Серія бібліографічних нарисів «Видатні діячі української книги»

ратури. Але науково-педагогічна діяльність М. Плевака мала доволі

складний шлях. Вже наприкінці 1920 р. М. Плевако – професор

української літератури і українознавства у Київському архітектур-

ному інституті, а з серпня 1922 р. і до кінця 1928 р. – професор

Харківського інституту народної освіти, паралельно очолюючи з

1926 р. Кабінет бібліографії Інституту Тараса Шевченка у Харкові

(1926–1933). Брав участь у діяльності Бібліографічної комісії Все-

української академії наук в 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. У

1938 р. М.А. Плевако, як і багато українських учених, був репре-

сований і помер у далекому Казахстані на засланні.

У радянські часи творчість М.А. Плевака, починаючи від його

арешту і до 60-х років ХХ ст., не висвітлювалася, що пояснювалося

його долею репресованого “буржуазного націоналіста”. Перші згадки

про його ім’я можна зустріти у статті двох видань (1963; 1982)

“Української Радянської Енциклопедії”, яка була підготовлена відо-

мим українським бібліографом Ф.К. Сараною, та у бібліографіч-

них та історико-літературних виданнях2. Увага до особистості Ми-

коли Антоновича як ученого та оцінка наукового внеску в літера-

турознавство стала помітною лише у 1990-х роках3.

Найбільш ґрунтовно життя та діяльність М. Плевака вивчалися

Василем Бураном, який видав біобібліографічний нарис “Літера-

турознавець і бібліограф Микола Плевако (1890–1941)” у серії

“Видатні діячі української книги” (вип. 7)4, де розглянув бібліогра-

фічну спадщину літературознавця, зібрав та упорядкував бібліо-

графічні списки: “Праці М.А. Плевака, опубліковані в 1910–1961 ро-

ках” та “Література про М.А. Плевака та його твори”. Хоча, на

його власну думку, обидва списки не є вичерпними – насамперед

через те, що не всі праці М. Плевака виявлено і зібрано. Тому вар-

то зазначити, що видання В. Бурана залишається сьогодні єдиним

зведеним джерелом, яке дозволяє оцінити значний внесок ученого

в українське літературознавство та бібліографію.

Біобібліографічні матеріали та літературознавчий доробок

М. Плевака було включено у спеціальний збірник, виданий Україн-

ською Вільною Академією наук у США у 1961 р. – “Плевако М.А.

Статті, розвідки й біобібліографічні матеріали”5.

Разом із тим архівна спадщина М.А. Плевака і сьогодні є не-

достатньо вивченою. Архів М. Плевака, що нині зберігається в Ін-

ституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вер-

надського (далі – ІР НБУВ), був переданий до відділу рукописів

Центральної наукової бібліотеки в 1959 р. К.К. Черненко, другою

(неофіційною) дружиною Миколи Антоновича, яка зберегла його

спадщину6.

Сучасний архів М. Плевака в ІР НБУВ є, цілком зрозуміло,

лише фрагментом його архівної спадщини, яка ще буде виявлятися

в інших архівосховищах. Особовий архівний фонд М. Плевака

складає сьогодні близько 2 тис. од. опису та містить велику бібліо-

графічну картотеку з історії української літератури. Цей фонд ре-

презентований і у Путівнику ІР НБУВ7.

Науково-біобібліографічна праця М. Плевака починалася ще в Харківському університеті, коли він почав вивчати історію україн-

ської літератури, видав свою першу працю про Б. Грінченка8. Однак

справжня наукова діяльність починається у період життя, пов’я-

заний з його роботою у Кам’янець-Подільському Державному

Українському Університеті на чолі з ректором Іваном Огієнком в

1919–1920 рр. При університеті було створено велику наукову

бібліотеку, яка стала осередком суспільно-політичної та громадської

діяльності УНР, а створювалася вона відомими знавцями бібліо-

течної та книжкової справи – такими, як С. Сірополко, М. Ясин-

ський, Ю. Іванов-Меженко та ін.

Діяльність та поповнення фондів бібліотеки, яку спочатку

очолював М. Плевако, а надалі С. Сірополко, відбувалися завдяки

наполегливій праці таких фахівців, як Л. Биковський, Ю. Іванов-

Меженко, М. Ясинський, І. Сливка, В. Значківський, О. Федорова,

П. Клименко та ін. До комплектування бібліотеки долучалися багато

наукових та просвітніх установ, закладів освіти, різних осіб, які да-

рували бібліотеці свої видання (зокрема, Д. Бучинського, С. Русо-

вої, І. Огієнка та ін.). У серпні 1919 р. бібліотека мала 16 421 т., із

них подаровано – 7 5569. Вона слугувала творчою лабораторією

М.А. Плевака, який проводив там і бібліографічні семінарські за-

няття, засідання гуртків, наради з питань бібліографії.

У бібліотеці існували абетковий, систематичний каталоги, ка-

талоги рукописів, працювали загальна читальня та лекторій, ство-

рювалися читальні по факультетах. Увесь професорський склад

був залучений до комплектування та формування каталогів бібліо-

теки, зокрема, систематичного. Літературознавчий розділ створю-

вався під керівництвом М. Плевака, який одночасно заснував

“Бібліографічний семінар”, де він викладав бібліографічні засади

укладання покажчиків і бібліографічної роботи, працював у Комісії

по складанню біографічного словника діячів Поділля, проводив

широку лекційну роботу, почав ґрунтовно опрацьовувати шевчен-

кіану, критико-бібліографічну діяльність10.

У цей період почалося створення великої бібліографічної кар-

тотеки української літератури, яка налічує сьогодні понад 102 тис.

бібліографічних записів і ще не була об’єктом ґрунтовного науко-

вого дослідження, адже вважалася втраченою, як писав Василь

Буран, спираючись на відомості Г. Костюка11. Тоді ж було підго-

товлено й перший варіант його “Хрестоматії нової української лі-

тератури”, виданої у 1923 та 1926 рр. 

Другий період його бібліографічної діяльності пов’язаний з

роботою на посаді завідуючого Кабінетом бібліографії Інституту

Тараса Шевченка у Харкові (1926–1933) та членом Бібліографічної

комісії Всеукраїнської академії наук в 1920-х – на початку 1930-х ро-

ків. У цей період здійснювалося суттєве поповнення новими мате-

ріалами “Картотеки української художньої літератури, критики й

літературознавства”; підготовка до друку “Бібліографічного річника”,

літературознавчих та бібліографічний праць, пов’язаних з видан-

ням “Словника Українських письменників”.

Вивчення цієї картотеки дозволяє високо оцінити М. Плевака

не лише як шевченкознавця, а й як бібліографа, який ґрунтовно

досліджував репертуар української книги та літератури. Надалі

він продовжував працювати з цією картотекою під час укладання

національного біобібліографічного словника українських письмен-

ників в 1920-х роках та видання “Хрестоматії нової української

літератури” у 1923–1926 рр. у зворотній послідовності: в 1923-му

вийшов другий том, в 1926-му – перший. Цілком зрозуміло, що

перший том швидко став абсолютним раритетом. Другий том –

“Хрестоматія нової української літератури від початку 80-х років

XIX ст. до останніх часів” 5 разів перевидавався – до 1927 р., в той

час, як видання першого тому – “Перша половина XIX ст.: 1. Дрібно-

панська передшевченківська література. 2. Шевченко” було одно-

разовим12.

Картотека містить значну кількість першоджерельного матеріалу,

зібраного М. Плеваком та його співробітниками в 20–30-х роках

ХХ ст.: вона складена на звичайних бібліотечних картках, напи-

сана різними почерками (хоча домінує почерк самого М. Плевака).

Впродовж 1960–1990-х років ця картотека не була включена у

облікові документи фонду М. Плевака, а перебувала у складі фонду

картотек, який на сьогодні розформований і переданий до ІР НБУВ.

За спогадами Ю. Плевака-Оранського, картотека в 1930-х ро-

ках (після ліквідації Інституту Тараса Шевченка у Харкові, Все-

української академії наук та звільнення працівників. – Л.М.) була

перевезена до помешкання М. Плевака. Серед тих, хто працював з

нею, згадуються Варфоломій Гаврилович, Тетяна Гнатівна Хотке-

вич, Маруся Голобородько та ін.13 Цілком очевидно, що в ній зіб-

рано багато імен та творів українських письменників, які так і не

увійшли до наукового обігу.

В архіві не збереглося й цілісного рукопису “Словника Україн ських письменників”, над яким він працював усе життя. Цей Слов-

ник представлений лише матеріалами, анкетами, біобібліографіч-

ними матеріалами, що не увійшли ані до хрестоматії, ані до його

опублікованих праць. Однак, разом із величезною картотекою, ці

матеріали сьогодні є невичерпним джерелом для відновлення літе-

ратурного процесу в Україні, об’єктом комплексного історико-літера-

турного та історико-бібліографічного дослідження для літературо-

знавців.

Картотека Плевака є моделлю біобібліографічного “Словника

Українських письменників”. Його системний підхід до біографічної

реконструкції знайшов прояв і в структурі побудови його Хресто-

матій – за персонологічним принципом та спираючись на класич-

ний принцип біобібліографії – біографічні відомості, бібліографія

праць вченого та бібліографія праць про нього. Картотека також

складена за персонологічним принципом – за алфавітом авторів, а

всередині – за структурою майбутнього Словника: бібліографічні

записи творів автора, бібліографічні записи про нього, критичні

статті та рецензії.

У разі необхідності виокремлювалися тематичні рубрики, як,

наприклад, щодо Тараса Шевченка.

В архіві та картотеці зафіксовано багато імен, відсутніх у пуб-

лікаціях М. Плевака або представлених частково: Науменко Павло

(№ 51); Гоголь Василь Опанасович. Біобібліографія та характеристика

творів (№ 55); Раставецький Василь. Характеристика і бібліографія

(№ 57); Маслович Василь. Біографія і характеристика. (№ 73);

Левченко І. Замітка про Левченка І. (№ 78); Думитрашко Костянтин

Данилович. Біографія (№ 84); Лузанов Герасим. Біобібліографія

(№ 88); Стороженко Олекса (Староженко). Біобібліографія та ха-

рактеристика творів (№ 89); Алчевська Христина Олексіївна. Ха-

рактеристика творів та біографічні нотатки (№ 593–627) тощо. У

рукописах Плевака міститься набагато більше відомостей, ніж в

опублікованих варіантах, зокрема щодо Л. Глібова: Леонід Глібов

та його байки. Біографія та бібліографія (№ 812) та бібліографія

української літератури та поета-байкаря (№ 816); Глібов Л. Аналіз

і бібліографія байок Глібова (№ 825); Олександр Олесь та його

твори. Бібліографія 1907–1923 рр. (№ 1820)14.

Багато першоджерел та біографічних матеріалів для “Словника

Українських письменників” були підготовлені в 1920–1930-х роках

і залишилися неопублікованими. Цінність цього матеріалу важко переоцінити. Серед них автобіографії та бібліографії творів, скла-

дені самими письменниками: Варавва Олекса Петрович (№ 907);

Верухов Олексій Васильович (№ 909); Воронин Прохор Данилович

(№ 914); Воропай Ол. Я. (№ 915); Гірман Іван Микитович (№ 920);

Голуб Степан Олексійович. Бібліографічні відомості (№ 922); Гонча-

ров Сергій Григорович (№ 924); Зборовець Василь Степанович

(№ 932); Йогансен Майк (№ 937); Кулик В[асиль Степанович]

(№ 957); Пронченко Михайло Семенович (№ 999); Пустовий Пилип

Пилипович. Автобіографія. Додаток: Біографії Шевченка Т.Г., Ко-

цюбинського, Квітки-Основ’яненка та ін., написані Пустовим П.П.

(№ 1000); Ткаченко Василь Микитович. Бібліографія (Додаток)

(№ 1019); Ткачук Іван Васильович (№ 1021); Хруль Сергій Степа-

нович. Автобіографія (№ 1033); Чернявський Микола Федорович

(№ 1036); Шилюк Іван Семенович (№ 1041); Шиманський Андрій

Євдокимович (№ 1042); Ярош Володимир Опанасович. Бібліографія

(№ 1046); Яценко Микола Кирилович. Автобіографія та біографії

Боярчука і Волошина для “Словника Українських письменників”

(№ 1047); Яшик Микола (№ 1048); Барвінок. Біографія Ганни Бар-

вінок (№ 1051); Льовочкін Валентин Олександрович. Біографії

Горького та Коцюбинського (№ 1113); Зінаїда Тулуб. Бібліографія

творів з року 1910 по 1931. 4 лл. (№ 1675); Бойко Василь Сидорович.

Бібліографічні відомості (№ 1687); Григорій Кошиць-Квітниць-

кий. Бібліографія [1928] (№ 1743).

Автобіографії, анкети, списки праць, рекомендаційні листи

наукових працівників, серед них: П.Н. Абрамович, К.Р. Анищенко,

М.І. Атаманюк, М.М. Баженов, О.І. Білецький, В.В. Білий, О.Т. Бу-

зинний, А.В. Верзилов, М.К. Вороний, М.О. Габель, В.М. Гаврилов,

С.Є. Гаєвський, В.Я. Гнатюк, В.Й. Горецький, Д.Д. Граховецький,

П.В. Гребінник, О.С. Грузинський, О.П. Дем’янівський, О.І. Діхтяр,

М.Н. Донець, Л.М. Єременко, І.Ф. Єрофеєв, З.С. Єфімова, М.П. Жін-

кін, В.Г. Затовський, І.Т. Ізотов, І.Н. Капустянський, М.В. Кістя-

ковська, С.Г. Козуб, З.Г. Курдиновський, М.Д. Лагута, І.Г. Лютий,

А.Д. Лебідь, Б.А. Лезин, Г.Й. Майфет, М.М. Недужа, Д.О. Оглоб-

лін, П.В. Одарченко, А.С. Панов, П.Й. Петренко, В.Л. Поліщук,

Є.М. Рудницький, В.І. Сінайський, В.П. Тихвинський, І.М. Ткаченко,

Ю.П. Філь, Г.М. Хоткевич, М.М. Хращевський, Й.І. Чеховський,

А.П. Шамрай, С.Ф. Шевченко та ін. (№ 1516–1598).

Крім того, неабияку цінність мають численні замітки про життя

та творчість різних українських письменників: О.С. Афанасьєва. Чужбинського, Л.І. Глібова, Є.П. Гребінки, Б.Д. Грінченка, П. Да-

нилевського, Н.К. Кибальчич, І.П. Котляревського, Г. Кошиця-

Квітницького, П.О. Куліша, І.Г. Кульжинського, В. Масловича,

Панаса Мирного, О.П. Павловського, Г.С. Сковороду, Т.Г. Шев-

ченка, Я.І. Щоголева (№ 1736–1751), записні книжки з бібліо-

графічними нотатками тощо (№ 1770), різні наукові праці, де

міститься пристаттєва бібліографія. Перелічені нотатки – біогра-

фічні нариси – є результатом біобібліографічної діяльності Миколи

Антоновича, яка допомагає глибше розкривати творчий і життє-

вий шлях письменників.

В архіві зберігаються й літературознавчі праці М. Плевака –

монографії та статті: Поет народного горя (1915); Бурлескні, сати-

ричні і любовні вірші українського бюргерства; Видання народною

мовою в XVI ст.; До історії роману “Хіба ревуть воли, як ясла

повні?”; До історії “Замітки про Добролюбова”; “Жизнь и деятель-