Болонський процес

     • демократизація суспільства, формування нових соціально-економічних структур, їхня орієнтація на ринкові відносини, жорстка професійна конкуренція;

     • необхідність розрізнення двох процесів, що є основою діяльності вищого навчального закладу — освіти і професійної підготовки. Відповідно до ступеневої освіти підготовка фахівців (4 ступеня) орієнтована на мобільність і мінливість соціальної і виробничої діяльності, адаптація до яких виступає як одна з ознак рівня освіти;

     • забезпечення випускникам можливості здійснювати професійну кар'єру при одночасному дотриманні ними принципів соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей і моралі;

     • диференціація вимог до характеру і змісту освіти і професійної підготовки фахівців з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

     • введення механізму об’єктивного педагогічного контролю з визначення результатів діяльності системи вищої освіти і навчальних досягнень тих, хто навчається. До такого віднесена технологія стандартизованого тестування.

     Стає усе більш очевидним, що необхідна розробка довгострокової програми структурної адаптації національної освітньої політики до нових міжнародних умов.

     В цьому контексті реформування вищої  освіти України бажано проводити  з врахуванням вимог Міжнародної  стандартної класифікації занять (ISCO-88 (МСКЗ)), Міжнародної стандартної класифікації освіти (ISCED-97 (МСКО)), Міжнародного стандарту якості серії ISO 9000 та вимог, критеріїв та стандартів, які узгодили країни-учасниці Болонського процесу.

     Європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти.

     Основні цілі Болонського процесу зводяться  до наступного:

     • побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

     • посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому Європейської систем вищої освіти;

     • досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

     • формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;

     • підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей;

     • змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

     Стояти  осторонь від цього процесу Україна  не може. Освітянське суспільство  України зацікавлене діяти зі всіх напрямків Болонського процесу.

     Освіта  вже стала одним з найважливіших чинників політики. Рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 28 лютого 2003 р. (протокол № 2/3-4) було ухвалено здійснення комплексу заходів щодо виходу національної вищої школи на міжнародний ринок освітніх послуг та здійснити комплекс заходів щодо організаційного забезпечення приєднання України до Болонського процесу.

     “Болонським процесом” в останні роки прийнято називати діяльність європейських країн, яка спрямована на те, щоб зробити  узгодженими системи вищої освіти цих країн. Основний зміст Болонської декларації, прийнятої 19 червня 1999 року, полягає в тому, що країни-учасниці зобов'язалися до 2010 року привести свої освітні системи у відповідність певному єдиному стандарту.

     Вихідні позиції учасників процесу у  тексті Болонскої декларації формулюються наступним чином: ”«Європа знань» є на сьогодні широко визнаним незамінним фактором соціального і людського розвитку, а також невід’ємною складовою зміцнення та інтелектуального збагачення європейських громадян, оскільки саме така Європа спроможна надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей та належності до єдиної соціальної і культурної сфери”.

     Болонський  процес – один з інструментів не лише інтеграції в Європі і в Європу, а й інструмент загальної світової тенденції нашого часу – глобалізації. Європейська спільнота має намір зробити внесок в якісну освіту шляхом заохочення країн-учасниць до сприяння підвищенню якості власної освіти. Відштовхуючись під цього, Європейська комісія надає фінансову і політичну підтримку цьому процесові, що виходить за рамки ЄС. Сьогодні східноєвропейські країни лише починають приймати Болонські ідеї.

     Співпраця з європейцями у сфері освіти на шляху входження України в  Європу є одним із пріоритетів  розвитку вищої освіти в Україні. Проте не є самоціллю проголошення йти будь-якими шляхами тільки в Європу, тільки інтегрування в Європу.

     Участь  вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових  якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти.

     Ключова позиція реформування: Болонські  вимоги – це не уніфікація вищої  освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.

     Метою є і те, щоб Європа зрозуміла, що в Україні – потужна система  вищої освіти, потужні школи. Україна  відчуває підтримку європейської спільноти. За цей час у нашій країні побувало багато місій Ради Європи, які розглядали стан освіти, проводили експертизу освітянської законодавчої бази і практично зауважень не було. Сьогодні вже майже немає опонентів щодо ступеневості вищої освіти. Вона підвищує мобільність і вертикальну, і горизонтальну.

     Напрями розвитку вищої освіти в Україні, з одного боку, стратегічні, з іншого – вони дадуть імпульс для подальшого поліпшення стану освіти і науки вже в недалекому майбутньому.

     Перший  напрям – це розширення доступу  до вищої освіти, другий – якість освіти й ефективність використання фахівців з вищою освітою і третій – це інтеграційні процеси.

     Сьогодні  суспільство почало усвідомлювати  принципово нову роль освіти у сучасному  інформаційному світі, тому вона вже  стала одним з найважливіших  чинників політики.

     Сьогодні  в України реалізується програма навчання протягом усього життя людини. Країни-учасниці Болонського процесу підкреслюють важливий внесок вищої освіти у впровадження довічного навчання в реальність. Вони приймають міри щоб спрямувати національну політику своїх країн до цієї мети і спонукати ВНЗ збільшити можливості навчатися незалежно від віку, включаючи визнання попередньої освіти. Вони підкреслюють, що такі дії повинні бути невід'ємною складовою діяльності вищої освіти.

     Структура освіти України за своєю ідеологією та цілями узгоджена із структурами освіти більшості розвинених країн світу. Україна досягла високого рівня реалізації двох стратегічних завдань: розширення доступу до отримання вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найбільш повному задоволенню освітніх потреб громадян.

     Забезпечити потрібну якість підготовки випускників  можливо лише маючи підготовленого вступника.

     В останні роки в Україні у цьому  плані зроблено чимало. Це розширення доступу за рахунок збільшення прийому, рання профорієнтація, забезпечення більшої об’єктивності вступних випробувань.

     Головні сподівання щодо поліпшення ситуації з об'єктивністю процесів вступу в  Україні покладаються на незалежне (зовнішнє) тестування.

     Підвищення  об’єктивності оцінювання знань через зовнішнє тестування полягає у застосуванні рейтингової системи.

     Якість  вищої освіти в контексті Болонського  процесу є основою створення  Європейського простору вищої освіти. Країни, які входять до цього простору, підтримують подальший розвиток гарантій якості на рівні навчальних закладів, національному та європейському рівнях. Вони наголошують на необхідності розвитку критеріїв та методологій для загального користування у сфері якості освіти.

     Вони  також підкреслюють, що, згідно з  принципами автономії навчальних закладів, первинна відповідальність за якість вищої освіти лежить на кожному окремому навчальному закладі, і таким чином забезпечується можливість перевірки якості системи навчання в національних рамках.

     На  Європейському рівні, країни-учасниці Болонського процесу спільно з ENQA та у співпраці з EUA, EURASHE та ESIB, планують розробити узгоджені стандарти, процедури та рекомендації з питань гарантії якості вищої освіти.

     Гармонізація  архітектури системи європейської вищої освіти є основним завданням Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

     Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (шість  цілей Болонського процесу): введення двоциклового навчання; запровадження  кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

     Болонська декларація висуває завдання домогтися, щоб вчені ступені мали відповідати  європейському ринку праці, а отже, бути свідоцтвом кваліфікації при працевлаштуванні в галузі діяльності, за якою здобута освіта. Класифікація ступенів та кваліфікацій має важливе значення, тому що їх присвоєння свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку праці у межах конкретної країни.

     Країни-учасниці Болонського процесу домовилися в межах своєї компетенції  та поважаючи відмінності у культурі, мові, національних освітніх системах, а також автономію університетів  проводити політику міжурядового співробітництва із залученням європейських неурядових організацій, що функціонують у сфері вищої освіти. З метою зміцнення Європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі було запропоновано у найближчому часі реалізувати конкретні заходи, що мають принести відчутні результати на окресленому шляху, такі як:

     • запровадження системи освіти на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного (бакалавр) та післядипломного (магістр);

     • затвердження загальносприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, в тому числі шляхом запровадження стандартизованого Додатку до диплома;

     • застосування Європейської Кредитної Трансферної Системи (далі – ECTS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;

     • зближення систем контролю якості та акредитації з метою вироблення порівняльних критеріїв та методологій.

     2.3 Організація модульного контролю у ВНЗ 

     Задля запровадження наведеної моделі стандартизованого Додатку до диплома у вищій школі України було впроваджено кредитно-модульну система організації навчального процесу та система об’єктивного педагогічного контролю знань.

     Підставами  для запровадження кредитно-модульної  системи організації навчального процесу в Україні стали:

     1. інтеграція до Європейського простору вищої освіти;

     2. входження до Болонського процесу;

     3. вступ до Світової організації торгівлі;

     4. реалізація дистанційної форми вищої освіти.

     Впровадження  модульно-кредитної системи у  вищий школі України переслідує наступні цілі:

     1. досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника;

     2. затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;