У наш час економіка району переживає  складні часи, що зумовлено особливостями перехідного періоду.

      2.2 Природні передумови

      Більшість території району лежить у зоні Лісостепу, південніше від Кіровограда - зона північного Степу. Рельєф території рівнинний на Придніпровській низовині і хвилястий - на Придніпровській височині. Висота над рівнем моря від 39 до 269 м. Поверхня розчленована долинами річок, ярами та балками.

      Кліматичні  умови регіону сприятливі для розвитку сільського господарства. Місто Черкаси і територія навколо нього в радіусі 150 км - район максимуму біологічної ефективності клімату.

      Клімат  помірно континентальний. Середні  температури липня 20 -21 °С; січня - мінус 5-6 °С. Зима м'яка з частими відлигами, літо тепле, сухе. Тривалість безморозного періоду 160 - 170 днів, сума активних температур близько 3000 "С. Середньорічна кількість опадів становить 430 -520 мм, максимальна випадає у теплий період року (близько 70%). Днів з опадами за рік  120 -  140.

      Серед несприятливих кліматичних явищ - посухи, суховії, пилові (чорні) бурі, град, зливи. Бувають також пізні  весняні й ранні осінні заморозки.

      Південно-західна  частина Черкаської та північно-західна  і північна частини Кіровоградської  областей лежать у недостатньо вологій, теплій, а південна і східна частина  Кіровоградської області - у посушливій, дуже теплій агрокліматичних зонах.

      Район багатий на корисні копалини. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Є родовища горючих сланців (Бовтиське). На лівобережжі Дніпра, в долинах річок , в тому числі р. Ірдинь, видобувають торф.

      Поклади паливних ресурсів використовуються здебільшого  для місцевих потреб. Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв'язку з наявними тут покладами уранових руд (Смолинське рудоуправління).

      У східній частині району, на лінії Кривий Ріг - Кременчук, зосереджені поклади залізистих кварцитів; на заході, у Побужжі, - хромітів та нікелевих руд (Капітанівське й Деренюське родовища). В останні роки розвідано Кіровоградський золоторудний район (родовища Клинці, Юріївське та ін.).

      Видобувають також будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, бентоніти, граніти, габро, лабрадорит та інші (басейн р. Тясмин). Є поклади графіту (Завалівське родовище), вони мають міжрайонне значення. Район перспективний на алмазоносність.

      Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро і Південний Буг, багато малих і середніх річок: Цибульник, Сула, Супій, Рось, Вільшанка, Тясмин, Інгулець, Інгул, Синюха, Синиця, Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Ятрань тощо. Всього в Кіровоградській області 438 річок, серед них 120 довжиною понад 10 км і 45 довжиною понад 25 км. У Черкаській області 181 річка понад 10 км завдовжки. Тут також є Канівське, Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища. Крім цих у районі створено ще 108 водосховищ (Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське та ін.) та 2564 ставки і заплавних озера. Збудовано водовід Дніпро (від м.Світловодська) -Кіровоград. Води водосховищ та ставків використовують для водопостачання, риборозведення, зрошування. На території Українського кристалічного щита є джерела лікувальних радонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам'янка).

      У районі одні з найкращих в Україні  грунтово-кліматичні умови. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи типові середньо- й малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), ясно-сірі та сірі лісові грунти; у степовій - чорноземи звичайні середньо- й малогумусні (95% площі). У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні грунти, є ділянки слабко закріплених пісків. Еродованість земель становить у південно-східній частині 53%, у західній - 43%. В Черкаській області переважають типові малогумусні та слабогумусовані (53% площі), лісові й лучні грунти.

      Природні  типові ландшафти (різнотравно-типчаково-ковиловий степ) практично не збереглися, крім невеликих ділянок на схилах річкових долин та балок, на узліссях.

      Серед степової рослинності переважають  типчак, тимофіївка, зрідка трапляються ковила, тонконіг, стоколос, волошка, молочай, ромашка, сокирки, конюшина та ін. У заплавах річок поширена лучна та болотна рослинність (очерет, рогіз, осока, жовтець та ін.).

      Природно-ресурсний  потенціал району сприяє розвитку АПК, будівельної індустрії, окремих галузей кольорової металургії, в майбутньому -розвитку хіміко-буровугільного комплексу.

      2.3 Демографічні передумови

      Населення району становить 2647,5 тис. осіб, а середня  густота - 58,2 осіб/км², в тому числі у Черкаській області - 70, у Кіровоградській - 48 осіб (середня густота населення в Україні 83 особи/км²). Густота сільського населення - в середньому 24,7 осіб/км², у тому числі на Черкащині - 31,7, на Кіровоградщині - 18,7. Густіше заселені (83 особи/км²) Звенигородський, Христинівський, Городищенський райони, менше (до 23 особи/км²) - північно-східна частина Черкаської області. В Кіровоградській області найгустіше заселені північна й північно-західна частини (50 - 60 осіб/км²), найменше - південна (20 -30 осіб/км²).

      Ступінь заселеності як Черкащини, так і  Кіровоградщини нижчий за середній по країні. Існує тенденція до скорочення чисельності населення внаслідок низького природного приросту (у Кіровоградській області народжуваність становить 8,2 %₀, смертність - 16,5%о, природний приріст - мінус 8,3%о; у Черкаській - відповідно 8,3, 16,5, мінус 8,2%_О; показники в Україні в 1998 р. - відповідно 8,3,14,3, мінус 6,0) та значної міграції. Тривалий час простежувалася міграція сільського населення в міста. Так, у Черкаській області міське населення за період з 1980 р. по 1990 р. зросло з 708,3 тис. до 818,1 тис. осіб В останні роки цей процес майже припинився 1998 р. міське населення Черкащини становило 801,1 тис. осіб).

      Трудових  ресурсів у регіоні в 2004 р. було 1387,5 тис. осіб. Так, порівнянні з 1996 роком чисельність трудових ресурсів зросла в цілому по економічному району на 148,5 тис. чол. або на 12,1%.Однак в розрізі окремих областей спостерігалася неоднакова тенденція у динаміці трудових ресурсів(рис.3). Так, у Черкаській області чисельність трудових ресурсів мала більш виражену тенденція до зростання. За 1996 – 2004 рр. чисельність трудових ресурсів збільшилася на 192,4 тис. чол або на 29%.

      Однак у Кіровоградській області за аналогічний період чисельність  трудових ресурсів, навпаки, зменшилася на 43,8 тис. чол або на 7,3%. (рис.3)

      Також змінилася структура зайнятих у  виробничій та невиробничій сферах народного  господарства.

      У 2004 році у матеріальному виробництві економічного району було зайнято 67,9% чисельності працюючих, а у невиробничій сфері – відповідно 32,1%. У порівнянні з 1995 роках галузева структура зайнятості населення змінилася наступним чином – чисельність зайнятих у матеріальному виробництві на 7,5 процентних пункти від загальної питомої ваги у 1996  
 

       Рис. 3. Динаміка чисельності  трудових ресурсів у  Центральноукраїнському економічному районі за 1996-2004 рр.^* 

      році, а у невиробничій сфері – збільшилась  на 20,8 проц. пункти (рис.4)

       Рис. 4. Динаміка структури  зайнятих трудових ресурсів у матеріальному  та нематеріальному виробництві і за 1996-2004 рр.^*

      Більш ефективному використанню потенціалу трудових ресурсів в районі сприятиме розвиток таких трудомістких галузей, як машинобудування, легка промисловість, АПК.

      2.4 Екологічні передумови

      У регіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах  Канева, Лисянки, Звенигородки. Екологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.

      Використання  води підприємствами в останні роки зменшилося у зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн.м³ в 1990 р. до 306 у 2000 р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Об'єм скидання забруднених стічних вод у природні поверхневі води в 2000 р. становив 89 млн.м³,1% від загального об'єму їх по Україні). Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9 тис. т 1990р. до 192,6 тис. т в 2000 р. (3,2% від загального обсягу по Україні).

       3. Галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Центрального економічного району

      Центральноукраїнський економічний район є одним з найрозвинутіших серед усіх інших економічних районів у промисловому відношенні.

     Галузева  структура господарського комплексу Центрального економічного району (по валовій доданій вартості ) характеризується наступними пропорціями: промисловість – 29,9%; сільське господарство - 18,6; будівництво - 1,7; транспорт і зв'язок - 15,1; галузі сфери обігу – 18,8; соціальна сфера - 10,6% (по Україні відповідно: 32,3; 13,8; 6,9; 15,5; 8,3 і 10,7%).

      Аналіз  галузевої структури Центрального економічного району свідчить про виражену спеціалізацію його областей  на промисловому виробництві, сільському господарстві та галузях сфери обігу. Черкаська область має більш розвинуту промисловість, в той час як у Кіровоградській – сільське господарство.

      Аналіз  макроекономічних показників господарського розвитку економічного району за 1996-2004 pp. (у порівняльних цінах 2003р.) свідчить про зменшення обсягу випуску (товари і послуги) та валової доданої вартості у всіх господарськоформуючих галузях економіки, особливо в основних — промисловості, транспорті і зв'язку та сільському господарстві.

      У цей же період в економіці району відбулися структурні зміни в напрямі збільшення загалом питомої ваги галузей, що виробляють товари, при скороченні промисловості і будівництва, а також збільшення частки інших галузей сектора економіки, які надають послуги (переважно ринкової інфраструктури). Тобто відбувається поглиблення процесу деіндустріалізації економіки і посилення дії сектора нематеріального виробництва.

      Питома  вага галузей, які виробляють товари, у загальному обсязі валової доданої  вартості збільшилася з 49,0 до 51,6%, у  тому числі в сільському господарстві — з 24,8 до 29,8%, а в промисловості і будівництві зменшилася відповідно — з 17,1 до 16,2% та — з 6,4 до 4,5%. Разом з тим зростала за питомою вагою додана вартість у сфері послуг, особливо в галузях сфери обігу (переважно в торгівлі) — з 6,8 до 8,2%.

      У структурі валової доданої вартості понад 50% складає група галузей, які  виробляють товари, зокрема: на промисловість  припадає лише одна шоста частина, а  на сільське господарство — менше  однієї третини, і майже 49% складає  група галузей, що надають послуги.

      Галузеву  структуру господарства району можна  представити у вигляді таблиці 2:

      Таблиця 2

      Динаміка  галузевої структури  господарства економічного району