і споживачів між собою, поведінка учасників на ринку не є стратегічною;
• повна поінформованість всіх учасників ринку.

      Порушення будь-якої з цих умов  призводить до ринку з недосконалою конкуренцією.

      Варто зазначити, що реальних  ринків, де одночасно і в повному  обсязі виконуються всі ці  умови, не існує. Мова йде  про ідеальну модель ринку,  своєрідний еталон, відхилення від  якого можуть призвести до  певних суспільних втрат.

      Серед існуючих ринків до умов  ринкової конкуренції наближаються  деякі сільськогосподарські ринки,  валютні ринки, фондові біржі. 

      Основна відмінність недосконало  конкурентних ринків від досконало  конкурентних ринків полягає  у можливості учасників неконкурентних ринків в тій чи іншій мірі впливати на ринкові ціни, в той час як учасники повністю конкурентного ринку приймають ціну як задану (price-takers).

    ПРИКЛАДИ  ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ:

1. Виробництво сільськогосподарської продукції:

      По-перше, виробництво продукції не буде вигравати, якщо його здійснювати в великій фірмі.

      По-друге, витрати на «вхід»  в таке підприємство відносно  невеликі, тому що, фермерський капітал  включає в себе вартість відносно  недорогих інструментів .

      По-третє, велика кількість продуктів с/г дійсно однорідні. Пшениця вирощена в Краснодарському краї, не відрізняється від пшениці вирощеної в Курській області.

2.  Транспортні послуги: Ринок приватних таксі.

      Коли з “приватником” вступає в конкуренцію таксопарк. Якщо «приватник» здатен забезпечити більш дешеве обслуговування, у нього буде виграш, в затратах він зможе y назначити низькі ціни.

    Ринок вантажних перевозок.

      Крупні транспортні компанії  вони займаються довгостроковими  перевозами та великими контрактами  з крупними виробниками, постійно залежними в відправці великого вантажу.  
 

    ПЕРЕВІРОЧНИЙ  МАТЕРІАЛ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ.

    ТЕСТ  ЗА ТЕМОЮ:

    “Конкуренція”

    1.   Які типи ринкових структур вам відомі?

    2.  Що таке конкуренція?

    3.  Що є предметом конкуренції?

    4.  Що є об’єктом конкуренції?

    5.   Напишіть модель монополії.

    6.   Що таке досконала конкуренція?

    7.   Що таке олігополія?

    8.   Що таке недосконала конкуренція?

    9.   Якою може бути роль фірми на ринку?

    10.   Які, на вашу думку, функції конкуренції?

    11. Спробуйте знайти приклади досконалої конкуренції в реальному господарстві (крім фермерів и водіїв).

МОНОПОЛІЯ.

Монополія – це такий тип ринкової продукції, де:

• весь галузевий випуск постачає одна фірма, а частка кожного споживача в загальному ринковому обсязі незначна;
• наявність бар'єрів для входження на ринок нових фірм;
• споживачі не взаємодіють між собою;
• продукція фірми унікальна, не має близьких замінників;
• немає доступу до інформації.

Умови і особливості виникнення монополій 

Причини виникнення монополій.

      Монополії отримують високі прибутки, які приваблюють і інші фірми.  Яким же чином монополісти  стримують натиск інших фірм? Є три основні причини існування  монополій: природна монополія,  володіння важливими ресурсами,  державна політика.

      Якщо виробництво довільного обсягу продукції одній фірмі обходиться дешевше, ніж його виробництво двома або більше фірмами, то говорять, що галузь є природною монополією.

    Наявність на монопольному ринку вхідних бар'єрів унеможливлює дію конкурентного  механізму на цьому ринку. Такими бар'єрами можуть виступати: абсолютна перевага в вартості продукції, єкономія від масштабу, потреба більшого початкового капіталу, диференціація продукції, високі транспортні витрати, монопольне володіння всім обсягом пропозиції певного ресурсу.

      Бар'єри може створювати і державна  влада у вигляді патентів, ліцензій, авторського права, привілегій  на здійснення певного виду  діяльності лише однією фірмою. Іноді сама державна влада  виступає монополістом.

Типи  монополій:

    1.  Закрита монополія – монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень, патентів, інституту авторського права.

    2. Природня монополія – галузь, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму лише тоді, коли одна фірма обслуговує повністю весь ринок. В такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва продукції близький до того обсягу, на який ринок предявляє попит за будь-якої ціни, достатньої для покриття витрат виробництва. В даній ситуації розподіл випуску між між двома і більше фірмами призведе до того, що масштабі виробництва кожної з фірм будуть неефективно малими. З природніми монополіяим, а основі яких лежить економія від масштабу виробництва, тісно пов'язані монополії, що базуються на володінні унікальними природними ресурсами.

    3.  Відкрита монополія – фірма на певний час стає єдиним постачальником якого-небудь товару, не володіючи спеціальним захистом від конкуренції. В ситуації відкритої монополії часто опиняються фірми, які першими вийшли на ринок з новою продукцією.

      Така класифікація монополій є умовною. Деякі фірми можуть належати одразу до декількох видів монополії. Це, наприклад, фірми телефонного зв'язку, електричні і газові компанії, які можуть бути віднесені як до природньої монополії( присутній ефект економії від масштабу), так і до закритої монополії ( існують бар'єри для конкуренції).

      Можна також класифікувати монополії  з урахуванням часового періоду.  Так, наприклад, патентне свідоцтво  перетворює фірму в закриту  монополію у короткостроковому  періоді, але така монополія може бути відкритою на довгостроковому часовому інтервалі. Останнє пояснюється не тільки обмеженим строком дії патента, а й можливістю конкурентів придбати нові продукти.

      Фактично, всі монополії можуть  вважатися відкритими. Законні бар'єри  можуть бути скасовані в судовому порядку. Переваги в витратах природніх монополій можна звести нанівець змінами в технології. Всі монополії піддані ударам конкуренції з боку товарів-замінників (субститутів).

ОЛІГОПОЛІЯ.

Олігополія  – це тип ринкової структури, де:

• на ринку функціонує від 2 до 10 продавців;
• продукція фірм може бути як однорідною, так і диференційованою;
• існують певні бар'єри, що ускладнюють вхід нових фірм на ринок;
• виробники повинні враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно;
• існують певні перепони на шляху отримання інформації.

   Олігополія – ринок, на якому декілька великих конкуруючих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції в галузі. Це ринкова структура, за якої на ринку домінує незначна кількість продавців, а поява навих фірм ускладнена чи неможлива. Природня монополія має місце тоді, коли декілька фірм можуть постачати продукцію для всього ринку при більш низьких середніх витратах, ніж тих, що були б у великої кількості фірм

( переробка  нафти, виплавка сталі, пивоваріння).

  Головна риса, притаманна олігополії, - це стратегічна поведінка виробників : фірма-олігополіст повинна обирати стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій конкурентів.

 Розрізняють:

- олігополію І виду , коли декілька фірм виробляють майже ідентичні товари;

- олігополію ІІ виду , коли декілька великих фірм виробляють диференційовані товари.

    МОНОПОЛІСТИЧНА  КОНКУРЕНЦІЯ.

Монополістична  конкуренція – тип ринкової структури, де:

• на ринку функціонує багато продавців і і покупців, частка кожного з яких в обсягах ринкових продаж незначна;
• продукція виробників неоднорідна, диференційована;
• вільний вхід і вихід на ринок;
• виробники не взаємодіють між собою;
• існує повна поінформованість з приводу ринкових цін, обсягів, попиту.

   Монополістична конкуренція має місце тоді, коли велика кількість виробників продають диференційований товар, який є недосконалим замінником товару інших фірм.

   Важливою ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження в галузь нових фірм.

      Попит на продукцію окремої  фірми уже не абсолютно еластичний, хоча й залишається високо  еластичним. Це означає, що фірми  мають певну ринкову владу і можуть змінювати ціни без ризику втрати всіх споживачів.

    Граничний дохід і граничні витрати монополій.

    Граничний дохід – це величина зміни сукупного  доходу в результаті додаткової продажі  одиниці блага. 
 
 

    Висновок 

    Аналіз  виховного аспекту уроку як його органічної складової передбачає більш глибоке вивчення й оцінку на ”фоні” загального аналізу уроку, його виховного потенціалу та шляхів реалізації, тобто: змісту, принципів, форм, методів і засобів виховного впливу на особистість учня відповідно до поставлених виховної мети й завдань. У цьому випадку виховний аспект уроку виступає як об'єкт переважного спостереження й аналізу, а оцінка його ефективності - як синтез оцінок його основних компонентів.

    Мета  спостереження й аналізу: ефективність виховного потенціалу змісту уроку та його реалізації.

    Щодо  висновку самої ідеї практики, то:

    1. Педагогічна практика поглибила,  закріпила знання з фахових  і психолого-педагогічних дисциплін,  здобуті в інституті, та дала  змогу застосувати їх на практиці.

    2. Виробила вміння проводити різні  типи уроків, застосовувати різні  методи й форми роботи, які  активізують пізнавальну діяльність  студентів.

    3. Закріпила впевненість у правильності  вибору професії й фаху, викликала  прагнення вивчати спеціальні  та психолого-педагогічні дисципліни у вузі, вдосконалювати свої педагогічні здібності, розширювати свою ерудицію.

    4. Дала змогу відповідно до знань з педагогіки, психології й фізіології проводити навчально-виховну роботу з дітьми середнього шкільного,і технічного віку.