Вплив рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту  України

Національний авіаційний університет

                                                        Інститут міжнародних відносин

                                                Кафедра країнознавства і туризму

Вплив рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію України

________________________                                              Курсова робота

(підпис студента і дата)                                                    з рекреаційної географії

                                                                                              студентки 2-го курсу, групи ТУ-214

                                                                                              Коваль Надії Григорівни

                                                                                              Науковий керівник –к.п.н, доцент   

                                                                                             Уварова  Ганна  Шевкетівна

       _______________________

(резолюція керівника, підпис, дата)

Київ 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження впливу рекреаційної діяльності

на екологічний стан території…………………………………………………..5

1.1.           Основоположні поняття дослідження………………………………….. 5

1.1.           Рекреаційне природокористування та його наслідки………………….. 9

Розділ 2. Вплив рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію України…………………………………………………………………………. 14

2.1.     Аналіз рекреаційної діяльності в регіонах України та їх

наслідків……………………………………………………………………….. 14

2.2.             Реалізація концепції сталого розвитку рекреаційної діяльності

на території України………………………………………………………….. 18

Висновки………………………………………………………………………..24

Список використаних джерел ……………………………………………….27

Додатки …………………………………………………………………………29

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства, при загостренні економічних, соціальних та екологічних проблем, все актуальнішим є збереження здоров’я окремої людини та соціуму конкретної території, що породжує цілий спектр потреб, реалізацію яких забезпечує рекреаційна галузь господарства. Проблеми оптимізації  рекреаційної  діяльності, регіонального природокористування вивчалися О, Щербиною, Н. Юріною, М. Лемешевим та ін. Суттєвими і актуальними  є напрацювання науковців О. Амоші, В. Мамутова, Т. Дементьєвої , які вивчали економічні, управлінські та правові аспекти організації відпочинку населення, роблячи акцент на формуванні рекреаційних потреб, правовому регулюванні рекреаційного природокористування, економічній оцінці рекреаційних ресурсів. Через свою значимість проблеми управління рекреаційною сферою досить широко представлені в роботах вітчизняних авторів З.В. Герасимчука, В.О.Василенка , П.В. Гудзя, В. І. Мацоли, О. С. Шаптали та ін. Концепцію сталого розвитку, яка задовольняє потреби сьогодні, не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти власні можливості розглядали провідні екологи  Н. Ф. Реймерс, Н. Н. Моісеєв, А. Gore та ін.

Отже, розвиток рекреаційної діяльності приносить шкоду екологічному стану навколишнього середовища. Для того, щоб не загальмовувати розвиток цієї діяльності та не знищувати природу, повинні бути обмеження щодо кількості туристичних комплексів на певній території, та вдосконалення вже існуючих. Авжеж більше уваги привертає щось нове, але якщо ж на базі вже існуючих рекреаційних територій підтримувати екологію в її належному стані, то прибуток буде набагато легше отримати з вже популярних курортних зон і тим  самим не завдавати шкоду іншим територіям. Високоякісне навколишнє середовище є «сировиною» для рекреаційної діяльності, тому необхідно обмежити споживання ресурсів навколишнього середовища і забезпечити його цілісність. Турбуючись про охорону навколишнього середовища, потрібно брати до уваги той факт, що

                                                                                                                            3

занедбане навколишнє середовище буде завдавати шкоди розвитку рекреаційної

діяльності і туризму, а отже, і загальному економічному розвитку даного регіону. Як відзначалося в одній із доповідей на Всесвітній конференції по туризму, «існує дуже безпосередній взаємозв'язок між якістю навколишнього середовища та якістю самого туризму».

Метою курсової роботи є дослідження впливу рекреаційної діяльності на екологічну  ситуацію України. Виходячи з цього основними завданнями роботи є:

            дослідити теоретичні основи  впливу рекреаційної діяльності на екологічний стан територій;

            визначити основні засади рекреаційного природокористування та його наслідки;

            проаналізувати наслідки розвитку рекреаційної діяльності в різних регіонах України;                                                                

            виявити особливості впровадження концепції сталого розвитку рекреаційної діяльності на території України.   

Об’єктом дослідження є рекреаційна діяльність.

Предметом дослідження виступає  аналіз впливу рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію України.

Основні методи досліджень  теоретичний аналіз наукової літератури з проблемами досліджень, статистичний, картографічний методи.

4

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження впливу рекреаційної діяльності на екологічний стан території

1.1.           Основоположні поняття дослідження

Останні десятиліття  ознаменувались інтенсивним розвитком рекреаційної сфери, що обумовлені низкою екологічних, економічних та соціальних чинників.

Основними економічними чинниками є висока прибутковість усього напрямку діяльності, інвестиційна привабливість, можливість отримання валютних надходжень; екологічними – необхідність відновлення здоров’я, життєвих сил людей в екологічно чистих умовах через зменшення безпечного життєвого простору, значне забруднення довкілля та зростання рівня урбанізації, що негативно відображається на здоров’ї людей, генофонді нації; соціальними – зростання чисельності населення планети, його культурного рівня, добробуту, розширення діапазону потреб, які включають прагнення до здорового способу життя, активного відпочинку, пізнання тощо.

Рекреаційні вимоги до стану навколишнього середовища повністю співпадають з екологічними потребами кожної людини. Разом з тим масовий і неконтрольований розвиток рекреації останнім часом завдає відчутної шкоди природному середовищу. Загрозу для природи становлять, зокрема, розбудова туристсько-рекреаційних комплексів та супутньої інфраструктури; безпосередній вплив рекреантів, особливо неорганізованих (витоптування рослин, ущільнення грунту, пожежі тощо); технологічні процеси в рекреаційній сфері ( експлуатація та вичерпання рекреаційних ресурсів, їх забруднення, активізація несприятливих природних процесів); забезпечення побутових потреб обслуговуючого персоналу та рекреантів. Розрізняють також механічні, теплові та біохімічні впливи на середовище, які можуть бути як нетривалими так і тривалими. Всі вони мають різне походження і вимагають специфічних способів усунення або зведення їх шкідливої дії до мінімуму.

Подолання суперечності між необхідністю задоволення зростаючих

5

рекреаційних потреб населення та охорони найбільш цінних природно-територіальних комплексів (ПТК) вимагає перш за все наукового обґрунтування поняття рекреаційної ємності ПТК.

Рекреаційна ємність території – показник, який виражається числом рекреантів, які протягом певного періоду можуть перебувати на певній території, не спричиняючи її дигресії ( процес втрати окремими елементами ПТК або комплексу в цілому його лікувальних чи інших, цінних з точки зору рекреації, властивостей) [15. с.234].

Питанням використання природних ресурсів і охорони природи приділяється велика увага в прийнятих документах Верховної Ради і уряду, на сторінках спеціальних періодичних видань, у науковій літературі. Позиція держави щодо природно-ресурсного потенціалу, особливості правового регулювання його використання закріплено в Конституції України. У відповідних статтях Конституції України (ст.13, 14, 16) і прийнятих упродовж 1991-2005 рр. законах України відображено головні засади державної екологічної політики. В «Основних напрямах державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». (Постанова Верховної Ради України  №188/98-BP від 05.03.1998 р.) визначаються пріоритети природоохоронної діяльності та природокористування, механізми їх здійснення, які є основою Національного плану дій України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Особливий інтерес у плані розробки основних теоретико-методологічних принципів раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища представляють роботи О. Ф. Балацького, І. К. Бистрякова, П. П. Борщевського, Б.М. Данилишина, Д. С. Добряка, С. І, Дорогунцова, Р. А. Івануха, П. П. Маракуліна, М. М. Паламарчука, І. А. Розумного, П. Т, Саблука, В. Г. Сахаєва, А. М. Третяка, М. М. Федорова, Є. В. Хлобистова, І. Д. Якушика та ін.

Дослідження питання теоретичних основ раціонального землекористування,

6

економічних і екологічних аспектів раціонального використання, збереження та охорони природних ресурсів присвячені праці вчених О. Ф. Балацького, В. А. Борисової, П. І. Гайдуцького, Д. І.Гнатковича, Г. Д. Гуцуляка, О. С. Дороша, П. Г. Казьміра, О. Т. Лозового, І. М. Мартинюка, А. Я. Сохнича, А. Д. Юрченка та інших.

Одна з основних причин екологічної ситуації, що склалася, є протиріччя – незбалансованість економіки і екології в різних країнах. Прагнення в найкоротші терміни вирішити економічні проблеми, питання забезпечення народного господарства  і населення енергетичними і сировинними ресурсами сприяло тому, що проводилося природокористування без урахування можливих негативних наслідків втручання в природні середовища. Для вирішення окремих екологічних проблем проводиться екологічна політика

Екологічна політика – система заходів, направлена на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворювання природних ресурсів і створення належних екологічних умов для життя населення [14.с.172]

З 1987 р. почало використовуватися поняття « сталий розвиток», яке було запропоновано Міжнародною комісією ООН. Це поняття розглядається в багатьох аспектах. Щодо сама екологічного аспекту , то він припускає : забезпечення коеволюції суспільства і природи, людини і біосфери; збереження реальних можливостей не тільки для нинішнього, але і для майбутніх поколінь,задовольняти свої основні життєві потреби; теоретичну розробку і практичну реалізацію методів ефективного використання природних ресурсів та ін. [ 14 с.175].

Одним з основних негативних наслідків рекреаційного природокористування є рекреаційна дигресія – це процеси стихійного рекреаційного освоєння території, що може призвести до повної втрати окремими елементами ПТК або комплексу в цілому його лікувальних чи інших з точки зору рекреації, властивостей [15 c.233]. Основним результатом дигресії є деградація природних територіальних

7

комплексів. Існує 5 стадій деградації ПТК : корінні незмінені, мало змінені, помірно змінені, сильно змінені, деградовані [18]. Запобігання деградації ПТК в процесі їх рекреаційного використання можливе за рахунок відповідного облаштування території, створення нових туристичних закладів або центрів, перерозподілу туристичних потоків, зменшення рекреаційного навантаження на територію. В свою чергу, рекреаційне навантаження – показник безпосереднього впливу рекреантів та функціонування рекреаційного господарства на природно-територіальні комплекси [15 c.234].

Одним з основних факторів негативного впливу на екологію є рекреаційна діяльність, а саме : розбудова рекреаційних комплексів, експлуатація та вичерпання рекреаційних ресурсів, їх забруднення, активізація несприятливих природних процесів. Нераціональне використання природних ресурсів негативно впливає не тільки не екологію, але й на економічну ситуацію тієї чи іншої країни. Тому було запропоновано концепцію «сталого розвитку». Ця концепція було підтримана багатьма вченими ( Н. Ф. Реймерс, Н. Н. Моісеєв, А. Gore та ін.). Хоча шанси на її реалізацію незначні, але все таки вони є.

8

1.2. Рекреаційне природокористування та його наслідки.

Рекреаційне природокористування пройшло досить тривалий період становлення як напрям людської діяльності та напрям наукових досліджень. Як практична діяльність і суспільне явище рекреаційне природокористування виникло тоді, коли людство почало усвідомлювати необхідність відновлення своїх життєвих сил завдяки використанню природних умов і коли про  їх роль як ресурси не йшлося. Проте, інтенсивне становлення рекреаційного природокористування припадає на 19 століття, коли переважно в Європі почали розвиватися курортні місцевості, райони активного відпочинку та розваг.