Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Мая 2012 в 20:32, курсовая работа
Метою курсової роботи є дослідження рекреаційних ресурсів України.
Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:
– дослідити поняття рекреаційних ресурсів;
– проаналізувати стан рекреаційних ресурсів України;
– охарактеризувати стан рекреаційного комплексу України;
– визначити проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу України.
Вступ 4
Розділ 1. Поняття рекреаційних ресурсів. Аналіз рекреаційних ресурсів України 6
1.1. Суть поняття рекреаційні ресурси та їх характеристика 6
1.2. Характеристика рекреаційних ресурсів України 12
Розділ 2. Стан рекреаційного комплексу України 22
2.1. Загальна характеристика рекреаційних регіонів України 22
2.1. Туристська галузь рекреаційного комплексу України 25
Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного комплексу України 28
Висновки 32
Література 34
Необхідність пошуку раціональних шляхів активізації використання рекреаційно-туристичного потенціалу диктується також перспективами економічних результатів та соціальних наслідків розвитку цього сектору національної економіки, який може і має стати реальним засобом її оздоровлення, відновлення культурного та духовного потенціалу народу України, його трудового потенціалу.
Довгострокові дослідження показали, що в перший місяць після активного відпочинку продуктивність праці зростає на 15-25%, далі вона знижується і за 4-8 місяців досягає попереднього рівня, це означає, що середнє зростання унаслідок активного відпочинку, який заснований на широкому використанні рекреаційних ресурсів, знаходиться на рівні 3%, а зниження втрат від тимчасової непрацездатності у середньому на одного відпочиваючого складає 6,1 дня на рік. Економічний ефект від надання туристично-рекреаційних послуг населенню тільки в сусідній Болгарії складає $700-800 млн., або 4-5% ВНП, для порівняння в Україні ті ж цифри складають $300 млн. і 0,4% при ресурсному потенціалі, який у шість разів більший, ніж у Болгарії.
Частка України в міжнародному обміні туристами, за даними Державного комітету з туризму залишається досить малою і становить лише 0,05-0,06%, а сума прибутку – 0,01-0,02% у ВНП, надходження валюти не перевищує 1% від суми річного експорту товарів і послуг. Вважається, що рекреаційно-туристичну сферу послуг можна нормально розвивати тільки за умов сильної економіки, проте світовий досвід переконує, що індустрію туризму можна створити у будь-якій привабливій з погляду споживача країні.
Взагалі, необхідність пріоритетного розвитку в сучасних умовах сфери послуг пов'язана з підвищенням її значення як стабілізуючого фактору вирівнювання платіжного балансу держави та важливою умовою її економічної безпеки.
Перспективи розвитку рекреації та туризму в Україні зумовлюються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, які мають чітко виражену регіональну специфіку. Крім цього, особливості сучасної ситуації полягають у тому, що формування високорозвиненої національної індустрії рекреації та туризму та її інтеграція в світовий ринок туристично-рекреаційних послуг пов'язані з необхідність розв'язання гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин.
Для забезпечення раціонального використання рекреаційних ресурсів України ми пропонуємо провести такий комплекс природоохоронних та екологічних заходів:
− проводити
та постійно актуалізувати комплексну
оцінку рекреаційного фонду з
визначенням тієї його частини, яка
може підлягати сертифікації за міжнародними
вимогами і використовується для
вітчизняного та іноземного туризму;
− визначити території земель історико-культурного
призначення, цінних джерел мінеральних
вод, тропи озер та покладів лікувальних
грязей, цінних ландшафтів, інші цінні
природні території та об’єкти (встановлювати
та забезпечувати відповідний режими
їхнього використання);
− створювати округи санітарної охорони
в межах українських курортів для забезпечення
збереження курортологічних ресурсів,
їхньої охорони від забруднення, пошкодження
та передчасного виснаження;
− розширювати систему приміських природоохоронних
територій з подвійною функцією: як легенів
міста та зон короткочасного відпочинку;
− враховувати вимоги та умови щодо розвитку
і охорони рекреаційних ресурсів під час
планування і забудови населених пунктів
приміської зони;
− раціонально використовувати природно-ландшафтні
комплекси, проводити роботи щодо їхнього
збереження та відтворення.
Успіх справи туризму передбачає вирішення
конфлікту між необхідністю для людини
незабрудненого повітря, води, незайманого
ландшафту і посяганням на їх чистоту
й первинність з боку підприємств і самих
людей. Отже розвиток туризму залежить
від стану довкілля та ефективності природоохоронної
діяльності.