Туризм у Італії

Музеї і виставочні галереї  Рима також входять у скарбницю  світової культури. Галерея Боргезе має чудову колекцію античного і барочного мистецтва. Палаццо Массимо аллі Терме - самі повні в країні зібрання античного мистецтва, нумізматики і древніх мозаїк. Капітолійські музеї на однойменному пагорбі - це цілий комплекс картинних галерей і виставочних залів з чудовою колекцією античної скульптури і мозаїки. Палаццо Барберіні (Музей античного мистецтва) - одне з кращих у країні зібрання ікон, портретів і інших робіт великих майстрів Відродження.

У Тіволи (30 км. від Рима) привертають  увагу грандіозні руїни Вілли Адріана (118 р. н.е.), що називалася "віллою п'ятисот фонтанів". Вілла д'эсте (1550 р.), що представляє собою грандіозний об'єкт садово-паркового мистецтва, а також лежача поблизу Вілла Грегоріана з чудовим водоспадом (висота 160 м.), гротами і парком, також входять у список скарбів Італії. Лідо ді Остія (28 км. від Рима) - оживлений морський порт Римської Імперії з амфітеатром, храмами, брукованими мостовими і розкішними термами.

Історичний центр Флоренції - площа Синьйорії, де розміщена колекція шедеврів скульптури: "Давид" Мікеланджело, "Персей" Челліні й ін. В останні  роки "Давида" довелося перемістити  в музей, його місце на площі зайняла  копія. З площею Синьйорії зв'язані всі найважливіші події бурхливої історії Флоренції.

Головний флорентійський собор Санта Марія-дель-Фьорі (XIII-XIV століття) є третім у світі по величині після соборів Св. Петра в Римі і Св. Павла в Лондоні. Одна із самих знаменитих церков Флоренції - готична базиліка Санта Кроче. Дуже мальовнича набережна ріки зі стародавніми мостами, самий древній - Понте Векко. Страны мира / под ред. И. С. Иванова. – М., 1999.

Баптистерій - саме древнє з  існуючий будинків Флоренції. Перші  згадування про Баптистерії святого  Іоанна відносяться до V століття, хоча точна дата будівлі невідома. Одним з головних прикрас Баптистерія є двері. У Баптистерій ведуть три бронзові двері. Усередині Баптистерій зберігає те ж восьмигранне планування, що і зовні. Він облицьований мармуром, і кожна з його стін розділена на три частини високими колонами.

Славнозвісний Великий канал  або Каналаццо, як його називають  жителі Венеції, з його дивним обрамленням  мальовничими палацами і будинками, є центральною транспортною артерією міста у формі переверненої латинської букви "S". Канал, довжина якого складає 3.800 м, ширина коливається від 30 м до 70 м, а глибина досягає від 5 м до 5м.

Туристів, відразу ж після  того, як вони причалюють до берега в  площі Св. Марка, зустрічають у веселому польоті численні голуби. Відповідно до однієї древньої легенди, ці голуби були привезені з острова Кіпр у Венецію в дарунок дружині дожа. Венеціанці вже звикли до них і вважають їх обрамленням прекрасної площі, що вірно, оскільки вони утримуються на гроші міста.

Але більше, ніж голуби, туристів залучають гондоли, що елегантно  сковзають, безшумні і романтичні, по воді Каналу Гранд і бічних каналів. Гондола являє собою своєрідний весловий човен, що має асиметричну форму, довжиною одинадцять метрів і шириною один метр сорок сантиметрів. Уперше гондола з'явилася наприкінці XIII століття, і ніхто не знає, хто був її винахідником. Монро Д. Мир. Страны, народы, достопримечательности. – М., 1999.

Основними визначними пам'ятками у Венеції є:

Площа Св. Марка - ця площа є фірмовим знаком міста, тим самим місцем, відкіля туристи, як правило, починають огляд міста. Площа Св. Марка завжди була політичним центром Венеціанської республіки, утілюючи її могутність і дух її незалежності. Собор Св. Марка - був зведений у 11 столітті, і зразком для його будівництва послужила церква Апостолів у Константинополю. У соборі, крім інших унікальних речей, мається самий головний експонат - Pala D'оrо. Це прямокутник розмірами 3 на 1 метр, весь усипаний перлами, дорогоцінними і напівкоштовними каменями. Флігель Наполеона - раніше на цьому місці була церква, але Наполеон велів знести її і воздвигнув цей портал. Вежа Кампаніеле - перший камінь у фундаменті вежі був закладений ще в 9 столітті. Однак у 1902 році вона звалилася від старості, і була відновлена в наступні 10 років у первісному виді. Годинна вежа - будівництво вежі було почато в 1496 році, а в 1506 році прибудовані бічні частини будинку, над годинником лев - символ Венеції.

Мілан - це найбільший промисловий, фінансовий, торговельний і транспортний вузол країни, але також важливий культурний центр. Місто знамените  своїми музеями, картинними галереями, театрами, пам'ятниками архітектури, навчальними закладами. Поряд з Римом, Мілан - одне з найдавніших міст в Італії. На його місці знаходилося кельтське поселення. Проте загальний архітектурний вигляд міста визначають будинку кінця XIX століття.

Мілану - Міланський собор. Його будівництво продовжувалося з 1386 року до середини XIX століття. На увесь світ Мілан знаменитий своїм оперним театром "Ла Скала", що побудований в 1778 році і зіграв величезну роль у розвитку італійської музики і культури.

Також в Мілані знаходяться  інші видатні історичні памітки:

Церква Св. Маурісіо монастиря  Маджоре, Церква Св. Амброджио, церква була побудована в 4 столітті, але перебудовувалася в 9-11 століттях і в даний час  є прекрасним зразком ломбардського  романського стилю, Церква Св. Марії, чудовий ансамбль 15 століття з великим куполом роботи Донато Браманте, Церква Св. Лоренц, Церква Св. Эусторджо, романська церква.

Перлиною півдня Італії є Неаполь, розташований у мальовничому місці на березі Неаполітанської затоки. Місто увібрало в себе самі різні мови і культури. Неаполь - одне з найдавніших італійських міст. Він був заснований греками-колоністами більш двох тисяч років тому.

Неаполь багатий архітектурними пам'ятниками, однак головна визначна пам'ятка регіону, Монро Д. Мир. Страны, народы, достопримечательности. – М., 1999. у якому розташований Неаполь, знаходиться поза містом. Це - розташований порівняно недалеко вулкан Везувій. Археологічний музей Неаполя славиться багатою колекцією експонатів, що свідчать про життя давньоримських міст Помпеї і Геркуланум, потерпілих від виверження Везувію.

Сицилія, найбільший острів Середземномор'я. Палермо - столиця  острова і важливим культурний центр  країни - місто з яскраво вираженим  характером і найбагатшою історією, одна з головних визначних пам'яток міста - Собор Санта Розалія, королівський палац зі знаменитою па латинською капелою і дивними мозаїками.[8]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III: Стан та перспективи розвитку культурно-пізнавального туризму в Італії 
3.1 Проблеми розвитку культурно-пізнавального туризму в Італії

 

Італія вважається країною  багатою на різноманітні пам'ятники, але мало хто з туристів знає, що Італію називають «музеєм під  відкритим небом». Тут мало не на кожній вулиці по кілька пам'ятників, повз яких туристи проходять щодня, абсолютно  їх не помічаючи і щиро вважаючи, що вже все в Італії подивилися.

У результаті країна втрачає  не тільки туристів, виїжджаючих швидше, ніж повинні б, але і дохід, який приносять туристи. Вони купують  сувеніри, перебуваючи в Італії, оплачують номери в готелях, набувають  різні дрібнички і навіть одяг на пам'ять про Італію, та й квитки в музеї та галереї не безкоштовні.

Звичайно, нікому не хочеться втрачати можливий прибуток: ні уряду, ні власникам готелів і магазинів, ні музеям. Відповідно, уряд прийняв рішення створити спільну інформаційну базу про всіх архітектурних та історичних пам'ятках, розташованих на території Італії.

Власне, цю ідею подав радник з культурної політики Риму Умберто  Кроп, який помітив, що туристи в  основному відвідують лише ті маршрути і пам'ятники, про які відомо у  всьому світі, а таких лише мала частина  від всього італійського архітектурного багатства.

Кроп заявив, що необхідно  розробити єдину інформаційну базу, в якій потрібно упорядкувати всі  тематичні маршрути, але найголовніше - туристи повинні безперешкодно  отримувати потрібну інформацію.[22]

 

3.2 Сучасний стан об'єктів туристичного призначення Італії

 

В Італії розташовано близько 60% культурних цінностей Європи, А  багато італійських міст, в першу чергу Рим, Венеція, флоренція, Піза і Мілан, є фактично музеями просто неба. Кожне велике місто Італії унікальне по своєму, адже в його створенні впродовж сторіч і різних епох приймали участь багато архітекторів і скульптори. Мистецтво Італії має багатющу історію і займає одне з провідних місць в світовій культурі. Виникнувши більше двох з половиною тисяч років назад, воно пройшло шлях від античності через епоху Відродження до готики, бароко і далі, залишивши свою многолікость і різноманітність в мостах і замках, вулицях і палацах.

У Італії присутні майже  всі чинники, які сприяють розвитку туризму: сприятлива, прекрасна природа, достаток визначних пам'яток, безліч морських курортів, відмінна кухня, хороша готельна база, чудове транспортна система (авіа, автомобільна, залізнична, морська), доброзичливе население.

Італія славиться найбагатшими у світі культурними традиціями. Досягнення італійців у мистецтві, архітектурі, літературі, музиці та науці дуже вплинули на розвиток культури в багатьох інших країнах.

Художні музеї Європи - Галерея Уфіцці у Флоренції - створилась у XV ст., як приватна збірка родини Медічі. У триповерховому приміщенні (арх. Вазарі) зібрано картини періоду Відродження. Найцінніші з них зібрані у центральній частині музею -"Трибуні": Венери Тиціана, найзнаменитіша картина Сандро Боттічеллі - "Народження Венери", твори Леонардо да Вінчі. Музей Прадо у Мадриді, відкритий для огляду у 1819 р. як королівська колекція картин, з 1868 р. у власності міста.[10]

Історія Уффіци починається в липні 1559 р., коли правитель Флоренції Козимо й Медичі замишляли об'єднати всі адміністративні служби міста в загальному просторому палаці. Для реалізації проекту був запрошений майстер Джорджо Вазарі, що і почав роботу в 1560 р. Однак в 1574 р. Вазарі помер, і закінчував будівництво вже його спадкоємець, Бернардо Буонталенті. З 1575 р. у будинку Уффіци почалося формування музею - його основу склала сімейна колекції Медичі.

Після заходу династії Медичі колекція продовжувала поповнюватися. Зараз вона включає безліч шедеврів таких італійських майстрів, як Джотто, Боттичеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тиціан, Уччелло, фра Филіппо Ліппі, Чимабуе, Пьеро делла Франческа й ін. Тут також чимало зразків античного, французького, іспанського, німецького, голландського й фламандського мистецтва.

Заснована в 1784 році, відповідно до бажання  герцога Леопольда Лорено, Gallerіa dell' Accademіa містить колекцію класичних і сучасних картин і скульптур. Поруч із Gallerіa перебуває Академія Мистецтв, студенти якої осягають основи майстерності на справжніх прикладах великого мистецтва в dell' Accademіa.

Gallerіa стала відомою частково  через скульптури Мікеланджело, шедеврів живопису й скульптури  інших відомих майстрів. Завдяки  їм Флоренція стала одним з  найбільших центрів мистецтва  у світі.

Чотири зали першого поверху  були відкриті публіці в 1985 році. Перший з них містить картини Gіovannі da Mіlano і інших флорентійських живописців. У другому залі зібрані приклади картин другої половини 14 сторіччя, серед яких є роботи Andrea Orcagna. Третій зал включає художні роботи Lorenzo Monako (1370-1423), відомого живописця й мініатюриста. Четвертий зал збирає більше пізні сучасні приклади мистецтва.

В 1880 році палац Crocetta став будинком для  Національного Археологічного Музею  Флоренції: багатства й коштовності  музею служать пам'ятником тепер уже зниклих культур.

Відвідування музею починається з розділу, присвяченого Єгипетським мистецтвам. Є предмети з Палеоліту, доісторичного Єгипту. До цього періоду належать численний посуд і інші предмети. Довга історія єгиптян показана різноманітним датуванням і проходженням експонатів: посуд, побутові предмети, ритуальні засоби муміфікації, контейнери для органів умираючого й т.д..

Музей показує деякі фрагменти  папірусу, глави Книги Мертвих: історія  формули виживання й ритуал загробного життя, зображення найбільших людей тих часів.

Є в музеї відділи, присвячені мистецтву, кераміці, виробам із бронзи. Геометричні  куби й вази 8 сторіччя до нашої ери, бронзові кинджали, шоломи, ножі, списи, символічні зображення материнства, статуї тварин, сцени з життя, картини  міфологічних богів - це й багато чого іншого допомагає заглянути в  культуру через давно минулих днів.

Bardіnі Garden це екстраординарний вид на Флоренцію: близько 4 гектарів парку між рікою, Montecuccolі парком і середньовічними стінами. Споконвічно це була система рослинних садів, оточених стіною в палаці Mozzі 18 сторіччя. У середині 19 століття сад був збільшений закупівлею сусіднього парку англо-китайця Vіlla Manadora.

У другій половині 19 сторіччя принц Carolath Benten прикрасив сад деталями вікторіанської епохи. В 1913 році антиквар Stefano Bardіnі купив весь садовий комплекс у палацу Mozzі. Bardіnі створив дорогу, щоб можна було піднятися в сад прямо від ріки й знищив стіни, що оточують сад.

Після смерті його сина Ugo в 1965 році, почалася довга плутанина в спадкуванні, що окончились в 1996 році завдяки міністрові Paoluccі. В 2000 році, Ente Cassa dі Rіsparmіo dі Fіrenze, через Fondazіone Parchі Monumentalі Bardіnі e Peyron почав відновлення комплексу, що тривало майже 5 років.

Сходи в стилі бароко - найбільш значна частина саду, з бельведером по місту й шістьма фонтанами з мозаїчними підставами. У більше низькій частині саду також розташований зелений театр.

В англійському саду, що був частиною саду англо-китайця, розташоване поле азалій, де ви також можете спостерігати різноманітну колекцію інших квітів.

Bargello Museum - палац був побудований  в 1255 році за наказом Fazіone del Popolo як міцність, щоб витримати  натиск Флоренції. У шістнадцятому сторіччі палац став в'язницею (від якої він і одержав своє ім'я на честь керівника поліції bargello, що означає поліцейський), і в 1865 році чудова сукупність скупльтуры флорентійського ренесансу й бронзи стала музеєм, у якому були розміщені роботи Мікеланджело, Донателло й ін.

Палац Барджелло, один із самих значних  палаців Флоренції, був побудований  у середині XІІІ сторіччя (правда, з тих пір замок трохи видозмінився: спочатку двоповерховий, після пожежі 1323 року він знайшов третій поверх). Слово "барджелло" походить від пізньолатинского "bargіllus", що переводиться як "міцність" або "укріплений замок". У середні століття це ім'я привласнювалося також і так званому "Капітанові правосуддя" (начальникові міської поліції), резиденцією якого й став палац Барджелло від дня своєї підстави. У Флоренції "Капітан правосуддя" звичайно призивався з іншого міста: з метою боротьби з виразкою тодішнього (та й теперішнього) суспільства - протекціонізмом.