Загальні відомості про твір та його авторів. Історія створення пісні “Лелеченьки”

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Июня 2011 в 16:49, реферат

Описание

Народився композитор у співучій сім‘ї в березні 1931 року в Градизьку на Полтавщині. Мати – Євдокія Андріївна – вважалася першою співачкою на сільських сходинах, батько – Іван Опанасович – грав на балалайці, гітарі.

Провчившись рік у Київській музичній школі для дорослих, Олександр поїхав у Житомир, де поступив на другий курс музичного училища імені В.С. Костенко. Там, у Житомирському музичному училищі, написав свою першу пісню.

Работа состоит из  1 файл

Referat.doc

— 101.50 Кб (Скачать документ)

    Несіть   ме – не  ле – ле – чень –  ки  метвого   до   до – му 

    Розкриваючи загальний зміст твору потрібно використати всі динамічні і  темпові позначення.

    Отже  твір починається в помірному  темпі динамікою “¦” форте. До неї слід застосувати широку амплітуду рухів рук.

    Права рука повинна виконувати метро ритмічну пульсацію, а ліва зайнятися виконавським планом.

    Вище  було сказано щодо виконання першого  куплету, а щодо другого то тут  слід додати, що внутрішній стан диригента  повинен бути більше збуджений, схвильований, який би відображав жестами і мімікою  протест до слів: “Висушила силу чужина проклята”.

    В останньому куплеті потрібно більше виділити мелодичний імітаційний малюнок  в хорових партіях та збільшити  і сповнити звучання. Щоб глибше розкрити задум художнього виконання  твору слід використати всі диригенсько-виконавські прийоми в процесі виконання твору.

    Дикція  і орфоепія.

    Одним із перших завдань, що стоять перед  колективом є спілкування про  те, щоб хористи співали без  крику. Крикливий спів спотворює  природні тембри голосів, негативно  впливає на імітаційну сторону звучання хору і на виразність виконання. Оволодіння правильним звукоутворенням є навик чіткого формування голосних яке сприяє вдосконаленню вокальної культури.

    Голосні у співі мають формуватися  інакше, ніжу мові – на основі “прикриття звука”. “Прикриття” звука полягає в деякій округленості його, що має важливе значення для хористів, воно веде  до вміння користуватись головним резонатором. До співацьких навиків, зв‘язаних із звукоутворенням, належить і дикція. Дикція – це не вокально-технічний навик, що дозволяє чітко вимовляти слова, а означає донести до слухача літературний текст виконуваного твору. Необхідно розвивати у хористів активну артикуляцію, домагаючись легкості і вільної вимови. Правильне формування голосних є необхідною вимовою досягнення однотипного їх формування. Це означає, що коли хорова партія співає склад на який-небудь голосний , наприклад на “О”, то цей голосний повинен усіма співаками партії формуватися округлено. Особливу увагу треба звернути увагу на приголосні, якими закінчуються слова: “візьміть мене” потрібно вимовляти у співі коротко.

    Загальний висновок про твір.

    Твір  “Лелеченьки” є одним з кращих творів О. Білаша. В ньому оспівується  історичне минуле нашого народу, його страждання і прагнення до покращення свого життя.

    Пісня насичена великою наспіваністю і пов‘язана з народними інтонаціями, що наближує її до українських народних пісень.

    Виконуючи її, ми виховуємо патріотичні почуття  любові свого народу, пропагуємо кращі  традиції пісенної творчості сучасного  композитора О. Білаша.

Информация о работе Загальні відомості про твір та його авторів. Історія створення пісні “Лелеченьки”