Зайнятість, трудові відносини, безробіття

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття.                                                                                                    Безробіття уперше виникло у Великобританії на початку ХІХ ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз. Так, у США в 1920-1929 рр. середня кількість безробітних становила 2,2 млн. чол., а в 30-х - близько 20% осіб найманої праці.[14]

Першу спробу пояснити сутність безробіття зробив англійський  економіст Т.Мальтус. Він пояснив  його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Причину такого явища він вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам, - розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість засобів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями існує й нині. Засобами усунення безробіття Мальтус і неомальтузіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін.                                                                                                 У середині 50-х рр. виникла технологічна теорія безробіття, згідно з якою його причиною є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям на думку її авторів слід через обмеження технологічного прогресу, його сповільнення.                                       Найпоширенішою в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з якою його причиною є недостатній сукупний попит на товари. Держава, підвищуючи доходи, або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття.                                                                            Ще одна концепція безробіття (класичний підхід) не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття вважається зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги. Безробіття зумовлене комплексом причин:                                                                                                                          -- структурними змінами в економіці; 
-- нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах; 
-- постійним прогресом техніки, особливо його революційної форми - НТР; 
-- пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота; 
-- диспропорційністю розвитку економіки; 
-- обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.                                                Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види. [16]

На сьогодні за даними ООН, близько 800 млн. чол., тобто  практично кожний третій працездатний у світі, не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Чим нижчий рівень соціально-економічного розвитку країни, тим вищий рівень безробіття, і навпаки. На території колишнього СРСР безробіття було приховане (або внутрішньозаводське). [14] 
 

а)види безробіття.

    У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна  поділити на 3 категорії (Рис.1.1):

1. зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день;
2. безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно:

• «без роботи»;

• «робить активні спроби знайти роботу»;
• «готова відразу ж стати до роботи».

3. особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення – це люди у віці до 16-ти років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи. 
   

    Рис 1.1. Розподіл населення за категоріями  у відповідності з міжнародними стандартами

    Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення  в даний момент часу. Таким чином,

    Населення = Робоча сила + Особи поза робочою  силою

    Робоча  сила = Зайняті + Безробітні.

     Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили. Позначається буквою U та вимірюється у відсотках:

    де  F – чисельність безробітних, R – працездатне економічно активне населення. Або

               F

     U=              x100%,

               L + F

    де  L – чисельність зайнятих, F – чисельність безробітних.

    Оскільки  усі перераховані показники рухливі (змінні у часі), і частина зайнятих втрачає роботу, а частина безробітних  отримує її, то рівень безробіття може визначатись і за іншою формулою: 

                                    чисельність тих, хто втратив роботу

U = ----------------------------------------------------------------------------------------

          чисельність тих, хто знайшов  роботу+чисельність тих, хто втратив  роботу 

    Рівень  зайнятості візначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше: 

    Безробіття, як правило, класифікують за причинами, що його зумовлюють. З огляду на це, залежно від того, залишається  людина працездатного віку без роботи за своїм власним бажанням чи її змушують до цього незалежні від її дій і волі обставини, розрізняють добровільне та вимушене безробіття.

    Добровільне безробіття пов’язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за несприятливих для неї умов.

    Вимушене  безробіття не пов’язане з вільним воєвиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її вибором.

    Безробіття, зумовлене правовими нормами, що панують в суспільстві, та механіхмом устрою ринку праці, набуває форми інституціонального.

    Причиною  цієї форми безробіття є:

    а) така ситуація в економіці, коли політика високих соціальних виплат у зв’язку  з безробіттям знижує пропозицію праці, спонукає триваліший час шукати роботу, і тим самим сприяє зростанню рівня безробіття;

    б) високі прогресивні ставки оподаткування  доходів, що створюють ситуацію, за якої вигідніше обмежувати самоексплуатацію, зменшуючи пропозицію праці, адже суму, що перевищує певний рівень річного доходу, буде вилучено податковими інституціями. Подекуди, високі ставки оподаткування роблять вигіднішим не працювати й отримувати виплати по безробіттю із соціальних фондів, бо надлишок над виплатою буде вилучений через податки;

    в) ситуація, за якої введення високого гарантованого рівня мінімальної заробітної плати спонукає роботодавців обмежувати попит на працю. За певних умов наймані працівники погодилися б працювати і за нижчу заробітну плату, але жорстка нижня межа її встановлена законом, не дає змоги урівноважити при природному рівні безробіття попит і пропозицію трудових послуг, формується їх надлишок;

    г) асиметричність інформації на ринку  праці стосовно наявності вакантних  робочих місць та обсягу і якісних  характеристик здатних до найманої праці людей, які шукають роботу, посилює вірогідність інституційного безробіття;

    д) ринок праці інерційний. Його здатність  пристосовуватись до вимог ринку  благ (флексибілізація) здійснюється з  певним запізненням, що теж посилює  розбалансування між попитом і пропозицією трудових послуг і т.ін.

    Існує досить багато видів безробіття, але  найважливішими з них є: фрикційне, структурне, циклічне.

    Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням). Причини короткострокового тимчасового безробіття можуть бути різними – пошук першого місця роботи випускниками середніх шкіл, очікування роботи сезонними робітниками у пору міжсезоння (наприклад у будівництві через несприятливу погоду), звільнення з роботи у зв’язку з переїздом в іншу місцевість, втрата місця через реорганізацію чи банкрутство фірми. Фрикційне безробіття також пов’язане зі зміною етапів життя (навчання, робота, народження та догляд за дитиною, пенсія). Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним. Воно дає можливість людині, з одного боку, знайти найсприятливіші умови для свого життя, а з іншого – відбиває ті прогресивні процеси, які відбуваються в економіці та суспільстві в цілому. Через те, що людина має право вибору профессії та кращої роботи, фрикційне безробіття часто розглядають як добровільне. Доки пропозиція праці і попит на працю з боку фірм не зрівноважуються, доти фрикційного безробіття уникнути неможливо. Головною ознакою фрикційного безробіття є незначна його тривалість. Фрикційне безробіття, як правило, добровільне.

    Іншим видом безробіття є структурне. Структурне безробіття чимось схоже на фрикційне, бо тут теж йдеться про невідповідність структури робочих місць фаху робітників. Проте є і суттєва різниця – структурне безробітя виникає внаслідок зникнення потреби у фахівцях певного профілю. Воно пов’язане зі змінами, що відбуваються у самій структурі суспільного виробництва в цілому. Одні галузі розширюються, інші скорочуються в ході модернізації суспільного господарства на основі появи нових технологій та запровадження у промисловості досягнень НТП. Без роботи опиняються представники традиційних спеціальностей (скажімо, попит на працю набірника в друкарні різко скоротився у зв’язку з переходом до копм’ютерного набору інформації; механізація та автоматизація виробничих процесів витісняє некваліфіковану і малоосвічену робочу силу). Це явище, безумовно, має двобічну дію: з одного боку – це прогресивне явище, бо структура виробництва приводиться у відповідність до нової структури потреб, створюються умови для інноваційних технологій. З іншого боку – це явище породжує соціальні проблеми, психологічно травмує багатьох людей, призводить до погіршення життєвого рівня тих, хто втратив роботу. Різниця між фрикційним і структурним безробіттям не дуже виразна. Суттєва відмінність полягає в тому, що «фрикційні» безробітні мають навички, які вони можуть продати, а «структурні» не можуть відразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, перекваліфікації чи зміни фаху, а інколи і зміни місця проживання. Різновидом структурного безробіття є конверсійне безробіття, яке зумовлене закінченням військових дій, переорієнтацією з військової на цивільні галузі. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою у порівняні з безробіттям фрикційним. Структурному безробіттю чинять жорстокий опір профспілки, які вимагають збереження робочих місць, пролонгування терміну дії трудових договорів, чим посилюють інерційність ринку праці і заганяють проблему в глухий кут. Без структурного безробіття не відбувалося б якісних змін у виробництві, не утворювалися би нові види та галузі виробництва, суспільство не могло б задовольнити свої нові потреби.

    Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття, за якого спостерігається повна зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечується ефективне використання найманої праці; досягається потенційний обсяг національного виробництва (спостерігається за повного та раціонального використання всіх видів ресурсів); немає інфляції.

    Під циклічним розуміють безробіття, зумовлене загальним спадом виробництва, тобто проходженням економіки тих фаз економічного циклу, які характеризуються скороченням витрат та обсягів виробництва. У разі, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє. Тобто, тільки наявність циклічного безробіття свідчить про погіршення стану ринку робочої сили. Цей тип безробіття вважається найважчим, бо люди, що втратили роботу під час економічної кризи, практично не мають шансів отримати іншу, доки економіка не вийде зі стану депрессії. Скорочення робочих місць в країні в цілому означає, що ті, хто залишився без роботи, змушені деякий час існувати за рахунок допомоги по безробіттю, яка не завжди є достатньою для задоволення усіх нагальних потреб людини. Боротьба з циклічним безробіттям – це боротьба з економічними кризами. Якщо країна опинилась у кризовому стані, уряд може подбати про безробітних не лише збільшуючи витрати на соціальну допомогу, але й штучно створюючи додаткові робочі місця (організація суспільних робіт та ін.).

    Крім  основних трьох, існують і інші види безробіття. Розглянемо деякі з них.

    Сезонне безробіття, зумовлене нерівномірностю зайнятості у зв’язку зі специфічними умовами виробництва у певних галузях, що визначається дією біологічних та кліматичних чинників. Ця форма безробіття спостерігається у сільському господірстві, риболовецькій галузі, лісництві, мисливській діяльності, туристичній та будівельній галузях тощо. Сезонне безробіття ототожнюють з фрикційною формою, а інколи розглядають, як форму структурного безробіття. Доцільність виокремлення сезонного безробіття в особливу форму пояснюється тим, що така форма безробіття пов’язана не з бажанням людей змінити місце роботи, а з дією об’єктивних причин природного характеру. Наприклад, сезон цукроваріння триває 3 - 4 місяці, а продовження його у часі приносить значну втрату вмісту цукру в цукрових буряках. Це технологічна причина, яка має суто біологічне підґрунтя. Приміром, наплив абітурієнтів у великі міста в період липня-серпня пов’язаний з тим, що закінчився навчальний рік і розпочався набір абітурієнтів, частина яких не пройде за конкурсом, буде активно шукати роботу, тобто перейде до складу безробітних.