Зайнятість, трудові відносини, безробіття

    Сезонне безробіття не є серйозною проблемою  для економіки в цілому, оскільки повторюваність його прогнозована і до неї адаптуються. Але для окремих регіонів і для тих громадян, діяльність яких пов’язана з сезонним бізнесом, таке безробіття має відчутні негативні наслідки. Якщо в регіонах, які вважаються рекреаційними зонами, відбуваються стихійні лиха, тривалий час спостерігається несприятлива погода, це зменшує наплив туристів і збільшує рівень безробітних, порушуючи рівновагу між попитом і пропозицією на ринку праці. В міжсезоння, коли попит на працю в цих регіонах різко падає, населення вдається до самозайнятості, або виїздить на тимчасову роботу в ті регіони, які недостатньо працезабезпечені.

    Молодіжне безробіття спостерігається серед молоді, що вперше виходить на ринок праці і не може отримати роботу. Ринок виявляється неготовим забезпечити їх робочими місцями у зв’язку з тим, що часто молоді люди не мають належної фахової підготовки, необхідного досвіду, потребують пільгових умов праці у зв’язку з віком або суміщенням праці на навчання тощо. Ця проблема постійно турбує суспільство і вимагає неабияких зусиль роботодавців, держави та й саимх молодих, здатних до найманої праці, які прагнуть готувати себе до того, щоб відповідати умовам ринку і отримувати роботу в умовах жорсткої конкуренції.

    Близьким  за змістом до структурного безробіття є технологічне безробіття, що пов’язане з вивільненням працівників та впровадженням нової, як правило, автоматизованої техніки та технології. Технологічне нововведення, з одного боку, робить ненадійними робочі місця, навіть у новітніх галузях економіки. З іншого – воно зумовлює появу попиту на нові робочі місця, створення яких не вимагає надто великих затрат. Наприклад, створення мережі Інтернет значно розширює можливості працювати вдома, удосконалює якість інформації щодо ринку праці, що теж сприяє зменшенню безробіття. Для виникнення технологічного безробіття необхідно, щоб ціни на трудові послуги були негнучкими (жорсткими). Неокласики вважають таку ситуацію в економіці, коли ціни на працю негнучкі, тимчасовою, і тому не приділяють належної уваги цій форми безробіття.

    Регіональне безробіття виникає під впливом історичних, демографічних і соціально-психологічних чинників. Ця форма безробіття може бути подолана тільки завдяки засобам економічної політики. Регіональне безробіття має і міжнародний аспект. У зв’язку з цим вплив на регіональне безробіття здійснюють як загальнодержавні, так і міждержавні цільові програми.

    Залежно від активності пошуку роботи, засвідченого реєстрацією на ринку праці, розрізняють  відкрите і приховане безробіття.

    Відкрите  безробіття – це така ситуація в економіці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи і реєструється на біржі праці (якщо це доступно для нього). Термін «відкрите безробіття» використовують, як правило, стосовно країн, що розвиваються. Метою його використання є прагнення виділити повністю безробітних від тих, хто може розглядатись як безробітний з причини неповної зайнятості, або перебування в ситуації прихованого безробіття.

    Приховане безробіття пов’язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи. Вважається, що вони могли б працювати, якби не думали, що пошуки роботи безперспективні. Цією формою безробіття охоплюються групи здатних до найманої праці людей, яким властива значна свобода дій при прийнятті рішення стосовно участі на ринку праці.

    Є й інші види безробіття, які входять до складу деяких перерахованих видів, або мають самостійне значення. Незаперечною є можливість виникнення нових видів безробіття. Але цікава не стільки сама можливість існування різноманітних форм безробіття, скільки зіставність та сумірність цих форм з природним безробіттям. Тобто, цікаво, які форми є природними, а які – ні.

    Більшість зарубіжних і вітчизняних авторів  відносить до природного безробіття фрикційне та структурне, а до неприродного – ціклічне.

    А. Лівшиц відносить до природного фрикційне, інституціональне та добровільне, а до вимушеного (неприродного) – технологічне, структурне, регіональне та приховане.

    Деякі автори природне безробіття ототожнюють  зі структурним, оскільки не розмежовують фрикційне і структурне (Р. Дорнбуш, С. Фішер).

    Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.[ 18] 
 
 

    б) економічні наслідки безробіття

    Перевищення фактичним рівнем безробіття природного рівня приносить суспільству  значні економічні витрати. Головна  «ціна» безробіття – невипущена продукція. Коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенціальне виробництво втрачається безповоротно. Цю втрачену продукцію визначають як розрив ВВП. Чим більший рівень безробіття, тим значнішим буде відставання ВВП. Перевищення природного рівня безробіття означає появу безробіття циклічного, тобто, пов’язаного зі спадом обсягу національного виробництва.

    Відомий дослідник макроекономіки Артур  Оукен математично виразив зв’язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП. Він розрахував, що кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з потенційним на 2,5%. Цей зв’язок відомий нині як закон Оукена і є прийнятним для економік постсоціалістичних країн.

    Виявивши  залежність цих двох змінних (1:2,5 або 2:5), закон Оукена дає можливість математично розрахувати втрати, які суспільство несе за певного  рівня безробіття. Якщо рівень безробіття становить 11%, а природний рівень 6%, то перевищення фактичного рівня безробіття над природним складає 5%. Помноживши 5% на коефіціент Оукена (2,5), матимемо втрати реального ВВП відносно потенційного його обсягу (5 х 2,5 = 12,5%). Це означає, що якби у певному році рівень безробіття дорівнював природному, то реальний ВВП був би на 12,5% більшим від фактичного.

    Щоб дізнатись, як впливає зміна рівня  циклічного безробіття на відхиленя  фактичного рівня ВВП від потенційно можливого, користуються формулою:

    де Y – фактичний обсяг національного виробництва, Y* - потенційний ВВП, u – фактичний рівень безробіття, U* - природний рівень безробіття, (U – U*) – рівень циклічного безробіття, (Y-Y*) – кон’юнктурний розрив між потенційним і фактичним обсягами національного виробництва; β – коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижчим за потенційно можливий на β%).

    Коефіцієнт  β найчастіше має значення в межах від 2 до 2,5. Це дає змогу зробити такий висновок: якщо циклічне безробіття в економіці становить 1%, то відставання фактичного обсягу виробництва від потенційно можливого дорівнюватиме 2 ÷ 2,5%.

    Величина  коефіцієнта Оукена залежить як від технології виробництва, так і від поведінки економічних суб’єктів на ринку праці. Залежність коефіцієнта Оукена  (β) від названих факторів ілюструється кривою Оукена.

    Розглянувши Рис.2.1 бачимо, що крива Оукена Y(U) відображає зв’язок між рівнем фактичного безробіття (U) і величиною відхилення фактичного обсягу національного виробництва (Y) від потенційного(Y*). Рух по кривій Оукена показує зміну величини втрат ВВП (Y), пов’язану зі зміною відхилення фактичного безробіття від природного рівня.

    Рис.2.1 Крива Оукена 

    Крива Оукена Y(U) може зміщуватись як праворуч вгору, так і ліворуч вниз.

    На  зміщення кривої впливають:

    - зміни потенційного обсягу національного  виробництва і доходу, які зміщують  криву праворуч вгору при зростанні Y* та ліворуч вниз при зменшенні Y*;

    - зміни норми природного безробіття (U*), які зміщують криву вгору при збільшенні U* та ліворуч вниз при зменшенні U*.

    Можна визначати також вплив динаміки фактичного рівня безробіття на динаміку реального ВВП за 2 періоди, які порівнюються між собою. Тоді варто скористатися формулою:

    де  Y1 – фактичний обсяг виробництва в поточному році, Y0 – фактичний обсяг виробництва у попередньому році, u1 – фактичний рівень безробіття в поточному році, u0 – фактичний рівень безробіття у попередньому році.

    Ця  формула свідчить:

    а) коли рівень безробіття не зміниться  у порівнянні з попереднім (u1 = u0), то темп зростання реального ВВП дорівнюватиме 3%. Цей показник називають темпом зростання потенційного ВВП, а його значення обумовлено приростом населення, нагромадженням капіталу та НТП;

    б) при збільшенні рівня безробіття на 1% у порівнянні з попереднім роком (u1 – u0 = 1%), реальний ВВП скоротиться на 2%.

    Закон Оукена розкриває істотний зв’язок  між ринком продукту і ринком праці і свідчить про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використовуються неповністю, значна частина продукту не добирається, доходи населення зменшуються. 
 

в) соціальні наслідки безробіття.

    Ще  більш важливими для суспільства, у порівнянні з економічними, є  соціальні наслідки безробіття. Безробіття в механізмі відтворення робочої  сили  не тільки економічне лихо, воно завдає людям великих соціально - психологічних збитків. За період безробіття знижується кваліфікація, втрачається самоповага, формується почуття самотності та непотрібності. Робота дає надію на підвищення матеріального і соціального становища. Вона дозволяє людині забезпечити своїм дітям  більш сприятливий старт у житті. Для когось вона може виявитись єдиним чесним способом позбавлення бідності, у якій жили батьки. Вона допомагає долати соціальні бар’єри і є перепусткою до кращого життя. Позбавити людей роботи  - означає викреслити їх з нашого суспільства.

      Втрата такого джерела доходів як заробітна плата часто підштовхує людей до пошуку засобів існування у тіньовій економіці. Отже, зростання рівня злочинності є одним з безпосередніх наслідків погіршення матеріальної забезпеченності населення внаслідок надвисокого рівня безробіття. Чим довше безробіття перевищує нормальний рівень, тим більше накопичується у суспільстві незадоволення існуючим положенням, що може призвести до серйозних соціальних потрясінь та громадських зворушень. Історія переконливо доводить, що масове безробіття призводить до швидких, інколи дуже бурхливих соціальних і політичних змін. У американській політичній філософії в період Великої депресії 30-х років ліві ідеї знаходили все більше прихільників. Викликаний депресією «новий курс» став справжньою революцією в американському політичному і економічному мисленні. Ще одним прикладом слугує прихід Адольфа Гітлера до влади в умовах безробіття у Німеччині.

    Втрата  роботи без надії на отримання  нової (як це трапляється під час  економічних криз) істотно знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально психологічної травми внаслідок відчуження від виробництва і для багатьох людей виявляється надмірним випробуванням. Погіршується фізичний і психологічний стан людини. Статистика свідчить про тісний зв’язок між зростання рівнем безробіття та кількістю нервових захворювань, розпавшихся шлюбів, смертей від серцевих нападів та самогубств. Невипадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3 – 5% ВВП. Особливу роль у цьому відіграє держава. Її діяльність здійснюється за такими напрямами: регулювання рівня і тривалості безробіття та соціальний захист безробітних.

    Одним з важливих соціальних процесів і  важливим індикатором соціально-економічного розвитку країни є міграція населення – складне соціальне явище. Міграційні процеси, якщо вони мають добровільний характер, формуються під дією економічного чинника і сприяють переміщенню робочої сили з країн з гіршою соціально – економічною ситуацією до країн, де умови зайнятості та заробітку є кращими.

    Одним із головних позитивів трудової міграції можна вважати фінансові «вливання» від українських робітників з-за кордону. Суму, яку зовнішні трудові  мігранти з України нагромаджують  щороку, В.М. Геєць – вчений у галузі макроекономіки - оцінює щонайменше в 5 – 6 млрд.дол. США на рік. Мігранти вкладають кошти у навчання дітей, будівництво житла, бізнес. Кошти, зароблені мігрантами, дають доступ членам родини до якісного медичного обслуговування та відпочинку. [12]