Вплив рекреаційної діяльності на екологічну ситуацію України

Отже, на сьогоднішній день рекреаційна діяльність займає одне з профілюючих місць у структурі господарського комплексу. Проте цілісної системи стратегічного управління розвитком системи якості обслуговування та надання рекреаційних послуг, на жаль, не існує. Тому було запропоновано ряд концепцій на напрямків на державному, галузевому та регіональному рівнях для успішної реалізації стратегії сталого розвитку рекреаційної діяльності. Також для досягнення стратегічної мети розвитку рекреаційного комплексу було запропоновано реалізацію економічних, соціальних та екологічних завдань.

23

Висновки

Не дивлячись на те, що рекреаційна діяльність сприяє відновленню фізичних та психологічних сил людини, вона в свою чергу приносить шкоду екологічному стану навколишнього середовища. Для того, щоб не загальмовувати розвиток цієї діяльності та не знищувати природу, повинні бути обмеження щодо кількості туристичних комплексів на певній території, та вдосконалення вже існуючих. Авжеж більше уваги привертає щось нове, але якщо ж на базі вже існуючих рекреаційних територій підтримувати екологію в її належному стані, то прибуток буде набагато легше отримати з вже популярних курортних зон і тим  самим не завдавати шкоду іншим територіям.

Рекреаційні вимоги до стану навколишнього середовища повністю співпадають з екологічними потребами кожної людини. Разом з тим масовий і неконтрольований розвиток рекреації останнім часом завдає відчутної шкоди природному середовищу. Загрозу для природи становлять, зокрема, розбудова туристсько-рекреаційних комплексів та супутньої інфраструктури; безпосередній вплив рекреантів, особливо неорганізованих (витоптування рослин, ущільнення грунту, пожежі тощо); технологічні процеси в рекреаційній сфері ( експлуатація та вичерпання рекреаційних ресурсів, їх забруднення, активізація несприятливих природних процесів); забезпечення побутових потреб обслуговуючого персоналу та рекреантів.

Одна з основних причин екологічної ситуації, що склалася, є протиріччя – незбалансованість економіки і екології в різних країнах. Прагнення в найкоротші терміни вирішити економічні проблеми, питання забезпечення народного господарства  і населення енергетичними і сировинними ресурсами

сприяло тому, що проводилося природокористування без урахування можливих негативних наслідків втручання в природні середовища. Для вирішення окремих екологічних проблем проводиться екологічна політика

24

Екологічна політика – система заходів, направлена на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворювання природних ресурсів і створення належних екологічних умов для життя населення.

Проаналізувавши основні засади рекреаційного природокористування можна стверджувати, що воно виконує ряд вкрай важливих функцій, адже рекреаційне природокористування попереджає деградації природних рекреаційних комплексів, сприяє нормальному функціонуванню екосистем, а саме, підтримання нормального гідрологічного режиму, оптимальної лісистості, сприятливого існування курортних, заповідних територій та ін., без чого б рекреаційна діяльність не змогла позитивно розвиватися.

Прискорений розвиток рекреаційно-туристичної сфери в регіонах України останнім часом має, поряд з позитивними, і негативні наслідки, зокрема відбувається перевантаження інфраструктури, руйнується природне середовище, зникають рідкісні види рослин, змінюються ареали проживання деяких тварин, погіршується якість повітря, води, санітарний стан територій. До негативних чинників функціонування рекреаційно-туристичної сфери, які впливають на стан природного середовища належать: надмірна концентрація рекреаційної та туристичної інфраструктури (санаторно-курортних закладів, готелів, туристичних баз, ресторанів, барів, паркінгів, автозаправочних станцій, пунктів технічного обслуговування тощо) в найпривабливіших рекреаційних зонах та туристичних центрах і дегресія рекреаційних ресурсів.

І тому було запропоновано концепції та основні напрями сталого розвитку рекреаційної діяльності, основними з яких є: підвищення ефективності використання, відтворення й охорони наявних рекреаційних і природних ресурсів ; забезпечення державної політики й створення умов для відновлення здоров’я і відпочинку населення України; мінімалізація антропогенного впливу підприємств на стан навколишнього середовища, природних ресурсів і стан здоров’я населення України;

25

Потрібно  здійснити комплексне ландшафтно-екологічне та історико-культурне дослідження території України; встановити жорстокі правила дотримання природо- і пам’яткоохоронного законодавства; виходячи з норм

антропогенного навантаження обґрунтувати гранично припустимі межі ємності рекреаційних територій та об’єктів.

26

Список використаних джерел

1. Бахирева Л.В., Киселёва Е.А., Коломенская В.Н.  Геологические основі охраны архитектурно-исторических памятников и рекреационных объектов – М : Наука, 1991 – 159с.

2. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методи аналізу, термінологія, районування : Монографія. – К : Видавничо –поліграфічний центр «Київський університет», 2001. – 395 с.

3. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку. Монографія. – Тернопіль : «Гал-Друк», 2001. – 600с.

4. Ветрова Н.Н. Экологическая безопасность рекреационного региона : Моногр. – Симферополь : ФНО НАПКС, 2006. – 297с.

5. Воскресенский В.Ю. Международный туризм. – М. : ЮННТИ, 2006. – 255с.

6. Герасимчук З.В. , Коленда Н.В., Черчик Л.Н. Регіональна політика розвитку рекреаційного природокористування. Механізм формування та реалізації. Монографія. – Волинь – 2007

7. Драпушко Р.Г. Туристичний потенціал України : стан, проблеми та перспективи розвитку. – К. : Ін-т законодавч. передбачень і правової експертизи, 2007. – 152с.

8. Екологія міст та рекреаційних зон : Матеріали Всеукр. наук-практ. конф/ за загальною редакцією В.М. Небрат – Одеса : Інноваційно-інформаційний центр «ІНВАУ» 2009 – 348 с.

9. Иванух Р., Жученко В. Стратегические проблемы развития рекреационно-туристического комплекса Украины : Экономика Украины. – 1998

10. Конституція України

11. Лугова О.І. Внутрішній туризм в Україні : окремі аспекти.-К, 2002

12. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України. Навчальний посібник. – К.: Альтерпр. 2007. – 369с.

27

13. Максимович О.М. Концептуальні засади раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища за ред. Л.В. Дейнеко. – К.: Наук. світ, 2006. – 73с.

14. Масляк П.О. Рекреаційна географія : навчальний посібник. – К.: Знання, 2008 – 343с.

15. Сафронов Т.А. Екологічні основи природокористування. Навчальний посібник для студенті екологічних та економічних спеціальностей. – Одеса : ОГМІ, 2000. – 195с.

16. Стафійчук  В.І. Рекреалогія. Навчальний посібник. – К. : Альтерпрес, 2006. 264с.

17. Царик Л.П. Еколого-географічний аналіз і оцінювання території : теорія і практика. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2001

18. Ціншен Ван, Топчієв О.Г. Теоретичні та методологічні аспекти рекр. геогр. : сучасний підхід . Укр. Геогр. Журнал. – 2003

19. Цибух В.І., Науменко Г.П., Федорченко В.К., Про стан і перспективи розвитку туризму в Україні.-К., 2000

20. Цьохла С.Ю. Трансформація рекреаційної діяльності та розвиток ринку курортно-рекреаційних послуг ( методологія, аналіз і шляхи вдосконалення): Монографія. – Сімферополь : Таврія, 2008. – 352с.

21. Черчик Л.Н. Рыночные трансформации в рекреационном природопользовании. Авторед. докт.дисс. – Одесса : 2007. – 36с.

22. Шмагина В.В., Харичков С.К. Рекреация и туризм в системе современных приоритетов социально-экономического развития. – Одесса , 2000

23. Шулик В.В. Про рекреаційне районування території України. Научно-технический сборник. Коммунальное хозяйство городов

24. http://ukraine-diplom.com

25. http://tourlib.net/books-ukr/mazur

26. http://uk.wikipedia

28

Екологічні негаразди України                                                           Додаток А

29

        Екологічна ситуація                                                                  Додаток А

30

              Бальнеологічні ресурси                                                         Додаток Б

31