Функціональна транспозиція частин мови в творах Уласа Самчука

Вербалізація прислівників у нашій мові характеризується наявністю  тільки синтаксичного ступеня переходу, що відбувається аналітичним способом. Прислівники виступають у позиції  співвідносного з присудком головного  члена односкладних безособових  речень і обмежено – у позиції  присудка двоскладних речень. 

Дієслово найбільше  поповнюється за рахунок прикметників, менше іменників і найменше –  прислівників. Вербалізація всіх вихідних частин мови типово представлена синтаксичним ступенем їх переходу. 

Порономіналізація – 

У граматичній структурі  сучасної української літературної мови відбуваються динамічні процеси, пов'язані зі зміною сукупності займенникових  слів з інших частин мови в займенникові частиномовні підкласи спричинена нейтралізацією лексичного значення вихідної для пропоміналізованих слів з інших частин мови в займенникові частиномовні підкласи спричинена нейтралізацією лексичного значення вихідної для проміналізованих слів частин мови і набуттям цими словами  узагальненої – вказівної семантики. 

З-поміж пропоміналізованих слів вирізняються слова власне –  прикметникового походження як найчисленніша  група слів. Репрезентантами праюміналізованих  прикметників виступають слова власний, окремий, останній. Певний, різний, цілий  і под. Ці слова виявляють різний ступінь входження до займенникових  прикметників і особливості їхнього  розподілу за функціональними займенниково-прикметниковими  розрядами. 

Напр.: Вихідний прикметник власний набув у сучасній українській  літературній мові займенниково-прикметникового  значення "свій". Він перетинається  у своєму функціонуванні із присвійними  займенниковими прикметниками свій, мій, твій, наш, ваш, їхній. 

Власне – прикметники  окремий і певний вживаються у  функції неозначеного займенникового прикметника деякий. 

Прикметник останній використовується у функції означального займенникового прикметника інший. 

За морфологічно-синтаксичними  характеристиками близькими до транспозитів прикметникового походження виступає прономіналізований компонент один. 

Транспонований у  займенниковий прикметник числівник  один виражає низку значеннєвих  функцій. 

"Найчастіше прономіналізоване  слово один стосується вказівної  функції, поповнюючи сукупність  вказівних займенникових прикметників" [Т.гр.215] 

Транспонований займенниковий  прикметник один може передавати ототожню вальну семантику "той самий" 

У сучасній українській  літературній мові функціонують невідмінювані  утворення із займенниковою семантикою. 

 Займенникові  слова не становлять окремішнього  частиномовного класу, хоча й  вирізнюються певною специфічністю.  Займенникові слова відрізняються  від співвідносних їм частин  мови з семантико-синтаксичного  і формально-синтаксичного погляду  уподіюноюються або іменникові, або прикметникові, або числівникові, або прислівникові [Т.ГІМ 18] 

Найсуттєвіша ознака займенникових слів полягає в  тому, що його репрезентують займенникові слова, вказуючи на відповідний іменник, прикметник і прислівник, можна встановити лише в тексті, тобто в мовленню, а не в мові. У системі мови займенникові слова становлять узагальнено-вказівний  розгляд іменників, прикметників, числівників  і прислівників, який лише у сфері  мовлення наповнюється конкретним змістом. Використовуючись для опосередкованого позначення предметів і явищ конкретної ситуації або попереднього тексту. 

У морфологічному плані  займенникові слова звичайно також  дублюють іменник, прикметник, числівник  або прислівник, характеризуючись наявністю  морфологічних категорій відмінка, числа й роду і морфологічною  незмінністю та нівеляцією вихідних морфологічних категорій. 

Відповідно до частиномовного класу, до якого входять як підклас  займенникові слова, вони виступають у  ролі субстанціональних субстантем, америбутивних синтаксем.