Дослiдження рекреацiйних ресурсiв села Вiйськового

Міністерство  освіти та науки України

Дніпропетровський національній університет імені Олеся Гончара

Геолого-географічний факультет

Кафедра фізичної та економічної географії 
 
 

 КУРСОВА  РОБОТА 

ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

СЕЛА  ВІЙСЬКОВОГО 
 
 

Виконавець:

ст. групи ГГ-06-1  Аронова Оксана Ігорівна 

Науковий керівник

Доц. каф. фізичної та економічної 

Географії, к.б.н.                                                   Манюк Вадим Володимирович 
 
 
 
 

2009

 

З М І С Т 

Вступ

1 Село Військове в системі адміністративно-територіального поділу Дніпропетровщини

1. Загальні відомості про об’єкт дослідження – с. Військове
2. Місце сільських рад в  адміністративно-територіальному устрої України

 

2   Уявлення про туристсько-рекреаційний потенціал території

    

        2.1 Поняття про рекреаційні ресурси та їх класифікація.

2. Рекреаційний потенціал як наукова категорія.

 

3  Загальний аналіз ресурсного потенціалу села Військового 

3.1 Характеристика географічного положення села Військового.

3.2  Рекреаційні ресурси села.

3.2.1 Законодавчі засади охорони природних ресурсів. Природні рекреаційні ресурси.

3.2.2 Історико – культурні рекреаційні ресурси

3.3  Туристичний потенціал села

3.3.1 Географо - естетична оцінка ландшафтів. Укладення екскурсійного маршруту

3.3.2 Загальний аналіз ресурсного потенціалу села Військового

 

ВСТУП 

    Сучасний  соціально - економічний розвиток багатьох територій неможливо представити  без їх туристично-рекреаційної складової. Розвиток та користування рекреаційними  ресурсами значною мірою впливає  на подальший розвиток транспорту, зв’язку, будівництва. Сучасний світ потребує все більшого відкривання нових ділянок для рекреації або перетворення на такі.

    Туристична діяльність – являється однією з найважливіших галузей економіки та невід’ємною ланкою в розвитку міжнародного співробітництва та інтеграції в світову економіку для будь-якої держави. В Україні прийнято Державну програму розвитку туризму на період до 2010р., яка передбачає розвиток туристичного потенціалу України та створення сучасного високоефективного і конкуренто здатного туристичного комплексу, що забезпечує широкі можливості для задоволення потреб українських і іноземних громадян в туристичних послугах.

        Актуальність теми: все більше  збільшується потреба у нових  рекреаційних ресурсах, на сьогодні  місця. Які можуть стати новими  центрами відпочинку знаходяться  в  незахищеному стані від  сільськогосподарської діяльності, недбалого ставлення. Актуальність  теми полягаю у перереформації поглядів на стан деяких територій. У потрібності дослідження історії та природи сел.. що мають змістовні надбання раніше не досліджувані.

    Мета  роботи: показати багатоманітність рекреаційних ресурсів села Військового.

    Завдання: розкрити історико - культурну та природну значимість територіі,надати характеристику окремим видам рекреаційних ресурсів Військового, розглянути можливі види туризму,які можуть бути розвинуті  на території села Військового.

    Об  єкт дослідження: Військовська сільська рада.

    Предмет дослідження: рекреаційні ресурси села Військового.

    Методологічну основу дослідження склали:

    1.Методи збору первинної інформації: проведення польових маршрутних досліджень, вивчення та аналіз літератури та матеріалів  по даній проблемі. аналіз документів

    2. Методи збору вторинної інформації: вивчення даних в довідниках,  

      Унікальні природні комплекси та культурне надбання, які відносяться до села Військового, створюють великий потенціал для розвитку тут рекреаційної діяльності, та вони не можуть бути єдиною умовою для вдалого розвитку рекреації. Підвищення та долучення сюди рекреантів потребує збереження та охорони рекреаційних ресурсів, забезпечення інфраструктури достойного рівня.

 

     1 СЕЛО ВІЙСЬКОВЕ В СИСТЕМІ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ 

    1.1 Загальні відомості про об’єкт дослідження – с. Військове 

      Село Військове (Солонянський район,Дніпропетровщина) розташоване на правому порожистому березі р.Дніпро. у 24 км від районного центру Солоне та 50 км від м. Дніпропетровськ. На висоті 89 м над рівнем моря. В 1780 році генерал - губернатору катеринославського намісництва І.М. Синельникову царицею Катериною ІІ були подаровані землі на правому березі Днапра- Ненаситецький поріг з прилягаючими до нього землями. А його дружині А.В.Синельніковій- імператриця дарувала 3187 десятин і 1075 кв. саженів. Де засновано село Військове. Тут було поселено рештки запорізького війська. Через що воно і здобуло саме такої назви. Ці території мали вигідне фізико-географічне положення, тому здавну приваблювали кочівників. На території де виникло село Військове, Вовніги та Микільське  знайдені пам ятки епохи бронзи та неоліту. Так здавну і починалось формування історико-культурного розвитку цих територій. 

      Село багате на історичні події: поселення різних народів та культур, події Великої Вітчизняної Війни, що знайшло своє відображення в історико-культурних пам’ятках. Природні ж пам’ятки села іноді вражають своєю збереженістю та різноманітністю. Вони також формувалися протягом багатьох років,тож  території, наприклад, які років 60 назад були берегом р. Дніпро стали глибокими балками з неймовірно багатою рослинністю. Поряд з цим природа завжди відчувала вплив господарської діяльності людини.  

    1.2 Місце сільських  рад в  адміністративно  – територіальному  устрої України.

      Відповідно до Конституції України (стаття 133), адміністративно-територіальний поділ України становить цілісну систему адміністративно-територіальних одиниць, яка складається з Автономної Республіки Крим. областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл. За своїми географічними ознаками згадані   адміністративно-територіальні одиниці не є однорідними. Вони поділяються на регіони (АРК, області, райони) та населені пункти (села, селища, міста). Не є однорідними адміністративно-територіальні одиниці також з огляду на те значення й місце, яке вони посідають у системі адміністративно-територіального устрою України.     Населений пункт – це частина комплексно заселеної території України, яка склалася внаслідок господарської та іншої суспільної діяльності, має сталий склад населення, власну назву та зареєстрована в порядку, передбаченому законом. Не відносяться до самостійних населених пунктів хутори та двори, невеликі поселення, що мають тимчасове значення і несталий склад поселення, а також поселення службового призначення в системі певної господарської галузі діяльності (будинки лісників, шляхових майстрів, будівлі залізничних служб, польові стани тощо). Ці об’єкти включаються до тих адміністративно-територіальних одиниць, на території яких вони розташовані.                                                

       До  сільських населених пунктів відносяться села. Села – це населені пункти зі сталим складом населення, переважна частина якого зайнята в сільськогосподарському виробництві та лісовому господарстві.                      

           Водночас в сільській місцевості  дуже поширеною є практика  створення так званих «сільрад»,  які складаються з кількох  населених пунктів, що перебувають  під юрисдикцією єдиної для  них територіальної громади та  органів місцевого самоврядування, які вона обирає. Однак, відповідно  до Конституції України, такої  адміністративно-територіальної одиниці,  як «сільрада», немає. «Сільрада»  як адміністративно-територіальна одиниця існувала з   1919 по 1996 роки [4]. Чисельність населення на початковому етапі адміністративно-територіальної реформи була одним із основних критеріїв утворення сільрад і складала не менше 1 тис. чоловік. Пізніше в нормативно-правових документах кількість населення для створення сільрад не вказувалась, але в практиці територіального будівництва на зазначену кількість продовжували  орієнтуватись. Іншими важливими критеріями утворення сільрад були наявність об’єктів народного господарства, побуту, сільськогосподарських земель, тяжіння населених пунктів, відстань між ними, щільність населення, наближеність його до органів влади. Формування в подальшому територій сільрад з урахуванням цих критеріїв призвело до визначення кількості населення в них, що становила в основному від 1 до 4 тис. чоловік. Така пропозиція була спрямована на зміцнення цієї адміністративно-територіальної одиниці і відображала потребу в інтеграції сільських територій. Після завершення адміністративно-територіальної реформи мережа сільрад стала досить розгалуженою. На 1 жовтня 1936 року в Україні налічувалося 11 125 сільрад. Згодом було вжито заходів із зміцнення сільрад, а по суті — збільшення їх території. Станом на 1 січня 1969 року в Україні було вже 8555 сільрад. В останні роки процеси демократизації суспільного життя привели до поступового розширення їх мережі. Якщо на 1 січня 1988 року в Україні було 8805 сільрад, то на 1 січня 1991 року — вже 9211, на 1 січня 2001 – 10263, а на 1 січня 2007 – 10279.

      Важливою ланкою в адміністративно-територіальній  системі є район (сільський). Історія  поділу України на райони починається  з 1923 року. Вони були створені  на базі волостей та покликані  покращити управління територіями,  сприяти підвищенню ефективності  державного апарату, створити  умови для участі населення  в діяльності органів влади.  Однією з основних переваг  районів над волостями було  те, що райони утворювалися у  більшій відповідності із завданнями  економічного розвитку територій.

      Поєднання у господарському відношенні  волостей, врахування економічного  тяжіння територій, вибір центрами  районів найбільш розвинутих  у промислово-торговельному відношенні  населених пунктів дозволило  створити сприятливі умови для  формування районів як адміністративно-територіальних, так і самодостатніх господарських  одиниць. На початковому етапі  функціонування район являв собою  адміністративно-територіальну одиницю (усереднена модель) з населенням 37 тис. чол., площею в 570 кв. км, 57 населеними пунктами. Щоб пізніше уявити, чим відрізнявся район від ліквідованих волості і повіту, слід привести аналогічні усереднені дані і по них. У волості, на основі якої був утворений район, проживало 13 тис. чол., вона займала площу трохи більше 200 кв. км і об’єднувала 26 населених пунктів. У повіті – 238 тис. чол., площа – близько 4 тис. кв. км, він об’єднував     397 населених пунктів. Територія району в дво- чи триланковій системі завжди була підпорядкована соціально-економічним і суспільно-політичним відносинам, що складалися в державі. В залежності від цих обставин розмір його території складав в ті чи інші часи 0,5–1,2 тис. кв. км. [5].

      Район — це цілісна складова  частина області переважно з  агропромисловим характером економіки,  транспортною, інформаційною та  іншою соціальною інфраструктурою,  спрямованою на забезпечення  зв’язку між сільськими та  міськими населеними пунктами, які  входять до його складу як  самостійні адміністративно-територіальні  одиниці, і представляти їх  спільні інтереси.  

 

2  УЯВЛЕННЯ ПРО ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРИТОРІЇ 

     2.1 Поняття про рекреаційні ресурси та їх класифікація 

      Рекреація – поняття, близьке до туризму, але більш широке. З англ. мови «Recreation» перекладається як відпочинок, розваги. Отже рекреація – це процес, змістом якого є відпочинок людей у період вільного від роботи часу. Це сукупність  природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів  які задовольняють сучасні потреби громадян у цивілізованому, зручному, забезпеченому всім необхідним відпочинку, який дійсно гарантує відновлення фізичних, духовних та нервово-психічних сил людини, її працездатності.  Основою рекреації, як і туризму, є рекреаційні ресурси. Їхня економічна оцінка являє собою вартісний вираз натуральних природних властивостей та соціального значення рекреаційних ресурсів, їх екологічного стану, а також економічного ефекту від реалізації конкретної пропозиції. Їх потенціал – це максимально можливий потік рекреантів, який не зашкодить стану самих ресурсів, екології регіону їх знаходження, умовам життя місцевого населення.