Моральне виховання молодших підлітків в позаурочній діяльності

Слід зазначити, що у вчинках  виявляється моральна сутність людини, саме вчинки виявляють рівень моральної  культури молодших підлітків.

Особливе місце у справі морального виховання молодших підлітків належить учителеві, вихователеві. Вчитель працюючи на ниві народної освіти , він не тільки озброює молодших підлітків знаннями, а й формує в цілому моральну спрямованість особистості: свідомість, переконання, поведінку. Усвідомлюючи цю величезну суспільствознавчу відповідальність перед суспільством, вчитель повинен бути зразком в усьому: його думки, почуття, поведінка - приклад для наслідування молодшим підлітків і дорослим, він має постійно контролювати себе в усіх відношеннях, з великою обережністю здійснювати процес формування молодшого підлітків, спираючись на свою широку ерудицію. Педагогові більше, ніж будь кому, потрібно дбати про свій духовно-моральний розвиток. Головною рисою для вчителя має бути самовдосконалення, вчитель у своєму розвитку ніколи не може залишатися на місці. Він має систематично, неухильно, цілеспрямовано й наполегливо працювати над удосконаленням свого професійного й морально-етичного рівня.

Зерна добрих людських почуттів у  душах молодших підлітків можна розвинути тільки щирою любов'ю до них. Молодшим підлітків потрібна ласка і любов, як світло й тепло рослинам, тому що виховані любов'ю і ласкою вчителя, молодші школярі впевнено підуть шляхом морального вдосконалення. Також серед усіх найважливіших якостей учителя – доброта, тому ніщо так не прихиляє молодших підлітків до вчителя, як його щира доброта. Вона позитивно впливає на формування моральних поглядів та переконань молодших підлітків. Душа молодших підлітків під впливом доброти вчителя розкривається, освітлюється, оживляється. Тому виховання доброти необхідне вчителеві, щоб оживити свою працю, а також позитивний приклад з боку батьків і вчителя, які необхідні для морального виховання молодших підлітків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ШЛЯХИ МОЛОДШОГО ВИХОВАННЯ.

2.1. Особливості організації  позакласної роботи з молодшими  підлітками

Сучасна школа повинна  керувати виховним процесом, а не плестись у хвості, особливо в умовах великого міста. Керувати виховним процесом - значить  не тільки розвивати й удосконалювати закладене в людині природою, коректувати  намічені небажані соціальні відхилення в її поведінці та свідомості, а  формувати в неї потребу в  постійному саморозвитку, самореалізації фізичних і духовних сил, тому що кожна  людина виховує себе насамперед сама. Однак у практиці виховання міцно  вкоренилась думка, що вихованець завжди є тільки об'єктом виховного впливу, і його відповідна реакція на цей  вплив не враховується. Виховувати, як колись, «огулом» легше, але результат  незадовільний. Таке виховання діє  однозначно негативно: пригнічує свободу  й ініціативу, заохочує пристосовництво, відбиває смак до самовиховання, тому що для цього потрібні самостійна робота, творчі зусилля, а про їх розвиток школа піклується менше за все. Догматична система виховання зжила себе й не у змозі сприяти рішенню зазначених задач. Мова повинна йти не просто про вдосконалення окремих ланок виховання, про розробку нової, єдиної комплексної системи виховання, фундаментом якої повинні стати загальнолюдські досягнення науки, прогрес педагогічної думки, що покликана орієнтуватись не тільки на потреби сучасної соціальної практики, а й на майбутнє. Проблема впливу на виховання процесів, пов'язаних з урбанізацією, розуміється як поширення міського стандарту життя в результаті росту міст, розвитку промисловості. Головні серед ознак міського стандарту життя - підвищення щільності населення, ослаблення ефективності системи безпосереднього візуального контролю над поведінкою приналежних до даної території спільнот людей. Ця тенденція здійснює найбільш сильний вплив на свідомість і поведінку людей. Розвиток самосвідомості особистості як головної опори соціального контролю в умовах урбанізації уможливлює його поступове переростання в самоконтроль. Недостатня зрілість самосвідомості й самоконтроль у людини, яка живе в місті, особливо у великому місті, спричиняє посилення в поведінці різного роду імпульсів, тому заміна традиційної системи соціального контролю новими, відповідними умовам сучасного міста, повинна бути забезпечена інтенсивним зростанням моральної культури населення, самосвідомості, відповідальності людей. Якщо це не відбувається, урбанізація стає фактором росту аморальності та злочинності. Неформальні групи, що відіграють у великих містах куди більшу роль, ніж у малих селищах, стають у позаробочий час майже монопольним мікросередовищем. Нерідко вони бувають джерелом антисоціальних явищ, злочинної поведінки.

 

Істотною стороною діяльності педагогічного колективу школи  є організація й керівництво  позакласною виховною роботою. Значну частину цієї роботи планують і здійснюють класні керівники (моральне виховання, стимулювання навчальної діяльності, організація суспільно-корисної праці). Велике місце в організації позакласної роботи займають загальношкільні заходи (вечори, дискотеки), які проводяться керівництвом школи. При організації позакласної виховної роботи необхідно спрямувати зусилля педагогічного колективу й керівництва на:

 

• Різнобічність її змісту та суспільну спрямованість. Необхідно, щоб вона охоплювала моральне, естетичне, фізичне, трудове виховання.
• Важливою стороною цієї роботи є використання її масових форм, як для виховання школярів, так і для розумної організації їх вільного часу.
• Педагогічному колективу варто піклуватись, щоби позакласна робота охоплювала всіх учнів.
• Позакласна робота повинна сприяти розвитку суспільних інтересів, активності й самостійності учнів [15, с. 46].

 

З урахуванням цих положень педагогічний колектив розробляє систему  позакласної та позашкільної роботи, а керівництво школи надає  методичну допомогу і здійснює контроль проведення та якості цієї роботи.

Склалися загальні принципи організації позакласної роботи. Найбільш загальним принципом, що визначає специфіку занять з учнями в позаурочний  час, є добровільність у виборі форм і напрямів цих занять. Важливо, щоби школяру давався вибір гуртків  чи секцій. Для виявлення кола інтересів  учнів у школі можна поширити анкету про те, чим би діти хотіли займатись після уроків. Важливо, щоби будь-який вид занять, в який включаються учні, мав суспільну  спрямованість, щоб вони бачили, що та справа, якою вони займаються, потрібна й корисна суспільству. Дуже важлива  опора на ініціативу та самодіяльність, особливо в умовах організації справ  у школі, де вчителі багато чого роблять  за дітей. Якщо цей принцип правильно  реалізується, то будь-яка справа сприймається школярами так, начебто вона виникла  з їх ініціативи.

 

Успіху позаурочної виховної роботи сприяє чітка організація. Здійснення комплексного підходу до виховання  вимагає, щоби при організації всіх заходів вирішувалась не тільки одна профільна задача, важливо, щоб кожний захід вирішував максимум виховних задач. При виборі змісту, організації  форм завжди необхідно дотримуватись  принципу врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Важливою умовою дієвості всіх видів виховної роботи є забезпечення їх єдності, наступності та взаємодії.

Найбільш поширений такий  розподіл форм позакласної роботи: індивідуальні, гурткові, об'єднуючі  та масові.

Індивідуальна робота - це самостійна діяльність окремих учнів, спрямована на самовиховання. Наприклад, підготовка доповідей, номерів художньої самодіяльності, підготовка ілюстрованих альбомів тощо. Це дозволяє кожному знайти своє місце  в загальній справі. Ця діяльність вимагає від вихователів знання індивідуальних особливостей учнів  шляхом бесід, анкетування, вивчення їх інтересів. Гурткова позакласна робота сприяє виявленню й розвитку інтересів  і творчих здібностей у певній галузі науки, мистецтва, спорту. Найбільш поширені такі її форми, як гуртки та секції (предметні, технічні, спортивні, художні). У гуртках проводяться заняття  різного типу: це доповіді, обговорення  творів літератури, екскурсії, виготовлення наочного приладдя, лабораторні заняття, зустрічі з цікавими людьми й ін. Звіт про роботу гуртка за рік проводиться  у вигляді вечора, конференції, виставки, огляду.

До об'єднуючих форм роботи відносяться дитячі клуби, шкільні  музеї, спілки. Значне поширення одержують клуби дружби, вихідного дня, цікавих зустрічей. Діють вони на засадах самоврядування, мають свої назви, статути. Робота клубів будується по секціях. Так, інтернаціональні клуби можуть мати секції: кореспондентську, вивчення історії, географії, економіки, культури країни, з якою дружать діти; профільні клуби (літературні, юного фізика, хіміка, математика). Метою політичних клубів може стати вивчення молодіжного руху за кордоном, вивчення історії політичних навчань та ін. Розповсюдженою формою є шкільні музеї. За профілем вони можуть бути краєзнавчими, історичними, історико-літературними, природознавчими, художніми. Основна робота у шкільних музеях пов'язана зі збором матеріалів. Для цього проводяться походи, експедиції, зустрічі з цікавими людьми, ведеться широке листування, робота в архіві. Матеріали музею повинні використовуватись на уроках, для просвітительської діяльності серед дорослого населення. Необхідно, щоб робота шкільного музею проходила в контакті з державним, який повинен надавати їм наукову та методичну допомогу.

Форми масової роботи належать до числа найбільш розповсюджених у  школі. Вони розраховані на одночасне  охоплення багатьох учнів, їм властиві барвистість, урочистість, яскравість, великий емоційний вплив на дітей. Масова робота містить у собі великі можливості активізації учнів. Так, конкурс, олімпіада, змагання, гра вимагають  безпосередньої активності кожного. При  проведенні ж бесід, вечорів, ранків лише частина школярів виступає як організатори й виконавці. У таких  заходах, як відвідування спектаклів, зустрічі з цікавими людьми, усі  учасники стають глядачами. Співпереживання, що виникло під впливом участі в загальній справі, служить важливим засобом згуртування колективу. Традиційною формою масової роботи є шкільні свята. Вони присвячуються  датам календаря, ювілеям письменників, діячів культури. Протягом навчального  року можливе проведення 4-5-ти свят. Вони розширюють світогляд, викликають відчуття залучення до життя країни. Широко використовуються конкурси, олімпіади, огляди. Вони стимулюють дитячу активність, розвивають ініціативу. У зв'язку з  конкурсами зазвичай улаштовуються  виставки, що відбивають творчість  школярів: малюнки, твори, вироби. Шкільні  олімпіади організуються по навчальних предметах. Участь у них приймають  учні з початкових класів. Їх мета - залучити всіх дітей із відбором найбільш талановитих. Огляди - найбільш загальна змагальна форма масової роботи. Їх задача - підбиття підсумків і  поширення кращого досвіду, посилення  діяльності із профорієнтації, організація  гуртків, клубів, виховання прагнення до загального пошуку. Формою масової роботи з дітьми є класні години. Вони проводяться в рамках відведеного часу і є складовою частиною виховної діяльності. Будь-яка форма позакласної роботи повинна бути наповнена корисним змістом. Характерною рисою позакласної роботи є те, що в ній найбільш повно реалізується принцип взаємного навчання, коли старші, більш досвідчені учні передають свій досвід молодшим. У цьому складається один з ефективних способів реалізації виховних функцій колективу.

 

2.2. Методи та форми позакласної роботи з морального виховання

Позакласна робота проводиться  у певних організаційних формах масових, групових та індивідуальних.

Масові форми це свята, ранки, збори, лінійки, фестивалі, огляди, виставки, екскурсії, зустрічі, суботники, ігри-подорожі, конкурси, вікторини.

Групові форми це обєднання  дітей по інтересах: кружки, клуби, лялькові театри (постійний склад, план роботи); а також патрулі, загони ”друзів  птахів” (тимчасові обєднання) та ін.

Різноманітні індивідуальні  форми занять: конструювання, моделювання, колекціонування, вирощування рослин, відхід за тваринами, малювання, ліплення, аплікація, вишивання, випалювання, випилювання.

При виборі форм позакласної  роботи необхідно їхнє розумне сполучення. Наприклад, якщо в класі працює клуб з освітнім ухилом, то на ранках і  зборах, у конкурсах і бесідах  повинна бути широко представлена тематика естетичного напрямку літературно-музичні  композиції, конкурси на краще виконання  пісень, бесіди по картинах художників, виставки малюнків і виробів. Відсутність  у класі кружка ”Юний математик” заповнюється проведенням ранку  ”Веселого та кмітливого математика”, математичних конкурсів і вікторин.

Великий виховний вплив на дітей роблять масові заходи. Масовий  характер діяльності включає дітей  у систему різноманітних відносин, діти зближаються, краще відносяться  один до одного, збагачується їхній  досвід взаємин, пробуджується почуття відповідальності за колектив. Інтерес дітей до позаурочних справ зростає, якщо весь шкільний колектив зайнятий захоплюючою суспільно корисною роботою. У такій загальній колективній діяльності є на кого дорівнюватися, є з чим порівнювати результати своїх зусиль і досягнень. Молодші підлітки особливо охоче прилучаються до масових загальшкільних заходів. Варто прагнути до того, щоб учні брали активну участь у загальшкільних святах, фестивалях, виставках, рейдах, оглядах, конкурсах і спортивних змаганнях.

Але правильний вибір організаційних форм ще не визначає їхньої виховної ефективності. Необхідна відповідна організація  позакласної роботи. Це значить, що в ході проведення позакласного заходу між дітьми повинні скластися відносини, що виховують у них культуру поводження, дисциплінованість і взаємну вимогливість. Тому вчитель повинний детально продумати, як буде проходити позакласний захід, якими будуть відносини дітей у спільній діяльності.

Практично кожне позакласне чи позашкільне заняття може включати елементи гри чи бути організоване у формі ігрової діяльності.  Діти грають на  ранках, на заняттях кружків і клубів по інтересах, у  походах і на екскурсіях. В ігровій  формі проходять конкурси, вікторини, спортивні змагання.

В позакласній та позашкільній роботі використовуються загальні методи виховання і навчання школярів.

1.        Методи  формування свідомості особистості.  Це навчальні, етичні та естетичні  бесіди, спостереження, розповіді,  читання й обговорення книг, статей  з журналів, демонстрація кінофільмів,  відеофільмів. За допомогою цих  методів озброюють учнів знаннями, розясняють їм норми і правила  поведінки, формують поняття,  розвивають почуття, учать оцінювати  вчинки і застосовувати знання  на практиці.

2.        Методи  організації практичної діяльності, формування трудових умінь і  звичок. Це вправа, доручення і  змагання. За допомогою цих методів  організують діяльність, вчинки  і поведінки дітей.

Всі методи виховання і  навчання в практиці виховної роботи використовуються в єдності. Розяснення і приучення, переконання і вправа, оцінка і вчинок, слово і справа єдині і неподільні в процесі  формування свідомості і поведінки  дітей.

Навчальні бесіди. У навчальній бесіді повідомляються нові знання, розясняються цікавлячі дітей наукові факти, дається інструктаж з виконання  завдання. По дидактичних задачах  розрізняють наступні бесіди: вступна (на заняттях кружків, клубів, на екскурсії, при виконанні практичних завдань); бесіда-повідомлення нових знань; бесіда-інструктаж.

Вимоги до навчального  бесідам на позакласних заняттях такі ж, як і до бесід на уроках: зміст  бесід повинен відповідати підготовленості  і запитам учнів; питання повинні  бути чітко сформульовані, щоб спонукувати  учнів до розумової активності, самостійності  в доказах і висновках.

До бесід готуються  не тільки вчитель, але й учні. Вони заздалегідь знають тему бесіди, підбирають матеріал, продумують свої відповіді, використовуючи для цього рекомендовану  літературу, беруть активну участь у бесіді. Часто в назві теми включаються питання, що викликають у дітей інтерес, допитливість, прагнення знайти рішення, дати відповідь. Наприклад: ”Чи знаєте ви, з яких матеріалів зроблена ваша іграшка?”, ”З чого і як роблять папір?”, ”Як виробляється цукор?” та ін. Нерідко темами бесід стають питання дітей. Треба йти назустріч дитячої допитливості, давати докладні відповіді на їхні питання.

Етичні бесіди. Призначення  етичної бесіди полягає в тому, щоб дати учнем знання про норми  і правила поведінки, сформувати моральні поняття.

Бесіда словесний спосіб виховного впливу, а переконання  словом ефективно тоді, коли вони викликають переживання. Все, що дитині необхідно  зрозуміти і засвоїти, повинне  хвилювати його, викликати емоційний  відгук, бажання робити вчинки, що заслуговують схвалення. У ході бесіди діти висловлюють  свої судження і самі приходять до висновків про те, як надходити, як треба і як не треба поводитися в суспільстві.