Загальні відомості про твір та його авторів. Історія створення пісні “Лелеченьки”

    Зустрічаються унісони:

 

    Діапазон  хорових партій.

 

    Теситурні умови є зручні для виконання, тому співаки можуть виконувати партії однаковою силою звучання і в  однаковому розміщенні голосів, тобто  в середній теситурі:

 

У високій  теситурі хор звучить на динаміці ф о р т е, тому ансамбль є  штучним. 

     

    Дуже  важливе значення має створення  ансамблю між солістом і хором. Партія соло повинна звучати на один динамічний відтінок більше, ніж хорове звучання:

 

    Нерівномірність теситурних умов для досягнення ансамблю в даному творі  не спостерігається, тому застосування штучного ансамблю немає.

    Роль  різних партій в творі.

    Напівважливіша  роль в даному випадку відведена  партії сопрано, тому, що вона веде основну  мелодичну лінію.

    Партії  альтів і тенорів є також важливими, тому, що вони не тільки складають гармонічну основу, звучання а й утворюють додаткові мелодії.

 

    Хоровий стрій.

    В практиці співу а капела, тобто  спів без інструментального супроводу, який вважається  вищою формою хорового виконання, виробилося ряд практичних вказівок на способи інтонування окремих інтервалів, а також звукоряду мажору і мінору. Ці вказівки, звичайно, не вичерпують всіх вимог хорового строю, але допомагають співакам подолати труднощі інтонування у співі.

    Поскільки твір написаний в гармонічному мінорі, необхідно слідкувати, щоб і інтонування першого ст.. виконувалося з далекою тенденцією до підвищення. Друга ступінь “М1” інтонується стійко з тенденцією пониження, четверта “Соль” – високо, п‘ята, шоста і сьома  - з явно вираженим напруженням і тенденцією до підвищення. В низхідному порядку інтонування буде проходити за наведеними стрілками в прикладі:

    Та  в од-но-го ле-ле-чень-ка кри-лонь-ка зім-лі-ли 

    Щодо  горизонтального строю в партії сопрано важких місць не зустрічається. 

 

    Сексту  при рухові вгору слід інтонувати з підвищенням великі та малі сексти потрібно обережно інтонувати, оскільки при співі цих інтервалів  є тенденція до пониження.

    В альтовій партії часто зустрічається  сьома підвищена ступінь, що тяжіє  до тоніки. Тому її слід підтягувати  вгору: 

    Мер – тво – го  до до – лу  

    У тенорі слід звернути увагу на інтонування  у високому регістрі: 
 

    Не  – сіть  ме – не  ле – ле – чень – ки 

    У басовій партії слід звернути увагу  на виконання інтервалів, що зустрічається  при низхідному рухові партії стрибками: 

    Мерт  – во – го  до  до – лу 

    При рухові вниз тенденцію слід інтонувати низько. Квінту слід виконувати з тенденцією до підвищення.

    У вертикальному хоровому строю слід загострити увагу на виконання тонічних акордів: 

    Візь  – міть  ме – не 

    У даному творі використовується по фразове  та ланцюгове дихання.

    Оскільки  твір виконується в помірному  темпі і мелодія кантиленного характеру, прийом звуковедення – 

    Склад хору для виконання даного твору  може бути великий і малий. Найкраще було б, щоб твір виконував добре  підготовлений самодіяльний хор  в народному плані або професійний народний хор. 
 

    Диригентсько-виконавський аналіз.

     При диригуванні  твором застосовується чотиридольна схема: 
 
 
 
 
 

    У творі зустрічаються різні технічні складності. По-перше, потрібно застосовувати  відповідні штрихи виконання, надати жестам виразності.

    Починаючи замах на четверту долю до початку  твору, жест повинен відображати  темп, характер твору:

    

                                                                      Замах 
 
 
 

    Хор повинен почати спів твердою атакою звуку, тому, що динаміка тут зазначається сильною – “¦”. В кінці другого такту , стоїть фермата на четвертій долі. Її не знімаю, а переводжу звучання музичної фрази.

    По-скільки  фраза велика і звуковедення плавне хор повинен застосовувати ланцюгове  дихання. Після чотирьохтактного вступу слід подбати про своєчасний вступ, а потім в другому такті твору. Замах до вступу соліста і хору буде четверта доля.

    Приклад:

 

    При виконанні даного епізоду слідкую за врівноваженістю звучання між солістом та хором. В хоровому звучанні часто зустрічаються довгі ноти, їх витримую лівою рукою, а правою, тактуючи, зберігаю пульсацію хорового звучання з партією соліста.

    Отже  соліст повинен співати в динаміці “Р”, а хор на “РР” це дасть змогу виразно і художньо виконати партію соліста.

    Приклад:

 

     Наступна фраза  набирає кульмінаційного напруження і звучання збільшується, тому, тут застосовують роль лівої руки для відображення звучання крещендо. В кінці епізоду динаміка спадає  і я регулюю звучання хору також лівою рукою і знімаю хор на четвертій долі: 
 

                                                                      Зняття 
 
 

    Другий  куплет починають співати сопрано  і альти, тому після хорового зняття я повертаюся до цих партій і замахом  четвертої долі надаю їм вступ. Аналогічна подача вступу проходить в третьому такті тенорамі басам.

    Приклад:

 

    Тут звучання набирає розмаху, а темп стає рухливішим, жвавішим і в четвертому такті таке відбувається кульмінаційне  завершення.

    Такого  звучання я досягаю за допомогою виразності і розвитку кульмінації правою, а потім лівою рукою.

    До  слів: “візьміть мене лелеченьки  на свої крилята” динаміка спадає, яку  я відрегульовую лівою рукою  і знімаю звучання на четвертій долі. 

                                                            

  Зняття 
 
 
 
 

    М‘яко і ніжно з драматичним відтінком  починається третій куплет. Тут невеликими жестами проводжу основну мелодію  з сопранами, а потім альтами, де проходить між ними емітаційність  на протязі чотирьох тактів. Далі виконую  внутрішній передрух до вступу тенорової партії, а в слідую чому такті басової партії.

                          О – чі   ме – ні   мо – ло – до - му

 

    Закінчення  твору проводжу з невеликими сповільненнями та виконанням фермати після якої стоїть цезура.

    Закінчується  твір повного драматичного звучанням. Туті напрошується виділити найбільшу  кульмінаційну точку твору.